Справа № 593/270/26
Провадження № 2/593/300/2026
(заочне)
"18" травня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Ольшанській Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
19 лютого 2026року позивач ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся в Бережанський районний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за двома кредитними договорами, право отримання яких відповідно до укладених договорів Факторингу та договорів відступлення прав вимоги перейшли до позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 22 жовтня 2021року між ОСОБА_1 та ТзОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір № 4215826, згідно якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 3000 грн. терміном на 15 днів, які мала повернути до 6 листопада 2021 року, та 24 жовтня 2021року між ОСОБА_1 та ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» було укладено кредитний договір № 6100629, згідно якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 2000 грн. терміном на 15 днів, які мала повернути до 8 листопада 2021 року.
Відповідачка хоч уклала вказані кредитні договори, однак свої зобов'язання за вказаними договорами не виконувала у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість по кредитному договору № 4215826 від 22 жовтня 2021року у сумі 16 354,50 грн., з яких: 3000грн.- тіло кредиту та 13354,50грн. - нараховані відсотки за користування кредитом та 3 355,07грн. - борг за кредитним договором № 6100629 від 24 жовтня 2021року з яких: 2000грн.- тіло кредиту; 1287,30грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 58,41грн.-інфляційні збитки та 9,36грн. -3% річних.
29 листопада 2021 року між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' укладено Договір про відступлення прав вимоги№ 29/11-1 у відповідності до умов якого ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» передало ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' належні йому права вимоги, а ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' прийняв належні ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 6100629 від 24 жовтня 2021року, а крім того 10 січня 2023 року між ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 у відповідності до умов якого ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' передало , а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло належні ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 6100629 від 24 жовтня 2021року.
Крім вказаного, 26 січня 2022 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' укладено Договір факторингу№ 26-01/2022-83 у відповідності до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» передало ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'', а ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' прийняв належні ТзОВ «МІЛОАН» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 4215826 від 22 жовтня 2021року, а 10 січня 2023 року між ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 у відповідності до умов якого ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' передало належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло належні ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 4215826 від 22 жовтня 2021року.
Сума та розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами були передані позивачу від первісного кредитора.
А так як сукупний борг відповідачки по вищевказаних кредитних договорах перед позивачем складає 19 709,57грн., який у добровільному порядку не сплачений, тому ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»звернулося до суду про стягнення вказаної суми боргу у примусовому порядку, а також просив стягнути із відповідачки 2662,40 грн.- сплаченого ним судового збору та 9 000грн. витрат, понесених на правову допомогу.
За вказаними позовними вимогами 3 березня 2025 року ухвалою Бережанського районного суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати їх в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
В судове засідання представник позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила, тому відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України з письмової згоди представника позивача суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом були вжиті вичерпні заходи для повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.
Згідно рішення від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України» в силу ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги подані стороною позивача письмові докази прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»слід задоволити, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2021року між ОСОБА_1 та ТзОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір № 4215826, згідно якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 3000 грн. терміном на 15 днів, які мала повернути до 6 листопада 2021 року, та 24 жовтня 2021року між ОСОБА_1 та ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» було укладено кредитний договір № 6100629, згідно якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 2000 грн. терміном на 15 днів, які мала повернути до 8 листопада 2021 року.
Вищевказані факти підтверджуються долученими до позовної заяви та оглянутими в судовому засіданні документами, а саме: кредитним договором № 6100629 від 24 жовтня 2021 року/а.с.36-37/; паспортом споживчого кредиту № 6100629 від 24 жовтня 2021 року /а.с. 24-24а/; заявою-анкетою /а.с.72-72а/ на отримання кредиту № 6100629 від 24 жовтня 2021року; анкетою-заявою від 22 жовтня 2021 року /а.с. 27/; паспортом споживчого кредиту № 4215826 від 22 жовтня 2021року/а.с.26/; Правилами надання фінансових послуг ТзОВ '' МІЛОАН''/а.с. 28-32/, довідкою про ідентифікацію /а.с. 32а/; квитанцією /а.с. 85/, яка свідчить про те, що відповідачці 24 жовтня 2021 року були перераховані кредитні кошти у розмірі 2000грн. та розрахунками боргу по вказаних договорах / а.с. 34, 35,38,85а/.
Судом також встановлено, що 29 листопада 2021 року між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' укладено Договір про відступлення прав вимоги№ 29/11-1 у відповідності до умов якого ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» передало ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' належні йому права вимоги, а ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' прийняв належні ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 6100629 від 24 жовтня 2021року.
10 січня 2023 року між ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 у відповідності до умов якого ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' передало , а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло належні ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 6100629 від 24 жовтня 2021року.
Крім вказаного, 26 січня 2022 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ ''ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' укладено Договір факторингу№ 26-01/2022-83 у відповідності до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» передало ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'', а ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' прийняв належні ТзОВ «МІЛОАН» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 4215826 від 22 жовтня 2021року, а 10 січня 2023 року між ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 у відповідності до умов якого ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' передало належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло належні ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 4215826 від 22 жовтня 2021року. Сума та розрахунок заборгованості за кредитними договорами були передані позивачу від первісних кредиторів.
Вищевказані факти підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні документами, а саме: Договором про відступлення прав вимоги № 29/11-1, який був укладений 29 листопада 2021 року між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ''/а.с. 39-42а/; Договором факторингу № 26-01/2022-83, який був укладений 26 січня 2022 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ''/ а с. 50-54/ ; Договором про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, який був укладений 10 січня 2023 року між ТзОВ '' ВЕРДИКТ КАПІТАЛ'' та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»/а.с.9-14/; актами прийому -передачі /а.с.17,18,23а, 25, 55а, 57а, 61, 61а/; реєстром боржників, витягом з реєстру боржників та долученими до матеріалів справи платіжками/а.с.14а,16, 55,56, 62-63/, які свідчать про те, що борги відповідачки ОСОБА_1 за кредитними договорами № 4215826 від 22 жовтня 2021 року та № 6100629 від 24 жовтня 2021року перейшли до ТзОВ ''КОЛЛЕКТ ЦЕНТР'' і останній має право вимагати стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «Коллект Центр» посилалося на те, що через неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань за двома кредитними договорами утворилася заборгованість, яка склала 19 709 грн. 57коп., з яких: 3 355,07 грн. - борг за кредитним договором № 6100629 від 24 жовтня 2021рокута 16 354,50грн. - борг за кредитним договором № 4215826 від 22 жовтня 2021року.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася та не надала жодних доказів щодо сплати грошових коштів за вищевказаними кредитними договорами, які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки належним чином повідомлена про дату слухання справи відповідачка в судове засіання не з'явилася, відзиву на позов і доказів на його підтвердження, суду не надала, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін, тому сторони повинні довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
А так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, тому суд вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що кредитні договори № 4215826 від 22 жовтня 2021року та № 6100629 від 24 жовтня 2021року були вчинені сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірах, встановлених цими кредитними договорами, однак позичальниця свої зобов'язання не виконала.
Тобто враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» слід задоволити та стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, як правонаступника попередніх кредиторів борг по двох кредитних договорах № 4215826 від 22 жовтня 2021року та № 6100629 від 24 жовтня 2021 року, що складає 19 709,57грн..
Вирішуючи питання судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
А так як із матеріалів справи видно, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується долученою до справи/а.с.8/ платіжною інструкцією про переказ коштів № 0612260114 від 13 лютого 2026року, тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України вказані кошти слід стягнути із відповідачки.
Що стосується витрат позивача на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В якості доказу понесених витрат сторона позивача долучила до матеріалів справи: копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року (а.с.76-78); прайс-лист Адвокатського Об'єднання ''Лігал Ассістанс'' (а.с.80-81), заявку на надання юридичної допомоги (а.с.78а та 81а), Витяг з Акту №18 про надання юридичної допомоги від 30 січня 2026 року (а.с.82).
Приймаючи рішення про стягнення витрат на правничу допомогу то суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат в сумі 9000 гривень не є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), тому вказані вимоги слід задоволити лише частково, виходячи із наступного.
У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19.02.2020р. в справі №755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
За даною категорією справ, з урахуванням її складності, сукупних затрат на складання процесуальних документів та супроводження справи в суді (справа не підпадає під визначення складної неординарної справи, яка потребує самостійного, з боку адвоката, напрацювання відповідних примірників документів тощо).
А так як суд вважає, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, та захисник не брав безпосередню участь у судовому засіданні по розгляду вказаної справи, тому враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним зменшити відшкодування витрат на правову допомогу, що їх потрібно стягнути на користь позивача, з 9 000грн. до 3000 грн. і саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 15, 16, 512, 514, 516, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, кредитними договрами № 4215826 від 22 жовтня 2021року та № 6100629 від 24 жовтня 2021року, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» :
- 19 709 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'ять ) гривень 57коп., з яких:
- 3 355 (три тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 07 копйок - борг за кредитним договором № 6100629 від 24 жовтня 2021року;
-16 354 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 50коп.- борг за кредитним договором № 4215826 від 22 жовтня 2021року .
- 2662 (дві тисячі шістсот шістдест дві) гривні 40 копійок - сплаченого позивачем судового збору.
- 3 000 (три тисячі) гривень -витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення терміну на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 травня 2026 року.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», (ЄДРПОУ 44276926 ), адреса місцязнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.