вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 911/2757/18
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Колесник Р.М. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «КІР»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2026
у справі № 911/2757/18
за позовом Приватного підприємства «КІР»
до Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення 944183,03 гривень
ПП «КІР» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 506491,30 гривень заборгованості, 57823,26 гривень 3% річних, 379868,47 гривень інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2019 позов задоволено повністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2019 звернено стягнення на грошові кошти в загальній сумі 958345,77 гривень, що належать ДП «Київський Облдорупр» в межах заборгованості останнього перед ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 910/15131/18, яке набрало законної сили 06.03.2019 року, на користь ПП «КІР» в рахунок задоволення вимог ПП «КІР» до ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в розмірі 506491,30 гривень заборгованості, 57823,26 гривень 3% річних, 379868,47 грн інфляційних втрат та 14162,74 грн витрат по сплаті судового збору за наказом Господарського суду Київської області від 19.06.2019 № 911/2757/18, визнано наказ Господарського суду Київської області від 19.06.2019 таким, що не підлягає виконанню.
18.03.2026 до Господарського суду Київської області від ПП «КІР» надійшла заява на підставі ч. 4 ст. 3451 ГПК України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просив суд зобов'язати керівника ДП «Київський Облдорупр» Проника О. Ю. подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Київської області від 08.08.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви ПП «КІР» про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в справі № 911/2757/18.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ПП «КІР» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу ПП «КІР» на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2026 залишено без руху, повідомлено скаржника про виявлені та зазначені в ухвалі недоліки при поданні даної апеляційної скарги та встановлено йому десятиденний строк для їх усунення, а саме сплатити судовий збір у встановленому порядку та у розмірі 2662,40 гривень.
15.04.2026 через систему «Електронний суд» до суду від ПП «КІР» надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржник на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 зазначив про те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволені заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення не підлягає сплаті, зокрема виходячи із того, що Верховний Суд у своїх постановах від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 та від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23 зазначив про те, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статей 382, 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 1291 Конституції України, у зв'язку з чим судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статей 382, 383 КАС України заяви.
Якщо узагальнювати аргументи скаржника, то вони зводяться до того, що відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду, у ПП «КІР» відсутній обов'язок зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2026.
Дослідивши доводи, наведені скаржником у заяві про усунення перешкод, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Положення ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» визначає судовий збір, як збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 ЗУ «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється: - за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства; - за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом; - за видачу судами документів; - у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Положеннями ч. 1 ст. 4 цього ж закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п. 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 цього ж закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір розміром одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані правові норми, очевидним є те, що за загальним правилом, за подання до апеляційного суду апеляційної скарги на судові рішення, а отже і на ухвали суду першої інстанції обов'язково справляється судовий збір.
Водночас, положеннями ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» визначено виключний перелік об'єктів за які не справляється судовий збір.
Отже, за приписами вищевказаної статті, судовий збір не справляється за подання: 1) заяви про перегляд Верховним Судом судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 2) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення; 3) заяви про поворот виконання судового рішення; 4) заяви про винесення додаткового судового рішення; 5) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою; 6) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням; 7) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; 8) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 9) заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 10) заяви про видачу обмежувального припису; 11) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду; 12) заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб; 13) клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах; 14) заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 15) позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 16) позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України; 17) позовної заяви, апеляційної скарги у справах про заборону політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії; 18) позовних заяв та заяв Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях; 19) апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Крім того, судом також враховується і те, рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2026 від 10.03.2026 частину 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в тім, що вона уможливлює справляння судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України. У даному рішенні Конституційний Суд України дійшов чіткого та однозначного висновку про те, що частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 1291 Конституції України в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України.
При цьому, суд вважає за необхідне відмітити те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні у жодній формі не дійшов висновку про те, що частина друга статті 3, підпункт 8 пункту 2 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 1291 Конституції України в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені в порядку статті 3451 ГПК України.
Отже, виключний перелік об'єктів за подачу до суду яких судовий збір не справляється, визначений у положеннях ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» в кількості дев'ятнадцяти пунктів, що був також де-юре доповнений Конституційним Судом України в аспекті звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені в порядку статей 382, 383 саме КАС України.
У свою чергу посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним судом у постановах від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 та від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23, відповідно до яких що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір», які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статей 382, 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 1291 Конституції України, у зв'язку з чим судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої заяви в порядку статей 382, 383 КАС України, не є релевантними у розрізі даної справи з огляду на різну правову природу адміністративних та господарських правовідносин, що унеможливлює аналогічне правозастосування положень ГПК України та КАС України, в тому числі і в аспекті розгляду судом заяв на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Як вже було зазначено вище, ПП «КІР» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, якою йому відмовлено в задоволенні заяви про зобов'язання ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подати звіт про виконання судового рішення у справі в порядку ст. 3451 ГПК України, а тому з огляду на всі вищезазначені правові висновки, викладені судом вище, враховуючи приписи ЗУ «Про судовий збір», сума судового збору, яка повинна була бути сплачена скаржником за подання даної апеляційної скарги, становить 2662,40 гривень.
При цьому, станом на момент постановлення даної ухвали скаржником не усунуто недоліки поданої апеляційної скарги.
Водночас, з метою забезпечення ПП «КІР» всіх можливостей для повної реалізації права на апеляційний перегляд, суд дійшов висновку щодо необхідності встановлення скаржнику додаткового строку для усунення недоліків апеляційної скарги, вже встановлених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026, а саме сплати судового збору у встановленому порядку та у розмірі 2662,40 гривень.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 ГПК України, суд, -
1. Повторно повідомити скаржника про виявлені та зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 недоліки при поданні даної апеляційної скарги та встановити йому додатковий строк для їх усунення, а саме сплатити судовий збір у встановленому порядку та у розмірі 2662,40 гривень - три дні з дня вручення даної ухвали суду.
2. Повторно попередити скаржника про те, що у разі неусунення виявлених недоліків апеляційної скарги у додатковий строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Колесник