19.05.2026 року м.Дніпро Справа №912/3034/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 (суддя Закурін М. К., повний текст рішення складено 20.03.2026) у справі №912/3034/25
за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРД-БУД»
про стягнення 615788,83 грн
Короткий зміст і підстави позову.
Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРД-БУД» про стягнення 615788,83 грн, з яких 245484,30 грн пені та 370304,53 грн штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №495/02/478ВО від 01.08.2025, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок на підставі п. 12.2 договору зі сплати штрафу у розмірі 20% від суми ненаданих послуг у розмірі 370304,53 грн та пені у розмірі 0,5 % від вартості ненаданих послуг за кожен день прострочення в сумі 245484,30 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зокрема виходив з відсутності вини відповідача у невиконанні запланованих обсягів послуг у спірний період, оскільки на таке невиконання безпосередньо вплинули дії самого позивача через недопуск працівників ТОВ «ХРД-БУД» до виконання обумовлених договором послуг, а також технічні причини, які мали місце у цей період.
Крім того, місцевий господарський суд наголосив на тому, що позивач, мотивуючи нарахування неустойки у випадку порушення обсягу виконання робіт, фактично послався, як на підставу позову, на іншу договірну умову неустойки, яка не є підставою для її нарахування за наслідками порушення обсягів послуг, а стосується відповідальності за затримку надання послуг, а тому нарахування неустойки за невиконання обсягу послуг з посиланням на відповідальність, яка стосується нарахування неустойки за затримку надання послуг, є неправомірним.
З урахуванням наведеного, суд виснував про те, що відсутність вини у невиконанні запланованих обсягів та неправомірність нарахування неустойки за іншим видом договірного порушення є окремими підставами для відмови у позові.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» зазначає, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, безпідставним, таким, що ухвалене з порушенням норм чинного законодавства.
Апелянт наполягає на тому, що відповідачем було порушено не тільки обсяг наданих послуг за договором, як це помилково встановлено місцевим судом, а й строки їх надання. Викладене, в свою чергу, надає позивачеві право на застосування саме п. 12.2 договору.
Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності вини позивача в порушенні строків та обсягів виконання послуг відповідачем. Так, на думку апелянта, обставини встановлені службовими записками жодним чином не вплинули на строки або обсяги робіт, оскільки послуги виконувалися і у вихідний день, що відповідало затвердженому сторонами плану. В той же час наявні в матеріалах справи акти простою не є належними доказами у справі, оскільки підписані особою, що не мала відповідних повноважень.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
16.04.2026 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
На думку відповідача, звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2026 о 14:15 год.
07.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 19.05.2026 представники сторін не з'явились.
При цьому, апеляційний суд зазначає про те, що в призначений час о 14:15 год. секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником позивача: ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокатом Левченко Іриною Андріївною, яка мала приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС. Проте, у представниці позивача були відсутні зображення та звук, у зв'язку з чим остання не змогла приєднатися до відеоконференції. За таких обставин судом була встановлена неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції з представником позивача з незалежних від суду причин.
Згідно приписів ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
Відтак, враховуючи працездатність комплексу засобів відеозапису Центрального апеляційного господарського суду та технічну неможливість участі позивача в судовому засіданні з незалежних від суду підстав, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 19.05.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
01.08.2025 між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник) та ТОВ «ХРД-БУД» (виконавець) укладено договір №495/02/478ВО, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик надати послуги з проведення гірничих виробок в підземних умовах та видачі на поверхню гірничої маси по стволу «Головний» з горизонту -330м Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК», код ДК 021:2015-9999 «Не відображене в інших розділах», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
За приписом пункту 1.2 договору технічні вимоги, загальний обсяг надання послуг за договором визначається відповідно до технічного завдання, що є додатком №1 до договору та його невід'ємною частиною.
Конкретний обсяг послуг визначається планом робіт на найближчий місяць, який направляється відповідачу (пункт 1.3 договору).
В пункті 1.5 договору сторонами узгоджено загальний строк надання послуг: початок - протягом п'яти робочих днів після укладення договору та після направлення позивачем плану робіт відповідачу, завершення - до 31.12.2025 включно.
У розділі 2 договору сторонами узгоджено ціну договору, яка становить 22281227,00 грн без ПДВ.
Оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та наданого виконавцем на його підставі належним чином оформленого рахунку на оплату (п. 3.1 договору).
При виявленні аварії працівниками відповідача особа технічного нагляду відповідача негайно повідомляє про це диспетчера шахти і виводить своїх працівників у безпечне місце, а потім на поверхню (п. 7.2 договору).
За умовами договору відповідач зобов'язаний: забезпечити надання послуг у повному обсязі, на умовах та у строки, встановлені договором (пункт 8.1.1); забезпечити надання послуг у повній відповідності з узгодженим позивачем і затвердженим відповідачем планом робіт (пункт 8.1.4); повідомляти позивача про випадки виникнення інцидентів, ускладнень у процесі надання послуг протягом 1 години з моменту виникнення (пункт 8.1.9).
При цьому, у разі, якщо відповідач порушив строки надання послуг згідно з планом робіт з вини позивача, він звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 12 договору (п.8.2.2 договору).
Позивач зобов'язаний допустити відповідача до місця надання послуг на підставі акта-допуску (п. 9.1.2 договору).
За умовами п.9.3.1 договору сторони зобов'язуються негайно інформувати один одного про проблеми, що перешкоджають належному виконанню обов'язків за договором для своєчасного реагування по їх усуненню.
На час надання послуг сторони призначають представників, які здійснюють контроль за наданням послуг (п. 11.1.3 договору).
Відповідач повинен негайно сповістити позивача при виникненні будь-яких нестандартних або потенційно небезпечних умов; при цьому відповідач здійснює всі розумні дії з метою подолання обставин відповідно до затверджених позивачем процедур ведення операцій (п. 11.3.1 договору).
Згідно п. 12.2 договору у разі затримки надання послуг у строки, передбачені договором, позивач має право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми ненаданих (несвоєчасно наданих) послуг та пені у розмірі 0,5% від вартості ненаданих (несвоєчасно наданих) послуг за кожен день прострочення.
Пунктом 12.3 договору визначено, що за порушення відповідачем умов договору щодо якості та обсягів послуг позивач має право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми невиконаних з належною якістю або обсягом послуг.
У відповідності до пункту 18.1 договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками ті діє до 31.12.2025 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання.
Пункту 2.4 додатку №1 до договору «Технічне завдання» сторони погодили обсяг послуг по договору, а саме, всього за період з серпня по грудень 2025 року він складає: проведення нарізних і підготовчих гірничих виробок - 750 погонних метрів гірничих виробок (6900 куб. м), з них вертикальних виробок - 105 погонних метрів (420 куб. м); видача гірничої маси на поверхню - 25000 т.
Як слідує з пункту 10 додатку №2 до договору «Вимоги з питань охорони праці, цивільного захисту, пожежної та радіаційної безпеки»:
- у тому випадку, коли при наданні послуг відповідачем є загроза безпеці або, якщо обладнання потребує ремонту, позивач залишає за собою право негайно припинити надання послуги повністю або частково (підпункт 10.1 договору);
- у повідомленні про тимчасове припинення надання послуг повинні бути зазначені причини, через які позивач призупиняє їх, а також дії відповідача щодо усунення недоліків; такі ситуації розцінюються як порушення відповідачем договірних зобов'язань до тих пір, поки позивач не переконається у тому, що недоліки повністю усунуті (підпункт 10.2 договору).
У межах договору ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «ХРД-БУД» складено та підписано щомісячні плани-завдання з проведення виробок.
Зокрема, згідно з планами на серпень, вересень та жовтень 2025 року ТОВ «ХРД-БУД» повинне було здійснити проходки в обсязі:
155 погонних метрів (1498 куб. м) у серпні вартість за одиницю без ПДВ - 2933,33 грн, тобто на загальну вартість з ПДВ - 5272945,00 грн,
160 погонних метрів (1499 куб. м) у вересні вартість за одиницю без ПДВ - 2933,33 грн, тобто на загальну вартість з ПДВ - 5276474,00 грн,
150 погонних метрів (1506 куб. м) у жовтні вартість за одиницю без ПДВ - 2933,33 грн, тобто на загальну вартість з ПДВ - 5301120,00 грн.
Згідно зі складеними сторонами актами приймання-передачі послуг та актами замірів протягом серпня-жовтня 2025 року виробка склала:
- за актом №24 та актом замірів б/н від 26.08.2025 у серпні 2025 року в обсязі 124,2 погонних метрів (1302 куб. м);
- за актом №24 та актом замірів б/н від 30.09.2025 у вересні 2025 року - 123,9 погонних метрів (1408 куб. м);
- за актом №28 та актом замірів б/н від 31.10.2025 у жовтні 2025 року - 105,9 погонних метрів (1267 куб. м).
Відтак, позивач наполягає на тому, що з боку відповідача мало місце неналежне виконання умов договору, оскільки обумовлені сторонами послуги надано виконавцем з порушенням встановлених строків.
За таких обставин, позивачем на підставі п. 12.2 договору було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 370304,53 грн (20% від суми несвоєчасно наданих послуг) та пеню в сумі 245484,309 грн (0,5% від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочення).
В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову, посилається на відсутність його вини у простроченні виконання зобов'язань перед позивачем.
В обґрунтування заявленої позиції відповідач послався на акти простою, які складені працівниками ТОВ «ХРД-БУД» за участі заступника начальника гірничого відділу ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 , з яких слідує наступне:
- за актом простою від 02.09.2025: 01.08.2025 (три зміни): ПВС шахти не допустила робітників ТОВ «ХРД-БУД» до робочих місць після масового вибуху через перевищення оксиду вуглецю; 07.08.2025 (одна зміна): ПВС шахти не допустила робітників через перевищення оксиду вуглецю; 14.08.2025 (три зміни): була відсутня технічна вода через порив водяного ставу; 15.08.25 (три зміни): ПВС шахти не допустила робітників до робочих місць після масового вибуху через перевищення оксиду вуглецю; 17.08.25 (три зміни): через несправність ГВУ ПВС не допустила робітників до робочих місць; 20.08.25 (дві зміни): була відсутня електрична напруга на робочих місцях; 21.08.25 (одна зміна): була відсутня технічна вода; 28.08.25 (одна зміна): ПВС шахти не допустила робітників до робочих місць через перевищення оксиду вуглецю. Запланована кількість робочих змін по безперервному графіку становить 93 зміни. Кількість змін простою з вини замовника склала 17 змін, що становить 15,8% від загальної запланованої кількості робочих змін. Фактичне виконання склало 1302 куб. м, що на 13,1 % менше від запланованих 1498 куб. м. Таким чином, вини ТОВ «ХРД-БУД» у зменшенні обсягів робіт у серпні не виявлено;
- за актом простою від 30.09.2025: 25.09.2025 (три зміни), 26.09.2025 (три зміни), 27.09.2025 (одна зміна) замовник не видавав засоби ініціювання вибухових матеріалів з причини їх відсутності на складі. Згідно з пунктом 4.5 договору Замовник здійснює забезпечення Виконавця електроенергією, стислим повітрям, водою та вибуховими матеріалами. Розрахунок робочого часу та обсягів: при роботі протягом безперервного робочого графіку, загальна кількість робочих змін у вересні 2025 року складає 90 змін. Таким чином було втрачено 7 робочих змін, що становить 7,8 % робочого часу. Планом робіт на вересень 2025 року була запланована проходка гірничих виробок в об'ємі 1499 куб. м. Фактичне виконання склало 1408 куб. м, тобто зменшення від планових показників склало 6,07 %. Висновок: вини ТОВ «ХРД-БУД» у зменшенні обсягів робіт у вересні не виявлено;
- за актом простою від 02.11.2025: 05.10.25 не було 2 зміни через зупинку ГВУ, 11.10.25 всі три зміни була відсутня технічна вода в шахті у зв'язку з поривом водяного ставу, 12.10.25 всі три зміни не працював перекидувач горизонту 300 м, 23.10.25, 24.10.25 та 28.10.25 всі три зміни кожного дня ПВС шахти не допустила до робочих місць робітників ТОВ «ХРД-БУД» через перевищення концентрації оксиду вуглецю, 25.10.25 після недопущення протягом двох діб були підтоплені гірничі виробки, що спричинило необхідність відкачування води протягом 2-х змін. Запланована кількість робочих змін по безперервному графіку становить 93 зміни. Кількість змін простою з вини замовника склала 18 змін, що становить 19,4 % від загальної запланованої кількості робочих змін. Фактичне виконання за жовтень 2025 року склало 1267 куб. м, що на 18,8 % менше від запланованих 1506 куб. м. Таким чином, вини ТОВ «ХРД-БУД» в зменшенні обсягів робіт в жовтні не виявлено.
25.09.2025 та 26.09.2025 працівники ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» оформили наряд-путівки №№41- 46, за змістом яких були видані вибухові матеріали працівникам ТОВ «ХРД-БУД» при виконанні ними робіт відповідно 25 та 26 вересня 2025 року.
Як слідує з виписки з диспетчерського журналу Новокостянтинівської шахти 14.08.2025, 20.08.2025, 21.08.2025, 12.10.2025 в ці дні як виконувалися роботи, так і мали місце простої.
Відповідно до службових записок виконуючого обов'язки начальника дільниці №1 ТОВ «ХРД-БУД» Хорстєва О.М. вбачається, що він доводив до відома директора ТОВ «ХРД-БУД» про наявність простою протягом серпня - жовтня 2025 року при наданні послуг за договором.
Про причини невиконання запланованих об'ємів робіт ТОВ «ХРД-БУД» повідомило ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» також листами №142/11/2025 від 05.11.2025, №143/11/2025 від 05.11.2025, №144/11/2025 від 05.11.2025.
З листів директора Новокостянтинівської шахти №01-05/3047 від 12.11.2025, № 01-05/3048 від 12.11.2025 вбачається, що у спірний період мали місце недопуски до виконання робіт через наявність технічних причин.
Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Підставами для ухвалення судового рішення стала встановлена судом відсутність вини відповідача у наданні послуг позивачеві за договором не в повному обсязі, а також висновки суду щодо фактичного порушення відповідачем умов договору щодо обсягу надання послуг, проте, не строків, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності, визначеної п. 12.2 договору.
Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25 підлягає залишенню без змін, з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є вимога замовника про стягнення з виконавця штрафних санкцій за порушення умов п. 12.2 договору №495/02/478ВО від 01.08.2025.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, зміст зобов'язання становлять права та обов'язки його сторін.
Метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв'язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.
Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Водночас у відповідності до статті 903 того ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за укладеним договором №495/02/478ВО від 01.08.2025, який передбачає виконання зобов'язань з надання послуг, ТОВ «ХРД-БУД» зобов'язалося надавати послуги з проведення гірничих виробок в підземних умовах та видачі на поверхню гірничої маси на замовлення ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а останній - сплачувати їх вартість.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, істотною умовою договору послуги є предмет, тобто конкретна послуга, яку виконавець зобов'язується надати, а замовник - оплатити. У предметі визначається вид послуги, її обсяг та вимоги до якості.
У загальновживаному значенні «обсяг послуг» визначає кількісну та якісну характеристику того, що саме має зробити виконавець для замовника.
Іншою істотною умовою договору послуг є строк його дії. Зокрема, строк договору є час, протягом якого сторони здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України).
З наведеного слідує, що строк виконання договору (у тому числі графік виконання частин договору) відрізняється від обсягу надання послуг. Головна відмінність між цими поняттями полягає у тому, що строк визначає часові межі дії зобов'язань, а обсяг - кількісні та якісні характеристики результату, який має бути досягнутий.
У даному випадку, умовами укладеного між сторонами договору чітко зазначено обсяг послуг, який має бути наданий відповідачем позивачеві. Зокрема, згідно п.1.3 договору обсяг послуг визначається планом робіт на найближчий місяць, який направляється відповідачу. Всього за період з серпня по грудень 2025 року обсяг послуг складає: проведення нарізних і підготовчих гірничих виробок - 750 погонних метрів гірничих виробок (6900 куб. м), з них вертикальних виробок - 105 погонних метрів (420 куб. м); видача гірничої маси на поверхню - 25000 т. Згідно з щомісячними планами-завданнями ТОВ «ХРД-БУД» повинно було здійснити проходки в обсязі: 155 погонних метрів (1498 куб. м) у серпні 2025, 160 погонних метрів (1499 куб. м) у вересні 2025 та 150 погонних метрів (1506 куб. м) у жовтні 2025.
При цьому, згідно пункту 1.5 договору строк надання послуг: початок - протягом п'яти робочих днів після укладення договору та після направлення позивачем плану робіт відповідачу, завершення - до 31.12.2025 включно.
З аналізу змісту умов договору суд апеляційної інстанції вбачає, що ТОВ «ХРД-БУД» повинне було не тільки надавати послуги протягом періоду дії договору, але й виконати певний щомісячний обсяг таких послуг.
Натомість, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами ТОВ «ХРД-БУД» виконало замовлені послуги у серпні 2025 року в обсязі 124,2 погонних метрів (1302 куб. м), у вересні - 123,9 погонних метрів (1408 куб. м), у жовтні - 105,9 погонних метрів (1267 куб. м), що підтверджуються наявними в матеріалах справи актами замірів та актами приймання-передачі від 26.08.2025, від 30.09.2025 та від 31.10.2025.
Наведені обсяги виконаних послуг є меншими порівняно з обсягами, що були погоджені сторонами у планах-завданнях.
Оцінивши доводи відповідача, заперечення позивача, а також висновки місцевого господарського суду щодо відсутності вини ТОВ «ХРД-БУД» у наданні послуг з меншим обсягом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Водночас, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом або договором; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Як свідчать положення спірного договору, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «ХРД-БУД» узгодили умови звільнення від відповідальності у випадку якщо виконавець порушив строки надання послуг згідно з планом робіт з вини замовника (пункт 8.2.2). Вони також погодили порядок інформування про перепони, які перешкоджають належному виконанню зобов'язань, а саме сторони зобов'язуються негайно інформувати один одного про наявність таких перепон (пункт 9.3.1), а також виконавець повинен негайно сповістити замовника при виникненні будь-яких нестандартних або потенційно небезпечних умов (пункт 11.3.1).
Наведені умови вказують на обов'язок сторін інформувати один одного про неможливість надання послуг з тих чи інших причин, а у випадку коли порушується план виконання робіт з вини ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» безпосередньо ТОВ «ХРД-БУД» звільняється від відповідальності за таке порушення.
Крім того, за умовами договору на час надання послуг сторони повинні призначити представників, які здійснюють контроль за наданням послуг (пункт 11.1.3).
Втім, ані ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ані ТОВ «ХРД-БУД» не надали документів (доказів), які б свідчили про визначення (призначення) таких осіб.
За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив в якості допустимих доказів документи, які складалися між сторонами за підписом їх посадових осіб у питаннях контролю за виконанням договірних умов, у тому числі долучені відповідачем до матеріалів справи акти простою.
Враховуючи відсутність правової регламентації поняття «простою» в цивільному та господарському законодавствах, колегія суддів звертається до нормативних присів трудового права.
Так, частина 1 статті 34 Кодексу законів про працю України визначає простій як зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
З урахуванням наведеного, простій вочевидь може впливати на своєчасність виконання зобов'язання, але з урахуванням вини або її відсутності може також вказувати на винність/невинність відповідної сторони зобов'язання.
В розрізі обставин даної справи складені ТОВ «ХРД-БУД» за участі посадової особи ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - заступника начальника гірничого відділу Подворного О.В. акти простою підтверджують обставини неможливості виконання договірних умов у певні дати за спірний період через широке коло обставин, які вплинули на невиконання договірних зобов'язань. Так, за актами простою від 02.09.2025, від 30.09.2025, від 02.11.2025: посадові особи ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» протягом спірного періоду в деякі дні не допустили працівників ТОВ «ХРД-БУД» до виконання гірничих робіт через перевищення оксиду вуглецю; у деяких випадках роботи не проводилися у зв'язку з відсутністю електричної енергії, технічної води, підтоплення виробок тощо.
Зазначені вище акти простою також підтверджують розрахунок робочих змін та часу простою, які вплинули на загальний обсяг робіт, а саме:
- у серпні 2025 року кількість змін простою склала 17 змін, що становить 15,8% від загальної запланованої кількості робочих змін, а фактичне виконання робіт менше лише на 13,1 %;
- у вересні 2025 року кількість змін простою склала 7 змін, що становить 7,8% від загальної запланованої кількості робочих змін, а фактичне виконання - менше лише на 6,07 %;
- у жовтні 2025 року кількість змін простою склала 18 змін, що становить 19,4 % від загальної запланованої кількості робочих змін, а фактичне виконання - менше лише на 18,8 %.
Процентне співвідношення значень кількості простою до значень фактичного виконання послуг окремо вказує на безпосередній вплив простою на невиконання обсягу послуг, але таке значення не виходить за межі значень невиконання. Тому простій знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з неповним виконанням запланованого обсягу послуг.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення обсягу виконаних робіт у спірний період пов'язане з наявністю обставин, які не залежали від волевиявлення ТОВ «ХРД-БУД» та не знаходилися у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням запланованих обсягів робіт.
Заперечення позивача щодо недопустимості врахування актів простою через підписання їх неуповноваженою особою, не спростовують наявність обставин, які стали підставою для невиконання робіт у спірний період.
Більш того, в розрізі наведених правовідносин колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Так, 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
У даній справі, за результатами аналізу всіх представлених сторонами доказів в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що докази на підтвердження наявності обставин простою, такі як листи директора Новокостянтинівської шахти, виписки з диспетчерського журналу Новокостянтинівської шахти, службові записки виконуючого обов'язки начальника дільниці №1 ТОВ «ХРД-БУД» Хорстєва О.М., а також акти простою, є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на їх спростування.
За таких обставин, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції щодо відсутності вини ТОВ «ХРД-БУД» у невиконанні запланованих обсягів послуг у спірний період, оскільки на таке невиконання вплинули дії ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» по недопуску працівників ТОВ «ХРД-БУД» до їх виконання, а також технічні причини, які мали місце у цей період та які не залежали від нього.
Щодо відсутності підстав для нарахування заявленої до стягнення неустойки
Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Як визначено ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Умовами спірного договору сторони погодили умови та підстави для нарахування неустойки, а також відповідний розмір. Зокрема, з-поміж інших випадків, передбачили, що:
- «у разі затримки надання послуг у строки, передбачені договором, Замовник має право на стягнення з Виконавця штрафу у розмірі 20 % від суми ненаданих (несвоєчасно наданих) послуг та пені у розмірі 0,5 % від вартості ненаданих (несвоєчасно наданих) послуг за кожен день прострочення» (пункт 12.2.);
- «за порушення Виконавцем умов договору щодо якості та обсягів послуг Замовник має право на стягнення з Виконавця штрафу у розмірі 20 % від суми невиконаних з належною якістю або обсягом послуг» (пункт 12.3.).
З наведеного слідує, що у пункті 12.2 договору сторони визначили можливість нарахування неустойки у випадку «затримки надання послуг», а у пункті 12.3. - у випадку порушення «якості та обсягів послуг». При цьому, у випадку, встановленому у пункті 12.2. неустойка стягується двох видів: пеня та штраф, а у випадку, встановленому у пункті 12.3 - лише штраф.
У якості підстави для нарахування неустойки ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» визначило та послалося на порушення «обсягів послуг», а у якості правової підстави - на положення пункту 12.2 договору, як-то відповідальність за порушення у випадку «затримки надання послуг».
При цьому позивачем у позовній заяві проведено нарахування штрафних санкцій відповідачеві згідно наступного розрахунку:
- за серпень 2025 різниця між планом-завданням та актом №24 приймання передачі послуг від 26.08.2025 складає 30,8 п.м. - 196 м3 на суму з ПДВ 689918,04 грн. (196*2933,33 грн.+20%);
- за вересень 2025 різниця між планом-завданням та актом №27 приймання передачі послуг від 30.09.2025 складає 91 м3 на суму з ПДВ 320319,63 грн. (91*2933,33 грн+20%);
- за жовтень 2025 різниця між планом-завданням та актом № 28 приймання передачі послуг від 31.10.2025 складає 44,1 м3 на суму з ПДВ - 841285,07 грн. (239*2933,33 грн+20%).
Враховуючи вищенаведене, замовник згідно п.12.2 договору, нараховує штрафні санкції:
- за період з 01.09.2025 по 27.10.2025 пеня в сумі 196626,64 грн та штраф в сумі 137983,60 грн;
- за період з 01.10.2025 по 20.10.2025 пеня в сумі 32031,96 грн та штраф в сумі 64063,92 грн;
- за період з 01.11.2025 по 04.11.2025 пеня в сумі 16825,70 грн та штраф в сумі 168257,01 грн.
Поряд із цим, як вже було неодноразово встановлено і суді першої інстанції, і при здійсненні апеляційного перегляду, ТОВ «ХРД-БУД» згідно актів замірів та актів приймання-передачі від 26.08.2025, від 30.09.2025 та від 31.10.2025 виконало замовлені послуги у серпні 2025 року в обсязі 124,2 погонних метрів (1302 куб. м), у вересні - 123,9 погонних метрів (1408 куб. м), у жовтні - 105,9 погонних метрів (1267 куб. м).
Таким чином, наявність даних актів спростовує твердження апелянта про порушення відповідачем строків надання послуг за договором. Зокрема, як було й узгоджено сторонами у договорі та відповідних планах-заявках, відповідач вчасно приступив до надання послуг за договором й виконував їх згідно з обумовленими строками. Одночасно, оскільки за актом №24 та актом замірів б/н від 26.08.2025 у серпні 2025 року виробка склала на 30,8 погонний метр (196 куб. м.) менше ніж передбачено планом; за актом №24 та актом замірів б/н від 30.09.2025 у вересні 2025 року - на 36,1 погонний метр (91 куб. м.) менше ніж передбачено планом; за актом №28 та актом замірів б/н від 31.10.2025 у жовтні 2025 року - на 44,1 погонний метр (243 куб. м.) менше ніж передбачено планом, як правильно встановлено судом першої інстанції, має місце факт надання відповідачем послуги не в повному обсязі.
Відтак, за висновками апеляційного суду, нарахування санкцій за пунктом 12.2 договору, диспозиція якого не відповідає фактичним обставинам порушення, є підставою для відмови у позові.
В той же час, колегія суддів акцентує увагу на відсутності заявлених позивачем в межах даної справи будь-яких вимог про стягнення з відповідача неустойки у зв'язку з порушенням останнім умов щодо якості та обсягів послуг на підставі пункту 12.3 договору.
В розрізі окреслених обставини, апеляційний суд підкреслює, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2025 у справі №910/12561/23)
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості останнього виходити за межі позовних вимог та самостійно обирати іншу підставу для стягнення штрафних санкцій, ніж та, яку зазначив позивач у позові та розрахунку.
Інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції враховані, проте, не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Узагальнюючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди скаржника з правовою оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не спростовують встановлених обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені безпомилково.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25 слід залишити без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2026 у справі №912/3034/25 залишити без змін.
Справу №912/3034/25 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 19.05.2026.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя С.В. Вінніков