вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2026 р. Справа№ 910/2453/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.05.2026:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026
по справі №910/2453/26 (суддя - Мандриченко О.В.)
особи, які можуть набути статусу учасників справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг"
відповідач-1 Акціонерне товариство "Укргазвидобування"
відповідач-2 Акціонерне товариство «Банк Альянс»
про забезпечення позову,
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2453/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "І Джі Еф Трейдінг" про забезпечення позову задоволено. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі заборонити Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями № 4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та № 4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн по будь-яким вимогам Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою суду, Акціонерне товариство "Укргазвидобування", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування". Скасувати ухвалу господарського суду міста Києві від 09 березня 2026 року у справі № 910/2453/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "І Джі Еф Трейдінг".
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2453/26 не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законною та обґрунтованою, прийнята судом першої інстанції при не з'ясуванні всіх обставини, що мають значення для вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 277 ГПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового рішення.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
19.03.2026 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводятьсядо того, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант повинен буде в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара суму банківської гарантії, а відтак, ефективний захист в судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією, нівелює значення судового рішення, яке буде прийняте у справі №910/2453/26.
09.04.2026 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг" надійшли додаткові писмьові поясення, які залишено колегією суддів без розгляду як таке, що подано із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.03.2026.
15.04.2026 через відділ документального забезпечення суду від Акціонерного товариства «Банк Альянс» надійшли додаткові писмьові поясення, які залишено колегією суддів без розгляду як таке, що подано із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.03.2026.
15.04.2026 через відділ документального забезпечення суду від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшли судові дебати в письмовому вигляді (заключне слово), які долучені до матеріалів справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченко Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Крижного О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 по справі №910/2453/26. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 по справі №910/2453/26 призначено на 09.04.2026.
09.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2026.
22.04.2026 згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Крижного О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 18.04.2026 по 25.04.2026, для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/2453/26 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/2453/26 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/2453/26 призначено на 07.05.2026.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання
Представники учасників апеляційного провадження з'явилися у судове засідання 07.05.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн по будь-яким вимогам Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідно до умов Додаткової угоду №5 до Індивідуального договору №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг" була надана Акціонерному товариству "Укргазвидобування" Банківська гарантія №4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та Банківська гарантія №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн, які видані Акціонерним товариством "Банк Альянс".
Однак, як вказує заявник, на переконання Бенефіціару, після 28.02.2026 настає строк оплати за Індивідуальним договором №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022, і Бенефіціар за банківськими гарантіями вживає дії по виконанню вказаних гарантій №4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі № 910/7486/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2025 року та постановою Верхового Суду від 03 грудня 2025 року, вирішено визнати укладеною Додаткову угоду № 5 до Індивідуального договору №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022.
У свою чергу Банк, згідно умов виданих гарантій безвідклично, безумовно та без заперечень зобов'язався виплатити Бенефіціару грошові кошти в межах суми гарантії у випадку порушення заявником умов Індивідуального договору.
Однак, Бенефіціар систематично ухиляючись від виконання зобов'язань передбачених п. 2 та п. 5 Додаткової угоду №5 вчиняє активні дії зі стягнення грошових коштів з Банку шляхом направлення відповідних вимог про стягнення коштів за вказаними банківськими гарантіями, що встановлено рішенням суду по справі №910/7486/24.
При цьому, строк виконання зобов'язання з розрахунку за товар (з урахуванням вимог Додаткової угоди №5) не є простроченим, а момент оплати настане протягом 18 місяців з моменту скасування військового стану.
У свою чергу, Бенефіціар систематично ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань передбачених Індивідуальним договором №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022, що встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року по справі № 910/7486/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2025 року та постановою Верхового Суду від 03 грудня 2025 року, якими вирішено визнати укладеною Додаткову угоду № 5 до Індивідуального договору №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022.
З огляду на вказане заявник має намір подати до Господарського суду міста Києва позов з позовними вимогами про визнання банківської гарантії №4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та банківської гарантії №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн, такими, що не підлягають виконанню.
06.03.2026 до господарського суду надійшли заперечення Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на подану заяву.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборона здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4490-22 від 26.10.2022, №4491-22 від 26.10.2022 не спричиняють порушення прав третіх осіб.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Як зазначалось колегією суддів вище, що обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідно до умов Додаткової угоду №5 до Індивідуального договору №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг" була надана Акціонерному товариству "Укргазвидобування" (далі також - Бенефіціар) Банківська гарантія №4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та Банківська гарантія №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн, які видані Акціонерним товариством "Банк Альянс" (далі також - Банк).
Однак, як вказує заявник, на переконання Бенефіціару, після 28.02.2026 настає строк оплати за Індивідуальним договором №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022 року, і Бенефіціар за банківськими гарантіями вживає дії по виконанню вказаних гарантій №4490-22 від 26.10.2022 року на суму 131 100 000,00 грн та №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі № 910/7486/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2025 року та постановою Верхового Суду від 03 грудня 2025 року, вирішено визнати укладеною Додаткову угоду № 5 до Індивідуального договору №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022.
У свою чергу Банк, згідно умов виданих гарантій безвідклично, безумовно та без заперечень зобов'язався виплатити Бенефіціару грошові кошти в межах суми гарантії у випадку порушення заявником умов Індивідуального договору.
Однак, Бенефіціар систематично ухиляючись від виконання зобов'язань передбачених п. 2 та п. 5 Додаткової угоду №5 вчиняє активні дії зі стягнення грошових коштів з Банку шляхом направлення відповідних вимог про стягнення коштів за вказаними банківськими гарантіями, що встановлено рішенням суду по справі №910/7486/24.
При цьому, строк виконання зобов'язання з розрахунку за товар (з урахуванням вимог Додаткової угоди №5) не є простроченим, а момент оплати настане протягом 18 місяців з моменту скасування військового стану.
У свою чергу, Бенефіціар систематично ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань передбачених Індивідуальним договором №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022, що встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року по справі № 910/7486/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2025 року та постановою Верхового Суду від 03 грудня 2025 року, якими вирішено визнати укладеною Додаткову угоду № 5 до Індивідуального договору №ПГ0202/3172-22 від 02.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3171/34-22 від 02.02.2022.
З огляду на вказане заявник має намір подати до Господарського суду міста Києва позов з позовними вимогами про визнання банківської гарантії №4490-22 від 26.10.2022 на суму 131 100 000,00 грн та банківської гарантії №4491-22 від 26.10.2022 на суму 18 240 499,73 грн, такими, що не підлягають виконанню.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що у випадку Банком грошових коштів за спірними банківськими гарантіями на користь Бенефіціара призведе до порушення майнових прав заявника, оскільки після сплати за гарантіями у Банка виникне право регресу до заявника.
Вказане зумовить необхідність заявнику звертатися з новим позовом до Бенефіціара та Банку з метою поновлення його порушених прав.
Крім того, згідно з додатковою угодою №5, яка була затверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7486/24, на заявника покладається обов'язок надати нову банківську гарантію на аналогічну суму та новий строк дії.
На переконання заявника, Бенефіціар, зловживаючи своїм правом, може отримати виплату за банківською гарантією №4490-22 від 26.10.2022 та банківською гарантією №4491-22 від 26.10.2022 та отримати нові гарантії за додатковою угодою №5, яка була затверджена рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7486/24, з можливістю повторного отримання виплати.
Наведені заявником обставини, за його твердженнями, є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, оскільки невжиття таких заходів призведе до виникнення перешкод виконання судового рішення та ефективного захисту прав Товариства.
Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів зазначає, що у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Оцінивши наведені заявником доводи, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями, як спосіб забезпечення позову про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню відповідають принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості з огляду на таке:
- мета забезпечення позову досягається, оскільки виконання гарантії впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду;
- позивач довів, що виконання банком гарантії може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у майбутньому ініційованому позові;
- захід забезпечення створює є пропорційним щодо предмета спору.
Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відхиляючи посилання апеляційної скарги на судову практику, колегія суддів звертає увагу, що в аналогічній справі №910/3606/25 за заявою ТОВ «І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову до поданняпозовної заяви до АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», АТ «БАНК АЛЬЯНС» про визнання банківських гарантій від 26.10.2022 № 4486-22 та від 26.10.2022 №4487-22 такими, що не підлягають виконанню, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №910/3606/25. Даною ухвалою було застосовано заходи забезпечення позову.
Так, у постанові від 17.07.2025 у справі № 910/3606/25 Верховний Суд зазначив, що:
«…5.4. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню. Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.
« 5.5. Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
5.7. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку, що забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями, як спосіб забезпечення позову про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню, відповідають принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості.
При цьому господарські відзначили, що у даному випадку обраний Товариством спосіб забезпечення позову має прямий зв'язок із обраним способом захисту порушених прав - визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню. Тобто захід забезпечення є пропорційним щодо предмета спору. Крім того, судами враховано, що виконання банком гарантії може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у майбутньому ініційованому позові, виконання гарантії впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду, водночас заборона здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями не порушує права третіх осіб.
У розгляді даного питання Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що ефективний захист у цьому судовому процесі втратить свій зміст у зв'язку із виплатою коштів гарантом за банківською гарантією, що знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", оскільки у такому випадку для ефективного захисту ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів.
Відтак колегія відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.
5.9. Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.02.2025 у справі №910/7497/24, від 06.06.2023 у справі №910/6924/22, адже оскаржувані судові рішення не суперечать таким.
При цьому Суд враховує, що у справі №910/7497/24, де були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони банку (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями, предметом спору було визнання укладеною додаткової угоди до договору. З огляду на наведене Верховний Суд вказав, що: «Аналізуючи предмет позову у цій справі, а також вжиті судом заходи забезпечення позову, об'єднана палата вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не дослідив наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тому що позивач оскаржує не гарантійне зобов'язання, а саме відносини, які виникають з індивідуального договору, укладеного в межах рамкового договору, а тому виконання банком свого обов'язку перед АТ «Укргазвидобування» за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача, що суперечить вимогам статті 136 ГПК України».
Натомість, у справі, що переглядається, предметом позову є - визнання банківських гарантій, такими, що не підлягають виконанню. А тому у даному випадку суди попередніх інстанцій здійснили забезпечення позову в межах предмета позову".»
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.08.2025 по аналогічній справі №910/6973/25 за заявою ТОВ «І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову до подання позовної заяви до АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», АТ «БАНК АЛЬЯНС» про визнання банківських гарантій від 26.10.2022 № 4482-22 та від 26.10.2022 №4483-22 такими, що не підлягають виконанню.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки Банк не є безпосередньо стороною договору, укладеного між Бенефіціаром та Принципалом, отже не може самостійно визначити наявність/відсутність порушення Принципалом виконання його умов. За таких умов банк обєктивно зацікавлений у збереженні фактичного та правового статусу до остаточного вирішення спору по суті, з метою уникнення ризику виконання взаємовиключних, або передчасних зобов'язань.
У разі виконання банківської гарантії до вирішення спору по суті та подальшого задоволення позовних вимог, банк опиняється в ситуації потенційної неможливості ефективного відновлення свого майнового становища, що суперечить принципу справедливого балансу інтересів сторін.
Також колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана ухвала не вирішує спір по суті, не визнає гарантію недійсною, не покладає на банк додаткових зобовязань, а має тимчасовий характер, спрямований виключно на збереження існуючого стану правовідносин.
Також колегія суддів зазначає, що тимчасове обмеження на здійснення виплат за гарантією не позбавляє банк права виконати гарантію в майбутньому, а лише відтерміновує таке виконання до моменту правової визначеності.
Здійснення Банком платежів по Гарантіям, вимоги за якими не становлять належного представлення в частині відповідності вимогам і умовам Гарантії, як невід'ємної складової належного представлення, несе ризик недотримання Банком положень ч. 1 ст. 48 цього Закону України «Про банк та банківську діяльність» та може свідчити про ризикову діяльність Банку, що буде загрожувати інтересам вкладників чи інших кредиторів Банку та негативно відобразиться на таких правовідносинах в частині фінансових зобов'язань.
У випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант повинен буде в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара суму банківської гарантії, а відтак, ефективний захист в судовому процесі втрачає свій зміст для Принципала, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією, нівелює значення судового рішення, яке буде прийняте у справі №910/2453/26.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, у контексті доводів апеляційної скарги, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "І джі еф трейдінг" про забезпечення позову.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржуване судове рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 по справі №910/2453/26, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 по справі №910/2453/26 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 по справі №910/2453/26 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Укргазвидобування".
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 по справі №910/2453/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 20.05.2026.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім