вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 910/10119/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Крижного О.М.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026
у справі №910/10119/25 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська обласна державна адміністрація
третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "КИЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
про відшкодування шкоди у розмірі 257 562,38 грн.
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне підприємство "Будпостач" (надалі також - позивач, ПП "Будпостач") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (надалі також - відповідач, Служба, скаржник) про відшкодування шкоди у розмірі 257 562,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.04.2025 належний позивачу транспортний засіб марки MAN TGS 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом KOGEL SN24, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса на 24 кілометрі в сторону м.Одеса, зазнав механічного пошкодження через падіння на проїзну частину дороги дерева, яке зростало на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача. Внаслідок пошкодження транспортного засобу в цій дорожньо-транспортній пригоді позивачу завдано майнової шкоди на суму 257562,38 грн. Позивач стверджує, що завдані йому збитки спричинені бездіяльністю відповідача, зокрема, не забезпеченням безпечних умов дорожнього руху та належного експлуатаційного стану автомобільної дороги, зокрема, по виявленню та прибиранню зелених насаджень.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/10119/25 позов задоволено повністю. Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на користь Приватного підприємства "Будпостач" фактичну вартість відновлювального ремонту транспортних засобів у розмірі 257 562,38 грн, витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3863,44 грн.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем доведено належними і допустимими доказами наявність в діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення, у зв'язку із чим судом першої інстанції задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Будпостач" про стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області фактичної вартості відновлювального ремонту транспортних засобів у розмірі 257 562,38 грн
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/10119/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування шкоди завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, оскільки матеріали справи не містять належних доказів приналежності дерева, внаслідок падіння якого сталося пошкодження транспортних засобів позивача, до придорожніх насаджень автомобільної дороги загального користування міжнародного значення М-05 Київ - Одеса, балансоутримувачем якої в межах Київської області є Служба відновлення у Київській області.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
06.03.2026 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що користувачі автомобільних доріг мають право на безпечні умови руху, а також на відшкодування збитків завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху. Органи управління автомобільними дорогами загального користування забезпечують і безпечні умови руху, запобігають травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів; розробляють програми та здійснюють заходи щодо утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг; утримують у належному стані зелені насадження; відповідають за стан автомобільних доріг, за якість робіт з утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодовують збитки користувачам автомобільних доріг загального користування, а також компенсують витрати власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: - Гаврилюка О.М., Крижного О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/10119/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано невідкладно матеріали справи №910/10119/25 з суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, позивач є власником транспортного засобу марки MAN TGS 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 та причепу KOGEL SN24, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується із свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
14.04.2025 об 11 год. 10 хв. на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса на 24 кілометрі в сторону м.Одеса, відбулася дорожньо-транспортна пригода в результаті падіння дерева на проїзну частину.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб марки MAN TGS 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 та причепу KOGEL SN24, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Схемою місця ДТП від 14.04.2025, складеною поліцейським батальйону №1 Полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, ОСОБА_1 , зафіксовано, що падіння дерева на правий край проїзної частини дороги по шляху руху автомобіля, відстань від місця зіткнення автомобіля з деревом (позначено цифрою 4 на схемі) та металевого відбійника складає 2 м.
У схемі місця ДТП зазначено, що освітлення місця ДТП було денне, стан покриття проїзної частини - сухе та міститься опис видимих пошкоджень автомобіля та причепа. В описі видимих пошкоджень, вказано: на транспортному засобі MAN TGS 18.440. державний номер НОМЕР_1 наявні видимі (зовнішні) пошкодження, одержані внаслідок ДТП: нижня права накладка бампера, нижня ліва накладка бампера, нижня передня накладка бампера, капот, лобове скло, накладка лобового скла права, фара права, передні габаритні вогні, накладка крила права, підніжки, накладка АРВШ; на автопричепі KOGEL SN24, державний номер НОМЕР_2 наявні пошкодження: бампер задній та праве заднє крило.
Схема підписана водієм транспортного засобу марки MAN TGS 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та схеми до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.04.2025 складеними поліцейським батальйону №1 Полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, Зацаринним Дмитром Володимировичем, зафіксовано, що стовбур дерева (позначено цифрою 5 на схемі) становить 15,8 м., відстань від бетонного відбійника (позначено цифрою 4 на схемі) до верхньої частини стовбура дерева - 15,3 м.
Згідно із схемою положення об'єкта відносно меж земельних ділянок, складеною інженером-землевпорядником Державного агентства земляних ресурсів України Панасенком В.В. (додаток до листа Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція" №320 від 02.06.2025), дерево, що пошкодило транспортні засоби позивача, було розміщене на ділянці 3222410300:02:001:0001.
У листі від 07.10.2025 ТОВ "Експертний центр "ЗЕМСЕРВІСГРУП" зазначено, що відповідно до договору на виконання комплексу топографо-геодезичних робіт від 30.09.2025 №30/09 складено збірний кадастровий план земельної ділянки, що розташована на 24 км міжнародної автомобільної дороги загального користування державного значення "Київ-Одеса" М-05. Проведеним комплексом топографо-геодезичних робіт встановлено, що пеньок дерева знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер №3222410300:02:001:0001, яка перебуває у користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. До листа ТОВ "Експертний центр "ЗЕМСЕРВІСГРУП" додано збірний кадастровий план земельної ділянки.
У матеріалах справи знаходяться висновки експерта №106/25 та №107/25 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складені 06.05.2025 судовим експертом Коваль І.М., відповідно до яких:
вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN TGS 18.440 державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 14.04.2025, станом на дату ДТП становить 1103894,91 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок ДТП становить 510 990,66 грн;
вартість відновлювального ремонту причепа KOGEL SN24 державний номер № НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 14.04.2025, станом на дату ДТП становить 20813,78 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику причепа в результаті його пошкодження внаслідок ДТП станом на дату ДТП становить 10 776,11 грн.
Для ремонту транспортних засобів позивач придбав запасні частини на загальну суму 139009,25 грн, на підтвердження чого позивач надав у матеріали справи копії рахунків-фактур виставлених ТОВ "КПП ЦЕНТР": від 17.04.2025 №000301771/25 на 14 784,06 грн, від 17.04.2025 №000302420/25 на 75074,99 грн, від 23.04.2025 №000310759/25 на 7000,00 грн, від 28.05.2025 №000418484/25 на 1010,00 грн та копії рахунків-фактур виставлених ТОВ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО НАРІС": від 07.05.2025 №S0009973969 на 21357,18 грн та від 07.05.2025 №S0009973990 на 19 783,02 грн.
Вартість придбаних запасних частин згідно із зазначених вище рахунків сплачена позивачем платіжними інструкціями від 02.05.2025 №1828, від 09.05.2025 №1877, від 13.06.2025 №2594, від 14.05. 2025 №1939.
Згідно із актами виконаних робіт, підписаними між позивачем та ТОВ "ТРАК-ТИР 24" загальна вартість робіт з ремонту транспортного засобу марки MAN TGS 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 та причепу KOGEL SN24, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить на загальну суму 118 553,13 грн.
Отже, загальна вартість відновлювального ремонту транспортних засобів становить 257562,38 грн (загальна вартість запасних частин використаних для ремонту транспортних засобів - 139009,25 грн та вартість ремонту - 118553,13 грн).
Судом встановлено, що Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області належить право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №3222410300:02:001:0001, власником якої є Київська обласна державна адміністрація, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 04.04.2023 реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2715579532224.
Спір у справі виник щодо майнової шкоди у сумі 257562,38 грн (загальна вартість відновлювального ремонту транспортних засобів), завданої позивачу внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача через падіння на проїзну частину дороги дерева, яке зростало на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та схеми до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.04.2025 складеними Полком патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі, який надійшов на адресу Служби супровідним листом від 29.04.2025 № 3673/41/40/1/1/8/02-2025 зафіксовано, що відстань від осі дороги до місця де зростало дерево становить понад 31 метр;
- відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 04.04.2023 реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2715579532224, та згідно даних "Національного геопорталу Національна інфраструктура геопросторових даних" вбачається, що ширина смуги відведення земельної ділянки на 24 км автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса (в напрямку м. Одеса) від осі дороги становить 25 метрів;
- дерево зростало поза межами смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса та на земельній ділянці, яка не надана та не використовується для розташування будь-яких складових елементів автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, не є частиною смуги її відведення і не відноситься за своїм призначенням до земель транспорту;
- заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються власниками лісів, постійними лісокористувачами з метою оздоровлення насаджень у максимально стислі строки за умови недопущення негативного впливу на навколишнє природне середовище, однак відповідач не є особою, на яку чинним законодавством покладено обов'язок щодо здійснення заходів із виявлення деревостанів, що потребують рубок, на земельних ділянках, які не належать їй на праві власності або користування.
У письмових поясненнях від 12.11.2025 відповідач зазначив, що 03.11.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та Дочірнім підприємством "КИЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" укладено договір №57-23 на послуги з довгострокового експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення.
Відповідно до умов зазначеного договору, станом на дату ДТП, ДП "КИЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" відповідало за належне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, та згідно із підпункту 7.2.1 пункту 7.2 договору несе повному матеріальну відповідальність у частині відшкодування майнової шкоди та компенсації витрат власників транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання.
За наслідками пригоди, яка сталася 14.04.2024 на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса в напрямку Одеси працівники Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області не притягувалися до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, на переконання відповідача, відсутні докази на підтвердження протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача, що зумовили спричинення шкоди, заявленої до стягнення позивачем у цій справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженнях, у відпустках та інші чинники.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22, ст.611, ч. 1 ст.623 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17).
Як зазначалось колегією суддів вище, що предметом позову у цій справі є вимоги про відшкодування шкоди, завданої власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, яке трапилося через падіння на проїзну частину дерева. Вимога заявлена позивачем до відповідача, як особи, через бездіяльність якої сталася вказана пригода.
Відповідно до частини 3 статті 14, частини 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У частині першій статті 24 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільні дороги"(ту і надалі - у редакції, чинній на час настання ДТП) орган управління - орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.
За змістом статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; озеленення смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення (стаття 11 Закону України "Про автомобільні дороги").
Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державне агентство автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, який має свої органи управління на місцях.
Відповідно до організаційної структури Державного агентства автомобільних доріг України органом управління автомобільними дорогами у Київській області є Служба автомобільних доріг у Київській області.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше.
Відповідно до п. 24 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 (надалі - Правил), власники та користувачі земельних ділянок, що межують зі смугою відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоними лініями міських вулиць і доріг, зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані виїзди з цих ділянок, запобігати винесенню на дорожні об'єкти землі, каміння та інших матеріалів, сміття.
Пунктом 25 вказаних Правил встановлено, що власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов'язані: утримувати в належному стані зелені насадження; забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що законодавство покладає обов'язок щодо утримання в належному стані зелених насаджень на їх власника та користувача.
Дія цих правил поширюється на автомобільні (позаміські) дороги загального користування, а контроль за їх дотриманням здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції (пункти 1, 10 Правил).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що обсяг компетенції відповідача щодо здійснення організаційних або контрольних заходів з утримання в належному стані зелених насаджень вздовж автомобільних доріг визначається з урахуванням місця їх розташування відносно смуги відведення автомобільної дороги або відстані від кромки проїзної частини та встановленням їх власника (балансоутримувача) або власника (користувача) земельної ділянки на якій зростають ці насадження.
Відтак, із загальним обов'язком відповідача забезпечити безпеку дорожнього руху кореспондується визначений нормативними та локальними актами обсяг його функцій з організації заходів щодо утримання в належному стані зелених насаджень в межах смуги відведення автомобільних доріг та контроль за виконанням таких вимог власниками (користувачами) земельних ділянок, що знаходяться в межах смуги відведення (відчуження) автомобільних (позаміських) доріг.
Крім того, право власності на земельну ділянку поширюється, зокрема, на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки та багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частина третя статті 373 ЦК України та частина друга статті 79 ЗК України).
Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015 у справі №6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки. Зазначений висновок також підтверджений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №904/8306/21.
Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
При цьому під смугою відведення необхідно розуміти земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги (стаття 1 Закону України "Про автомобільні дороги").
За частиною першою статті 9 Закону України "Про автомобільні дороги" складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв'язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.
Судом першої інстанції вірно встановлено та колегією суддів перевірено, що постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер №3222410300:02:001:0001 (автомобільна дорога загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса) є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. Автомобільна дорога загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса обліковується на балансі Служби автомобільних доріг у Київській області.
Положеннями статей 11, 13 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено основні обов'язки та відповідальність цього органу за стан автомобільних доріг, якість робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг.
Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 904/5489/18.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач стверджує, що дерево зростало поза межами смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, на земельній ділянці, як не використовується для розташування будь-яких складових елементів автомобільної дороги, не є частиною смуги її відведення і не належить за своїм призначенням до земель транспорту.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем/скаржником не надано план меж земельної ділянки та розміри смуги відводу автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса.
Одночасно, відповідно до п. 3. розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853 при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою зокрема, про перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху.
У матеріалах справи міститься акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.04.2025 та схема до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі. Згідно із зазначеної схеми, стовбур дерева (позначено цифрою 5 на схемі) становить 15,8 м., відстань від бетонного відбійника (позначено цифрою 4 на схемі) до верхньої частини стовбура дерева - 15,3 м.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що схемою місця ДТП від 14.04.2025 зафіксовано, що падіння дерева на правий край проїзної частини дороги по шляху руху автомобіля, відстань від місця зіткнення автомобіля з деревом (позначено цифрою 4 на схемі) та металевого відбійника складає 2 м.
Згідно із наданим позивачем у матеріали справи збірним кадастровим планом земельної ділянки, відстань від пенька дерева до бетонного відбійника на проїзній частині 31,63 м., до металевого відбійника 16,41 м.
Відповідно до листа від 07.10.2025 ТОВ "Експертний центр "ЗЕМСЕРВІСГРУП", за результатами топографо-геодезичних робіт, що виконані відповідно до договору на виконання комплексу топографо-геодезичних робіт від 30.09.2025 №30/09, укладеного з позивачем, пеньок дерева знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер №3222410300:02:001:0001, яка перебуває у користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Крім того, згідно із схемою положення об'єкта відносно меж земельних ділянок, складеною інженером-землевпорядником Державного агентства земляних ресурсів України Панасенком В.В. (додаток до листа Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція" №320 від 02.06.2025), дерево, що пошкодило транспортні засоби позивача, було розміщене на ділянці 3222410300:02:001:0001.
Отже, з акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.04.2025 та схеми до нього вбачається, що дерево (стовбур становить 15,8 м.), яке впало на проїзну частину, зростало поза межами проїзної частини автомобільної дороги; відстань від бетонного відбійника до верхньої частини стовбура дерева - 15,3 м. Схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.04.2025 зафіксовано, що падіння дерева відбулося на правий край проїзної частини по ходу руху транспортного засобу, а місце зіткнення автомобіля з деревом знаходилось на відстані близько 2 м від металевого відбійника, що підтверджує факт падіння дерева з прилеглої до дороги території.
Збірний кадастровий план земельної ділянки, наданий позивачем, а також результати топографо-геодезичних робіт, викладені у листі ТОВ "Експертний центр "ЗЕМСЕРВІСГРУП" від 07.10.2025, встановлюють, що пеньок дерева знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:02:001:0001.
Аналогічні відомості містяться у схемі положення об'єкта відносно меж земельних ділянок, складеній інженером-землевпорядником Державного агентства земельних ресурсів України Панасенком В.В., згідно з якою дерево, що пошкодило транспортні засоби позивача, також розміщувалося в межах вказаної земельної ділянки.
Дослідивши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що дерево, падіння якого спричинило пошкодження транспортних засобів, зростало поза межами проїзної частини автомобільної дороги, на відстані не менше 15 метрів від неї, та було розміщене у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:02:001:0001, яка перебуває у користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно відхилено посилання відповідача на роздруківку з Національного геопорталу Національна інфраструктура геопросторових даних, відповідно до якої, ширина смуги відведення земельної ділянки на 24 км автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса (в напрямку м. Одеса) від осі дороги становить 25 метрів, оскільки надані відомості не містять координат поворотних точок, кадастрового номеру земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача, а також не дозволяють ідентифікувати фактичне місце проходження меж смуги відведення у натурі (на місцевості). Відомості з Національного геопорталу Національна інфраструктура геопросторових даних мають довідковий (інформаційний) характер і не є правовстановлюючими документами, які визначають межі земельних ділянок або смуг відведення автомобільних доріг.
Окрім того, координати, які зазначені в роздруківці з Національного геопорталу Національна інфраструктура геопросторових даних, а також листі Полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області від 29.04.2025 №3673/41/40/1/1/8/02-2025, колегією суддів не приймаються як дійсні координати зростання дерева, оскільки, по-перше, такі координати не зазначені ні в схемі місця ДТП від 14.04.2025, ні в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.04.2025, а по-друге, відсутнє документально підтверджене джерело походження таких координат, а в листі патрульної поліції взагалі не вказано, до якого об'єкта ці координати мають відношеня.
При цьому з фотознімків, наданих позивачем вбачається пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, урахувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку доводам сторін, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджується те, що дерево, внаслідок падіння якого транспортні засоби позивача отримали механічні пошкодження зростало в межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса (кадастровий номер земельної ділянки №3222410300:02:001:0001).
Відповідач/скаржник, у свою чергу, не спростував належними доказами обставин наведених позивачем у позові щодо зростання дерева в межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса.
З приводу посилань відповідача на те, що відповідно до умов договору від 03.11.2023 №57-23 на послуги з довгострокового експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та Дочірнім підприємством "КИЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" станом на дату ДТП, ДП "КИЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відповідало за належне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, та згідно із підпункту 7.2.1 пункту 7.2 договору несе повну матеріальну відповідальність у частині відшкодування майнової шкоди та компенсації витрат власників транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Для виникнення в особи обов'язку з відшкодування шкоди за змістом вимог частини другої статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема, наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.
Отже, якщо шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодовувати її повинен замовник.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/342/16.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 14.09.2020 у справі № 127/18036/15-ц зазначив, що відповідно до закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами; при розгляді зазначеної категорії спорів підлягає з'ясуванню, чи було заподіяно таку шкоду внаслідок самостійних дій підрядника, або внаслідок виконання ним зобов'язань за договором, укладеним із відповідною Службою автомобільних доріг.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що Служба автомобільних доріг у Київській області замовляла роботи по зрізуванню дерев вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса. Крім того, проаналізувавши зміст положення пункту підпункту 7.2.1 пункту 7.2 договору №57-23 від 03.11.2023 колегією суддів встановлено, що зміст зазначеного пункту у договорі відрізняється від того, який цитує відповідач та така умова взагалі відсутня у договорі.
За встановлених обставин, колегія суддів констатує, що саме Служба автомобільних доріг у Київській області має нести відповідальність за шкоду, спричинену ДТП.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зі змісту наведених положень законодавства можна дійти висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
Як зазначалось колегією суддів вище, що згідно із наявних у матеріалах справи висновків експерта №106/25 та №107/25 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складені 06.05.2025 судовим експертом Коваль І.М., відповідно до яких:
- вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN TGS 18.440 державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 14.04.2025, станом на дату ДТП становить 1103894,91 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок ДТП становить 510 990,66 грн;
- вартість відновлювального ремонту причепа KOGEL SN24 державний номер № НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 14.04.2025, станом на дату ДТП становить 20813,78 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику причепа в результаті його пошкодження внаслідок ДТП станом на дату ДТП становить 10 776,11 грн.
Загальна вартість відновлювального ремонту транспортних засобів становить 257 562,38 грн (загальна вартість запасних частин використаних для ремонту транспортних засобів - 139 009,25 грн та вартість ремонту - 118 553,13 грн) підтверджується наданими позивачем у матеріали справи рахункам, актами виконаних робіт та платіжними інструкціями.
Отже, розмір заявленої до відшкодування шкоди у сумі 257 562,38 грн, завданої внаслідок пошкодження транспортних засобів, що належать позивачу є обґрунтованим та доведеним належними та допустимими доказами.
На підставі вищенаведеного в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем на підставі належних і допустимих доказів доведено бездіяльність відповідача/скаржника, що полягає у невжитті заходів щодо утримання в належному стані зелених насаджень в межах смуги відведення автомобільної дороги; наявність шкоди у сумі у сумі 257 562,38 грн; причинний зв'язок між бездіяльністю відповідача і заподіяною шкодою. Обставин, які б підтверджували відсутність вини Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області - відсутні, у зв'язку із чим судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовано жодного правомірного та обґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Також суд апеляційної інстанції повністю погоджується із твердженнями позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що користувачі автомобільних доріг мають право на безпечні умови руху, а також на відшкодування збитків завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/10119/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/10119/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/10119/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області.
4. Матеріали справи № 910/10119/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Крижний
О.М. Гаврилюк