20.05.2026 року м. Дніпро Справа № 908/871/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 (повне рішення складено 19.07.2025, суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/871/24
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», місто Запоріжжя
до відповідача Приватної виробничої фірми «Гилель», місто Запоріжжя
про стягнення суми,
У березні 2024 Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватної виробничої фірми «Гилель» про стягнення суми заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 301 491,41 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у даній справі, позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 02.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватної виробничої фірми «Гилель» на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 301491,41 грн за період з 01.11.2021 по 31.01.2024. Стягнути з ТОВ «Олімп-рекорд лтд» на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3617,90 грн; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4341,48 грн. Повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 226,90 грн Концерну «Міські теплові мережі». Одночасно, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Позивач не згоден з рішенням Господарського суду Запорізької області повністю, зважаючи на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт обґрунтовано вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті.
За твердженням скаржника, Концерн «МТМ» враховуючи норми законодавства здійснював рознесення рахунків за спожиті послуги нарочно до поштових скриньок споживачів, у тому числі Відповідача. Додатково, Позивач направив рахунки на останню відому адресу місцезнаходження Відповідача.
На думку скаржника, судом не було повною мірою досліджено нормативно-правову базу та викладені обставини в усних та письмових поясненнях. Судом не прийнято до уваги, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку в приміщенні, передбачає окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення. Тому встановлення опломбування та встановлення запірної арматури (заглушки) на окремому трубопроводі, який технічно передбачений для монтажу розподільного приладу обліку, не є тотожним поняттям - відключене/ від'єднане приміщення в цілому. Так, як локальне перекриття теплоносія передбачено технічно, за для заміни/ повірці розподільного приладу обліку. Також судом не прийнято до уваги усні пояснення Апелянта стосовно визначення «… отопление отключено…» зазначених в актах, а саме: відповідно до Наказу 205 у разі застосування вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів розподілювачів теплової енергії усі опалювальні прилади обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні, а для однотрубних систем опалення - додатково замикаючими або обхідними ділянками. Тому під час обстеження приміщення Відповідача, представниками Концерну «Міські теплові мережі» було встановлено самовільне перекриття теплоносія шляхом ввімкнення запірних арматур. Запірні арматури, які встановлені з обох сторін розподільчого приладу обліку, за цільовим призначенням направленні на тимчасове локальне перекриття теплоносія, з метою проведення держповірки розподільчого приладу обліку.
Відповідачем не надано: рішення комісії щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП; копію рішення органу місцевого самоврядування щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП; розроблений проект відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проект системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил; акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води.
Посилання представника Відповідача на будь-які акти, листи чи відповіді не можуть слугувати заміні нормативно визначеному переліку документів необхідних для відключення будинку від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води.
Апелянтом в поясненнях у справі, листах-відповідях на адвокатські запити (долучено до матеріалів справи), під аудіо фіксацію викладено позицію щодо розрахунків, формул, які використовувались при розрахунку; заперечення на контррозрахунок Відповідача. Тобто судом не досліджено в повному обсязі надані Апелянтом письмові докази, та усні пояснення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/871/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/871/24
28.08.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у справі № 908/871/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити та докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами відповідачу - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
25.09.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 5426.85 грн, відповідно до платіжної інструкції від 23.09.2025 та докази направлення копії апеляційної скарги відповідачу, зокрема: опис вкладення у конверт ц/л, накладну Укрпошти від 25.09.2025, чек № 85 від 25.09.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у справі № 908/871/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
22.10.2025 від представника відповідача, через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду залишити без змін.
Відповідач вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у справі № 908/871/24 законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з'ясовані судом детально та повно, з дослідженням доказів та наданням оцінки всім аргументам учасникам справи. Суд першої інстанції встановив всі обставини справи та зробив законні, обґрунтовані та правомірні висновки, які повністю відповідають обставинам справи.
За твердженням відповідача, у спірний період з 01.11.2021 р. по серпень 2023р. рахунки взагалі не формувались та не направлялись відповідачу. А у період з серпня 2023 р. по січень 2024 р. надсилались на іншу (відмінну від юридичної адреси та фактичного місцезнаходження Відповідача), невідповідну адресу: 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний 151. Направлення Апелянтом (Позивачем) рахунків Відповідачу в письмовому вигляді разом з позовною заявою у цій справі є виконання ним вимог ст. 164 ГПК України, а не є належним виконанням умов Договору в частині визначеного порядку направлення рахунків на оплату.
Як зауважено відповідачем, з червня 2016 р. від Концерну «Міські теплові мережі» фактично і фізично не постачається теплова енергія у вигляді гарячої води до нежитлового приміщення відповідача (відповідно до акту про відключення опалення (гарячого водопостачання) від 03 червня 2016 року). За таких обставин з 2016 р. позивач перестав виставляти та надсилати рахунки відповідачу, а лише 10.10.2019 р. перевірив цілісність пломби та наявність заглушки і представниками позивача було складено Акт обстеження на фірмовому бланку Концерну «Міські теплові мережі», який надано до суду. Після 2019 р. жодних обстежень системи теплоспоживання не проводилось.
На думку відповідача, у останнього не виникало жодних обов'язків в наслідок порушення Концерном «Міські теплові мережі» умов пункту 33 типового публічного договору приєднання і на укладення якого наполягає саме позивач, де чітко встановлено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії.
Відповідач наголошує, що у будинку № 46 по вул. Шкільна в наявності два окремих елеваторних вузли де вузол комерційного обліку для нежитлового приміщення встановлено перед вузлом комерційного обліку на житлову частину будинку. Тобто, кількість теплової енергії для нежитлового приміщення визначається окремо та не входить до обсягу теплової енергії, що фіксується вузлом комерційного обліку, який встановлено для житлової частини будинку і у 2016 р. була технічна можливість перекрити теплопостачання у нежитлове приміщення, оскільки магазин має окрему систему опалення, яка не пов'язана з трубопроводами опалення, по яким постачається тепло до житлових квартир та інших приміщень.
Скаржником зазначено, що 03.06.2016 р., керуючись умовами Договору та нормами ст.19 Закону України «Про теплопостачання», Правилами, затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р. було складено «Акт на отключение отопления», що підписано представниками позивача та відповідачем, де встановлено, що (далі мовою оригінала) «в присутствии представителей Филиала Концерна «Городские тепловые сети» Жовтневого района было отключено и опломбировано отопление. Ввод телоносителя (заглушка) опломбирован пломбой №17732479. Потребитель несет ответственность за состояние установленной пломбы. Снятие пломбы производить только с разрешения теплоснабжающей организации (п. 7.2.2. Договора купли- продажи тепловой энергии в горячей воде). При перевірці системи теплопостачання, станом на 10.10.2019 р. представниками позивача підтверджено наявність заглушки з тим же, вищевказаним номером пломби №17732479 і це зафіксовано в Акті обстеження складеного на бланку позивача. системи теплопостачання». Такі Акти були досліджені судом першої інстанції про що зазначено у оскаржуваному рішенні. Отже, відключення у 2016 р., шляхом встановлення заглушки, проведено на законних підставах та ніяким чином не підпадає під дію Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства від 26 липня 2019 р., на який безпідставно посилається апелянт.
Перевіряючи нарахування Позивача, відповідачем були виявлені чисельні помилки при розподілі загального обсягу теплової енергії, що зафіксовано лише вузлом комерційного обліку встановленого виключно для житлових квартир та інших приміщень, зокрема, але не виключно. Зокрема, позивач в своїх нарахуваннях безпідставно застосовує площу 717 кв.м. і необґрунтовано завищує обсяги теплової енергії на приміщення відповідача, в нарахування позивача не вірно визначено загальні обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП), по умовно- постійній частині тарифу позивачем не правильно взято «теплове навантаження» для приміщення відповідача.
22.10.2025 від представника відповідача, через систему «Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, якою просить визнати поважними причини пропуску Приватною виробничою фірмою «Гилель» строку на подання Відзиву на апеляційну скаргу та поновити пропущений процесуальний строк на подання Відзиву на апеляційну скаргу, прийняти Відзив на апеляційну скаргу до розгляду та розглядати разом з іншими матеріалами справи №908/871/24.
Вказана заява обґрунтована наступними обставинами.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, у встановлений вищевказаною ухвалою суду, а саме протягом 15 днів, через електронний кабінет свого представника - адвокатки Солтіс Ірини Володимирівни, користувача підсистеми «Електронний суд» з 19.10.2025 намагався сформувати в електронному вигляді процесуальний документ "Відзив на апеляційну скаргу". Однак, через некоректну роботу підсистеми «Електронний суд» у період з 19.10.2025 по 22.10.2025 року, що полягало в тому, що сформований документ в електронній справі №908/871/24 підсистеми «Електронний суд» у розділ "Moї справи" через системні помилки самої програми не можливо було спочатку сформувати, потім вже на сформований документ через системні помилки самої програми «Електронний суд» неможливо було накласти підпис ЕЦП (скріншоти цих помилок системи додаються). Відзив на апеляційну скаргу сформовано 21.10.2025 (процесуальний документ сформований в системі "Електронний суд " з відповідною датою додається) неможливо було ні підписати, ні відправити в електронний кабінет ні учаснику справи, ні до суду через особистий кабінет системі "Електронний суд ".
З метою дотримання прав учасника судового провадження, а саме Апелянта (Позивача) -паперова версія цього процесуального документу 21.10.2025 направлена засобами поштового зв'язку (докази направлення додаються). Як тільки підсистема "Електронний суд" відновила роботу, а саме 22.10.2025 процесуальний документ "Відзив на апеляційну скаргу" сформовано повторно через електронний кабінет представника Відповідача - адвокатки Солтіс Ірини Володимирівни, користувача підсистеми «Електронний суд» та направлено повторно в суд та учасникам справи №908/871/24.
Отже, причини пропуску Відповідачем строку на подання Відзиву на апеляційну скаргу просить визнати поважними, так як підставою для їх пропуску стали незалежні від Відповідача причини, а саме через системні помилки самої програми підсистеми «Електронний суд».
08.12.2025 від представника позивача, через систему «Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач, посилаючись на стабілізаційне відключенням електроенергії та постійні обстріли м. Запоріжжя, що завадило надати відповідь на відзив в межах строку, визначеного ухвалою апеляційного суду, просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив.
Зокрема, позивачем зазначено, що законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації. Підписання рахунків зі сторони Позивача чи відповідача не передбачене законодавством, тобто його не підписання жодним чином не порушує вимоги законодавства щодо оформлення рахунків на оплату спожитих послуг. Концерн «МТМ» враховуючи норми законодавства здійснював рознесення рахунків за спожиті послуги нарочно до поштових скриньок споживачів, у тому числі Відповідача. Додатково, Позивач направив рахунки на останню відому адресу місцезнаходження Відповідача.
Позивачем зауважено, що Відповідачем не надано: рішення комісії щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП; копію рішення органу місцевого самоврядування щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП; розроблений проект відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проект системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил; акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води. Посилання представника Відповідача на будь-які акти, листи чи відповіді не можуть слугувати заміні нормативно визначеному переліку документів необхідних для відключення будинку від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води.
За твердженням позивача розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку в цілому. Об'єктом теплоспоживання за адресою вул. Шкільна, 46 є житловий будинок в цілому, а не кожне окреме приміщення. Розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку пропорційно площі приміщень та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів.
Також зауважено, що договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №600554 від 01.12.2006р., що був укладений між Концерном «МТМ» та ПВФ «ГИЛЕЛЬ» припинив свою чинність відповідно до вимог Закону №2189-VIII, а Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №76204021 від 01.11.2021р. на нежитлове приміщення, за адресою вул. Шкільна, 46 набрав чинності з 01.11.2021р. Теплове навантаження в розмірі 0,020016 Гкал/годину застосовувалось при проведенні нарахувань за договором купівлі-продажу теплової енергії №600554 від 01.12.2006р., дія якого припинена з 01.11.2021р.
Стосовно клопотань представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву, зазначає, що відповідно до ч.1 та 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Стаття 119 ГПК України не передбачає конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин, кожна особа, звертаючись до суду, повинна дотримуватися порядку.
Відповідно до п.п.4, 5, 6 ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
З огляду на викладене, колегія суддів вищезазначені обставини оцінює як достатні для поновлення процесуального строку.
Отже, враховуючи наведені сторонами у вищевказаних клопотаннях обставини пропуску строку та те, що відповідні процесуальні документи вже подані сторонами, з метою дотримання процесуальних прав учасників справи, судова колегія приймає відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив, і здійснює розгляд скарги з їх урахуванням.
22.12.2025 від представника відповідача, через систему «Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в якому заперечуючи щодо задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідач заначив наступне.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Крім того, доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт/скаржник, та того, що на протязі майже 1,5 місяців постійно існували обставини, які унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, представник апелянта/скаржника не надав.
Відповідачем зауважено, що однією із вимог апеляційної скарги Апелянта є «Стягнути з: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-рекорд лтд», ЄДРПОУ 32786935 на користь Концерну «Міські теплові мережі» на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458: - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3617,90 грн.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 341,48 грн…» Однак, вищевказана вимога апеляційної скарги не №908/871/24 стосується справи, що перебувала у провадженні Господарського суду Запорізької області, за якою розглядалися позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Приватної виробничої фірми «Гилель» про стягнення суми заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 301 491,41 грн.
Щодо рахунків, які направлялись Позивачем лише починаючи з липня 2023 р. на іншу адресу: 69035, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 151, де Відповідач не знаходиться.
Як зазначено відповідачем, надання до суду першої інстанції, тільки з липня 2023 р., поштових реєстрів про відправлення рахунків вірогідніше свідчать про те, що у опалювальні періоди з 01.11.2021 р. по 31.03.2022, а потім з листопада 2022 р. по березень 2023 р. Рахунки для приміщення Відповідача взагалі не формувались та не направлялись.
Оскільки обсяги фактично відпущеної теплової енергії розподіляються щомісячно виключно під час опалюваного періоду, то з урахуванням таких обставин можна стверджувати, що Концерн «МТМ» до липня 2023 р. розподіляв обсяги теплової енергії другого будинкового вузла комерційного обліку правильно - виключно на опалювану площу житлових квартир та інших нежитлових приміщень для яких встановлено такий теплолічильник. І таким чином, за всі обсяги теплової енергії у спірний період вже сплачено повною мірою споживачами вищевказаних житлових квартир та інших нежитлових приміщень. Тобто, можна припустити, у що даній справі Позивач намагається отримати додаткові кошти за послугу, яка ним фактично не надавалась та за яку вже сплачено іншими споживачами
Як наголошено відповідачем, у спірний період платіжні документи взагалі не отримувались.
Відповідачем наголошено, що система опалення нежитлових приміщень Відповідача ніяким чином не пов'язана з системою теплопостачання, по якій подається теплоносій до житлової частини будинку і тому у будинку встановлено два вузла комерційного обліку і обсяги тепла для кожної частини визначаються окремо.
Як зазначено відповідачем, на Акті про відключення від 03.06.2016 р. стоїть штамп Концерну «МТМ» та Акт обстеження системи теплопостачання від 10 жовтня 2019 року, який складено на бланку Позивача. Такі документи є в наявності у тепло постачальної організації, тому у спірний період Концерн «МТМ» достеменно знав, що він фактично не мав можливості надати послуги у нежитлові приміщення Відповідача. Також, безпідставними є посилання Позивача на Постанови Запорізького апеляційного суду від 18.08.2020 року по справі №331/3629/19; №332/1635/20 від 28.07.2021 р.; №332/1495/20 від 14.12.2021 р., Центрального апеляційного господарського суду № 908/3159/19 від 03.06.2021 р.. У таких справах розглядались спори, що виникли до 01.11.2021 р. У даній справі спірний період пізніше - з 01.11.2021 р., коли повністю змінились назви типових договорів та розподіл проводиться згідно формул нової (іншої редакції Методики).
Концерн «МТМ» не має ліцензії/ дозволу на проведення таких розрахунків і тому не може самостійно змінювати в односторонньому порядку «теплове навантаження нежитлового приміщення», яке було узгоджено з таким же теплопостачальником у договорі до 01.11.2021 р. Звертаємо увагу суду, що Позивач визнає, що теплове навантаження в розмірі 0,020016 Гкал/годину застосовувалось при проведенні нарахувань за договором купівлі-продажу теплової енергії №600554 від 01.12.2006р. (абзац 2 акр.13 відповіді на відзив на апеляційну скаргу). Тобто, по такому показнику теплопостачальна організація, протягом багатьох років, визначала обсяги теплової енергії. Система опалення приміщення не змінилась після 01.11.2021 р. і тому «теплове навантаження» 0,020016 Гкал/ год відповідає фактичному і має застосовуватись і в подальших нарахуваннях.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що апеляційна скарга Концерну «Міські теплові мережі» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у справі №908/871/24 є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права та підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2006 року між Приватною виробничою фірмою «Гилель» (споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація) укладений договір № 600557 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до предмету якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору , що є його невід'ємними частинами. Розділом 10 договору зафіксовано, що договір набуває чинності з 01 грудня 2006 року і діє до 01 січня 2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Додатками до договору № 600557 від 01 грудня 2006 року, сторонами сформовані наступні документи: - звертання - доручення про укладення договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, вентиляції , підігріву води (додаток № 1а); - тарифи на теплову енергію ( додаток № 5); - обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу (додаток № 1); - умови припинення постачання теплової енергії ( додаток № 3); - додаткова угода № 4 до договору №557 від 01.08.2002 року про постачання теплової енергії.
Позивачем до матеріалів позовної заяви наданий розрахунок суми боргу по споживачу ПВФ «Гилель» за період з листопада 2021року по січень 2024 року, із зазначенням фактично нарахованої суми - 301 491,41 грн. та сплаченої - 0 грн.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 13.02.2023 року, Приватна виробнича фірма «Гилель» (код ЄДРПОУ 23850474) є власником нежитлового приміщення ХІІ літера А-10, А1-1 - магазин непродовольчих товарів, загальна площа 717,1 кв.м., дата державної реєстрації - 16.05.2018 року.
До матеріалів позовної заяви надані такі первинні документи: - рахунок за листопад 2021 року по договору № 76204021 на суму 22 079,29 грн., показання вузла розподільного обліку заводський номер 16080919 Січ М попередні - 0,653, поточні - 0,653, показання вузла комерційного обліку Ultraheat T550/UH50 заводський номер 66769316 попередні - 20641,09, поточні 20977,4853, різниця 336,4; - рахунок за грудень 2021 року на загальну суму - 15 490,08 грн., загальна площа будівлі - 8 076,70, опалювальна площа споживача - 717,10, показання вузла розподільного обліку - 0,653, показання вузла комерційного обліку - 435,44, обсяг Гкал ( м куб) - 103,983956; - рахунок за січень 2022 року на суму 30 605,47 грн. показання вузла комерційного обліку - різниця 488,05 , обсяг Гкал ( м куб) - 116,546603; - рахунок за лютий 2022 року на суму - 13 270,20 грн., показники вузла комерційного обліку - 329,49 , обсяг Гкал ( м куб) - 78,681782; - рахунок за березень 2022 року на суму 36 305,45 грн., показники вузла комерційного обліку - 346,35 , обсяг Гкал ( м куб) - 82,708786; - рахунок за квітень 2022 року на суму 3 888,31 грн., показання вузла комерційного обліку - 0; - рахунок за травень 2022 року на суму 3 888,31 грн., показання вузла комерційного обліку -0; - рахунок за червень 2022 року на суму - 3 888,31 грн., показання вузла комерційного обліку -0; - рахунок за липень 2022 року на суму 3 888,31 грн., показання вузла комерційного обліку -0; - рахунок за серпень 2022 року на суму 3 888,31 грн., показання вузла розподільчого обліку - 0; - рахунок за вересень 2022 року на суму 3 888,31 грн., показання вузла комерційного обліку -0; - рахунок за жовтень 2022 року на суму 3 894,31 грн., показники вузла комерційного обліку - 0; - рахунок за листопад 2022 року на суму 15 973,90 грн., показання вузла комерційного обліку - 233,68, обсяг Гкал ( м куб) - 55,802784); - рахунок за грудень 2022 року на суму 27 022,42 грн., показники вузла комерційного обліку - 437,54, обсяг Гкал - 104,485579; - рахунок за січень 2023 року на суму 27 524,89 грн., показання вузла комерційного обліку - 447,18, обсяг Гкал ( м куб) - 106,785557; - рахунок за лютий 2023 року на суму 28 533,14 грн. , показання вузла комерційного обліку - 451,06, обсяг Гкал ( м куб) - 107,713128; - рахунок за березень 2023 року на суму 19 731,74 грн. , показання вузла комерційного обліку - 301,75, обсяг Гкал (м куб) - 72,0579; - рахунок за квітень 2023 року на суму 3 894,31 грн., показання вузла комерційного обліку -0; - рахунок за травень 2023 року на суму 3 894,31 грн. , показання вузла комерційного обліку - 0; - рахунок за червень 2023 року на суму ( - 9626,38), показання вузла комерційного обліку -0; - рахунок за липень 2023 року на суму - 3 224,71 грн. , показання вузла комерційного обліку - 0; - рахунок за серпень 2023 року на суму 3 785,64 грн., показання вузла комерційного обліку - 0; - рахунок за вересень 2023 року на суму 3 707,75 грн., показання вузла комерційного обліку - 0; - рахунок за жовтень 2023 року на суму 3 347,29 грн.; - рахунок за листопад 2023 року на суму (-22600,82), показання вузла комерційного обліку - 134,9 та 13,29; - рахунок за грудень 2023 року на суму 24 067,32 грн., показання вузла комерційного обліку 455, 219 та 52,37; - рахунок за січень 2024 року на суму 24 036,54 грн., показання вузла комерційного обліку 462,7098 та 62,06.
Із змісту наданих позивачем рахунків слідує, що постачальник теплової енергії вказує загальну площу будівлі - 8 076,70 ; - опалювальна площа споживача - 717,10; - юридична адреса споживача - 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 151; - адреса об'єкта - місто Запоріжжя, вулиця Шкільна ,46; - з квітня 2022 року вартість послуги формується з нарахування - за абонентське обслуговування (послуга постачання) та з послуги постачання теплової енергії.
Позивачем до матеріалів позовної заяви надані копії реєстрів відправлення поштової кореспонденції у серпні 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року (відправлений у січні 2024 року), грудень 2023 року, січень 2024 року (відправлена 29.01.2024 року), лютий 2024 року (відправлена у лютому 2024 року).
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Приватна виробнича фірма «Гилель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 23850474), місцезнаходження - 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Шкільна, будинок 46.
Із змісту реєстрів на відправлення кореспонденції слідує, що рахунки Приватній виробничій фірмі «Гилель» відправлялись за адресами: - липень 2023 року - 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний 151; - вересень 2023 року - 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний 151; - жовтень 2023 року - 69035, місто Запоріжжя , проспект Соборний,151; - листопад - грудень 2023 року без зазначення, яка саме кореспонденція відправлялась, адреса - 69035, місто Запоріжжя , проспект Соборний 151; - грудень 2023 року - 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний 151; - січень 2024 року - 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний 151.
За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.
Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".
За змістом ст., ст. 1, 13 цього Закону послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 12 Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статті 7, 8 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії.
Як передбачено частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першої цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною п'ятою статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідного договору з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.
Так, позивачем 02.10.2021 року на офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, який є публічним договором і вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У відповідності до вимог типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року, цей договір є публічним договором, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води. Вказаний договір є публічним договором приєднання, який набуває чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
Предметом індивідуального договору є зобов'язання виконавця надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, та зобов'язання споживача своєчасно та в повному оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Як передбачено п.п. 11-13 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла ( вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
У разі організації вузла обліку на межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця розрахунок на теплову енергію здійснюється з урахуванням теплових втрат від межі розділу до місця встановлення приладу обліку.
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія ( Гкал).
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.
Розділом «Ціна та порядок оплати послуги, порядок та умови внесення змін до договору щодо ціни послуги» зафіксовано, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
За висновками суду першої інстанції, які поділяє апеляційний суд, зі змісту Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та документів наданих позивачем вбачається, що станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір №76204021 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Шкільна будинок 46, приміщення ХІІ, між Концерном та ПВФ «Гилель» з 01 листопада 2021 року є укладеним.
У той же час, як вбачається з наданого відповідачем акту про відключення опалення (гарячого водопостачання) від 03 червня 2016 року у абонента Приватної виробничої фірми «Гилель», з 03.06.2016 року було відключено та опломбовано опалення (гаряче водопостачання), ввід т/носія (заглушка) опломбовано пломба №17732479; акт обстеження системи теплопостачання від 10 жовтня 2019р. об'єкту магазин промислових товарів за адресою вулиця Шкільна ,46, № договору 600557 та встановили: ввід теплоносія перекрито і опломбовано, пломба №17732479 (встановлена заглушка).
За поясненнями Концерну, приміщення фірми приєднане до внутрішньо будинкової системи житлового будинку, а відтак порядок обліку та оплати послуг визначається наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано - прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Концерн вказує, що нежитлове приміщення ХІІ за адресою Шкільна, будинок 46, вбудоване в житловий будинок, система опалення приміщення має окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та обладнана розподільним приладом обліку теплової енергії типу Січ М, заводський номер 16080919; система опалення житлового будинку №46 по вулиці Шкільна, обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії типу Ultraheat T550/UH50, заводський №66769316.
Як встановлено судом першої інстанції з пояснень позивача, показання вузла обліку теплової енергії, встановленого в приміщенні фірми враховуються разом з показаннями вузла обліку теплової енергії житлового будинку по пр. Шкільна будинок 46 при визначенні загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та приймаються до розподілу теплової енергії між споживачами. У період 01.11.2021 року - 31.05.2023 року розподіл обсягів теплової енергії по договору № 76204021 здійснювався згідно з загальним обсягом спожитої теплової енергії, визначеним за показаннями будинкового приладу обліку, розподіленим пропорційно площі приміщення 867,0 кв.м.
Апеляційний суд зауважує, що з актів від 03.06.2016 та від 10.10.2019, наданих відповідачем слідує, що з 03.06.2016 було відключено та опломбовано опалення (гаряче водопостачання), встановлена заглушка, на момент обстеження системи теплопостачання у 2019 році ввід теплоносія перекрито і опломбовано, встановлена заглушка. Акт на відключення опалення від 03.06.2016 підписано представниками позивача та відповідачем, де встановлено, що в присутності представника Філіалу Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району було опломбовано опалення 03.06.2016. Ввід теплоносія (заглушка) опломбовано пломбою №17732479. При перевірці системи теплопостачання, станом на 10.10.2019 представником позивача підтверджено наявність заглушки з тим же, вищевказаним номером пломби №17732479 і це зафіксовано в Акті обстеження системи теплопостачання, складеного на бланку позивача.
Ураховуючи вищезазначені обставини у своїй сукупності, стандарт доказування “вірогідність доказів», колегія суддів констатує, що позивач не спростував належними та допустимими доказами факт відсутності теплопостачання в приміщенні відповідача у спірний період.
У відповідності до вимог Закону України "Про теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
За умовами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. У разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.
Проаналізувавши надані розрахунки основного боргу за договором № 76204021 та інформація щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, судом першої інстанції було встановлено: - згідно Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 18.05.2018 загальна площа нежитлового приміщення № ХІІ літера А-10, А1-1 за адресою вулиця Шкільна, будинок 46 міста Запоріжжя, що належить ПВФ «Гилель» становить 717,10 кв.м.; - відповідно до пункту В5 ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки - площа підвального приміщення не включається до площі житлового будинку, а відтак обсяг теплової енергії на загально будинкові потреби та на Гкал до мінімального споживання має розподілятись на такі показники - 8229,7 кв. (опалювальна площа будинку), 499,4 кв.м. (опалювальна площа приміщення).
У свою чергу, пунктом 10 розділу І Методики № 315 встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі є опалювальна площа приміщень зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії, перша редакція Методики № 315 діяла лише у листопаді та грудні 2021 року.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погоджується апеляційний суд, що Концерном не виконані вимоги пункту 7 розділу ІУ Методики та не отримані точні дані для формули 24, а нарахування проводилось згідно пункту 8 розділу ІV.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що станом на день вирішення спору по суті позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про фактичну кількість (об'єм) наданих комунальних послуг відповідачу, їх структуру, вартість, алгоритм, за яким Концерном здійснювалось нарахування (в розрізі вимог Типового індивідуального договору № 76204021 від 01 листопада 2021 року, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, статусу приміщення відповідача, загальної площі будинку за адресою місто Запоріжжя , вулиця Шкільна, 46, площі приміщень, які мають теплове опалення та які знаходяться на індивідуальному опаленні).
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Всі вищезазначені обставини підтверджують висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у справі №908/871/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 у справі №908/871/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв