Справа № 646/5216/26
№ провадження 2-о/646/131/2026
про повернення позовної заяви
20 травня 2026 року м.Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Шиховцова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в Основ'янському районі м. Харкова, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в Основ'янському районі м. Харкова, в якій заявник просила суд: встановити юридичний факт, що правовстановлюючий документ - диплом серії НОМЕР_1 від 27 червня 1989 року, заповнений українською мовою та виданий « ОСОБА_2 » належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 08.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала суду направлялася засобами поштового зв'язку та була отримана позивачем 13.05.2026, про що свідчить вручене поштове повідомлення про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним позивачем, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
З огляду на те, що позивачем недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Основ'янського районного суду міста Харкова від 08.05.2026, за таких обставин вбачається, що позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до п. 2) ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн., що підтверджується квитанцією №@2PL873613 від 05.05.2026.
Ураховуючи те, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, суд уважає за необхідне повернути ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України, суд,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в Основ'янському районі м. Харкова, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - вважати неподаною та повернути заявнику.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір, внесений по квитанції №@2PL873613 від 05.05.2026 АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 665,60 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя А.О. Шиховцова