Крижопільський районний суд Вінницької області
2/134/67/2026
Справа № 134/1761/25
Іменем України
08 травня 2026 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого - судді: Зарічанського В.Г. з участю секретаря: Балух О.В. прокурора: Євчена Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації,
Керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області звернувся в суд в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з позовом до ОСОБА_1 третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації, у якому просить припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521986200:03:002:0764 площею 2,6061 га, яка розташована в адміністративних межах Крижопільської селищної ради (с. Соколівка, колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та стягнути судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.12.2015 громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала право на земельну частку (пай) у КСП «Мрія» с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області, розміром 2,39 умовних кадастрових гектарів, вартістю 23 404,05 грн., що належав померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ВН № 0138642, виданого Крижопільською райдержадміністрацією 10.03.1997.
Надалі, згідно інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.01.2018 за Відповідачем, на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину, зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 0521986200:03:002:0764 площею 2,6061 га.
Поряд з цим, 19.01.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Зареєстровано договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 01.11.2017, строком на 10 років, з правом пролонгації. Орендарем земельної ділянки є товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Господарство «Левково» (код ЄДРПОУ 38815112).
Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, наданої у листі № 0501.4-7170/05.2-25 від 23.09.2025, відомості щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України відсутні.
Відповідачка ОСОБА_1 успадкувала спірну земельну ділянку, зареєструвала право власності на неї будучи громадянкою Республіки Молдова та протягом року не відчужила її. Таким чином, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час. За вказаних обставин, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст. 13,14,41 Конституції України, ст. ст.80,81,145 Земельного кодексу України у зв'язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки. Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Прокурор заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві. Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, причина неявки суду не відома. Представник третьої особи ТОВ «Господарство «Левково» в судове засідання не з'явився, причина неявки суду не відома, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судових засідань у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, в жодне судове засідання по даній цивільній справі не з'явилася. Будь-яких заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву, від відповідача на адресу суду не надходило. Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності представників Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідача та ТОВ «Господарство «Левково». Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.12.2015 громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала право на земельну частку (пай) у КСП «Мрія» с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області, розміром 2,39 умовних кадастрових гектарів, вартістю 23 404,05 грн., що належав померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ВН № 0138642, виданого Крижопільською райдержадміністрацією 10.03.1997 (а.с. 15).
Згідно інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.01.2018 за Відповідачем, на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину, зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 0521986200:03:002:0764 площею 2,6061 га (а.с. 14).
Відповідно до договору оренди № б/н від 01.11.2017, ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 0521986200:03:002:0764 в оренду ТОВ «Господарство «Левково» на 10 років (а.с. 16). 19.01.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Зареєстровано договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 01.11.2017, строком на 10 років, з правом пролонгації. Орендарем земельної ділянки є товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Господарство «Левково» (код ЄДРПОУ 38815112). Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, наданої у листі № 02.55-3006 вих. - 25 від 18.09.20025, відомості щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України відсутні.
Таким чином, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час. Таким чином, судом встановлено, що відповідач є громадянкою Республіки Молдова та набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування. Статті 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. За змістом ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності. Згідно з ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Згідно з ч. 1ст. 39 закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч.1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України. Отже, відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою іноземної держави та отримавши у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, повинна була діяти у відповідності до приписів Земельного кодексу України. Згідно пункту «е» ч.1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою Республіки Молдова, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж одного року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, і по даний час добровільно не відчужила її, вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку ст.145 ЗК України. Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності. Згідно ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом. З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Відповідно до ч. 4 ст.145 ЗК України, позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Згідно ч.1 ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до п.п.1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі - Положення) основними завданнями Держгеокадастру є серед решти реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно п.п. 33 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, за додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю. Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіального органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, тобто уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо подання позову про конфіскацію у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими після отримання їх у спадщину незаконно володіють іноземні громадяни понад встановлений законом строк. З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України. Керуючись, статтями 38, 39 Закону України «Про міжнародне право», статтями 80, 81, 145 Земельного кодексу України, статтею 346 Цивільного кодексу України, статтями, 10,12,13,76,81,89,200,263-265,280-282,354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації, задовольнити. Припинити право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521986200:03:002:0764 площею 2,6061 га, яка розташована в адміністративних межах Крижопільської селищної ради (с. Соколівка, колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р ПА568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Заочне рішення може бути переглянуте Крижопільським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повне найменування сторін та інших учасників справи: Позивач: Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області, місцезнаходження: вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909. Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547. Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарство «Левково», ЄДРПОУ 38815112, місце знаходження м. Вінниця, вул. Пирогова, 39 офіс, 520. Повний текст рішення складено 18 травня 2025 року.
Суддя: