19.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3694/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Соп'яненко О.Ю.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Філатова Т.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025р.
(суддя Перова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 12.11.2025р.)
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р.
(суддя Перова О.В., м. Дніпро, повний текст додаткового рішення складено 19.11.2025р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС", м.Павлоград
про стягнення заборгованості за договором поставки
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС", м.Павлоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД", м.Київ
про стягнення заборгованості
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 140 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено усний договір поставки, на виконання якого у період з 28.03.2023 по 13.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (штукатурку стартову гіпсову, шпаклівку фінішну гіпсову) на загальну суму 477 846,00 грн за видатковими накладними № 77 від 28.03.2023, № Д00-00114 від 05.06.2023, № 151 від 13.07.2023. Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 337 846,00 грн, залишок заборгованості становить 140 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД", про стягнення заборгованості за поставлений неякісний товар у відповідності до усного договору від 28.03.2023р., у розмірі 140 000,00 грн. та судових витрат по справі.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що поставлений товар мав прострочений строк придатності, що підтверджується датами виробництва на упаковці та біг-бегах, скаргами кінцевих покупців та кореспонденцією сторін.
10.11.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, якою просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000,00грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025р. у справі № 904/3694/25 первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" заборгованість за поставлений товар у розмірі 140 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено у повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. заяву задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000,00 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаними рішеннями суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС", через систему "Електроний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю,
скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції винесені за сукупністю порушень: нез'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «ФОР БІЛД» належним чином виконано зобов'язання з поставки товару належної якості, який було прийнято без будь-яких заперечень та зауважень. Зокрема, суд не взяв до уваги, що упаковка товару прямо підтверджує факт його прострочення: на мішках зазначено дату 26.09.2022, на біг-бегах - дати виробництва 02-2021, 03-2022, 08-2022, при цьому строк придатності подібних гіпсових сумішей становить 6- 12 місяців, що означає, що товар був прострочений ще до його поставки або до моменту повернення контрагентами ТОВ «АКЗОМАКС».
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував та не дослідив службову записку від 29.08.2023, зміст якої свідчить про фактичне виявлення прострочення строку придатності товару під час його подальшої перевірки, наявність прихованої невідповідності якості товару, яка не могла бути встановлена при первинному прийманні, а також використання біг-бегів з датами, що не відповідають реальній даті виготовлення фасованого товару. У рішенні суду взагалі відсутня будь-яка згадка про цей документ, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив причин невідповідності дат та відсутності документів про якість товару. Постачальник не надав сертифікатів якості, паспортів, технічних документів, доказів відповідності товару та підтвердження строків придатності, а суд не витребував такі докази, не встановив причин їх відсутності та не з'ясував, чи може товар без них вважатися якісним. Також суд безпідставно відмовив у призначенні товарознавчої експертизи, яка, на переконання апелянта, була одним із ключових способів встановити якість товару.
Щодо неправильного застосування норм матеріального права апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував ст. 677 ЦК України, яка встановлює, що після спливу строку придатності товар вважається непридатним для використання, а продавець зобов'язаний передати покупцеві товар з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу строку придатності. На момент поставок значна частина товару мала або відсутній, або практично незначний залишок строку придатності, який не дозволяв покупцеві використати товар за призначенням. Апелянт вважає, що за змістом цієї норми товар автоматично вважається товаром неналежної якості і підлягає поверненню, а покупцю достатньо підтвердити дату виготовлення і тривалість строку придатності, що ТОВ «АКЗОМАКС» доведено належними та допустимими доказами.
Апелянт також вказує на неправильне застосування судом ст. 678 ЦК України, оскільки суд не встановив істотності недоліків товару. Закінчення строку придатності є недоліком, який не може бути усунутий, і прямо підпадає під ознаки істотного недоліку, що надає покупцю право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у розмірі 337 846,00 грн.
Щодо ч. 2 ст. 679 ЦК України апелянт зазначає, що постачальником було надано письмову гарантію (лист від 05.06.2023) про строк придатності товару до 03.01.2024, що підтверджує надання гарантій щодо якості товару. Відповідно до цієї норми саме на продавця переходив тягар доказування належної якості товару на момент передачі, проте суд першої інстанції всупереч прямим приписам закону необґрунтовано поклав тягар доказування на покупця. ТОВ «ФОР БІЛД» не надало жодного доказу того, що недоліки виникли після передачі товару.
Щодо порушення норм процесуального права апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 86 ГПК України, оскільки не дослідив та не надав оцінки наявним у справі доказам: фотографіям мішків та біг-бегів з датами виготовлення, листам ТОВ «ПОСТРОЙКА-1» та ТОВ «БУДЄВРОРЕМОНТ» про повернення товару, листу постачальника від 05.06.2023 з недостовірними даними про строк придатності, службовій записці від 29.08.2023. Суд обмежився загальною фразою, що «доказів неналежної якості не надано», не надавши оцінки жодному з наведених документів.
Апелянт також зазначає, що ухвалою від 29.10.2025 суд залишив без розгляду уточнену зустрічну позовну заяву, в якій ТОВ «АКЗОМАКС» виправило допущену помилку та заявило до стягнення 337 846,00 грн замість помилково зазначених 140 000,00 грн, кваліфікувавши таке уточнення як «зміну підстав та предмета позову», що, на переконання апелянта, є неправильним.
Щодо додаткового рішення від 19.11.2025 апелянт вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 44 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності. Зокрема, вартість участі представника у судових засіданнях, що проводилися в режимі відеоконференції, у розмірі 3 500,00 грн за кожне засідання є завищеною з огляду на відсутність витрат часу на дорогу та невисоку складність справи. Послуги, зазначені в акті від 05.11.2025 на суму 30 000,00 грн, мають загальний характер, притаманний будь-якій господарській справі щодо стягнення заборгованості, і не свідчать про підвищену складність чи значний обсяг витраченого часу. Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах № 755/9215/15, № 904/4507/18, № 809/1466/15, № 751/3840/15-ц, № 754/8750/19, № 916/101/23.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:
ТОВ «ФОР БІЛД» категорично заперечує поставку неякісного товару та наголошує, що з дати поставки товару по дату звернення ТОВ «АКЗОМАКС» із зустрічним позовом останнє не повідомляло про неналежну якість поставленого товару та не пред'являло будь-яких вимог у зв'язку із недоліками товару, не зазначало про відмову від прийняття товару. Навпаки, ТОВ «АКЗОМАКС» прийняло спірний товар, що підтверджується актом звірки, видатковими накладними та платіжними документами, не заявило будь-яких претензій щодо якості товару у строк і в порядку, визначені законодавством, володіло товаром більше двох років, а лише після пред'явлення ТОВ «ФОР БІЛД» позову про стягнення заборгованості заявило вимоги щодо недоліків якості товару безпосередньо в суді.
ТОВ «ФОР БІЛД» вважає поведінку ТОВ «АКЗОМАКС» такою, що суперечить принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) та доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц.
Щодо застосування Інструкцій П-6 та П-7, ТОВ «ФОР БІЛД» зазначає, що оскільки письмового договору між сторонами не було укладено, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення зазначених Інструкцій, що і було зроблено судом першої інстанції. При цьому апеляційна скарга не містить доводів неможливості застосування або неправильного застосування судом першої інстанції цих нормативних актів. ТОВ «АКЗОМАКС» не надало суду доказів вчинення дій, передбачених Інструкцією П-7, на випадок виявлення дефектів товару, а відправник товару - ТОВ «ФОР БІЛД» - згоди на односторонню прийомку не надавав.
Щодо дат на біг-бегах ТОВ «ФОР БІЛД» наголошує, що дата, вказана на біг-бегах, є датою виготовлення біг-бега як тари, а не датою виготовлення товару. На біг-бегі міститься інформація від виробника тари: номер сертифіката, дата сертифікації, стандарт якості ISO 21898, дата виготовлення тари та номер замовлення. Як вбачається з дати виготовлення товару на упаковці (мішок 25 кг) - « 28.09.2022», строк придатності товару становить 12 місяців, тобто навіть якщо припустити, що весь товар був виготовлений 28.09.2022, датою закінчення строку його придатності є 28.09.2023.
Щодо тягаря доказування ТОВ «ФОР БІЛД» посилається на ч. 1 ст. 679 ЦК України та правові висновки Верховного Суду у постановах від 16.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, від 09.06.2022 у справі № 904/974/21, від 06.12.2022 у справі № 925/1429/21, від 02.02.2023 у справі № 916/604/21, згідно з якими коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Щодо відмови у призначенні експертизи ТОВ «ФОР БІЛД» зазначає, що проведення експертизи якості товару після закінчення строку його придатності не є доцільним, оскільки після цієї дати товар вважається непридатним до використання. ТОВ «АКЗОМАКС» не пред'являло претензій щодо якості товару у строки, передбачені ст. 680 ЦК України, а подання клопотання про призначення експертизи товару, строк придатності якого очевидно минув та зберігання якого відбувалось поза контролем продавця, має бути розцінене як зловживання процесуальними правами з метою затягування судового розгляду. ТОВ «ФОР БІЛД» посилається на постанову КГС Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13.
Щодо залишення без розгляду уточненої зустрічної позовної заяви ТОВ «ФОР БІЛД» зазначає, що відповідна ухвала від 29.10.2025 підлягала окремому апеляційному оскарженню відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України протягом десяти днів згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, проте ТОВ «АКЗОМАКС» не скористалось правом на апеляційне оскарження цієї ухвали у встановлений строк.
Щодо додаткового рішення ТОВ «ФОР БІЛД» зазначає, що ТОВ «АКЗОМАКС» не заперечувало щодо заявлених витрат на правову допомогу ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не додало будь-яких доказів на підтвердження неспівмірності розміру витрат. Посилаючись на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, ТОВ «ФОР БІЛД» наголошує, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат із наданням відповідних доказів.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3694/25.
Матеріали справи №904/3694/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 7267 грн. 20 коп..
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.04.2026 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" надійшла заяви про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026р. ухвалено провести судове засідання у справі № 904/3694/25 з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД", призначене на 15.04.2026р. о 14:30год в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
15.04.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. у відпустці, розгляд справи, призначеної на 15.04.2026р. не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 призначено в судове засідання на 19.05.2026р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.05.2026р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Соп'яненко О.Ю..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 до свого провадження.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 15.04.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
У період з 28.03.2023 по 13.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" товар на загальну суму 477 846,00 грн. про що свідчать видаткові накладні, а саме:
- № 77 від 28.03.2023 на поставку "Шпаклівки фінішної гіпсової 25 кг WG Saten WHITE GYPS" вагою 10,80 тн та "Штукатурки стартової гіпсової 25 кг WG Start WHITE GYPS" вагою 10,80 тн на суму 176 256 грн., в т.ч. ПДВ - 29 376,00 грн.;
- № Д00-00114 від 05.06.2023 на поставку "Штукатурки машинної гіпсової 25 кг WG Pro 7.5 WHITE GYPS" вагою 10,80 тн, "Шпаклівки фінішної гіпсової 25 кг WG Saten WHITE GYPS" вагою 2,70 тн, "Штукатурки стартової гіпсової 25 кг WG Start WHITE GYPS" вагою 8,10 тн на суму 142 560,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23 760,00 грн.;
- № 151 від 13.07.2023 на поставку "Штукатурки стартової гіпсової 25 кг WG Start WHITE GYPS" вагою 9,45 тн, "Шпаклівки фінішної гіпсової 25 кг WG Saten WHITE GYPS" вагою 12,15 тн на суму 159 030,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 505,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" рахунки на оплату № 58 від 28.03.2023 на суму 176 256,00 грн, № 103 від 01.06.2023 на суму 142 560,00 грн та № 141 від 13.07.2023 на суму 159 030,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" частково перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" грошові кошти у розмірі 337 846,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Листом від 10.06.2025 позивач направив на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" (akzomax.ua@gmail.com) претензію-вимогу на суму 140 000,00грн (а.с.46, том 1).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач частково не сплатив грошові кошти за отриманий товар. Отже заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" становить 140 000,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач подав зустрічний позов про стягнення з позивача на свою користь заборгованість за поставлений неякісний товар у відповідності до усного договору від 28.03.2023, у розмірі 140 000,00грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено усний договір поставки, на виконання якого позивач за первісним позовом поставив відповідачу товар на загальну суму 477 846,00 грн, що підтверджується видатковими накладними. Відповідач частково оплатив товар у розмірі 337 846,00 грн, залишок заборгованості становить 140 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області та актом звіряння розрахунків, підписаним ТОВ «АКЗОМАКС». Суд зазначив, що товар був прийнятий ТОВ «АКЗОМАКС» без будь-яких заперечень та зауважень, матеріали справи не містять доказів звернень ТОВ «АКЗОМАКС» до ТОВ «ФОР БІЛД» щодо стягнення заборгованості за поставлений неякісний товар та доказів відмови від прийняття товару. Суд також встановив, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів вчинення дій, передбачених Інструкцією П-7 на випадок виявлення дефектів товару, а також відсутні будь-які докази фіксування недоліків товару відповідно до Інструкцій № П-6 та № П-7 або двосторонніх актів фіксації недоліків. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «ФОР БІЛД» належним чином виконано зобов'язання з поставки товару належної якості, який було прийнято позивачем без будь-яких заперечень та зауважень, та відмовив у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції з посиланням на ст. 123, ст. 126 ГПК України, рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», а також правові висновки Верховного Суду встановив, що витрати позивача за первісним позовом на правничу допомогу були неминучі та понесені у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, а відповідачем за первісним позовом не були подані заперечення з приводу розміру судових витрат.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частинами першою, другою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до приписів ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" (далі - відповідач) був укладений усний договір поставки.
Відповідачем сплачено ТОВ "ФОР БІЛД" грошові кошти за рахунками на оплату № 58 від 28.03.2023 на суму 176 256,00 грн, № 103 від 01.06.2023 на суму 142 560,00 грн та № 141 від 13.07.2023 на суму 19 030,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості за рахунком № 141 від 13.07.2023 становить 140 000,00 грн.
Доказів оплати поставленого товару у розмірі 140 000,00 грн станом на дату звернення з позовом та на день прийняття рішення у справі первісний відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
Враховуючи викладені вимоги закону, Господарський суд, відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів повної оплати товару. Оскільки первісний відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого товару не виконав, вимога первісного позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 140 000,00 грн. правомірно визнана Господарським судом обґрунтованою.
Відповідач за первісним позовом, не заперечуючи факт отримання товару, вказує, що товар був неналежної якості.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України , покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ «ФОР БІЛД» (Постачальник, Продавець) та ТОВ «АКЗОМАКС» (Покупець) було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом поставки Покупцю Продавцем товару на підставі видаткових накладних.
До спірних правовідносин судом першої інстанції застосовані положення "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7), що і було зроблено судом першої інстанції.
При цьому, доводів неможливості застосування або неправильного застосування судом першої інстанції положень цього законодавчого акту - апеляційна скарга не містить.
В свою чергу, абзацом першим пункту 1 Інструкції № П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за якістю і комплектністю.
Інструкції покладають на ТОВ «АКЗОМАКС», як покупця товару, обов'язок з організації проведення експертизи продукції, виклику представника постачальника, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення дефектів продукції.
Згідно із пп. в) п. 20 Інструкції П-7, одностороння прийомка допускається лише за згодою відправника товару. Відправник спірного товару - ТОВ «ФОР БІЛД» згоди на односторонню прийомку не надавав.
Скаржник не надав суду доказів вчинення дій, передбачених Інструкцією П-7 на випадок виявлення дефектів товару.
Отже, з огляду на заперечення ТОВ «ФОР БІЛД» обставин поставки неякісного товару та відсутність у матеріалах справи доказів фіксування відповідачем за первісним позовом недоліків товару відповідно до Інструкцій № П-6 та № П-7 або двосторонніх актів фіксації недоліків, то ТОВ «ФОР БІЛД» поставлено товар належної якості.
В обґрунтування відмови у сплаті 140 000,00 грн., ТОВ «АКЗОМАКС» зазначає про поставку неякісного товару, тобто товару, термін придатності якого на момент поставки сплив.
При цьому, в апеляційній скарзі, ТОВ «АКЗОМАКС» зазначає, що Товариство неодноразово зверталося до ТОВ «ФОР БІЛД» щодо повернення останньому неякісного товару, однак така вимога станом на дату пред'явлення позову не виконана. Також, ТОВ «АКЗОМАКС», як зазначає апелянт, направляло претензію на адресу ТОВ «ФОР БІЛД» щодо повернення коштів за неякісний товар, а у відповідь на таку претензію ТОВ «ФОР БІЛД» прислав свою претензію щодо оплати заборгованості за поставлений товар.
Апеляційний суд зауважує, що будь-яких доказів надіслання таких претензій як щодо якості поставленого товару так і щодо повернення неякісного товару до матеріалів справи не додано.
Відповідно до правовідносин постачання товару, що фактично склались між сторонами спору, вбачається, що відвантаження товару відбувалось трьома партіями згідно видаткових накладних № 77 від 28.03.2023, № Д00-00114 від 05.06.2023, № 151 від 13.07.2023, відповідно із різними датами виготовлення.
Як вбачається із дати виготовлення товару, що міститься на упаковці товару - мішок, 25 кг, остання - « 28.09.2022», на упаковці товару зазначений термін придатності - 12 місяців. Таким чином, датою закінчення терміну його придатності є 28.09.2023.
Крім того, колегія суддів зазначає, що додані ТОВ «АКЗОМАКС» документи на підтвердження поставки та повернення товару контрагентами, не можуть бути доказами поставки товару неналежної якості, оскільки по-перше, про наявність повернень товару Постачальник ( позивач по первісному позову) дізнався після спливу двох років з дати останньої поставки в рамках розгляду цієї справи, по-друге, згідно наданих претензій не вбачається встановлення факту поставки неякісного товару, саме Позивачем за первісним позовом, а вбачається відсутність дат (дати стерті) на упаковках товару (мішки по 25 кг), що були складені в біг-бег, що не може свідчити про поставку неякісного товару.
В доводах апеляційної скарги, вказано, що не встановлено причин невідповідності дат та відсутності документів про якість товару, а судом не витребувано такі докази, не встановив причин їх відсутності та не з'ясовано, чи може товар без них вважатися якісним.
Відповідно до положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
В силу положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Статтями 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.
Отже, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17, від 09.06.2022 №904/974/21, від 06.12.2022 №925/1429/21 від 02.02.2023 у справі №916/604/21.
Стверджуючи про поставку неякісного товару вже після переходу права власності на товар та зі спливом значного строку після останньої поставки, саме на Скаржника у цій справі покладено обов'язок доведення обставин поставки неякісного товару.
Щодо відмови Господарського суду у проведенні товарознавчої експертизи.
Відповідно до положень ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупністю таких вимог: 1. для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2. жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Так, ТОВ «АКОМАКС» стверджує про необхідність призначення судової товарознавчої експертизи, оскільки на думку ТОВ «АКЗОМАКС» підтвердженням поставки неякісного товару є службова записка (внутрішній документ) складена працівником ТОВ «АКЗОМАКС» та претензії покупців про те, що товар має стерті на упаковках терміни придатності.
На вирішення експертизи відповідачем за первіснм позовом запропоновано поставити наступні питання: 1. Чи відповідає якість товару: штукатурка стартова гіпсова, шпаклівка фінішна гіпсова, що був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОР БІЛД» інформації, що вказана на пакуванні товару або в супровідній документації? 2. Чи виготовлений вказаний товар в умовах промислового виробництва, чи кустарним способом? 3. Які споживчі властивості досліджуваного товару? Чи придатний він до реалізації споживачу? 4. Чи має зазначений товар дефекти чи інші зміни якості? Чи можлива його реалізація (експлуатація) за наявності виявлених дефектів? 5. Протягом якого строку з'явились зміни якості та дефекти вказаного товару.
Господарським судом встановлено, що термін придатності товару, що постачався ТОВ «АКЗОМАКС» складав 12 місяців та минув по видаткових накладних № 77 від 28.03.2023, № 114 від 05.06.2023 - 26.09.2023 та № 151 від 13.07.2023 - 03.01.2024.
З моменту поставки товару позивачем на адресу відповідача товар перебував у Покупця ( відповідача за первісним позовом) до закінчення терміну його придатності (26.09.2023 та 03.01.2024 відповідно) претензій щодо якості заявлено не було.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю претензій Скаржника щодо якості товару у строки, передбачені ст. 680 ЦК України, підписання та прийняття останнім товару за видатковими накладними № 77 від 28.03.2023, № 114 від 05.06.2023, № 151 від 13.07.2023 без заперечень, відображення операцій з купівлі товару у податковому обліку, що підтверджується листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.09.2025 який наявний в матеріалах справи, подання до суду клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи товару, строк придатності якого минув та зберігання якого відбувалось поза контролем Продавця не є доцільним.
Щодо додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи заяву ТОВ «Фор Білд», про стягнення витрат на правничу допомогу, господарський суд, виходив із того, що витрати позивача за первісним позовом на правничу допомогу були неминучі та понесені ним у зв'язку із порушенням відповідачем за первісним позовом умов договору та вимог закону, а також його недобросовісною поведінкою. Також позивачем за первісним позовом були понесені витрати на правові аналізи зустрічної позовної заяви, уточненої зустрічної позовної заяви, заяви про призначення товарознавчої експертизи. Суд звернув увагу, що відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом не були подані заперечення з приводу розміру судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" на правничу допомогу. Отже витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" на професійну правничу допомогу у даній справі Господарський суд визнав такими, що реально понесені та обґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача за первісним позовом, про стягнення витрат на правничу допомогу, з наступних мотивів.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов'язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов'язків клієнта для представництва його інтересів.
Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат ( ст. 129 ГПК України ).
Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача за первісним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, якою просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000,00грн.
За результатами розгляду заяви прийнято додаткове рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що в обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу ТОВ "ФОР БІЛД" надано суду першої інстанції: договір про надання правової допомоги № 1110/2022-01 від 11.10.2022, укладений між Адвокатським об'єднанням "Магніт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" (далі позивач за первісним позовом, клієнт); додаток № 10 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1110/2022-01 від 10.06.2025; додаток № 11 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1110/2022-01 від 04.08.2025; акти про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2025 на суму 3 500,00 грн, від 16.09.2025 на суму 3 500,00 грн, від 29.10.2025 на суму 3 500,00 грн, від 04.11.2025 на суму 3 500,00 грн, від 05.11.2025 на суму 30 000,00 грн; рахунки № 10062025 від 10.06.2025, № 05112025 від 05.11.2025, № 230925 від 23.09.2025, № 04092025/1 від 04.09.2025; платіжні інструкції № 1645 від 18.06.2025 на суму 15 000,00 грн (передплата за надання правової допомоги за договором № 1110/2022-1 від 11.10.2022 та рахунком № 10062025 від 10.06.2025), № 1695 від 05.09.2025 на суму 3 500,00 грн (передплата за надання правової допомоги за договором № 1110/2022-1 від 11.10.2022 та рахунком № 04092025/1 від 04.09.2025), № 1706 від 24.09.2025 на суму 3 500,00 грн (передплата за надання правової допомоги за договором № 1110/2022-1 від 11.10.2022 та рахунком № 230925 від 23.09.2025), № 1732 від 06.11.2025 на суму 22 000,00 грн (передплата за надання правової допомоги за договором № 1110/2022-1 від 11.10.2022 та рахунком № 05112025 від 05.11.2025); ордер на надання правничої допомоги серії № 1598984 від 07.07.2025.
Так, за умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2.1. договору передбачений обсяг, зміст та умови надання правової допомоги.
Обсяг правової допомоги з питань, передбачених пунктом 2.1. цього договору, не обмежуються цим договором і може бути змінений або доповнений за окремим дорученням клієнта та наступною домовленістю сторін (пункт 2.2. договору).
Порядок оплати послуг Адвокатському об'єднанню передбачений розділом 4 договору.
За результатами надання юридичних послуг складається акт, що підписується представниками кожної із сторін (пункт 4.4. договору).
Даний договір укладений на строк необхідний для надання правової допомоги в обсязі, що зазначено у пункті 2.1. даного договору та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами. Договір вважається також підписаним сторонами при його підписанні і при обміні за допомогою засобів електронної пошти (пункт 7.1. договору).
10.06.2025 та 04.08.2025 між клієнтом та Адвокатським об'єднанням були укладені додатки №№ 10, 11 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1110/2022-01.
З актів про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2025, від 16.09.2025, від 29.10.2025, від 04.11.2025, від 05.11.2025 вбачається, що Адвокатське об'єднання "Магніт" надав, а клієнт прийняв правову допомогу, вартість якої становить 44 000,00грн.
Підписуючи дані акти, клієнт підтвердив, що отримав у повному обсязі правову допомогу, обумовлену договором та не мав претензій щодо наданих послуг.
Як свідчать матеріали справи - відповідачем за первісним позовом не були подані заперечення з приводу судових витрат позивача за первісним позовом на правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 р. у справі №873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.
Апеляційний господарського суд, проаналізувавши надані первісним позивачем документи, дійшов висновку, що відображена у них інформація про характер виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам і інформації, які містяться у матеріалах даної справи.
Також, колегія суддів зауважує, що Скаржником не надані, зокрема, власні розрахунки витрат на правничу допомогу, які він вважає співмірними та обґрунтованими. З огляду на викладене відповідні доводи Скаржника зводяться до узагальненого непогодження із здійсненим судом розподілом таких витрат.
Отже, враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дослідивши надані, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги предмет спору, всі аспекти і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку відзиву на позов, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 44 000 грн. 00 коп., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.
Викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються, як необґрунтовані.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЗОМАКС" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025р. у справі № 904/3694/25 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025р. у справі № 904/3694/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.05.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя О. Ю. Соп'яненко