ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2026 року Справа № 924/1190/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Павлюк І.Ю.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісстон" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 10.02.2026 суддею Яроцьким А.М. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено 11.02.2026) у справі № 924/1190/25
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісстон"
про стягнення 129133, 56 грн
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення ТзОВ "Лісстон" 129133, 56 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2363 від 13.06.2024, припиненням вказаного договору, що встановлено у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2025 № 924/838/25 та неповерненням орендованого майна, позивач на підставі п. 3.8 та п. 4.1 розділу ІІ договору, просив суд стягнути з відповідача 46021, 66 грн орендної плати за період січень - листопад 2025 та нарахованої на останню 5821, 92 грн пені, а також окремо нараховану неустойку на підставі п. 4.4. розділу ІІ договору за липень-листопад 2025 у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору, яку належить відповідачу сплатити до державного бюджету.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача для зарахування до Державного бюджету України 26139, 12 грн орендної плати, 77289, 98 грн неустойки, 4930, 47 грн пені та 2032, 71 грн судового збору; у стягненні 19882, 54 грн орендної плати та 891, 45 грн пені відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати в частині задоволення позову про стягнення з товариства на користь позивача 26139, 12 грн орендної плати, 77289, 98 грн неустойки, 4930, 47 грн пені, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Аргументуючи доводи скарги товариство вказало, що суд першої інстанції залишив поза увагою погоджені сторонами умови договору оренди, внаслідок чого прийняв незаконне рішення щодо стягнення 77289, 98 грн неустойки. Також скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надіслання балансоутримувачем орендарю рахунків на сплату орендної плати на користь орендодавця (а не на користь балансоутримувача), тому позовні вимоги в частині стягнення 26139, 12 грн орендної плати та 4930, 47 грн пені, є передчасними.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Лісстон" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 у справі № 924/1190/25; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В силу ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2025 у справі № 924/447/25 задоволено позов Донецького національного університету імені Василя Стуса до ТзОВ "Лісстон" та присуджено до стягнення з товариства на користь університету 12153, 56 орендної плати, 504, 29 грн пені, 23243, 16 грн комунальних послуг, 1647, 84 грн податку на земельну ділянку та 3028 грн витрат по оплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2025 у справі № 924/838/25 задоволено частково позов та присуджено до стягнення з ТзОВ "Лісстон" на користь університету 20974, 69 грн орендної плати, 908, 35 грн пені, 13444, 03 грн відшкодування комунальних послуг, 1895, 90 грн відшкодування податку на земельну ділянку, 5600, 09 грн витрат зі сплати судового збору; ухвалено виселити ТзОВ "Лісстон" з нежитлових приміщень загальною площею 282,0 кв.м. на третьому поверсі лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: вул. Свободи, б. 36, м. Хмельницький, 29000.
Судом у вищевказаному рішенні встановлено, що 13.06.2024 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орендодавець), Донецьким національним університетом імені Василя Стуса, (балансоутримувач) та ТзОВ "Лісстон" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2363, згідно якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме: приміщення (номери згідно з поверховим планом 88-93, 103-105, 110) загальною площею 282,0 кв.м на третьому поверсі, лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: вул. Свободи, 36, м. Хмельницький, 29000 (п. 1.1. договору). У п. 7.1.1 розділу І договору визначено цільове призначення майна - майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 порядку, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи чи закладу, а саме: здійснення медичної практики. Згідно п. 3.1 розділу ІІ договору, орендна плата становить суму визначену у п. 9 умов. За змістом п. 9.1 розділу І договору орендна плата становить без податку на додану вартість - 7751 грн. Орендар сплачує до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов, щомісяця 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу ІІ договору). У п. 16 розділу І договору визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 50 відсотків суми орендної плати та державному бюджету 50 відсотків суми орендної плати. У п. 3.1, 3.3 розділу ІІ договору визначено, що до складу орендної плати, не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальником комунальних послуг, в порядку, визначеному п. 6.5. договору. Пунктом 3.2 розділу ІІ договору передбачено, що орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалася у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року. Згідно п. 3.4 розділу ІІ договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову (п. 3.7 розділу ІІ договору). На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.8 розділу ІІ договору). Відповідно до п. 3.10 розділу ІІ договору припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності). У п. 4.1 розділу ІІ договору передбачено, що у разі припинення договору: - орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, із врахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт. - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю нараховані до дати, що передує даті повернення майна з оренди; - відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту. Згідно з п. 4.3 розділу ІІ договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. Згідно п. 4.4 розділу ІІ договору якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору. У пунктах 5.1 - 5.4 розділу ІІ договору узгоджено порядок здійснення орендарем поліпшень і ремонту орендованого майна, а також порядок компенсації вартості відповідних робіт. У пунктах 6.1 - 6.4 розділу ІІ договору визначено обов'язки орендаря щодо утримання майна. Балансоутримувач і орендодавець запевняють орендаря, що крім випадків, коли про інше зазначене в акті приймання-передачі, об'єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об'єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об'єкта може бути наданий орендарю в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від об'єкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі (п. 9.1.1 розділу ІІ договору). Пунктом 12.1. передбачено, що договір укладено на строк, визначений у п. 12 умов - 5 років з дати набрання чинності та діє з 13.06.2024 по 12.06.2029. За змістом п. 12.12 розділу ІІ договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. 13.06.2024 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, що є додатком до договору оренди від 13.06.2024 № 2363. У вказаному акті приймання-передачі від 13.06.2024 зазначено, що нерухоме майно належить до державної власності, перебуває на балансі Донецького національного університету імені Василя Стуса належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Характеристика нерухомого майна - майно оснащене електромережею, забезпечене теплопостачанням, водопостачанням і водовідведенням. Технічний стан характеризується задовільним. Загальна (корисна) площа - 282,0 кв.м. Назва об'єкта - приміщення в лабораторному корпусі. За змістом п. 2.1 акту 2 об'єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об'єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об'єкта оренди надається орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі. Запевнення балансоутримувача зазначені у п. 9.1.1 договору оренди повністю відповідають дійсності, а випадки і обставини, на які є посилання у ньому пункті договору оренди відсутні. Цим актом орендар засвідчує, що отримав від балансоутримувача необхідний комплект ключів від об'єкта оренди у кількості 6 штук.
Також у вказаному рішенні судом встановлено, що 07.07.2025 Регіональним відділенням фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях направлено на поштову адресу ТзОВ "Лісстон", на адресу орендованого майна та на електронну пошту відповідача лист від 07.07.2025 за № 11-11.2-00494 про дострокове припинення договору оренди № 2363 від 13.06.2024, з посиланням на те, що станом на 04.07.2025 орендар заборгованості до державного бюджету не сплачує, тому порушення триває і після закінчення строку, відведеного для його усунення та визначеного у листі від 04.04.2025 № 11-11.2-00434. Зазначено, що у зв'язку з припиненням договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендоване майно в порядку та у строки встановлені пп. 4.1.-4.3. договору оренди № 2363 від 13.06.2024. Також вказано, що відповідно до п. 12.8. договору, договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення договору.
Згодом, 04.08.2025 університетом складено акт огляду об'єкта оренди, в якому встановлено наступне: 14.07.2025 договір оренди від 13.06.2024 № 2363 достроково припинено орендодавцем - Регіональним відділенням фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях; орендар для підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності не з'явився; приміщення фактично зайняті майном орендаря, кімнати № 110 та № 88 зачинені, замки в дверях змінені, копії ключів балансоутримувачу не було надано, доступ до кімнат балансоутримувач не має; решта кімнат у вільному доступі.
Відтак, судова колегія констатує, що у рішенні суду від 12.11.2025 № 924/838/25 було встановлено факт припинення договору оренди від 13.06.2024 № 2363 - 14.07.2025 (понеділок). Докази підписання між сторонами спірного договору акту повернення з оренди орендованого майна у матеріалах справи відсутні.
З матеріалів позовної зави вбачається, що відділенням нараховано до стягнення з відповідача 46021, 66 грн орендної плати (за січень 2025 залишок боргу - 2616, 06 грн та за лютий-листопад 2025 по 4340, 56 грн щомісячної орендної плати), а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати орендної плати у сумі 5821, 92 грн за період з 16.12.2024 по 13.11.2025. Також окремо позивач просив стягнути з відповідача на підставі п. 4.4 розділу ІІ договору 77289, 98 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати (за 14 днів липня 2025 - 7841, 02 грн та щомісячно по 17362, 24 грн за серпень-листопад 2025 року).
Згідно ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктом управління об'єктами державної власності є Фонд державного майна України.
Статтями 5-6 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна, зокрема здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна. Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва). До структури Фонду державного майна України входять апарат та регіональні відділення (представництва). Регіональні відділення (представництва) діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу приписів ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже встановлено судами та зазначено вище, 13.06.2024 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орендодавець), Донецьким національним університетом імені Василя Стуса, (балансоутримувач) та ТзОВ "Лісстон" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2363, згідно якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме: приміщення (номери згідно з поверховим планом 88, 89, 90, 91, 92, 93, 103, 104, 105, 110) загальною площею 282,0 кв.м на третьому поверсі, лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: вул. Свободи, 36, м. Хмельницький, 29000.
Нормою статті ст. 759 ЦК України обумовлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 17 цього Закону, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. ст. 509, 530, 599 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено вище, рішенням суду від 12.11.2025 у справі № 924/838/25 було встановлено факт припинення договору оренди від 13.06.2024 № 2363 - 14.07.2025 (понеділок).
Згодом, з урахуванням неявки відповідача, 04.08.2025 балансоутримувачем було складено акт огляду об'єкта оренди, в якому встановлено, що 14.07.2025 договір оренди від 13.06.2024 № 2363 достроково припинено орендодавцем, орендар для підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності не з'явився, приміщення фактично зайняті майном орендаря, кімнати № 110 та № 88 зачинені, замки в дверях змінені, копії ключів балансоутримувачу не було надано, доступ до кімнат балансоутримувач не має; решта кімнат у вільному доступі.
Пунктом 4.1 розділу ІІ договору сторонами було передбачено, що у разі припинення договору, орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, із врахуванням нормальною фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт. - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю нараховані до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Судовою колегією акцентується, що докази повернення орендованого майна відповідачем балансоутримувачу/орендодавцеві після 14.07.2025 у матеріалах справи відсутні. Поряд з цим, у поданому в суді першої інстанції відзиві відповідач вказав про подальше формальне користування окремими приміщеннями орендованого майна за договором № 2363 від 13.06.2024.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3.10 розділу ІІ договору обумовлено, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Суд констатує, що відповідачем не надано доказів сплати 46021, 66 грн орендної плати за договором № 2363 від 13.06.2024 у період з січня 2025 по листопад 2025 року.
Щодо нарахування орендної плати після припинення дії договору, судова колегія враховує висновки, наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 стосовно того, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Враховуючи те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Відтак, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
З огляду на вищезазначене, зважаючи на те, що припинення дії договору не пов'язане з моментом припинення зобов'язання відповідача за спірним договором, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 46021, 66 грн орендної плати на суму 26139,12 грн, що обраховані судами 14.07.2025, відповідно у стягненні 19882, 54 грн орендної плати суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в силу того, що не підлягають застосуванню положення договору щодо сплати орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, позаяк сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства.
В силу ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідна норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Відтак, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
З огляду на те, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, відтак з дослідження змісту п. 9.1.1 розділу ІІ договору та акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, що є додатком до договору оренди від 13.06.2024 № 2363, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про прийняття відповідачем нерухомого майна у користування у задовільному стані та повним фактичним доступом до об'єкта оренди для провадження господарської діяльності. Відтак, відповідач мав можливість здійснювати свою господарську діяльність за місцем знаходження орендованого майна за заявлений позивачем період з січня 2025 по листопад 2025 року (включно). Часткове використання орендованого майна або невикористання останнього загалом здійснюється на розсуд орендаря, що не звільняє відповідача від необхідності виконання договірних зобов'язань.
Апеляційний господарський суд акцентує, що докази звернення відповідача до позивача або до суду щодо усунення перешкод у користуванні орендованим майном згідно договору від 13.06.2024 № 2363, а також неможливості фактичного доступу до орендованого приміщення, в матеріалах справи відсутні.
Суд відмічає, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.
Відтак, відповідачем не доведено об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду нерухоме майно через обставини, за які він не відповідає, а тому положення ч. 6 ст. 762 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.
Зважаючи на несплату відповідачем орендної плати позивач просив стягнути з останнього 5821, 92 грн пені обрахованої за період 16.12.2024 - 13.11.2025.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу приписів ст. ст. 546, 548, 549, 551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 3.8 розділу ІІ договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції розміру пені за заявлений період з урахуванням дати припинення договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком про його обґрунтованість у заявленій товариством сумі 4930, 47 грн, відповідно у стягненні 891, 45 грн пені місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено зважаючи на нарахування останньої на збільшену щомісячну заборгованість по орендній платі, право на яку у позивача не виникло з підстав викладених вище.
Окрім того, у зв'язку з неповерненням орендованого майна після припинення договору оренди від 13.06.2024 № 2363 на підставі п. 4.4. розділу ІІ договору, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 77289, 98 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном обрахованої за 14 днів липня та серпень-листопад 2025.
В силу ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. Санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Пунктом 4.4 розділу ІІ договору сторони передбачили, що якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Відтак, зважаючи на продовження користування відповідачем орендованим майном після припинення дії договору, що не було спростовано останнім, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено наявність вини товариства у невиконанні обов'язку з повернення майна балансоутримувачу/орендодавцеві, а тому, до відносин сторін застосовується охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції розміру неустойки, судова колегія погоджується з висновком про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 77289, 98 грн.
Враховуючи усі встановлені судами обставини, з огляду на наведені вище норми права, апеляційний господарський суд вважає законними та обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 26139, 12 грн орендної плати, 77289, 98 грн неустойки, 4930, 47 грн пені, та, відповідно, відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 19882, 54 грн орендної плати та 891, 45 грн пені.
Згідно ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 у справі № 924/1190/25 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнього в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісстон" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 у справі № 924/1190/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 924/1190/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.