19 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3683/26
Провадження № 11-кп/820/395/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року,
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11 травня 2026 року клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 липня 2026 року включно з визначенням розміру застави та покладенням обов'язків, вказаними в ухвалі слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.03.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжуючи дію запобіжного заходу, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, в судовому засіданні не встановлено. На даний час відсутні підстави вважати, що заявлені прокурором ризики зменшилися, оскільки продовжують існувати обставини, якими вони обумовлені.
Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у виді позбавлення волі строком від 7 до 9 років з конфіскацією майна, що свідчить про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може вчинити одну із дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд вважав, що наведені ризики, відомості про особу обвинуваченого, а також характер інкримінованого йому злочину свідчать про те, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити обраний раніше щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Свої вимоги аргументує тим, що обраний запобіжний захід є надто суворим, а доводи, викладені в клопотанні прокурора, не відповідають дійсності, ґрунтуються на припущеннях та нічим не доведені.
Вказує, що він є військовослужбовцем та в подальшому має намір продовжити службу.
Просить врахувати, що він визнав вину, розкаявся та готовий відшкодувати усі завдані збитки. Також просить врахувати його характеристику з місця проживання та міцні соціальні зв'язки, а також те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей.
Зобов'язується сумлінно виконувати покладені на нього обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення з коротким викладом доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з мотивів наведених у ній, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду та безпідставність доводів сторони захисту, перевіривши судове рішення в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів, ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Враховуючи, що запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний обвинуваченому раніше і на теперішній час обставини, які були враховані при обранні запобіжного заходу, не змінились, тому і заявлені ризики не зменшилися.
Таким чином, наявність ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з конфіскацією майна, а тому існує ризик переховування від суду.
Обставини, на які посилається ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, а саме міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, визнання вини, бажання повернутися на військову службу, не є визначальними, оскільки враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, а тому не дають підстав для обрання ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту у поданій апеляційній скарзі про відсутність доказів на обґрунтування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого не заслуговують на увагу та спростовуються наступним.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Зокрема, ризик переховування обумовлюється, серед іншого, можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, в тому числі, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків належним чином.
Отже потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому найсуворішого виду запобіжного заходу, є виправданою.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення по справі, не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_6 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 09 липня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 151 400 гривень, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3