вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" травня 2026 р. Cправа № 902/309/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" (вул. Шевченка, буд. 7, с. Коростівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)
до: Погребищенської міської ради Вінницької області (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 23126)
про стягнення 180 929,43 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" до Погребищенської міської ради Вінницької області про стягнення 180 929,43 грн штрафних санкцій, з яких 43 748,22 грн 3% річних та 137 181,21 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрито провадження у справі №902/309/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.
Суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2026 направлено позивачу та відповідачу в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Згідно довідки про доставку електронних листів, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 19.03.2026 надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" та Погребищенській міській раді Вінницької області та доставлено до електронних кабінетів.
Отже, сторони завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" (Підрядник) та Черемошненською сільською радою (правонаступник Погребищенська міська рада Вінницької області) (Замовник) укладено Договір підряду №45.
Згідно пункту 1.1 Договору, позивач як підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по об'єкту - "Нове будівництво водопровідної мережі с.Кулешів Погребищенського району Вінницької області", а відповідач зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Договором та додатковими Угодами до нього.
Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання відповідачу, визначені кошторисом; роботи виконуються з матеріалів позивача, які передаються згідно акта передачі.
Згідно пункту 2.1 Договору, договірна ціна робіт визначається на основі кошторису.
Пунктом 2.2 Договору підряду визначено, що: загальна вартість робіт складає 889 481,80 грн. В 2018 році використати 153 000,00 грн; в 2019 році - 736 481,80 грн.
У разі необхідності виникнення додаткових робіт уточнення договірної ціни буде здійснюватися із урахуванням положень пункту 25 Договору.
Між тим пунктом 2.3 Договору передбачено, що уточнення приблизної договірної ціни буде здійснюватись в міру виконання робіт. У разі появи обставин, що зумовлюють необхідність перевищення приблизної договірної ціни понад 10 відсотків, позивач протягом 5 днів з дня появи цих обставин повідомить відповідача і приступить до виконання робіт лише після одержання відповідного дозволу на продовження робіт.
Як визначено пунктом 2.4 Договору, відповідач прийме рішення щодо уточнення договірної ціни і повідомить про нього позивача протягом 5 днів з дня одержання відповідного повідомлення.
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що строк виконання робіт зазначених у цьому Договорі - до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до завершення робіт.
У відповідності до підпункту 3.1.4 Договору, позивач зобов'язався виконати роботу в строк, зазначений в цьому Договорі.
Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись із урахуванням положень Загальних умов на підставі наданого рахунку та актів виконаних підрядних робіт (форма КБ-2,3).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що позивач визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Відповідачу за 5 днів до завершення звітного періоду.
У відповідності до пункту 5.3 Договору відповідач зобов'язався підписати подані документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтування причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання документів Відповідачем (том 1, а.с. 9-11).
Згідно наявного в матеріалах справи Акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020, скріпленого печатками та підписами керівників сторін, позивач здав, а відповідач прийняв виконані роботи по об'єкту. Як вказує позивач, згідно Акту підтверджується заборгованість за виконані роботи на суму 505 000,00 грн.
Також обопільно складеним, підписаним і скріпленим печатками позивача та відповідача «Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 - 25.11.2020» підтверджується, що станом на 25.11.2020 заборгованість відповідача складає 505 000,00 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати виконаних робіт стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, з позовом про стягнення 505 000,00 грн основного боргу, 32 284,16 грн 3% річних, 203 975,30 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.06.2025 у справі №902/1295/22 позов задоволено частково.
Стягнуто з Погребищенської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" 505 000,00 грн - заборгованості за виконані будівельні роботи; 15 955,92 грн - 3% річних, 203 975,30 грн - інфляційних збитків, 11 113,30 грн - витрат зі сплати судового збору.
Зазначене рішення оскаржувалось в апеляційному порядку.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу Погребищенської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1295/22 від 18.06.2025 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1295/22 від 18.06.2025 залишено без змін.
13.10.2025 на виконання рішення судом видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.
29.10.2025 заборгованість погашено у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №27/10/2025 від 29.10.2025.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань, Товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" нараховано штрафні санкції у вигляді 43 748,22 грн 3% річних та 137 181,21 грн інфляційних втрат.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.
У відповідності до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Також ч.4 ст.837 ЦК України встановлено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави (побутового підряду, будівельного підряду, підряду на проектні та пошукові роботи), положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч.1 ст.875 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 13 ГПК України).
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.06.2025 у справі № 902/1295/22 позов задоволено частково.
Встановлена рішенням суду заборгованість в загальній сумі 736 044,52 грн була погашена в повному обсязі 29.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №27/10/2025 від 29.10.2025.
За період з 10.12.2022 по 29.10.2025, у зв'язку з простроченням виконання відповідачами своїх зобов'язань, позивачем нараховано 43 748,22 грн 3% річних та 137 181,21 грн інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, статтею 625 ЦК України передбачено, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Дана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, відповідно до якого невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає: у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 р. у справі № 914/1487/17, від 20.06.2018 р. у справі № 905/2135/17).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено помилки у визначені дати закінчення періоду їх нарахування.
Оскільки, як вбачається з платіжної інструкції №27/10/2025 від 29.10.2025 погашення заборгованості відповідачем здійснено 29.10.2025, отже кінцева дата періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є 28.10.2025.
Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" за період з 10.12.2022 по 28.10.2025, судом отримано 43 706,71 грн 3% річних та 137 181,21 грн інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, задоволенні вимог про стягнення 41,51 грн 3% річних слід відмовити, як заявлених безпідставно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
Як вбачається з позовної заяви позивачем, згідно платіжних інструкцій №2572 від 02.12.2025 на суму 3 028,00 та №2802 від 09.03.2026 на суму 300,00 грн, сплачено судовий збір в сумі 3 328,00 грн.
Сума надмірно сплаченого судового збору становить 665,60 грн, яка може бути повернена позивачу на підставі відповідної заяви.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд пропорційно розподіляє судові витрати зі сплати судового збору, на підставі ст. 129 ГПК України.
З огляду на що, з відповідача підлягають стягненню 2 661,79 грн - судових витрат зі сплати судового збору. При цьому, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,61 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Погребищенської міської ради Вінницької області (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 23126, код - 03772654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський райкомунсервіс" (вул. Шевченка, буд. 7, с. Коростівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23130, код - 35651353) 43 706,71 грн - 3% річних, 137 181,21 грн - інфляційних втрат, 2 661,79 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 41,51 грн - 3% річних.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,61 грн - залишити за позивачем.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 20 травня 2026 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи