Справа № 209/9674/25
Провадження № 2/209/690/26
14 травня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського
у складі: головуючого судді - Корнєєвої І.В.
за участю секретаря судового засідання - Пиндик Т.С.
представника позивача Колосова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору,
Позивач ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3933786 від 02.04.2021 року у розмірі 60 600,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем по справі було укладено кредитний договір № 3933786 від 02.04.2021 року, згідно умов якого відповідачем отримано кредит у сумі 20 000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору, зі сплатою платежу кредиту, процентів та комісії.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконав свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на момент формування позовної заяви становить 60 600,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) ; 40 600,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 0,00 грн.- заборгованість за нарахованим процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості),0,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами, 0,00 грн. - заборгованість за комісіями, 0,00 грн. інфляційні збитки, 0,00 грн. нараховані 3 % річних, що є предметом позовних вимог.
30.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір № 30112021, згідно умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором № 3933786.
23.05.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 23/05/24, згідно умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором 3933786.
26 грудня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.
16 лютого 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору.
Зустрічний позов обгрунтовано наступним.
Згідно договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.
Орієнтовна реальнарічна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних. За зниженою ставкою 208,05% річних (пункт 1.7).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 31 400,00 грн. за зниженою ставкою 23 420,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Факторинг Партнерс", загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 60600 грн, з яких: 20000 грн борг за тілом кредиту, 40600 грн - проценти, Тобто нараховані первісним позикодавцем відсотки за користування кредитом, які фактично заявлені до стягнення більше, а ніж у 2 рази перевищують розмір
заборгованості.
Із викладеного вище убачається, що у даному випадку,
визначений ТОВ "Авентус Україна" у змісті оспорюваного
договору розмір процентів (1,90% в день та 693,5% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальниці (споживачці), відтак пункти 1.5, 1.7 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18
Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату процентів за договором споживчого кредиту, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Свобода договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, не звільняє позивача від обов'язку укладати правочин відповідно до вимог актів цивільного законодавства, в тому числі, з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів.
З підстав зазначеного вище, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними пункти 1.5, 1.7 договору про споживчий кредит №3933786 укладеного 02 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 та застосувати правові (юридичні) наслідки недійсності цих пунктів правочину.
Ураховуючи наведене вище, зважаючи на розмір тіла кредиту, заявлений позивачем до стягнення (20000 грн), задоволення позовних вимог про стягнення відсотків є можливим у розмірі, що не перевищує 10000 грн, тобто не більше, ніж 50% від тіла боргу.
Водночас, з наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що відповідачка вже сплатила відсотки за користування кредитом у розмірі 3420 грн (02 травня 2021 року), 5000 грн (18 червня 2021 року), а загалом 8420 грн, то ці кошти мають бути ураховані в рахунок погашення суми боргу за процентами, що забезпечить захист інтересів позичальниці.
З викладеного вище убачається, що сума грошових коштів, яка із усього обсягу заявлених позовних вимог підлягає стягнення може становити 21580 грн (30000 грн - 8420 грн).
Законодавством України встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), та наслідки спливу такого строку.
У статтях 256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Крім того, відповідно до п.19 розділу Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Зважаючи на те, що оспорюваний договір укладено сторонами 02 квітня 2021 року, з урахуванням викладеного вище, та вимог законодавства, якими обумовлено правові підстави для зупинення перебігу позовної давності, відтак слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не пропущено строк для звернення із цим зустрічним позовом.
Як на підставу задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач посилається на витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, підписаний Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ "Факторинг Партнерс".
З цього документа убачається, що адвокатським об'єднанням нібито виконані роботи (надано послуги): надання усної консультації з вивченням документів на що витрачено 2 години, загальною вартістю 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду на що витрачено час 4 години, вартістю 12000 грн.
Заявлені витрати в частині правового аналізу обставин спірних правовідносин не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі надання усної консультації з вивчення документів, не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та подання позову, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Час нібито витрачений адвокатським об'єднанням не відповідає критерію реальності надання послуг, оскільки спірні правовідносини стосуються справи, яка не є складною, містять усталену судову практику, більше того, позивач є юридичною особою, яка подає безліч одноманітних (ідентичних) позовів у рамках інших справ.
Керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 211, 247, 268, 353, 354 ЦПК України, просить задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору.
Визнати недійсними пункти 1.5, 1.7 договору про споживчий кредит №3933786 від 02 квітня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Застосувати правові (юридичні) наслідки недійсності зазначених пунктів кредитного договору під час вирішення первісного позову. Відмовити у
задоволенні вимоги первісного позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Вирішити питання про судові витрати (судовий збір) пропорційно задоволеним позовним вимогам.
17 лютого 2026 позивачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надані до суду заперечення проти прийняття зустрічної позовної заяви.
17 лютого 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
27 лютого 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надало до суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого Товариство зазначено наступне.
Зустрічні позовні вимоги відповідача (далі - позивач за зустрічним позовом) є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
02.04.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3933786 в електронній формі.
Укладення договору відбулося шляхом вільного волевиявлення позичальника через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця після ознайомлення з усіма істотними умовами кредитування. Позичальник САМОСТІЙНО ІНІЦІЮВАВ отримання кредиту, заповнив анкетні дані, підтвердив згоду з умовами договору та засвідчив їх прийняття електронним підписом (одноразовим ідентифікатором). Жодних доказів примусу, обману, введення в оману або приховування істотних умов договору матеріали справи не містять. Сам по собі факт подальшого невиконання зобов'язань або невигідність умов для сторони не свідчить про недобросовісність контрагента.
У своїй зустрічній позовній заяві відповідач (позивач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на його виконання, але не погоджується з нарахованими за кредитним договором відсотками.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
1.5.Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
1.5.1 Знижена процентна ставка 0,57 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.
Пунктом 1.4 Договору встановлено, що строк кредиту 30 днів (день).
Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» в межах строку кредиту, встановленого п.1.3 Договору (30 днів), а саме в період з 02.04.2021 року по 01.05.2021 рік відсотки за користування кредитом за Договором № 3933786 від 02.04.2021 року нараховувалися за зниженою процентною ставкою 0,57 % в день відповідно до п. 1.5.1 Договору.
Строк користування кредитом може бути продовжений за ініціативою Споживача або в порядку автопролонгації. (п.4.1 Договору).
Після спливу строку, передбаченого п.1.3 Договору, а саме 02.05.2021 року зустрічним позивачем було внесено платіж на повне погашення відсотків, що були нараховані за попередній період за користування кредитом, а саме остання внесла платіж у розмірі 3 420, 00 грн, у зв'язку із чим строк кредитування було продовжено на підставі п.4.2 Договору на умовах пролонгації за ініціативою Споживача, та відповідно у період з 03.05.2021 року по 02.06.2021 рік нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день відповідно до п.п. 4.2 та 1.5 Договору.
В зв'язку із тим, що зустрічний позивач після спливу строку, на який було продовжено строк кредитування, а саме 02.06.2021 року не здійснив дії спрямовані про продовження строку кредитування, однак продовжував користування кредитними коштами та існувала заборгованість за Договором строк кредитування було продовжено на підставі п.4.3 Договору на 90 днів (автопролонгація Договору).
Надалі в період з 03.06.2021 року по 30.08.2021 рік відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» відсотки за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 3933786 від 02.04.2021 року нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день відповідно до п.п. 4.3 та 1.5 Договору. Загальна сума нарахованих відсотків за Договором № 3933786 від 02.04.2021 року за період з 02.04.2021 року по 30.08.2021 рік та непогашених зустрічним позивачем становить 40 600.00 грн.
В період з 31.08.2021 року по 29.11.2021 року ТОВ «Авентус Україна» відсотки за
користування кредитом не нараховувало.
Після відступлення права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», останнє в період з 30.11.2021 року по 23.05.2024 рік відсотки за користування кредитом за Договором № 3933786 від 02.04.2021 року не нараховувало.
Жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору № 3933786 від 02.04.2021 року, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до зустрічного позивача застосовано не було.
У свою чергу, період нарахування процентів відповідає погодженим сторонами умовам Договору, що також відповідає вимогам чинного законодавства у сфері споживчого кредитування
Відтак, посилання зустрічного позивача на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недоречним, оскільки зазначена норма забороняє встановлювати непомірно велику суму компенсації як міри відповідальності, тоді як жодних мір відповідальності до відповідача за договором № 3933786 від 02.04.2021 року застосовано
не було, а нарахування процентів здійснювалось лише протягом строку користування кредитом в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства.
Таким чином, доводи зустрічного позивача про наявність у Договорі несправедливих умов є безпідставними, ґрунтуються на викривленому тлумаченні положень Договору та не спростовують правомірності продовження строку кредитування і нарахування процентів у період автопролонгації. Умови Договору є чіткими, зрозумілими, погодженими сторонами та такими, що не порушують балансу договірних прав і обов'язків, а отже не можуть бути підставою для звільнення зустрічного позивача від виконання грошових зобов'язань.
На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-Лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; Заявку на надання юридичної допомоги №1062 від 01.10.2025 року; Витяг з Акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року.
Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов'язань виконавцем.
Первісний позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» діє добросовісно, у межах своїх процесуальних прав, а надані документи повністю підтверджують реальність надання правничої допомоги та понесення відповідних витрат.
З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання зустрічним позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат первісного позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного зустрічним позивачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги первісного позивача про відшкодування витрат на правову допомогу відсутні.
У зв'язку зі збільшенням складності даної справи через поданий зустрічний позов, який було прийнято до розгляду, орієнтовний розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу буде збільшено відповідно до тарифів, викладених у Прайс-листі Адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», який було долучено разом із Договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року до позовної заяви ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
Позивач просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача Колосов А.В. в судовому засіданні позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підтримав у повному обсязі , просив їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнав у повному обсязі , вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Осипенко А.В. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності .
Суд, заслухавши пояснення представника позивача ,дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Судом встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем по справі було укладено кредитний договір № 3933786 від 02.04.2021 року, згідно умов якого відповідачем отримано кредит у сумі 20 000,00 грн. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору, зі сплатою платежу кредиту, процентів та комісії, стандартна процентна ставка 1,90 % в день, яка застосовується :
-у межах строку кредиту , вказаного в п.1.4 цього Договору (30 днів),
- у межах нового строку кредиту ,якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2 договору,
- у межах нового строку кредиту ,якщо відбулася пролонгація відповідно до п. 4.3 Договору
Знижена процентна ставка 0,57 % в день якщо споживач у межах 30 днів або протягом трьох календарних днів , що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості (а.с.19-22).
Відповідно до п.1.7 Договору орієнтована реальна річна процентна ставка складає: за стандартною ставкою 693,50% річних, за зниженою ставкою 208,05 % річних.
Відповідно до п.1.8 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту: тза стандартною ставкою 31 400,00 грн., за зниженою ставкою 23 400,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем виникли договірні відносини , які регулюються укладеним кредитним договором № 3933786 від 02.04.2021 сторонами виникли договірні відносини.
30.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір № 30112021, згідно умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором № 3933786.
23.05.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 23/05/24, згідно умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором 3933786.
У зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим Договором санкціям.
Але суд зазначає, що відповідно до п.4.3.1 Договору сторони домовилися , що у випадку ,якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту(нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку , але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку , якщо в цей день повинна відбутися прологація строку кредиту за ініціативою споживача (п.4.2.2-4.2.4 Договору).
У разі продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, таке продовження здійснюється на кількість днів, визначену пунктом 1.4 цього Договору, за умови досягнення між Сторонами домовленості у порядку, встановленому підпунктами 4.2.1-4.2.4 цього Договору. Споживач має право ініціювати пролонгацію, якщо заборгованість за кредитом становить не менше 400 гривень. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вважається здійсненою шляхом внесення платежу на користь Товариства у сумі, що дорівнює або перевищує розмір нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.
Але сума заборгованості відповідача за кредитом на момент внесення відповідачем коштів 02.05.2021 року складає 20 000 грн, що не відповідає вимогам пункту 4.2.1 кредитного договору не може свідчити про пролонгацію дії договору за ініціативою споживача. Відповіді позивача на пропозицію споживача щодо продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.2.2 та п.4.2.3 кредитного договору та текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення кредиту, матеріали справи не мають.
Крім того , внесення відповідачем 18.06.2021 року 5000 грн. на погашення кредиту також не може свідчити про пролонгацію дії договору за ініціативою споживача , бо розмір боргу складає 20 000 грн. за тілом кредиту та 12 860 грн. - заборгованість по процентам, що суперечить умовам пролонгації дії кредитного договору за ініціативою споживача , передбаченими пунктами 4.2.1 та п.4.2. 2 кредитного договору.
Кредитний договір № 3933786 від 02.04.2021 року не містить строку кредиту -360 днів, у договорі зазначено строк кредиту 30 днів , доказів ініціативи споживача на пролонгацію договору матеріали справи не мають, строк договору відповідно до п.4.3.1 договору продовжується на 90 днів, тобто строк кредитного договору складає 30 днів +90 днів = 120 днів, а саме строк закінчення договору -30.07.2021 року.
Тобто , проценти за кредитом повинні буди нараховані станом на 30.07.2021 року.
Згідно з карткою обліку за кредитним договором № 3933786 від 02.04.2021 року станом на 30.07.2021 року заборгованість складає 48 820,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн. , заборгованість за процентами - 28 820,00 грн. (а.с.49-51).
Відповідачем за кредитним договором сплачено 8 420,00 грн. : 02.05.2021- 3420,00 грн., 18.06.2021 року - 5000,00 грн.
З урахуванням сплачених сум , сума боргу відповідача за кредитним договором складає 40 400,00 грн. з розрахунку 48 820,00 грн. - 8 420,00 грн. = 40 400,00 грн.
Тому саме сума боргу в розмірі 40 400, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, правомірність заявлення яких доведено позивачем належними та допустимими доказами по справі, зокрема, розрахунком заборгованості відповідача.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає до часткового задоволення.
Відносно зустрічного позову ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Суд зазначає , що стверджуючи про несправедливість умов п.1.5,1.7 кредитного договору в частині розміру відсотків , представник зустрічного позивача посилається на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновки Верховного Суду щодо непропорційності нарахованих процентів за прострочення виконання зобов'язання, зазначаючи про порушення принципу свободи договору, з чого висновується, що останній плутає такі поняття як «нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування» та «міра відповідальності за прострочення виконання зобов'язання».
Пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Своєю чергою, як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 3933786 від 02.04.2021 року становить 60 600.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 20 000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 40 600.00 грн.
Тобто, жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору № 3933786 від 02.04.2021 року, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було.
У свою чергу, період нарахування процентів відповідає погодженим сторонами умовам Договору, що також відповідає вимогам чинного законодавства у сфері споживчого кредитування
Відтак, посилання зустрічного позивача на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недоречним, оскільки зазначена норма забороняє встановлювати непомірно велику суму компенсації як міри відповідальності, тоді як жодних мір відповідальності до відповідача за договором № 3933786 від 02.04.2021 року застосовано
не було, а нарахування процентів здійснювалось лише протягом строку користування кредитом в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства.
Доводи зустрічного позивача про те, що кредитодавець нібито скористався її необізнаністю, діяв недобросовісно та спонукав до укладення договору на вкрай невигідних умовах, суд не приймає до уваги , бо ці доводи не підтвердженими жодними належними та допустимими
доказами та спростовуються встановленими у справі обставинами.
Укладення договору відбулося шляхом вільного волевиявлення позичальника через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця після ознайомлення з усіма
істотними умовами кредитування. Позичальник самостійно ініціював отримання кредиту, заповнив анкетні дані, підтвердив згоду з умовами договору та засвідчив їх прийняття електронним підписом (одноразовим ідентифікатором). Жодних доказів примусу, обману, введення в оману або приховування істотних умов договору матеріали справи не містять. Сам по собі факт подальшого невиконання зобов'язань або невигідність умов для сторони не свідчить про недобросовісність контрагента.
Свобода договору передбачає не лише право укласти договір, а й право відмовитися від його укладення у разі незгоди з умовами. Неможливо одночасно стверджувати про добровільне отримання кредиту та користування коштами і при цьому перекладати негативні наслідки власного рішення на іншу сторону. Невигідність умов, яка усвідомлюється особою, не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання, якщо такі умови були відкритими, зрозумілими та однаковими для всіх споживачів.
Позичальник є повнолітньою, дієздатною особою, самостійно ініціювала отримання кредиту, користувалась електронним кабінетом, здійснювала платежі.
Жодних доказів того, що відповідач не розуміла змісту договору або не мала можливості ознайомитися з його умовами, не подано. Сам по собі значний розмір процентів у разі тривалого користування кредитом є наслідком невиконання грошового зобов'язання, а не доказом недобросовісності кредитодавця.
Таким чином, твердження про порушення звичаїв ділового обороту, зловживання правом чи введення в оману є припущеннями та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Договір укладено добровільно, його умови були визначені чітко та прозоро, проценти нараховувалися відповідно до погодженого сторонами порядку.
За таких обставин доводи зустрічного позивача судом не приймаються до уваги та не можуть бути підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.
Крім того, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважав певні умови договору несправедливими, натомість, відповідач погодився, зі своєї сторони, на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та визнаючи його умови, в тому числі щодо розміру процентної ставки, не звертаючись до кредитора щодо умов кредитування протягом тривалого часу.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності вищевказаних кредитних договорів. Зазначені договори недійсними не визнано, у зв'язку з чим підстави для їх не виконання відсутні.
Своєю чергою, Закон України «Про захист прав споживачів» встановлює обов'язки не тільки для кредиторів, але і для споживачів, які зобов'язані бути добросовісними та перед укладенням кредитного договору повністю з'ясувати його умови до підписання і до отримання кредиту.
На думку суду , зазначені погоджені сторонами оспорювані умови, не призводять до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та відповідають умовам ринку, обраному позивачем порядку отримання кредиту, а тому не є несправедливими умовами у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, статті 18 Закону України «Про
захист прав споживачів».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку , що підстав для визнання недійсним оспорюваних пунктів 1.5,1.7 Договору немає.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Судом встановлено, що між Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.
Згідно Заявки на надання юридичної допомоги № 1062 від 01.10.2025 року та Акту наданих послуг № 21 від 31.10.2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 16 000,00 грн.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Проаналізувавши вищедосліджені докази, суд визнає понесені позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, а саме: на суму 16 000,00 грн.є завищеними , не відповідають співмірності послуг складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи для суспільства , справа є малозначною , тому суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 6000,00 грн., які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача .
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 651,01 грн. з розрахунку 2 422,40 грн. х 66,67 %(40400 грн.х100 : 60600 грн.= 66,67 %) = 1615,01 грн.
Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) заборгованість за Кредитним договором № 3933786 від 02.04.2021 року у розмірі 40 400 (сорок тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 651,01 грн., а всього на загальну суму 7 651 (сім тисяч шістсот п'ятдесят одну) гривні 01 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відмовити .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 19 травня 2026 року.
Суддя І.В. Корнєєва