Дата документу 12.05.2026 Справа № 337/1913/25
Єдиний унікальний № 337/1913/25 Головуючий у І інстанції: Ширіна С.А.
Провадження № 22-ц/807/252/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
12 травня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого Полякова О.З.,
суддів Кухаря С.В.,
Кочеткової І.В.,
секретар Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року АТ «Сенс-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
22.10.2021 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» з пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який розміщено на сайті Банку.
Позичальник також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «5367», направленого йому 22.10.2021 на номер телефону НОМЕР_1 , та підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування тощо.
Банк прийняв пропозицію відповідача.
Отже, 22.10.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», з такими умовами: тип кредитування - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED»; мета кредиту - споживчі цілі; опис послуги - надання банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту банк на підставі поданих позичальником документів та цієї Угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів; ліміт кредитної лінії - 200000 грн; сума встановленої кредитної лінії - 87000 грн; процентна ставка - 35,99 % річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard DEBIT WORLD; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
За твердженням банку, сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua
Банк виконав у повному обсязі, відповідно до Угоди, взяті на себе зобов'язання, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач активував кредитну картку та активно користувався кредитними коштами.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 231424,99 грн, з яких: 154036,40 грн - прострочене тіло кредиту; 77259,71 грн - відсотки за користування кредитом; 128,88 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість).
Посилаючись на означені обставини, АТ «Сенс-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 231424,99 грн, з яких: 154036,40 грн - прострочене тіло кредиту; 77259,71 грн - відсотки за користування кредитом; 128,88 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість). Також банк просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2777,10 грн сплаченого судового збору та 18766,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» заборгованість у розмірі 231424,99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 2777,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн, а всього: 11777,10 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що встановлені судом обставини щодо наявності та розміру заборгованості не відповідають дійсності. Крім того, договір не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». ОСОБА_1 вказує на те, що він є слабшою стороною у договорі, що не відповідає критеріям справедливості, пропорційності і розумності щодо стягнення відсотків за користування кредитом. Вважає їх стягнення неправомірним. Крім того, за твердженням відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що витрати позивача на правничу допомогу не підтверджені належними доказами.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 139-141). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явилися.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом, процентами та комісією у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив узяті на себе договірні зобов'язання. Суд першої інстанції повністю погодився з розміром заборгованості, заявленою до стягнення, за розрахунком банку.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Апеляційний суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження укладання кредитного договору від 22.10.2021 позивач долучив: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, що містить роз'яснення про порядок здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників та не містить підпису позичальника (а.с. 26), паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 22.10.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5367, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо (а.с. 26-27) та Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, який не містить дати та номеру (а.с. 27).
Також позивач надав довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікований АТ «Альфа-Банк». Підписання договору № 631868551 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора з кодом 5367, направленим 22.10.2021на номер телефону: НОМЕР_2 (а.с. 25)
З виписки з рахунка ОСОБА_1 за Договором № 631868551 за період з 22.10.2021 до 09.02.2025, що містить інформацію про рух коштів, встановлено, що ОСОБА_1 користувався коштами на рахунку та протягом усього періоду банк нараховував та списував з рахунку відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, за обслуговування основної картки, нараховував заборгованість (а.с. 20-24).
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 631868551 від 22.10.2021, станом на 09.02.2025, складає 231424,99 грн, з яких: 154036,40 грн - прострочене тіло кредиту; 77259,71 грн - відсотки за користування кредитом; 128,88 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість) (а.с. 19).
03.06.2024 АТ «Сенс Банк» надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, у якій вказано на необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 631868551 від 22.10.2021, що станом на 02.06.2024 складає 192345,30 грн (а. с. 13).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
У цій справі встановлено, що звертаючись до суду з позовом АТ «Сенс Банк» надало суду довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, що містить роз'яснення про порядок здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників та не містить підпису позичальника (а.с. 26), паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 22.10.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5367, що містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо (а.с. 26-27) та Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, який не містить дати та номеру (а.с. 27).
Однак, матеріалами справи не містять доказів того, що 22.10.2021 ОСОБА_1 підписав оферту-пропозицію на укладення договору про надання споживчого кредиту № 631868551, оскільки матеріали справи не містять вказаної оферти. Акцепт банку не містить ні підпису відповідача, ні номеру договору, ні його дати. Тобто, в цій справі відсутні докази, що відповідач ознайомлювався саме з тими умовами кредитного договору, як про те стверджував позивач.
Отже, на підставі поданих документів, апеляційний суд встановив, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість кредитним договором у загальному розмірі 231424,99 грн, надавши на підтвердження укладення такого договору та заборгованості за ним, зокрема: акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаний стороною АТ «Альфа-Банк» простим підписом; складений позивачем розрахунок заборгованості та виписку з рахунку.
Проте, підписаної відповідачем оферти - пропозиції на укладення договору, що має містити істотні умови договору і підтверджувати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, матеріали справи не містять.
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом 22.10.2021, не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 ( провадження №61-14545сво20).
До того ж, наведена у паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до 21.11.2021, та у паспорті зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку.
Таким чином, докази щодо існування письмової домовленості між позивачем та відповідачем щодо нарахування процентів та їх сплати за користування, у цій справі відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність доказів укладення між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем кредитного договору № 631868551 від 22.10.2021, позивач не підтвердив, що відповідач звертався до банку з метою укладення саме цього кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять Оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту.
Сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості, без надання доказів про укладення сторонами кредитного договору та без надання доказів того, які умови кредитування узгоджені ними на час укладення договору, не є підтвердженням наявності та розміру заборгованості, її складових.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Враховуючи, що з рахунку знято коштів у розмірі 90947,63 грн, а внесено коштів на рахунок - 9070 грн, а також те, що позивач не довів погодження між сторонами таких істотних умов договору, як сплата відсотків за кредит, відсотків за овердрафт, відсотків за прострочений овердрафт, відсотків за прострочений несанкціонований овердрафт та комісії за обслуговування основної картки, а банк неправомірно нараховував відповідачу відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, відсотки за прострочений несанкціонований овердрафт та комісію за обслуговування основної картки, апеляційний суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити тільки в частині залишку неповернених грошових коштів у розмірі 81877,63 грн (90947,63 грн - 9070 грн). У решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних банку та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 81877,63 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи (ч.1).
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18766,86 грн, позивач надав суду копію довіреності № 023781/25 від 03.02.2025 на уповноваження АТ «Сенс Банк» адвоката Проценка М.М. представляти інтереси АТ «Сенс-Банк» на підставі договору про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025; копію договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладеного між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» в особі керуючого Лойфера А.Е., відповідно до якого винагорода виконавця (гонорар) складає: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375 грн, за отримання рішення суду - 225 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% (а.с. 32-39).
У постанові від 14.11.2024 у справі № 161/629/23 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Проценком М.М., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розрахунку таких витрат, тому відсутні підстави для їх відшкодування.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Проценко М.М. здійснює свою діяльність в Адвокатському об'єднанні «СмартЛекс», з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Сенс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 2777,10 грн (а.с 1), за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 5207,06 грн судового збору.
Отже, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (35,38 %) та вимог апеляційної скарги (64,62%), АТ «Сенс Банк» має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 982,54 грн, ОСОБА_1 - в розмірі 3334,80 грн.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, що належить стягнути з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 складає 2382,26 грн (3334,80 грн - 982,54 грн).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року - скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 81877 (вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 63 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк»» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) гривні 26 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 19 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: