ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2026 року Справа № 918/1197/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А. , суддя Поліщук П.Я.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Радька Дмитра Вікторовича на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 10.02.2026 суддею Романюком Р.В. у м. Рівне (повний текст рішення складено 16.02.2026) у справі № 918/1197/25
за позовом фізичної особи - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича
до фізичної особи - підприємця Радька Дмитра Вікторовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Шевчика Володимира Анатолійовича
про стягнення коштів
ФОП Барсуков О.О. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ФОП Радька Д.В. 205969, 62 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.02.2026 у справі № 918/1197/25 позов ФОП Барсукова О.О. задоволено; стягнуто з ФОП Радька Д.В. на користь позивача збитки у розмірі 205969, 62 грн, 2471, 64 грн витрат по сплаті судового збору та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу; ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Барсукова О.О. відмовити у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір та витрати на правничу допомогу у формі гонорару у фіксованому його розмірі в сумі 20000 грн за участь адвоката у справі у суді кожної із інстанцій.
Відповідач вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим всупереч фактичним обставинам справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням матеріального права. На думку скаржника, суд, у порушення засад рівності, змагальності сторін і верховенства права, а також вимог ГПК України щодо дослідження та оцінки доказів бездоказово зробив висновок про наявність в діях відповідача складу господарського правопорушення: спричинення відповідачем позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем (як перевізником) договору перевезення вантажу, укладеного із позивачем, як із замовником. Також вказує, що всупереч фактичним обставинам та вимогам матеріального права, суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про виникнення у позивача права вимагати відшкодування йому збитків саме на підставі договору-заявки № 181 від 28.04.2025, тоді коли факт укладення такого договору відповідачем не підтверджується. Окрім того відповідач вважає, що суд відмовився від встановлення самого по собі факту завдання останнім збитків позивачу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язався перед ТзОВ "Евро Ойл Продакшн" здійснити перевезення паливно-мастильних матеріалів у кількості 20 тон, фактично було завантажено 21 тону, товарно-транспортні накладні на вантаж, що мали одержати дві юридичні особи у м. Луцьку свідчать про перевезення для цих юридичних осіб оливи у кількості 3080 літрів, актом про пожежу зазначено, що пожежею знищено 860 кг оливи , а актами про знищення товару під час перевезення, що знищено весь товар (3080 літрів) в тому числі і 860 кг оливи, лише знищення яких підтверджено актом про пожежу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Радька Д.В. на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2026 у справі № 918/1197/25; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення; покласти на відповідача обов'язок відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 8300 грн, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом рішення.
Від скаржника надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої відповідач вважає позицію позивача уданій справі направленою на створення неіснуючого спору з метою неправомірного заволодіння ним коштами відповідача для компенсації грошей, якими позивач, як перевізник, відшкодував вартість частини знищених паливно-мастильних матеріалів своєму контрагенту за договором їх перевезення. Відповідач також заперечує клопотання позивача про відшкодування йому на правову допомогу у сумі 8300 грн з огляду на те, що вважає спір таким, що виник внаслідок неправильних дій позивача, а також із зловживанням позивача у цьому спорі своїми процесуальними правами, що є передбаченою ч. 9 ст. 129 ГПК України підставою для покладання витрат саме на позивача, а не на відповідача незалежно від результатів вирішення спору. Також в прохальній частині відповіді на відзив відповідач просив апеляційний перегляд справи здійснити за участі сторін спору.
Суд відмічає, що згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частинами 1, 3 статті 270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч. 10 цієї статті та ч. 2 ст. 271 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а від конкретних обставин справи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14 та ухвала Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/10956/15).
Суд констатує, що предметом розгляду у справі № 918/1197/25 є вимога щодо стягнення 205969, 62 грн, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак дана справа відноситься до малозначних справ та відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи відповідача викладені безпосередньо в апеляційній скарзі, а також у відповіді на відзив, що дає можливість колегії суддів оцінити їх аргументи без виклику учасників справи.
Окрім того, судом береться до уваги той факт, що учасники справи не позбавлені права викласти додаткові пояснення (за їх наявності) у письмовій формі. Кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ГПК України.
Водночас, суд констатує, що скаржником не було наведено взагалі будь - яких доводів щодо необхідності розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Колегією суддів таких обставин також було не виявлено.
З огляду на той факт, що ціна позову менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагали проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги у цій справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також відповіді на відзив, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Матеріалами справи стверджується, що 21.08.2024 між позивачем (перевізник) та ТзОВ "Євро Ойл Продакшн" (замовник) було укладено договір № 21\08\2024 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно п. 2.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язується на підставі заявок замовника надати останньому транспортні послуги визначені даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити перевізнику вартість фактично наданих йому послуг на умовах, визначених даним договором. Згідно п. 2.3. та п. 2.4. вказаного договору, транспортні послуги (надалі послуги) надаються відповідно до заявки замовника. У випадку відсутності у перевізника можливості надати послугу з перевезення вантажу власними силами, перевізник надає замовнику допоміжну послугу з транспортного експедирування, шляхом залучення до виконання перевезення третіх осіб. У випадку залучення перевізником третьої особи (стороннього перевізника) для виконання заявки замовника, перевізник робить відповідну відмітку в такій заявці з обов'язковим зазначенням в ній повної назви залученої особи та коду ЄДРПОУ. Допоміжні послуги з транспортного експедирування надаються перевізником з урахуванням положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ЦК України, інших нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини з надання послуг транспортного експедирування. Згідно п. 3.1. та 3.2. договору, перевезення вантажу здійснюється після погодження сторонами всіх істотних умов перевезення вантажу, які викладаються у заявці. Погодження заявки, як це визначено умовами цього договору нижче, вважається погодження всіх істотних умов (відомостей) перевезення вантажу. Заявка на надання транспортних послуг оформляється замовником та надається перевізнику. Перевізник в день отримання заявки від замовника, зобов'язаний погодити її, шляхом заповнення відповідних граф заявки та проставлення на ній підпису уповноваженого керівника та відбитку печатки перевізника, та повернути заявку замовнику або в той же строк надати письмову відмову від надання транспортної послуги. Попереднє узгодження сторонами заявки здійснюється засобами електронного зв'язку. Документи, передані електронною поштою, мають юридичну силу з обов'язковою пересилкою їх оригіналів поштою або кур'єрською доставкою протягом 20 (двадцяти) днів з моменту надання e-mail примірника. Зобов'язання перевізника по доставці вантажу в рамках цього договору виникає після погодження та підписання сторонами відповідної заявки на перевезення вантажу. Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором. Перевізник несе повну відповідальність за збереження вантажу в процесі його перевезення, починаючи з моменту прийняття вантажу до моменту відвантаження одержувачу, зокрема, втрату, нестачу, псування, пошкодження тощо. Вантаж вважається доставленим без втрат, якщо відсутня різниця між кількістю вантажу отриманого в пункті завантаження та кількістю вантажу доставленого до пункту розвантаження.
Судами встановлено, що між сторонами договору підписано заявку № 1 від 28.04.2025, в якій погоджено: маршрут перевезення - м. Кривий Ріг - м. Луцьк; дата завантаження - 29.04.2025; дата вивантаження - 30.04.2025; марка та номер авто - DAF НОМЕР_1 / SCHWARZMULLER НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_1 .
В матеріали справи позивачем було подано договір-заявку на перевезення вантажу № 181 від 28.04.2025, укладену між ФОП Барсуковим О.О. та ФОП Радько Д.В, в якій зазначено: маршрут - м. Кривий Ріг - м. Луцьк; найменування вантажу - ТНП; адреса завантаження - м. Кривий Ріг, вул. Фабрична 2; адреса вивантаження - вантажоотримувач 1 ТзОВ "Латком", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 23, вантажоотримувач 2 ТзОВ "Дексон Л", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 3; додаткові умови - перевізник несе повну матеріальну відповідальність у випадку пошкодження вантажу, при перевезенні вантажу. Їхати тільки після перевірки документів; номер автопоїзда ПІБ водія - DAF BK6939CB/SCHWARZMULLER ВK0269ХР, водій ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу - спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF FT XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу - спеціалізований напівпричіп Н/ПР - ПЛАТФОРМА - Е SCHWARZMULLER реєстраційний номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_2 .
Як вбачається з товарно - транспортних накладних № Р686 від 29.04.2025, № Р710 від 29.04.2025, № Р738 від 29.04.2025, та товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р736 від 29.04.2025, вантажовідправником - ТзОВ "Євро Ойл Продакшн" на автомобіль DAF FT XF 105.460 BK6939CB, напівпричіп SCHWARZMULLER SPA-ЗЕ ВK0269ХР, завантажено вантаж - оливу моторну, оливу трансмісійну, оливу гідравлічну. Автомобільним перевізником зазначено - ФОП Барсуков О.О., водій - ОСОБА_1 , вантажоодержувачі - ТзОВ "Латком" та ТзОВ "Дексон Л".
Відтак, вказані докази свідчать, що прийнявши для перевезення вантаж, відповідач підтвердив існування зобов'язання, обумовленого договором-заявкою на перевезення вантажу № 181 від 28.04.2025 та прийняв на себе обов'язки перевізника, зокрема щодо своєчасної доставки транспортного засобу для завантаження, перевезення вантажу та його збереження. Форма та спосіб оформлення правовідносин між ФОП Барсуковим О.О. та ФОП Радько Д.В. відповідають загальній практиці укладення відповідних правочинів у галузі перевезення вантажів та надання транспортних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2025 о 13 год. 35 хв. поблизу вул. Бердичівське шосе, 4 с. Зарічани Станишівської територіальної громади, на транспортному засобі - спеціалізований напівпричіп Н/ПР - ПЛАТФОРМА - Е SCHWARZMULLER (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) власником якого є ОСОБА_2 , сталася пожежа. У результаті пожежі, було знищено тент спеціалізованого напівпричепа Н/ПР - ПЛАТФОРМА - Е (реєстраційний номер ВK0269ХР) - 15 м2, оливу гідравлічну Wantoil МГЕ-46В -860 кг ТзОВ "Євро Ойл Продакшн".
Відповідні обставини підтверджуються актом про пожежу від 30.04.2025 складеного т.в.о. начальника ВЗНС по ЖМТГ Житомирського районного управління ГУ ДСНС України у Житомирській області. У відповідному акті зазначено, що причина пожежі - несправність рухомих вузлів і деталей (перегрів унаслідок тертя). Водієм ОСОБА_1 надано пояснення щодо обставин пожежі, акт підписаний водієм ОСОБА_1 без застережень.
Згідно Висновку про причини виникнення пожежі Житомирського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 02.05.2025, причиною пожежі в спеціалізованому напівпричепі-спеціалізованого н/пр-платформа-Е (н.з. НОМЕР_2 ) є внаслідок несправності рухомих вузлів і деталей (перегрів унаслідок тертя).
Після прибуття вантажу в місце розвантаження у м. Луцьк, 01.05.2025 представниками вантажовідправника ТзОВ "Євро Ойл Продакшн", вантажоодержувача ТзОВ "Латком", перевізника - водія ОСОБА_1 був складений акт про знищення товару під час перевезення в якому зазначено, що згідно з договором про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 21/08/2024 від 21.08.2024 перевізником було прийнято до перевезення вантаж. Перевізник отримав вантаж у справному стані та здійснював його перевезення автомобілем DAF FT XF 105.460 НОМЕР_7 за маршрутом: м. Кривий Ріг - м. Луцьк (пункт розвантаження - ТзОВ "Латком", вул. Зв'язківців, буд. 23). Під час доставки внаслідок загоряння транспортного засобу сталася пожежа, в результаті якої частина вантажу була повністю знищена. Знищений товар становить: OLUVA TAД 1лiтpa у кількості 720 шт на загальну суму з ПДВ 50518, 08 грн. Вантажоодержувач відмовився від прийняття знищеного та пошкодженого товару у зв'язку з його повною непридатністю для використання.
Після прибуття вантажу в місце розвантаження у м. Луцьк, 01.05.2025 представниками вантажовідправника ТзОВ "Євро Ойл Продакшн", вантажоодержувача ТзОВ "Дексон Л", перевізника - водія ОСОБА_1 був складений акт про знищення товару під час перевезення в якому зазначено, що згідно з договором про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 21/08/2024 від 21.08.2024 перевізником було прийнято до перевезення вантаж. Перевізник отримав вантаж у справному стані та здійснював його перевезення автомобілем DAF FT XF 105.460 НОМЕР_7 за маршрутом: м. Кривий Ріг - м. Луцьк вул. Зв'язківців, 3. Під час доставки внаслідок загоряння транспортного засобу сталася пожежа, в результаті якої частина вантажу була повністю знищена. Знищений товар становить: Олива WANTOIL МГЕ-46B, налив у кількості 860 кг на загальну суму з ПДВ 49886, 88 грн; Олива Wexoil Diesel Plus SAE 15W-40 5л у кількості 10шт на загальну суму з ПДВ 3800, 04 грн; Олива Wexoil Diesel Plus SAE 10W-40 5л у кількості 40шт на загальну суму з ПДВ 17199, 84 грн; Олива Wexoil Grand Diesel SAE 10W-40 5л у кількості 8шт на загальну суму з ПДВ 3760, 03 грн; Олива Wexoil Wenzol SAE 15W-40 5л у кількості 12шт на загальну суму з ПДВ 4019, 91 грн; Олива WANTOIL МГЕ-46B (ISO HM) 20л у кількості 15шт на загальну суму з ПДВ 17775 грн; Олива WANTOIL МГЕ-46B (ISO HM) 10л у кількості 10шт на загальну суму з ПДВ 5700 грн; Олива WANTOIL ТАД-17и SAE 85W-90 180кг у кількості 2 бочок на загальну суму з ПДВ 28400, 02 грн; Олива Е-ОIL Нігрол Л 17,5кг/20л у кількості 14 шт на загальну суму з ПДВ 15049, 94 грн; Олива Wexoil Ultra SAE 10W-40 5л у кількості 29 шт на загальну суму з ПДВ 9859, 88 грн. Вантажоодержувач відмовився від прийняття знищеного та пошкодженого товару у зв'язку з його повною непридатністю для використання. Загальна сума знищеного товару згідно актів про знищення товару під час перевезення від 01.05.2025 складає 205969, 62 грн (50518, 08 + 155451, 54).
Згодом позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1 від 07.05.2025 про сплату боргу, в якій зазначено про те, що загальна сума втраченого/знищеного вантажу становить 205969, 62 грн, у тому числі: товар, що поставлявся на адресу ТзОВ "Дексон Л" - 155451, 54 грн, товар, що поставлявся на адресу для ТзОВ "Латком" - 50518, 08 грн, відтак позивач вимагав протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно відшкодувати вартість знищеного вантажу. Вказану вимогу отримано 14.05.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7903204311078.
ТзОВ "Євро Ойл Продакшн" звернулося до ФОП Барсукова О.О. з вимогою № 2512/1-ЕОП від 12.05.2025 про сплату боргу № 1 в якій зазначено, що товариство вимагає протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно відшкодувати вартість знищеного вантажу в сумі 205969, 62 грн.
Як вбачається з платіжної інструкції № 325 від 19.05.2025, Барсуков О.О. перерахував ТзОВ "Євро Ойл Продакшн" 205969, 62 грн (призначення платежу - компенсація за втрату вантажу по договору № 21/08/2024 від 21.08.2024, при перевезенні Кривий Ріг - Луцьк(2), авто DAF FT XF 105.460 д/н НОМЕР_1 , напівпричіп д/н НОМЕР_8 , згідно вимоги № 1, вих. № 2512/1-ЕОП від 12.05.2025.
Докази сплати позивачу відповідачем вартості знищеного вантажу в сумі 205969, 62 грн в матеріалах справи відсутні.
В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. ст. 909, 917 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до ст. ст. 919, 920, 924 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами). У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається Законом України "Про мультимодальні перевезення". Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Приписами ст. 22 ЦК України обумовлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відтак, предметом доказування у справі про стягнення збитків є наявність усіх складових елементів правопорушення. Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача, в той час, як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відповідно до ст. ст. 610, 611, 614, 617 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Загальною умовою застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є необхідність доведення позивачем суду всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Як вже встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (як замовником) та відповідачем (як перевізником) виникли правовідносини щодо перевезення вантажу, обумовленого договором-заявкою на перевезення вантажу № 181 від 28.04.2025, які оформлені між сторонами у спосіб, що відповідає загальній практиці укладення відповідних правочинів у галузі перевезення вантажів та надання транспортних послуг.
Суд акцентує, що надавши свій транспортний засіб для завантаження та прийнявши вантаж до перевезення, шляхом підписання товарно-транспортних накладних, відповідач підтвердив факт укладення відповідного правочину та прийняв на себе обов'язки перевізника, зокрема щодо своєчасного перевезення вантажу та його збереження. Як зазначено вище, товар прийнято відповідачем в пункті завантаження без будь - яких зауважень щодо можливих недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, тощо, що покладає на останнього повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.
Згідно акту про пожежу від 30.04.2025 та висновку про причини виникнення пожежі від 01.05.2025, причиною виникнення пожежі є несправності рухомості вузлів і деталей (перегрів унаслідок тертя), тобто несправність транспортного засобу саме відповідача - ФОП Радька Д.В.
В матеріалах справи відсутні докази у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження існування обставин, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, які могли б бути підставою для звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження вантажу, а тому особою, відповідальною за пошкодження вантажу під час перевезення є саме відповідач.
Водночас, в матеріалах справи містяться належні докази виявлення, фіксації, оформлення втрати частини вантажу та вартості знищеного вантажу на суму 205696, 62 грн, яку позивачем сплачено в повному розмірі на користь вантажовідправника. При цьому, ані в поданих відповідачем заявах по суті, ані присутнім в судовому засіданні місцевого господарського суду його представником не заперечувався порядок оформлення та фіксації втраченого вантажу, а так само й розмір заподіяних вантажовідправнику збитків, відтак апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем факту та розміру заподіяних збитків в сумі 205696, 62 грн.
Твердження скаржника про самовільне виконання рейсу водієм є безпідставним з огляду на те, що відповідач не надав до матеріалів справи будь-яких доказів несанкціонованої поведінки водія чи доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом або про вчинення водієм самоправства.
Стосовно відповідальності ФОП Радька Д.В., як перевізника за ст. 924 ЦК України, суд зауважує, що як свідчать матеріали справи, ФОП Радько Д.В. особисто договір-заявку, на підставі якої виконувалося спірне перевезення, - не підписував, проте підписання заявки іншою особою (диспетчером) ніколи не було і, в даному разі, не стало перешкодою для того, щоб виконати спірне комерційне перевезення на замовлення позивача. Зміст ст. 241 ЦК України вказує на те, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляв, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Схваленням вважаються будь-які дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання. Узгоджені дії відповідача, які виявилися у фактичному наданні транспортного засобу (DAF д.н.з. НОМЕР_1 ) під завантаження за адресою, вказаною в договорі-заявці, отримання водієм товаросупровідних документів та рух за визначеним маршрутом за безпосередньою вказівкою відповідача, є беззаперечним схваленням умов договору.
Як вказав в суді першої інстанції Шевчик В.А., підписання заявок диспетчером (Турською М.Г.) було звичайною практикою для відповідача, при цьому, Шевчик В.А. надав у справу інший договір-заявку, який підтверджував, що у такий же спосіб, через підписання подібного договору-заявки диспетчером від імені ФОП Радька Д.В. уже здійснювалися подібні перевезення. Відповідач не спростував заявлений третьою особою факт того, що ФОП Радько і раніше виконував транспортування вантажу із залученням диспетчера і те, що останній отримував кошти за виконані у такий спосіб перевезення. Водій не укладав спірного договору-заявки, не мав на це подібних повноважень і не міг виконувати перевезення ні у власних інтересах, ні в інтересах позивача (докази зворотного у матеріалах справи відсутні). Вантажний автомобіль відповідача обладнаний GPS-навігацією, яка дозволяє власнику авто контролювати кожен кілометр маршруту. Отримуючи та аналізуючи дані GPS-навігації в безперебійному режимі, відповідач повністю бачить та усвідомлює дії свого працівника. Таким чином, несанкціоноване перевезення вантажу на автомобілі, обладнаному GPS-навігацією - неможливе без відома та схвалення власника авто. Відтак суд зауважує, що звинувачення водія в самовільному використанні транспортного засобу є безпідставними та несправедливими.
З огляду на усе вищезазначене та наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ФОП Барсукова О.О. та стягнення з ФОП Радька Д.В. на користь позивача 205969, 62 грн збитків.
Разом з тим, в суді першої інстанції позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18200 грн та гонорару успіху (премії) у розмірі 4000 грн, яку суд першої інстанції задовольнив частково на суму 10000 грн.
Дослідивши обґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно частково задоволення відповідної вимоги, з урахуванням всіх аспектів і складності справи, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.
Окрім того, як зазначено вище, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, серед іншого, просив суд покласти на відповідача обов'язок відшкодування останньому витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 8300 грн, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом рішення.
На підтвердження заявлених понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучено договір № 2 про правову допомогу від 26.03.2026, акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2026, ордер адвоката Лози В.М., а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 06-03 від 26.03.2026.
Дослідивши подані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони є належними доказами у розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України та підтверджують факт надання послуг і визначення їх вартості сторонами договору.
Водночас, відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити їх реальність, необхідність та розумність розміру з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, та значення справи для сторін.
Колегія суддів враховує, що предметом апеляційного перегляду у даній справі було рішення суду першої інстанції про стягнення з ФОП Радька Д.В. збитків у розмірі 205969, 62 грн. Правова позиція позивача є сталою, викладеною ще під час розгляду справи в суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу фактично зводиться до спростування доводів скаржника щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга відповідача не містила нових правових аргументів або посилань на зміну нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, відтак підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значного обсягу додаткової правової роботи, глибокого аналізу нових доказів чи складного правового дослідження.
Оцінюючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг, складність, а також співмірність заявленої суми витрат із фактично виконаною роботою, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 8300 грн є завищеною та такою, що не повною мірою відповідає критерію розумності.
З урахуванням наведеного, керуючись принципами справедливості, змагальності сторін та пропорційності розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заявлене клопотання позивача та стягнути з ФОП Радька Д.В. на користь ФОП Барсукова О.О. витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн, у решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
В силу приписів ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2026 у справі № 918/1197/25 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнього в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Радька Дмитра Вікторовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2026 у справі № 918/1197/25 залишити без змін.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Радька Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь фізичної особи - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 ) 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Господарському суду Рівненської області на виконання постанови видати відповідний наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Справу № 918/1197/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Поліщук П.Я.