19.05.2026 року м.Дніпро Справа № 912/2439/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Золотарьової Я.С.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Катафєєва Г.С.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р.
(суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 14.11.2025р.)
у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м. Кропивницький
про стягнення 7 660 435,25 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія"Укренерго" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 31 762 646,83 грн., яка складається з суми основного боргу, в розмірі 31 598 840,25 грн., суми 3% річних, в розмірі 163 806,58 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0532-03041-ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з передачі електричної енергії за період червень-липень 2025 року. Позивач зазначав, що на виконання договору ним було складено та направлено відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-передачі послуги на загальну суму 31 598 840,25 грн з ПДВ, проте відповідач не здійснив ані поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду, ані оплати на підставі актів надання послуги. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 19.06.2025 по 14.09.2025 у розмірі 163 806,58 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 31 598 840,25 грн. основного боргу, 163 806,58 грн. 3% річних, а також 381 151,76 грн. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", через систему "Електроний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25 в частині стягнення суми 3% річних, в розмірі 163 806,58 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір суми 3% річних до 10 000,00 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
ПрАТ "Кіровоградобленерго" вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 2, 15 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не досліджено та не вирішено питання зменшення розміру стягуваних сум 3% річних.
Апелянт зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, а заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою, при цьому дійсний розмір збитків у більшості випадків довести складно або неможливо взагалі. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат і не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів.
Апелянт посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Також апелянт зазначає, що компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про те, що розмір 3% річних як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Апелянт також посилається на ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Апелянт наголошує, що основною причиною виникнення заборгованості є невідповідність встановлених тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, які діяли протягом 2022- 2023 років, обґрунтованому рівню витрат у складі структури тарифів, а також збільшення обсягів транзитних перетікань електричної енергії позивача мережами 150 кВ відповідача, які призвели до помітного зростання технологічних витрат електричної енергії. Такий фінансово-економічний стан відповідача фактично унеможливив забезпечення належного фінансування виробничої діяльності та, як наслідок, призвів до виникнення боргу перед позивачем.
Апелянт зазначає, що постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2333 тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для ПрАТ "Кіровоградобленерго" було встановлено на 1-й квартал 2024 року і мали бути переглянуті (збільшені) з 01.04.2024 та 01.07.2024, але були залишені без змін на рівні першого кварталу та знов не покривають необхідні виробничі витрати. Цією ж постановою НКРЕКП затвердила структуру тарифів відповідача, яка не передбачає отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії взагалі, тобто 0. Аналогічні дії було вчинено НКРЕКП і щодо тарифів відповідача на 2025 рік (постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2211), що оскаржено відповідачем до Кіровоградського окружного адміністративного суду (справа № 340/3031/25).
Апелянт вважає, що вказані обставини дозволяють суду розглянути питання щодо зменшення суми 3% річних, оскільки саме такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, враховує інтереси як боржника, так і кредитора. Близька за змістом правова позиція, на думку апелянта, викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 924/1277/20 та від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23.
Апелянт стверджує, що задовольнивши позовні вимоги про стягнення 3% річних у повному обсязі, суд першої інстанції порушив встановлений ст. 2, 15 Господарського процесуального кодексу України принцип пропорційності і не забезпечив розумний баланс інтересів позивача та відповідача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі доводами, вважає її необґрунтованою та безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що відповідач оскаржує рішення суду лише в частині суми 3% річних у розмірі 163 806,58 грн та просить зменшити її до 10 000,00 грн, тобто у шістнадцять разів, обґрунтовуючи це порушенням норм ст. 2, 15, 233 ГПК України та невідповідністю тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, встановлених НКРЕКП.
НЕК «Укренерго» наголошує, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України зменшенню підлягають саме штрафні санкції, тоді як у справі № 912/2439/25 позивач звернувся з вимогами про стягнення 3% річних, які мають іншу, ніж штрафні санкції, природу. Зобов'язання боржника щодо сплати 3% річних виникає на підставі закону - ст. 625 Цивільного кодексу України, і такі нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Позивач також звертає увагу, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та подачі апеляційної скарги Господарський кодекс України втратив чинність.
Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, в якій зроблено висновок, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного зобов'язання. Також позивач зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Щодо відсутності вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання, позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно з абз. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16, згідно якої форс-мажор як причина прострочення оплати не звільняє порушника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, оскільки це компенсація.
Щодо підстав для зменшення розміру процентів, позивач зазначає, що правова позиція Верховного Суду щодо права суду зменшувати відсотки річних викладена у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, проте у тій справі умовами договору сторони встановили процентну ставку на рівні 40% та 96% річних, а сума санкцій (пені, штрафу та відсотків річних) перевищувала майже в два рази суму заборгованості, яка була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі. Натомість у справі № 912/2439/25 позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних у встановленому законом мінімальному розмірі, а сума нарахованих 3% річних - 163 806,58 грн - становить лише 0,52% від суми боргу 31 598 840,25 грн, тому надмірність у розмірі нарахувань не вбачається.
Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, в якій зазначено, що апеляційним судом помилково застосовані лише ті самі критерії, які визначені ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення штрафних санкцій, тоді як Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених сум санкцій, і що наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Позивач також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/902/24, в якій конкретизовано правовий висновок, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, і тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних, не підлягає зменшенню судом.
Крім того, позивач зазначає, що в силу постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) позивач на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування позбавлений права нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами між учасниками ринку електричної енергії, а тому 3% річних є мінімальними гарантіями захисту інтересів кредитора. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність.
Позивач вважає, що правовідносини у справі № 912/2439/25 та № 902/417/18 не є подібними, доводи апеляційної скарги щодо застосування норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України як підстав для зменшення 3% річних є хибними та необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/2439/25.
Матеріали справи № 912/2439/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22.12.2025р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Мороза В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.04.2026р. о 15:30 год..
Від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заяви про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026р. судове засідання у справі № 912/2439/25 призначене на 15.04.2026р. о 15:30год вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.04.2026р., у зв'язку з вирішенням питання про відкриття апеляційного провадження у справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В.
15.04.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. у відпустці, розгляд справи, призначеної на 15 квітня 2026 року не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25 призначено в судове засідання на 19.05.2026р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.05.2026р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Золотарьової Я.С..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25 до свого провадження.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженог представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 19.05.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
НЕК "Укренерго" (Оператор системи передач (ОСП), Адміністратор розрахунків (АР)) - є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України №829-р від 22.11.2017 "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №802 від 29.08.2012, п. 3.2. Статуту НЕК "Укренерго".
ПрАТ "Кіровоградобленерго" (далі - Відповідач, Користувач) заявою про укладання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0532-03041 від 26.06.2019, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів (а.с. 43).
Листом №01/57621 від 31.10.2023 НЕК "Укренерго" повідомив ПрАТ "Кіровоградобленерго" про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії з ідентифікатором договору №0532-01041-ПП, дата акцептування - 01.01.2024.
Згідно з п. 2.1. Договору ОСП (оператор системи передачі, Позивач) безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
ОСП надає Послугу у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Кодексом системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 309 від 14.03.2018 (далі - КСП).
Пунктом 4.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.
Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Пунктом 5.3. встановлено для кожної зі сторін право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електричної енергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Згідно з п. 6.5. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в Акті коригування.
Відповідно до п. 6.6. Договору у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
При цьому, згідно з пп. 1 п. 7.1., пп. 2 п. 9.3. Договору ОСП (Позивач) має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Відповідач (Користувач) зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором;
Згідно з п. 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.4.-10.6. Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документу).
Для забезпечення електронного документообігу Сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені.
При підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.
Сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних Сторони, є такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою).
На виконання Договору позивач у період з червень-липень 2025 склав та направив відповідачу наступні первинні документи:
- рахунок - фактуру №ПР-0042703/0532-02041-ПП від 15.07.2025 на суму 5 583 740,78 грн з ПДВ;
- рахунок - фактуру №ПР-0043251/0532-02041-ПП від 25.07.2025 на суму 4 821 449,60 грн з ПДВ;
- рахунок - фактуру №ПР-0043802/0532-02041-ПП від 05.08.2025 на суму 5 983 953,80 грн з ПДВ;
- рахунок - фактуру №ПР-0040557/0532-02041-ПП від 14.06.2025 на суму 5 348 259,23 грн з ПДВ;
- рахунок - фактура №ПР-0041077/0532-02041-ПП від 24.06.2025на суму 5 342 951,10 грн з ПДВ;
- рахунок - фактуру №ПР-0041612/0532-02041-ПП від 05.07.2025 на суму 5 309 743,61 грн з ПДВ;
На виконання спірного Договору позивачем складено та направлено відповідачу наступні акти:
- акт приймання-передачі послуги № ПРА-0011002 від 30.06.2025 на суму 15 728 871,68 грн (а.с. 41- 42);
- акт приймання-передачі послуги № ПРА-0011607 від 30.07.205 на суму 15 869 968,57 грн ( а.с. 39-40),
всього на суму 31 598 840,25 грн.
Позивач зазначає, що відповідач у зазначений період не здійснив ані поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (3-ма платежами протягом розрахункового місяця у строки передбачені п. 6.2. Договору), ані на підставі актів
надання Послуги.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14.09.2025 за період червень - липень 2025 року та на підставі вищезазначених первинних документів становить 31 598 840,25 грн з ПДВ.
Отже, станом на 14.09.2025 загальна сума заборгованості відповідача за період з червень - липень 2025 року складає 31 598 840,25 грн.
Крім того, позивач нарахував 3% річних в розмірі в розмірі 163 806,58 грн;
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який за своєю правовою природою є договором надання послуг. Суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - рахунками-фактурами та актами приймання-передачі послуги. Відповідач, у порушення умов договору та приписів чинного законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав. Суд зазначив, що строки виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати планової вартості послуг та за фактичний обсяг наданих послуг за період з 19.06.2025 по 14.09.2025 на момент звернення до суду є такими, що настали. Доказів оплати послуг за договором у повному обсязі відповідачем суду не надано, сума заборгованості не заперечена, власного контррозрахунку ПрАТ "Кіровоградобленерго" не подано. Суд також перевірив правильність нарахування 3% річних за період з 19.06.2025 по 14.09.2025 та встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України та здійснені позивачем арифметично вірно. Відповідач не подав власного контррозрахунку 3% річних на спростування вимог позивача. На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів погашення з боку Відповідача заявлених в позові сум або заперечень щодо розрахунку, дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про стягнення 31 598 840,25 грн. основного боргу та 163 806,58 грн. 3% річних, є обґрунтованими.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт зазначає, що не погоджується з задоволеними позовними вимогами в частині стягнення 3% річних у розмірі 163 806,58 грн. 3% річних та просить скасувати рішення в цій частині та зменшити розмір 3% річних до 10 000,00 грн.
Зважаючи на те, що Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення суми 3% річних, у розмірі 163 806,58 грн., колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Рішенням господарського суду встановлено, та не заперечується сторонами, невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові від 08.03.2020р. у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за ч. З ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. З ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п. 8.35).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18).
У постанові від 24.04.2024р. у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Щодо доводів Скаржника про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020р. у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі №904/4593/17, від 13.06.2018р. у справі №912/2708/17, від 22.11.2018р. у справі №903/962/17, від 23.05.2018р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020р. у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019р. у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, у
Водночас, колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 912/2439/25 та у справі № 902/417/18 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.
Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
При цьому, у цій справі № 912/2439/25 сторони у спірному договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.
В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025р. у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень статті 625 ЦК України) та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому, розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру 3 % річних відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2025р. у справі № 912/2439/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.05.2026р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя Я.С. Золотарьова