18.05.2026 Справа № 331/3573/25
Провадження № 2/331/426/2026
18 травня 2026 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Антоненка М.В., при секретарі Волотко Д.А., розглянувши клопотання представника відповідача приватного нотаріуса Котляр Анни Ігорівни про об'єднання в одне провадження справ № 331/3573/25 та № 336/6737/25,-
В провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_2 до Запорізької обласної прокуратури, приватного нотаріуса Котляр Анни Ігорівни,органу опіки Новомиколаївської селищної ради, Головного управління Національної поліції в Запорізької області (в особі відділення №2 Вільнянського РУП ) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Представник відповідача приватного нотаріуса Котляр А.І. звернувся до суду із клопотанням про об'єднання в одне провадження справ № 331/3573/25 та № 336/6737/25 в обґрунтування якого зазначив, що в позовній заяві ОСОБА_1 просить суд стягнути солідарно з кожного з відповідачів на користь малолітньої ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану порушенням її майнових прав, у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень з кожного. В уточненому позові зазначено, що підставою для стягнення моральної шкоди, на думку позивача, є: «При цьому приватний нотаріус не вжив заходів та не забезпечила для з'ясування фактичного місця проживання спадкодавця, який на момент смерті фактично проживав окремо від місця реєстрації, що випливало з характеру його діяльності як директора СФГ «Артеміда». Обмежившись виключно відомостями про реєстрацію місця проживання спадкодавця, нотаріус не вжила заходів та не забезпечила встановлення фактичного місцезнаходження спадкового майна, у тому числі документів, активів та іншого майна, яке знаходилось за місцем його фактичного проживання, унаслідок чого таке майно не було включене до складу спадщини, що створило умови для його втрати. Приватний нотаріус Котляр А.І., будучи обізнаною про наявність малолітньої спадкоємиці з моменту відкриття спадкової справи, не вжила жодних заходів щодо охорони та опису спадкового майна, не зафіксувала його фактичний склад, не склала акту про неможливість проведення опису та не ініціювала залучення органу опіки та піклування, що безпосередньо сприяло втраті спадкового майна та доходів від його використання».
Окрім того, у провадженні Олександрівського районного суду м.Запоріжжя знаходиться справа № 336/6737/25 за позовом ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_3 , до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Котляр А.І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови та свідоцтв про право на спадщину, визнання права на обов'язкову частку у спадщині та відшкодування моральної шкоди. Вимога №18 по цій справі має наступну редакцію: «Це становить підставу для компенсації моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.» Вимоги саме про «стягнення моральної шкоди» позовна заява не містить. Тож, найбільш ймовірно, що суд вимогу 18 розцінив як вимогу про стягнення.
Таким чином, підстави для стягнення моральної шкоди у справі № 331/3573/25 та у справі № 336/6737/25 є фактично ідентичними, оскільки вони стосуються процесу реалізації ОСОБА_3 права на спадкування після смерті батька ОСОБА_4 та дідуся - ОСОБА_5 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно ч.2 ст.188 ЦПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: П.1 - одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; П.2 - одного й того самого позивача до різних відповідачів. Згідно ч.8 ст.188 ЦПК України, справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
Посилаючись на вищенаведені обставини, представник відповідача просить суд, об'єднати в одне провадження справу № 331/3573/25 та у справі № 336/6737/25, оскільки вимоги виникають з одних і тих самих правовідносин та мають спільний суб'єктний склад.
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача приватного нотаріуса Котляр А.І. адвокат Ярошенко О.О. клопотання підтримав.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні проти клопотання про об'єднання в одне провадження двох цивільних справ заперечувала, вважала його необґрунтованим. Посилалась на те, що справи мають різні суб'єктний склад, предмет спору та обсяг доказування.
Суд заслухавши сторони, учасників процесу, вивчивши клопотання, вивчивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі "Bellet у. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Приписи пункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Повернення позовної заяви у цьому разі можливе лише за умови, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Таким чином, необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, повертати позовну заяву.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 (провадження № 14-58цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб'єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.
У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 520/97/18, від 30 червня 2023 року у справі № 522/13894/22.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/21932/21 зазначено, що по суті, пред'явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ЦПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Аналогічні положення містяться і в абзаці 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Зі змісту наведених положень чинного цивільного процесуального законодавства України вбачається, що об'єднання цивільних справ в одне провадження є правом, а не обов'язком суду, і в даному випадку суд не вбачає підстав для об'єднання справ в одне провадження, з огляду на наступне.
Вивченням наданих суду письмових матеріалів встановлено, що обидві цивільні справи мають різний суб'єктний склад, так у справі № 336/6737/25 єдиним відповідачем є приватний нотаріус Котляр А.І. Натомість у справі № 331/3573/25 відповідачами є декілька різних суб'єктів: - приватний нотаріус Котляр А.І., Запорізька обласна прокуратура, Орган опіки Новомиколаївської селищної ради, Відділення № 2 Вільнянського РУП ГУНП в Запорізькій області. Кожен із цих відповідачів має окремий обсяг повноважень, окремі обов'язки щодо захисту прав малолітньої дитини, окремі підстави можливої відповідальності та окремий предмет доказування. Позиція приватного нотаріуса не може замінювати правову позицію прокуратури, органу опіки чи поліції.
У справі № 336/6737/25 позовні вимоги були звужені виключно до нотаріуса. У справі № 336/6737/25 ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення позовних вимог від 20.03.2026. У цій заяві зазначено, що позивачка звужує позовні вимоги, залишаючи предметом розгляду у справі № 336/6737/25 виключно вимоги до приватного нотаріуса Котляр А.І., без вимог щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, без вимог про визнання права на спадкування та без залучення інших осіб як співвідповідачів. Отже, після уточнення справа № 336/6737/25 не є спором про розподіл спадщини між спадкоємцями, не є спором про відповідальність кількох органів і не є справою про комплексну шкоду від сукупної бездіяльності різних суб'єктів.
Предмет справи № 336/6737/25 після уточнення обмежений дією/бездіяльністю приватного нотаріуса, законності постанови від 21.05.2024, питанням повторного розгляду заяви про охорону спадкового майна та моральною шкодою, заявленою саме до нотаріуса.
У справі № 331/3573/25 уточнення позовних вимог не змінило предмет справи на спір лише з нотаріусом. Так, ОСОБА_1 у справі № 331/3573/25 також уточнено позовні вимоги, які стосуються окремо приватного нотаріуса Котляр А.І.; Органу опіки Новомиколаївської селищної ради; ГУНП в Запорізькій області в особі Відділення № 2 Вільнянського РУП; Запорізької обласної прокуратури. Тобто справа № 331/3573/25 має самостійний і розширений предмет спору: захист прав малолітньої дитини, встановлення порушення обов'язків різними відповідачами в межах їхніх повноважень та відшкодування шкоди, завданої сукупною бездіяльністю кількох суб'єктів.
Отже, уточнення позовних вимог у справі № 331/3573/25 не усуває різниці між справами, а навпаки підтверджує, що ця справа має розширений предмет доказування, ніж справа № 336/6737/25.
Крім цього, справи мають різний предмет спору та різний обсяг доказування, оскільки у справі № 336/6737/25 предметом розгляду є оцінка дій та бездіяльності приватного нотаріуса Котляр А.І. при веденні спадкових справ № 4/2024 та № 5/2024, розгляді заяви законного представника малолітньої спадкоємиці, вжитті заходів щодо охорони спадкового майна та прийнятті постанови від 21.05.2024. У справі № 331/3573/25 предметом доказування є не лише дії нотаріуса, а й дії/бездіяльність прокуратури, органу опіки та поліції щодо захисту майнових прав малолітньої дитини.
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що об'єднання справ № 331/3573/25 та №336/6737/25 не забезпечить процесуальної економії, а навпаки може ускладнити розгляд справи та привести до штучного розширення предмета доказування і, як наслідок цього, до затягування судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 188, 258-261, 353 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача приватного нотаріуса Котляр Анни Ігорівни про об'єднання в одне провадження справ № 331/3573/25 та №336/6737/25.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя : М.В. Антоненко