Постанова від 19.05.2026 по справі 927/1229/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р. Справа№ 927/1229/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 (повний текст складено 18.03.2026)

у справі №927/1229/25 (суддя В.В. Моцьор)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро»

про стягнення 431 938,65 грн заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текро» (далі, позивач або ТОВ «Текро») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» (далі, відповідач або ТОВ «Тиниця Агро») 431 938,65 грн, з яких 359 667,00 грн основного боргу, 57 812,35 грн пені, 5 622,65 грн 3% річних, 8 836,65 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №273 від 15.04.2024 у частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у справі №927/1229/25 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текро» 339 667,00 грн основного боргу, 57 812,35 грн пені, 5622,65 грн 3% річних, 8836,65 грн інфляційних збитків, 6179,08 грн судового збору.

У решті позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд установив, що доказів належного виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 339 667,00 грн відповідачем до суду не подано, станом на день прийняття рішення судом основна заборгованість відповідача за Договором поставки №273 від 15.04.2024 становить 339 667,00 грн.

Також суд установив, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн основного боргу за Договором поставки №273 від 15.04.2024 між сторонами відсутній, дана сума була погашена відповідачем 22.12.2025, тоді як провадження у даній справі відкрито судом першої інстанції 29.12.2025. Зазначене зумовило відмову в позові в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн основного боргу.

Крім того, суд установив наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату за поставлений Товар (пункт 5.3. Договору поставки), а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57 812,35 грн пені, 8836,65 грн інфляційних втрат та 5622,65 грн 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 03.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у справі №927/1229/25, зменшивши розмір пені з 57 812,35 грн до справедливого розміру на розсуд суду, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що чуд першої інстанції, задовольняючи вимогу про стягнення пені, обмежився виключно арифметичною перевіркою розрахунку, фактично залишивши поза увагою правову природу неустойки, її компенсаційний, а не каральний характер, обов'язок суду оцінити співмірність відповідальності.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у справі №927/1229/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1229/25, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

13.04.2026 матеріали справи №927/1229/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у справі №927/1229/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2026.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 19.05.2026 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 20.04.2026 до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текро» (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» (Покупець) укладено Договір поставки №273 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник приймає на себе зобов'язання з поставки Покупцеві комбікормів; преміксів; консервантів; дезінфектантів; вітамінно-мінеральних сумішей; білково-вітамінно-мінеральних добавок; пробіотичних добавок та інших добавок та препаратів, що використовуються у тваринництві та птахівництві, (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що у зв'язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент Товару, сторони домовилися про те, що вказані обов'язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Постачальника, та відображатимуться в рахунку-фактурі та/або в Специфікації.

Сторони погодили, що поставка Товару здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає Покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість Товару. Заявка вважається прийнятою, якщо Постачальник виставить рахунок-фактуру (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання сторонами накладних про відпуск Товару (на підставі довіреності Покупця).

Пунктом 3.10. Договору уточнено: вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це Покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу Покупця, Товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, Покупцем отримано усю супровідну документацію до Товару відповідно до вимог чинного законодавства України.

За умовами поставки Товару: Товар постачається за місцезнаходженням Покупця та за рахунок Покупця (пункт 3.6. Договору).

Розділом 4 Договору визначено ціну, загальну суму договору та порядок розрахунків.

Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки за Товар здійснюються: на умовах 100% передоплати та/або протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до пункту 4.2. Договору ціна на поставлений Товар встановлюється Постачальником.

Форма розрахунків - безготівкова, відповідно до чинного законодавства (пункт 4.4. Договору).

У пункті 4.5. Договору сторони узгодили, що кошти, які надходять від Покупця як оплата за отриманий Товар, зараховуються в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до пункту 4.9. Договору загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Загальна сума цього Договору є величиною змінною і складається з суми всіх видаткових накладних, оформлених до цього Договору протягом терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов'язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Покупець вважається таким, що виконав умови даного Договору в частині розрахунків за Товар з моменту надходження від нього на розрахунковий рахунок Постачальника 100% коштів за партію Товару (пункт 5.6. Договору).

Відповідно до пункту 9.5. Договору сторони узгодили, що протягом 14 календарних днів з моменту поставки, на підтвердження отримання Товару, Покупець зобов'язаний надати Постачальнику належним чином оформлені довіреності та підписані уповноваженою особою видаткові накладні.

Сторони домовилися про можливість використання електронного документообігу шляхом обміну електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». До електронних документів, що застосовуються для підтвердження виконання даного договору відносяться: договір, додаткові угоди до нього, додатки, рахунки, первинні бухгалтерські документи, акти звірки розрахунків, листи, заявки, специфікації та інші документи, що можуть складатися в електронній формі. Сторони домовилися, що електронні документи, які відправлені засобами електронного документообігу та підписані з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії (пункт 9.13. Договору).

Згідно з пунктами 10.1., 10.2., 10.3. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024. При відсутності письмової заяви будь-якої із сторін про припинення зобов'язань за Договором (з повідомленням іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, вказаному в п.10.2), Договір автоматично продовжується до 31.12.2025.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 914 031,00 грн, про що свідчать підписані сторонами без будь-яких зауважень видаткові накладні №968 від 30.04.2024 на суму 18 156,00 грн; №1229 від 29.05.2025 на суму 6 060,00 грн; №714 від 26.03.2025 на суму 21 492,00 грн; №798 від 03.04.2025 на суму 6 030,00 грн; №875 від 16.04.2025 на суму 7 620,00 грн; №876 від 16.04.2025 на суму 7 620,00 грн; №956 від 28.04.2025 на суму 57 312,00 грн; №1060 від 07.05.2025 на суму 7 164,00 грн; №1083 від 12.05.2025 на суму 17 910,00 грн; №1096 від 13.05.2025 на суму 17 910,00 грн; №1155 від 20.05.2025 на суму 35 820,00 грн; №1272 від 29.05.2025 на суму 17 910,00 грн; №1296 від 02.06.2025 на суму 17 910,00 грн; №1335 від 05.06.2025 на суму 28 656,00 грн; №1435 від 18.06.2025 на суму 46 566,00 грн; №1468 від 24.06.2025 на суму 21 492,00 грн; №1557 від 02.07.2025 на суму 42 984,00 грн; №1639 від 09.07.2025 на суму 42 984,00 грн; №1678 від 15.07.2025 на суму 25 074,00 грн; №1750 від 22.07.2025 на суму 35 820,00 грн; №1790 від 25.07.2025 на суму 71 640,00 грн; №1896 від 05.08.2025 на суму 50 148,00 грн; №1976 від 13.08.2025 на суму 42 984,00 грн; №2044 від 19.08.2025 на суму 42 984,00 грн; №2105 від 28.08.2025 на суму 42 984,00 грн; №2175 від 03.09.2025 на суму 35 820,00 грн; №2240 від 10.09.2025 на суму 28 656,00 грн; №2310 від 17.09.2025 на суму 54 285,00 грн; №2352 від 23.09.2025 на суму 7 755,00 грн; №2421 від 02.10.2025 на суму 54 285,00 грн.

На оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунки.

Відповідач частково здійснив платежі за поставлений товар на загальну суму 434 364,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції №6781 від 22.08.2024, №6782 від 22.08.2024, №8656 від 26.03.2025, №9013 від 02.05.2025, №9211 від 23.05.2025, №9274 від 03.06.2025, №9367 від 13.06.2025, №9430 від 19.06.2025, №9590 від 08.07.2025, №9653 від 15.07.2025, №9803 від 01.08.2025, №9832 від 08.08.2025, №9872 від 15.08.2025, №9956 від 29.08.2025, №10028 від 12.09.2025, №10057 від 17.09.2025, №100537 від 25.09.2025, №10425 від 05.11.2025.

Відповідач звернувся до позивача з листом, в якому запропонував наступний графік погашення заборгованості: 06.11.2025 - 09.11.2025 - 20 000,00 грн; 10.11.2025 - 16.11.2025 - 50 000,00 грн; 17.11.2025 - 23.11.2025 - 50000,00 грн; 24.11.2025 - 30.11.2025 - 50 000,00 грн; 01.12.2025 - 07.12.2025 - 62 000,00 грн; 08.12.2025 - 14.12.2025 - 62 000,00 грн; 15.12.2025 - 21.12.2025 - 62 000,00 грн; 22.12.2025 - 28.12.2025 - 62 000,00 грн; 29.12.2025 - 04.01.2026 - 61 667,00 грн.

Позивач зазначив, що згідно з указаним графіком відповідачем було сплачено наступні платежі: 07.11.2025 - 20 000,00 грн (платіжна інструкція №10465), 14.11.2025 - 50 000,00 грн (платіжна інструкція №10502), 01.12.2025 (із затримкою по визначеному графіку) - 50 000,00 грн (платіжна інструкція №10586). Після 01.12.2025 виплата заборгованості відповідачем не проводилася.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що станом на день його подання основна заборгованість відповідача за Договором становить 359 667,00,00 грн (914 031,00 грн - 554 364,00 грн).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором стало також підставою для нарахування відповідачу 57 812,35 грн пені, 5 622,65 грн 3% річних, 8 836,65 грн інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2025 відкрито провадження у даній справі.

09.01.2026 відповідач подав до Господарського суду Чернігівської області через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000,00 грн та судового збору в сумі 300,00 грн, оскільки позивачем при поданні даного позову не було враховано факт сплати ТОВ «Тиниця Агро» коштів у розмірі 20 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості згідно з платіжною інструкцією №10706 від 22.12.2025.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано платіжну інструкцію №10706 від 22.12.2025 про сплату 20 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за товар (кормову добавку) згідно договору №273 від 15.04.2024.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд установив, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн основного боргу за Договором поставки №273 від 15.04.2024 між сторонами відсутній, оскільки дана сума була погашена відповідачем 22.12.2025, тоді як провадження у даній справі відкрито судом першої інстанції 29.12.2025. Зазначене зумовило відмову в позові в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн основного боргу.

За висновками суду першої інстанції станом на день прийняття рішення судом основна заборгованість відповідача за Договором поставки №273 від 15.04.2024 становить 339 667,00 грн, яка і була присуджена до стягнення рішенням суду в даній справі.

Також, враховуючи доведений факт прострочки з оплати, суд, перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57 812,35 грн пені, 8 836,65 грн інфляційних втрат та 5 622,65 грн 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у даній справі оскаржується відповідачем у частині стягнення 57 812,35 грн пені, розмір якої відповідач просить зменшити до справедливого розміру на розсуд суду.

У частині стягнення основного боргу в сумі 339 667,00 грн, 8 836,65 грн інфляційних втрат та 5 622,65 грн 3% річних рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується, а тому, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, в цій частині Північним апеляційним господарським судом не переглядається.

Суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення в оскаржуваній частині, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Так, пунктом 5.3. Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов'язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Судом установлено, що розрахунок пені проводився по кожній видатковій накладній окремо, оскільки сторони узгодили, що кошти, які надходять від Покупця як оплата за отриманий Товар, зараховуються в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 4.5. Договору).

Перевіривши розрахунок пені в сумі 57 812,35 грн, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару (що відповідачем не заперечується), суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про зменшення розміру пені, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції відповідного клопотання про зменшення розміру пені з обґрунтуванням наявності підстав для цього не заявляв, а у відзиві на позовну заяву висловлював лише заперечення щодо частини заявленого до стягнення основного боргу в сумі 20 000,00 грн та, відповідно, розподілу з огляду на це судового збору за подання позовної заяви.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач наголошує, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про стягнення пені, обмежився виключно арифметичною перевіркою розрахунку, фактично залишивши поза увагою правову природу неустойки, її компенсаційний, а не каральний характер.

Як стверджує скаржник, суд був зобов'язаний оцінювати співмірність неустойки незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання стороною.

ТОВ «Тиниця Агро» наголошує, що ним сплачено понад 60% вартості поставленого товару. Це свідчить не про ухилення, а про реальне виконання зобов'язання у межах фінансових можливостей. Відповідач звертає увагу на те, що згідно з постановою Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/10472/20 систематичне часткове погашення боргу є підставою для зменшення неустойки. Відповідач визнавав заборгованість, пропонував графік її погашення, здійснював платежі навіть після виникнення спору. Така поведінка є добросовісною у розумінні статей 3, 13 Цивільного кодексу України. Позивачем не доведено наявності збитків, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між простроченням та шкодою. У таких умовах неустойка не може виконувати каральну функцію. Пеня у розмірі 57 812,35 грн є значною відносно суми боргу, нарахована за тривалий період, поєднується з іншими нарахуваннями (3% річних, інфляційні). У сукупності це формує надмірний та непропорційний фінансовий тягар для відповідача й справедливим є зменшення пені щонайменше у 3-4 рази.

Оцінивши доводи, покладені в обґрунтування апеляційної скарги, суд зазначає таке.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосоване у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру, зокрема, пені, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати, зокрема, наявність істотного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром завданих збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є відповідний випадок винятковим.

Така оцінка здійснюється з урахуванням інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин його невиконання або неналежного виконання, тривалості прострочення, співмірності розміру пені наслідкам порушення, а також поведінки боржника, зокрема щодо вжиття заходів до усунення порушення та його наслідків.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру, на який підлягають зменшенню штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Водночас, реалізуючи такі повноваження відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, суд повинен керуватися загальними засадами цивільного законодавства, передбаченими статтею 3 цього Кодексу, зокрема принципами справедливості, добросовісності та розумності, забезпечуючи баланс інтересів сторін.

При цьому з урахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд має дослідити всі обставини справи, що мають юридичне значення, зокрема: ступінь вини боржника, його дії, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь фактичного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, а також інші їх інтереси, включаючи поведінку кредитора.

Водночас, з огляду на компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, суд не повинен допускати фактичного звільнення боржника від сплати штрафних санкцій без наявності належних правових підстав.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №910/14265/23, від 29.08.2024 у справі №910/14264/23 та від 24.09.2024 у справі №915/1037/23.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що спір у цій справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого позивачем товару.

Станом на дату подання позову, ухвалення рішення судом першої інстанції та прийняття даної постанови в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов Договору в частині повної оплати товару на суму 339 667,00 грн.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач листом (том 1, а.с. 66) пропонував позивачу графік погашення заборгованості, що виникла: 06.11.2025 - 09.11.2025 - 20 000,00 грн; 10.11.2025 - 16.11.2025 - 50 000,00 грн; 17.11.2025 - 23.11.2025 - 50000,00 грн; 24.11.2025 - 30.11.2025 - 50 000,00 грн; 01.12.2025 - 07.12.2025 - 62 000,00 грн; 08.12.2025 - 14.12.2025 - 62 000,00 грн; 15.12.2025 - 21.12.2025 - 62 000,00 грн; 22.12.2025 - 28.12.2025 - 62 000,00 грн; 29.12.2025 - 04.01.2026 - 61 667,00 грн.

Однак, згідно з указаним графіком відповідачем було сплачено такі платежі: 07.11.2025 - 20 000,00 грн (платіжна інструкція №10465), 14.11.2025 - 50 000,00 грн (платіжна інструкція №10502), 01.12.2025 (із затримкою по визначеному графіку) - 50 000,00 грн (платіжна інструкція №10586). Після 01.12.2025 виплата заборгованості відповідачем згідно з запропонованим ним графіком не проводилася.

Отже, відповідач порушив запропонований ним самим графік погашення заборгованості.

При цьому відповідач не повідомляв позивача про причини неможливості дотримання ним такого графіку ні до моменту звернення позивача з даним позовом до суду, ні у відзиві на позовну заяву, поданому до суду. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що згідно з постановою Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/10472/20 систематичне часткове погашення боргу є підставою для зменшення неустойки.

Однак, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/10472/20 з відповідними висновками.

Колегією суддів враховується, що загальний розмір пені становить близько 16% від суми невиконаного відповідачем зобов'язання, порядок нарахування якої був обумовлений сторонами при укладенні Договору та фактично був встановлений законодавцем у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

При цьому Договір на визначених умовах був укладений відповідачем та позивачем у добровільному порядку із взяттям на себе відповідальності щодо дотримання визначених ним прав та обов'язків.

Слід також зазначити, що позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (частина 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відповідно, саме по собі посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що виконання зобов'язання здійснювалося ним у межах фінансових можливостей не може бути підставою для зменшення розміру нарахованої пені.

Також колегія суддів зазначає, що позивач для стягнення неустойки (пені) у передбаченому Договором розмірі не зобов'язаний доводити наявність та розмір збитків, завданих йому порушенням відповідачем умов Договору (строків оплати), як про це помилково зазначає скаржник.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду жодних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені та задоволення клопотання відповідача.

З огляду на викладене вище, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 57 812,35 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із огляду на викладене колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у справі №927/1229/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 у справі №927/1229/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро».

Матеріали справи №927/1229/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко

Попередній документ
136663556
Наступний документ
136663558
Інформація про рішення:
№ рішення: 136663557
№ справи: 927/1229/25
Дата рішення: 19.05.2026
Дата публікації: 21.05.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (19.05.2026)
Дата надходження: 03.04.2026
Предмет позову: стягнення 431 938,65 грн заборгованості
Розклад засідань:
27.01.2026 11:00 Господарський суд Чернігівської області
12.02.2026 11:00 Господарський суд Чернігівської області
24.02.2026 12:30 Господарський суд Чернігівської області
10.03.2026 11:30 Господарський суд Чернігівської області
19.05.2026 10:00 Північний апеляційний господарський суд