№ 207/34/26
№ 2-а/207/7/26
05 травня 2026 року м.Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Бушанської О.В.
за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , м.Кам'янське, Дніпропетровська область
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст.210-1 КУпАП
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст.210-1 КУпАП, в якому просить визнати рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 протиправним та скасувати постанову №R268176 від 23.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за ч.3 ст.210-1КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2025 позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вніс відомості до мобільного додатку "Резерв +" про те, що він перебуває у розшуку за даними ТЦК та СП, оскільки він не уточнив персональні дані до 16.07.2024. Так як він не скоював адміністративне правопорушення, ним на адресу ТЦК та СП у вересні 2025 року було подано заяву про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Однак начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи свідомо та порушуючи закон тривалий час не розглядав його заяву про закриття провадження і протягом вересня-листопада 2025 року, він перебував у розшуку, не скоївши при цьому жодного правопорушення.
02.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 внесено недостовірну інформацію про те, що його розшукує ТЦК та СП за нібито те, що він не з'явився за викликом до ТЦК та СП. Не погоджуючись з даними діями, 12.11.2025 він подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 про закриття провадження та розгляд справи за його відсутністю. Підставою для подання такої заяви є той факт, що за період з липня 2024 по теперішній час, він жодної повістки від ТЦК та СП не отримував, а відтак у нього не виникло обов'язку з'явитися до ТЦК та СП. В червні 2025 року він добровільно прибув до ТЦК та СП, пройшов ВЛК, після чого пішов додому в силу наявного у нього захворювання. В той період йому також не видавалось жодної повістки.
23.12.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , діючи свідомо, усвідомлюючи свою протиправну діяльність, без відповідних доказів, не врахувавши обставини, викладені в заяві від 12.11.2025, виніс постанову №R268176 від 23.12.2025, якою визнав його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та призначив покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Зміст постанови не містить складу правопорушення, а саме об'єктивної частини правопорушення. В постанові не зазначено в який день та час скоєно правопорушення; відсутні посилання на докази, які доводять обставини, викладені у постанові.
Верховний Суд в ухвалі від 05.12.2022 по справі №344/6751/22 чітко визначив, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має процесуальної дієздатності у зв'язку з відсутністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про юридичну особу.
Відомості щодо ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні у ЄДРПОУ, що свідчить про те, що даний орган не є у створеним та існує протизаконно. Керівником органу є посадова особа, відомості про яку внесені в реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. На сьогоднішній день не існує доказів того, що ОСОБА_2 є керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, постанова №R268176 від 23.12.2025 винесена від імені неіснуючого органу та неуповноваженою особою.
Ухвалою суду від 14.01.2026 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання доказів справи судового збору.
Ухвалою суду від 12.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.03.2026 на 11:00 годин.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою сторін та ненаданняь відповідачем витребуваних судом доказів.
05.05.2026 сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач у поданому клопотанні просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач причину неявки суду не повідомив.
Суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову №R268176 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопоуршення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
Вказана постанова мотивована тим, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною першою ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за приписами якої: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абз.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Згідно з абзацем 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Статтею 41 Порядку №560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
За приписами ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону КУкраїни "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідачем надано повістку, яка сформована на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 06.07.2025 о 09:00 годин до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні докази вручення ОСОБА_1 вказаної повістки.
Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, встановлених під час розгляду справи; відповідачем не надано жодної оцінки заяві позивача про закриття провадження у справі від 12.11.2025, яка отримана відповідачем 18.11.2025, що є окремою підставою для скасування цієї постанови.
Суд відхиляє посилання відповідача на заяву ОСОБА_1 , в якій останній визнав факт вчинення ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не звільняє осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення від обов'язку збирання доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає помилковими посилання позивача на сплив строку притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Також, суд вважає помилковими доводи позивача щодо винесення постанови неуповноваженою особою, оскільки незважаючи на те, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не мають статусу юридичної особи та є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вони є суб'єктами владних повноважень у розумінні КАС України та належними відповідачами у спорах, пов'язаних зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21).
Пунтом 12 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, визначено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.
Отже, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , приймаючи постанову №R268176 від 23.12.2025, діяв в межах наданих йому повноважень.
Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №344/6751/22, оскільки наведені в цій постанові висновки викладено з урахуванням обставин, відмінних від обставин справи, що розглядається, та стосуються цивільного судочинства.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вина позивача у порушенні ним ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в умовах особливого періоду не доведена належними та допустимими доказами, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст.210-1 КУпАП - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову №R268176 від 23.12.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В.Бушанська