Справа № 639/2353/26
Провадження № 2/639/1430/26
20 травня 2026 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,
за участю представника позивача Гусєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/2353/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію,
установив:
До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ПрАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2019 по 01.12.2025 в розмірі 29476,74 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у сумі 80,00 грн; за отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщення осіб у розмірі 89,62 грн та поштові витрати.
Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача Гусєвою Анною Валеріївною, яка діє на підставі довіреності (а.с.10).
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з типовим публічним договором про постачання електричної енергії від 01.01.2019, побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ «Харківенергозбут», є ОСОБА_1 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 672 від 10.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д.. Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копії ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розміщені на його сайті для публічного доступу. Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. За адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . У відповіді АТ «Харківобленерго» надано інформацію про фактичне споживання електричної енергії, з обсягами, спожитими на особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 12.2018 по 11.2025. У період з 01.01.2019 по 01.12.2025 постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію, згідно переданих від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» даних щодо обсягів спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 29476,74 грн.
23.03.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с.34).
15.04.2026 суд постановив ухвалу про повернення без розгляду відповідачу ОСОБА_1 відзив на позовну заяву, як такий, що не відповідає вимогам ст. 178,183 ЦПК України (а.с.41-43,46).
20.04.2026 суд на місці постановив ухвалу про відкладення судового засідання задля реалізації відповідачем свого права на подання відзиву на позовну заяву (а.с.49).
14.05.2026 суд постановив ухвалу про повернення без розгляду відповідачу ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, як такий, що не відповідає вимогам ст. 178, 183 ЦПК України.
14.04.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій, серед іншого, заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просив розглядати цю справу в порядку загального позовного провадження, зазначивши, що вимога про стягнення заборгованості заявлена зі спливом позовної давності; необхідно дослідити в судовому засіданні цю обставину.
За змістом ст. 19, 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилання відповідача на те, що розгляд справи необхідно проводити у загальному порядку, спростовуються положеннями ч. 8 ст. 279 ЦПК України, відповідно до яких при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. учасники справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не позбавлені можливості подати до суду докази та заявляти клопотання про їх витребування, у разі неможливості самостійного отримання таких доказів.
Той факт, що при розгляді справи в спрощеному позовному провадженні не проводяться підготовче судове засідання та судові дебати жодним чином не впливає на повноту та об'єктивність розгляду справи.
Наведені положення Цивільного процесуального кодексу України дозволяють суду дійти висновку про наявність правових підстав для розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 4 ст. 277 ЦПК України передбачено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Враховуючи значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, ціну позову, яка не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд відмовляє в задоволенні необґрунтованого клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та продовжує розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), у судове засідання повторно не з'явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву, у відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди позивача, 20.05.2026 на місці постановив ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12.03.2026 та Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 20.03.2026 (а.с.28,33).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.02.2026, ОСОБА_1 з 10.06.2015 є власником об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 672, виданого 10.06.2015 приватним нотаріусом ХМНО Бєсєда Т.Д. (а.с.23-24).
З матеріалів справи суд вбачає, що за адресою: АДРЕСА_1 АТ «Харківобленерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Отже, відповідач є споживачем електричної енергії, що з 2019 року постачається ПрАТ «Харківенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації АТ «Харківобленерго» від 23.02.2026 на запит ПрАТ «Харківенергозбут», до якого долучені дані комерційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ), за особовим рахунком НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 нарахування обсягів розподіленої енергії проводиться згідно контрольних оглядів (а.с.20-22).
Згідно з копією акту зняття показань розрахункового засобу комерційного обліку електричної енергії, складеного 24.02.2026 представниками ПрАТ «Харківенергозбут», встановити особу, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не вдалося, оскільки двері ніхто не відчинив, ЗКО у вільному доступі. Відомості про розрахунковий засіб комерційного обліку електричної енергії та покази станом на день складання акту: № лічильника 21014363; покази 364; номер особового рахунку НОМЕР_1 (а.с.27).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Постановою НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної-послуги на закріпленій території. Згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області, таким постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут». Позивач має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 №505).
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням ст.633,634,641,642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови договору є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно з п.4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
У відповідності з п.4.7. ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Згідно з п. 4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розмішені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з вимогами ст. 633 ЦК України, публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч.1ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 фактично спожито електричну енергію, договір про постачання електричної енергії між постачальником універсальних послуг та відповідачем вважається укладеним на умовах типового договору (копія типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції містяться в матеріалах справи (а.с.12-19).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частин 1, 2, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем електричної енергії визначається правилами роздрібного ринку, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов'язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладеного договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.
Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 162 ЖК України установлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
За змістом частин 1, 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідач належним чином не здійснював оплату за використану електричну енергію, у період з 01.01.2019 по 01.12.2025, внаслідок чого, відповідно до розрахунку боргу за електроенергію, утворилась заборгованість: у розмірі 29476,74 грн за вказаний період (а.с.11).
Виходячи з положень ст. 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, відповідач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивачем надаються послуги з постачання електричної енергії.
Про те, що електрична енергія на адресу належного відповідачу на праві власності нерухомого майна не постачалася матеріали справи таких доказів не містять.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що складений позивачем розрахунок заборгованості є обґрунтованим, доказів про погашення виниклої заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що діяли до 04.09.2025, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану (до 04.09.2025), строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.
Отже, у цих спірних правовідносинах позовна давність, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не спливла.
Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (а.с.6).
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат за отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підтвердження яких надана копія платіжної інструкції на суму 80,00 гривень; за отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, на підтвердження яких надано копію договору про надання послуг № Н25011/73/25 від 02.09.2025, укладеного між КП «Міський інформаційний центр» та ПрАТ «Харківенергозбут», за яким вартість послуги підприємства з віддаленого доступу до вебсайту Портал електронних сервісів міста Харкова становить 89,62 грн; поштові витрати, пов'язані з розглядом справи, на підтвердження яких надана копія квитанції АТ «Укрпошта» на суму 146,00 грн (а.с.25,29,31).
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, стягує на користь позивача з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати, пов'язані з розглядом справи: за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у сумі 80,00 грн; за отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщення осіб у розмірі 89,62 грн та поштові витрати у розмірі 146,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80-83, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.2019 по 01.12.2025 у розмірі 29476 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (на п/р НОМЕР_4 АТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи: за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у сумі 80 (вісімдесят) грн; за отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщення осіб у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн 62 коп. та поштові витрати у розмірі 146 (сто сорок шість) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», код ЄДРПОУ 42206328, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 20.05.2026.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО