Постанова від 06.05.2026 по справі 335/10755/23

Дата документу 06.05.2026 Справа № 335/10755/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/10755/23 Пр. № 22-ц/807/31/26Головуючий у 1-й інстанції: Романько О.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Полякова О.З., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського (нова назва - Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року у справі за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Ю-БЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС») до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» звернулося до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-11), якій в подальшому уточнило (т.с.1 а.с.171-181) та в якому просило:

- визнати за ним - ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» право іпотеки на нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належать відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу серія та номер 1349, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. 16.09.2020, яке виникло на підставі договору іпотеки від 23.04.2008 року, укладеного між ВАТ «РОДОВІД БАНК» (правонаступником якого є ТОВ ФК «Ю-БЕЙС») та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М та зареєстрованого в реєстрі за № 594;

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ним - ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» за кредитним договором № №34/ІК-001.08.2 від 23.04.2008 на загальну суму 13607984,01 грн., з них: 1860185,27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 124643,20 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 11623155,53 грн. - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу серія та номер 1349, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. 16.09.2020 шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до рішення Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 20 грудня 2011 року позов ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008, яка виникла станом на 26.10.2011 в розмірі 13607984,01 грн., з них: 1860185,27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 124 643, 20 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 11623155,53 грн. - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. На виконання вказано рішення судом було видано виконавчий лист №0827/2-3807/11 від 08.06.2012. ВПВР ДДВС МЮУ 15.08.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34268414 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008, яка виникла станом на 26.10.2011 в розмірі 13607984,01 грн., з них: 1860185,27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 124643,20 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 11623155,53 грн. - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. 28.11.2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Нещадима І.М. виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. АТ «РОДОВІД БАНК» звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2018 у задоволенні скарги відмовлено. 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року у даній справі скасовано та прийнято нову постанову. Скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. задоволено. Визнано бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по виконавчому провадженню №34268414 неправомірною. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по виконавчому провадженню №34268414 від 28.11.2017 про повернення виконавчого листа №0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 стягувачу. Зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. продовжити виконавчі дії у виконавчому провадженні №34268414 по виконанню виконавчого листа №0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 року. 30.07.2019 банк звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ з заявою про відновлення виконавчого провадження № 34268414 божник ОСОБА_3 . Щодо правонаступництва, позивач зазначав, що 16.12.2021 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» укладено договір відступлення права вимоги № 1 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20210916-75919 від 27.09.2021. Відповідно до укладеного договору до ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» перейшло в тому числі, але не виключно всі права до боржника ПАТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1 ) за кредитним договором №34/ІК-001.08.2 від 23.04.2008 року, договором іпотеки, посвідченим 23.04.2008 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М. зареєстрованим в реєстрі за № 594. Згідно із платіжним дорученням № 8 від 21 жовтня 2021 року ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» здійснено повний розрахунок з ПАТ «РОДОВІД БАНК» у сумі 23546200,00 грн. Всі розрахунки за зазначеним договором відступлення права вимоги проведені до укладання договору, право вимоги до нового кредитора переходить з моменту підписання. Згідно із п. 2 договору № 1 про відступлення права вимоги від 16 грудня 2021 року новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених основним договором, право вимагати сплати сум передбачених статтею 625 ЦК України, (індекс інфляції, 3% річних) право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти в сумі 20283410,73 грн. без ПДВ «Ціна договору». Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 15 цього договору на підставі протоколу сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор. Загальна ціна продажу активів (майна), яке входить до складу лота, на підставі протоколу № GFD001-UА-20210916-75919 від 27.09.2021, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець, складає 23546200,00 грн. без ПДВ. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 березня 2022 року заяву ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено частково. Замінено стягувача ПАТ «РОДОВІД БАНК» на ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 08.06.2012 по справі №0827/2-3807/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 в розмірі 13607984,01 грн. 17.02.2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Величко Р.С. винесено постанову про повернення виконавчого листа №0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 про стягнення з ОСОБА_3 13607984,01 грн стягувачу. Додатково в обґрунтування позову позивач зазначав, що 13.11.2007 між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «АДМІН» (забудовник, відповідач) був укладений генеральний договір на забудову № 131107, відповідно до умов якого, забудовник зобов'язався за замовленням банку збудувати у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним пакрінгом, який розташований за будівельною адресою АДРЕСА_2 (п. 2.1. генерального договору), ввести його в експлуатацію та передати довірителям у власність об'єкти інвестування в строки та на умовах визначених додатковою угодою № 1 до цього договору та правилами. Пунктом 7.2. вказаного договору сторони визначили, що після введення об'єкта будівництва в експлуатацію забудовник письмово повідомляє про це банк, замовляє технічну документацію на об'єкт будівництва і на кожний об'єкт інвестування та передає банку довідку, що містить дані щодо фактичної площі об'єктів інвестування, а банк передає забудовнику перелік довірителів, які набули права отримати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування. Зазначений перелік є остаточним підтвердженням замовлення на будівництво. Відповідно до п. п. 9.1.,9.4. договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір припиняється за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань. 23 квітня 2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 34/ІК-001.08.1, відповідно до п. 1.1. якого Банк надає позичальнику кредит на оплату частини вартості об'єкту інвестування по договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» укладеному між банком та позичальником від 23.04.2008, а саме вбудованого нежитлового приміщення (підвал 9- поверхової секції) у житловому будинку АДРЕСА_3 на загальну суму 234000,00 доларів США. Згідно із договором іпотеки від 23.04.2008, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «РОДОВІД БАНК», ОСОБА_3 передала в іпотеку об'єкт інвестування, а саме вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею,130 кв. м житловому будинку АДРЕСА_3 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «РОДОВІД БАНК». Факт закріплення за іпотекодавцем об'єкту інвестування підтверджується свідоцтвом про участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано - прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_3 від 23 квітня 2008 року. Після завершення будівництва вбудоване нежитлове приміщення залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору. Вартість предмету іпотеки за цим договором за домовленістю сторін складає 260000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору складає 131300,00 грн. (п. 1.3. договору іпотеки). Відповідно до п. 1.5 договору іпотеки іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотеку іншим особам, передавати в спільну діяльність, оренду, найм, лізинг, управління, користування та будь яким іншим способом обтяжувати предмет іпотеки. Відповідно до п. 1.6 договору іпотеки іпотекодавець не має права змінити об'єкт інвестування, уступити право вимоги за Договором №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 23.04.2008 третім особам, частково отримати кошти з фонду фінансування будівництва, відмовитися від участі у фонді фінансування будівництвом. Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності включаючи внутрішні системи, як ті, що виникнуть у майбутньому, так і ті, що існують на момент укладення цього договору. Всі зроблені іпотекодавцем у період дії цього договору поліпшення, реконстуркційні роботи, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за цим договором (п. 1.7 договору іпотеки). Згідно п. 2.1.7 договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання та умов цього договору після завершення будівництва об'єкта будівництва, складовою частиною якого є об'єкт інвестування (вбудоване нежиле приміщення) Іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольняє свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі… Пунктом 3.1.2 договору іпотеки передбачено, що при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов'язання після завершення будівництва об'єкт будівництва, складовою частиною якого є об'єкт інвестування (вбудоване нежиле приміщення), щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього Договору та у випадках встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному цим Договором. Відповідно до п. 3.1.3 договору іпотеки Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушень основного зобов'язання та/або умов цього Договору, яка надсилається Іпотекодавцю відповідно до п.2.4.1 цього Договору. 23 квітня 2008 року між ОСОБА_3 (довіритель) та ВАТ «РОДОВІД БАНК» (управитель) укладено договір № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А. Згідно п.1.1. договору за цим договором довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_3 (в подальшому іменуються Правила ФФБ), затверджених Рішенням Правління ВАТ «РОДОВІД БАНК» (Протокол № 25.01.07/01-П від 25 січня 2007 року) дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_3 (в подальшому іменується ФФБ), та бере на себе зобов'язання виконувати умови зазначених Правил і цього Договору. За цим Договором довіритель передає Банку в довірчу власність грошові кошти (в подальшому іменуються кошти) в розмірі, в строки та на умовах, встановлених даним Договором та визнаними довірителем Правилами, встановлює обмеження щодо окремих дій Банку з управління цими коштами, а Банк приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління та зобов'язується здійснити управління коштами в інтересах довірителя (п. 1.2. договору). Пунктом 1.3. договору визначено, що метою довірчого управління коштами є фінансування будівництва нерухомості, а саме вбудованого нежилого приміщення (підвал 9-типоверхвовї секції), в подальшому іменується - Об'єкт інвестування, яка стане власністю довірителя в майбутньому. ФФБ виду «А» є фондом фінансування будівництва згідно чинного законодавства України (п. 1.4 договору). Згідно п. 1.5 договору за цим договором довіритель є Установником управління майном (коштами), що передано ним на рахунок ФФБ, а Банк є управителем ФФБ. Відповідно до п. 1.7 договору вигодонабувачем за даними договором є довіритель. При укладанні цього договору Банк на умовах Правил ФФБ закріплює за довірителем обраний ним Об'єкт інвестування.(п. 1.8 договору). Довіритель має право отримати у власність закріплений за ним Об'єкт інвестування на умовах, визначених Правилами ФФБ, після введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Відповідно до п. 2.1 договору об'єкт інвестування містить такі характеристики: місцезнаходження забудови - м. Запоріжжя, Вулиця - Волгоградська, 26-А, Поверх - підвал 9 поверхової секції, Загальна площа - 130 кв.м., Кількість кімнат - за проектом довірителя. Відповідно до п. 3.1.1.7 договору № 1 про участь у фонді інвестування будівництва виду А зазначено, що якщо довіритель отримав кредит для участі в ФФБ та забезпечив іпотекою виконання своїх зобов'язань за угодою про іпотечний кредит, до моменту повного виконання своїх зобов'язань за угодою, Довіритель не має права змінити, об'єкт інвестування, відступити права та обов'язки за даним договором третім особам, частково отримати кошти в ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ без згоди Банку. Пунктом 3.1.2.7 передбачено, що після повної оплати закріпленого за довірителем об'єкту інвестування довіритель зобов'язаний отримати від банку майнові права на нього за договором про уступку майнових прав , а також довідку за формою, встановленою правилами в обмін на свідоцтво про участь в ФФБ. Довіритель відповідно до п. 3.1.2.8 договору зобов'язаний надати забудовнику отриману від банку довідку для подальшого оформлення права власності на закріплений за ним об'єкт. Протягом 1 місяця після введення об'єкта будівництва в експлуатацію прийняти від забудовника по акту прийому передачі закріплений за ним об'єкт (п. 3.1.2.9 договору). 25.10.2010 року введено в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт: житловий комплекс по АДРЕСА_3 , в тому числі нежитлові приміщення. Зазначене підтверджується Сертифікатом відповідності № ЗП 000645 від 25.10.2010, виданим на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 22.10.2010. Згідно із листом Забудовника ТОВ «АДМІН» від 09.02.11 приміщенню, яке передано в іпотеку ОСОБА_3 після введення будинку в експлуатацію присвоєно номер 150 в будинку літ. А-14. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлове приміщення № 150 в будинку літ. А-14 загальною площею 127,2 кв.м. було зареєстроване за ТОВ «АДМІН» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 03.08.2011 видане виконавчим комітетом Запорізької міської ради. У відповідь на адвокатський запит № 14/06 від 14.06.2023 Запорізькою міською радою надано копію документів, з яких встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.05.2011 № 233/5 «Про оформлення права власності на квартири та нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , за фізичними та юридичними особами», вирішено оформити право власності за фізичними та юридичними особами на квартири та нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , згідно з додатками 1, 2 до Рішення. Орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтва про право власності за фізичними та юридичними особами на квартири та нежитлові приміщення. Фізичним та юридичним особам провести в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості. Так, згідно із додатком № 1 рішення виконкому за ТОВ «АДМІН» оформлюється право власності, зокрема, на нежитлове приміщення № 150 загальною площею 127,2 кв.м, розташоване в адміністративній будівлі (літ. А-14) по АДРЕСА_3 . 03.08.2011 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 26.05.2011 № 233/5, виконавчим комітетом Запорізької міської ради видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно власнику НОМЕР_2 - ТОВ «АДМІН» на нежитлове приміщення в адміністративній будівлі (літ. А-14), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 127,2 кв. м. Згідно із довідкою від 13.11.2012 року № 24-11-бб/746 виданою АТ «РОДОВІД БАНК» підтверджено, що ОСОБА_3 виконала всі зобов'язання перед банком згідно правил ФФБ і Договору про участь у ФФБ № 1 від 23.04.2008. Дана довідка видавалась для пред'явлення Забудовнику для оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування, закріплений за довірителем, а саме: Вид об'єкту - вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9 - ти поверхової секції), Місце розташування - м. Запоріжжя вул. Волгоградська, 26-А, Загальна площа - 130 кв м, Сума коштів, внесених довірителем до ФФБ - 1313000,00 грн. Зазначену довідку ОСОБА_3 отримала особисто 26.11.2012 в приміщенні АТ «РОДОВІД БАНК». Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Частина 1 статті 22 Закону передбачає, що ФФБ припиняє своє функціонування за рішенням управителя ФФБ у разі досягнення мети, з якою був створений фонд. Стаття 11 Закону передбачає, що ФФБ діє до виконання усіх зобов'язань перед довірителями. Частина 2 статті 22 Закону - після виконання управителем ФФБ зобов'язань перед усіма довірителями ФФБ вважається таким, що припинив своє функціонування. Обов'язки Банку як Управителя ФФБ визначені статті 13,18,19 Закону, пунктом 3.2.2 Договору. До обов'язків Банку не належить забезпечення оформлення права власності Управителем на проінвестований ним об'єкт. Частина 1 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Згідно з частиною 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). З умов договору про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 23.04.2008 вбачається, що об'єктом інвестицій є нежитлові приміщення (підвал 9-типоверхової секції ) за адресою: АДРЕСА_3 . Укладаючи договір про участь у будівництві сторони визначили обов'язки кожної з них щодо результатів сумісної діяльності, у тому числі, обов'язок позивача профінансувати будівництво нежитлових приміщень, а обов'язок позичальника після введення об'єкта в експлуатацію зареєструвати його за собою та погасити суму заборгованості. Таким чином, ТОВ «АДМІН» не виконав своїх обов'язків щодо передачі вбудованого нежитлового приміщення (підвал дев'ятиповерхової секції) ОСОБА_3 та як наслідок протиправно оформив за собою право власності на вказане нежитлове приміщення. ТОВ «АДМІН» не виконав свої зобов'язання за договором щодо передачі профінансованих нежитлових приміщень, натомість оформив за собою право власності на нежитлове приміщення. Крім того, відповідно до п. 6.8 договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А укладеного між Банком та ОСОБА_3 зазначено, що сторони домовились, що правочини, щодо відчуження або обтяження майнових прав вчиненні без одержання довірителем попередньої письмової згоди управителя вважатимуться недійсними з моменту їх вчинення. Таким чином, ТОВ «АДМІН» всупереч вимогам генерального договору на забудову № 131107 та договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А здійснило реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором - нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції ) площею 127,2 кв.м., укладеним між Банком та ОСОБА_3 без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. ТОВ «АДМІН» на момент реєстрації права власності достеменно знало, що даний об'єкт знаходиться в іпотеці у ВАТ «РОДОВІФД БАНК». Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2014 у справі № 908/4186/13 встановлено, що на весь об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ) було накладено обтяження іпотекою на користь ПАТ «Родовід Банк» і ТОВ «АДМІН» про це було відомо. 06.10.2023 року ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» з державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 16.09.2020 року ТОВ «АДМІН» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 1349 нежитлового приміщення (цокольного поверху) літ А-14, площею 127,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Морозовою В.В. Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. 09.10.2023 на юридичну адресу нового іпотекодавця ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушень відповідно до п 2.4.1 договору іпотеки. Однак, ОСОБА_1 не отримав вимогу та не виконав вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 . Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки. Таким чином, на думку позивача, ОСОБА_1 є новим іпотекодавцем в розумінні статті 23 Закону України «Про іпотеку». Вважають, оскільки, іпотека не припинилась, а право власності перейшло до іншої особи, позивач вправі визнати право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку».

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Романько О.О. (т.с.1 а.с.146). Ухвалою суду першої інстанції від 20.12.2023 (т.с.2 а.с.87-88) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року (т.с.4 а.с.50, 52-63) позов ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» у цій справі задоволено.

Визнано за ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» право іпотеки на нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу серія та номер 1349, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою Вікторією Миколаївною 16.09.2020, яке виникло на підставі договору іпотеки від 23.04.2008 укладеного між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС») та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою Оксаною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №594.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» за кредитним договором №34/ІК-001.08.2 від 23.04.2008 на загальну суму 13607984,01 грн., з них: 1860185,27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 124643,20 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 11623155,53 грн. - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу серія та номер 1349, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. 16.09.2020 шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року (т.с. 4 а.с. 172-178) у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі (т.с. 4 а.с. 93-102) відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.179-188) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» відмовити в повному обсязі.

В автоматизованому порядку 11.04.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.4 а.с.192). Ухвалою апеляційного суду від 14.04.2025 року (т.с.4 а.с.200-202) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 22.04.2025 року (т.с.4 а.с.203). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 23.04.2025 року (т.с.4 а.с.204), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.4 а.с.205), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ (яка складається із 7 (семи) суддів), які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» подав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (т.с. 4 а.с. 225-240).

25.04.2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються…Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам'янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30.04.2025 року (т.с. 4 а.с. 249, т.с. 5 а.с. 1).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 4 а.с. 247) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» - адвоката Круглик В.В. (т.с. 4 а.с. 237-240).

В порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України апеляційним судом перевірено зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: - третьої особи ОСОБА_3 у цій справі в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків: АДРЕСА_4 , яке станом на 06.06.2025 року підтверджено (т.с. 4 а.с. 256), оскільки конверт із копією ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі, повернувся на адресу апеляційного суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (т.с. 4 а.с. 244); - відповідача ОСОБА_1 у цій справі в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків: АДРЕСА_5 , яке станом на 10.06.2025 року підтверджено (т.с. 5 а.с. 2), оскільки конверт із копією ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі, повернувся на адресу апеляційного суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (т.с. 4 а.с. 223-224);

У судовому засіданні 11.06.2025 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за присутності представників сторін: позивача ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» - Круглик В.В. (т.с. 5 а.. 11-16) та відповідача ОСОБА_1 - адвоката Булдигіної М.С. (т.с. 5 а.с. 10) за відсутності третьої особи - ОСОБА_3 , відносно якої в апеляційного суду відсутні відомості про належне її повідомлення про дане судове засідання, заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, у розгляді цієї справи оголошено перерву з урахуванням відпустки судді - доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року (довідка т.с. 5 а.с. 53), ухвалою апеляційного суду (т.с. 5 а.с. 24) витребувано на підтвердження (спростування) інформації відносно громадян України: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_4 : 1) у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України - перетинали (не перетинали) державний кордон, починаючи з 24 лютого 2022 року; 2) у Міністерства соціальної політики України - про взяття (не взяття) на облік в ЄІБД ВПО, якщо підтверджується взяття на облік цих осіб в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування останніх. На виконання вказаної ухвали апеляційному суду надано інформацію: Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України - інформації відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 24.03.2022 по 16.06.2025 року в Базі не виявлено (т.с. 5 а.с. 32-33, 35-36), Міністерством соціальної політики України - відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстрована як ВПО, фактично проживає: АДРЕСА_6 з 20.04.2022 року, адреса листування: АДРЕСА_6 (т.с. 5 а.с. 38-39).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 5 а.с. 76) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника позивача (т.с. 5 а.с. 71-75).

Розгляд цієї справи, призначений на 15.10.2025 року, не відбувся та був відкладений через відсутність даних про належне повідомлення третьої особи ОСОБА_3 (т.с. 5 а.с. 81-82). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 28.01.2026 року, не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії Онищенка Е.А. в цей день у нетривалій відпустці, яка не давала права його заміни іншим суддею в автоматизованому порядку (довідка т.с. 5 а.с. 106), розгляд цієї справи був відкладений апеляційним судом з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка - т.с.5 а.с. 116). Розгляд цієї справи, призначений на 18.03.2026 року (т.с. 5 а.с. 130-131), не відбувся та був відкладений через неявку у судове засідання представника позивача в режимі відеоконференції з причин, залежних від апеляційного суду - затримка розгляду справи, призначеної на 11.50 годину, розпочато розгляд о 14.37 годині через чисельні «загрозливі» повітряні тривоги в цей день у м. Запоріжжя, проте, представник позивача повідомив за телефоном секретаря судового засідання, що він вже не має можливості приймати участь у цій справі, так як зайнятий в іншій справі в іншому суді та просив відкласти розгляд цієї справи на іншу дату (довідка - т.с. 5 а.с. 132).

В автоматизованому порядку 05.05.2026 року суддею Поляков О.З. у цій справі замінено суддю Онищенко Е.А. у зв'язку із тривалою відпусткою останнього (т.с. 5 а.с. 155-156).

Апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України (з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача) в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціатив, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів…) отримано із Єдиного державного реєстру судових рішень витяг з повним доступом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.07.2016 року у справі ЄУН 335/13072/14-ц (т.с. 5 а.с. 157-160).за позовом ПАТ КБ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «АДМІН» про звернення стягнення на майнові права, якою касаційну скаргу ТОВ КБ «РОДОВІД БАНК» відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2015 року, яким було відмовлено у задоволенні позову Банку через неналежність відповідача та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року залишити без змін (копії яких наявні в матеріалах цієї справи без повного доступу - т.с. 4 а.с. 119-124).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 5 а.с. 137-154), у тому числі додатково відповідач ОСОБА_1 через своїх представників: Вишневецьку Т.А. (т.с. 5 а.с. 143) та ОСОБА_6 (т.с. 5 а.с. 145), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с. 5 а.с. 143), відповідач ОСОБА_1 , представник останнього - адвокат Вишневецька Т.А. та третя особа ОСОБА_3 не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників цієї справи, які не з'явились, за присутності представників сторін - адвокатів: - Булдигіної М.С. (відповідача Клягіна К.М. - т.с.5 а.с. 10) та Круглик В.В. (позивача ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» - т.с. 4 а.с. 232, останній в режимі відеоконференції).

Відводів не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились, у тому числі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Булдигіної М.С., яка у тому числі на запитання апеляційного суду у даному судовому засіданні визнала, що відповідач ОСОБА_1 свою вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі дійсно не обґрунтовував обов'язковою підставою для скасування заочного рішення у цій справі, передбаченою ст. 367 ч. 3 п. 3 ЦПК України, апеляційну скаргу складав інший представник відповідача; перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Вишневецької Т.А. підлягає залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 211,247, 258, 259, 263-265, 268, 280-289,354 ЦПК України та виходив із наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що 13.11.2007 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «АДМІН» (забудовник, відповідач) був укладений генеральний договір на забудову № 131107, відповідно до умов якого, забудовник зобов'язався за замовленням банку збудувати у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним пакрінгом, який розташований за будівельною адресою АДРЕСА_2 (п. 2.1. генерального договору), ввести його в експлуатацію та передати довірителям у власність об'єкти інвестування в строки та на умовах визначених додатковою угодою №1 до цього договору та правилами (т.с.1 а.с.222-231).

Пунктом 7.2. вказаного договору сторони визначили, що після введення об'єкта будівництва в експлуатацію забудовник письмово повідомляє про це банк, замовляє технічну документацію на об'єкт будівництва і на кожний об'єкт інвестування та передає банку довідку, що містить дані щодо фактичної площі об'єктів інвестування, а банк передає забудовнику перелік довірителів, які набули права отримати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування. Зазначений перелік є остаточним підтвердженням замовлення на будівництво.

Відповідно до п. п. 9.1., 9.4. договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір припиняється за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

23 квітня 2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 34/ІК-001.08.1 відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику кредит на оплату частини вартості об'єкту інвестування по договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» укладеному між банком та позичальником від 23.04.2008, а саме вбудованого нежитлового приміщення (підвал 9-поверхової секції) у житловому будинку АДРЕСА_3 на загальну суму 234000,00 доларів США. (т.с.1 а.с.196-200).

Згідно із договором іпотеки від 23.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «РОДОВІД БАНК», ОСОБА_3 передала в іпотеку об'єкт інвестування, а саме: вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею 130 кв. м житловому будинку АДРЕСА_3 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «РОДОВІД БАНК». Факт закріплення за іпотекодавцем об'єкту інвестування підтверджується свідоцтвом про участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано - прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним пакрінгом, який розташований по АДРЕСА_3 від 23 квітня 2008 року. Після завершення будівництва вбудоване нежитлове приміщення залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору. Вартість предмету іпотеки за цим договором за домовленістю сторін складає 260000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору складає 1313000,00 грн (п. 1.3. договору іпотеки) (т.с.1 а.с.193-195)

Відповідно до п. 1.5 вищезазначеного договору іпотеки сторін: іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотеку іншим особам, передавати в спільну діяльність, оренду, найм, лізинг, управління, користування та будь яким іншим способом обтяжувати предмет іпотеки.

Відповідно до п. 1.6 вищезазначеного договору іпотеки сторін: іпотекодавець не має права змінити об'єкт інвестування, уступити право вимоги за Договором №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 23.04.2008 третім особам, частково отримати кошти з фонду фінансування будівництва, відмовитися від участі у фонді фінансування будівництвом.

Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності включаючи внутрішні системи, як ті, що виникнуть у майбутньому, так і ті, що існують на момент укладення цього договору. Всі зроблені іпотекодавцем у період дії цього договору поліпшення, реконстуркційні роботи, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за цим договором (п. 1.7 договору іпотеки).

Згідно з п. 2.1.7 вищезазначеного договору іпотеки сторін передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання та умов цього договору після завершення будівництва об'єкта будівництва, складовою частиною якого є об'єкт інвестування (вбудоване нежиле приміщення) Іпотекодержатель, звертає стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольняє свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі…

Пунктом 3.1.2 вищезазначеного договору іпотеки сторін передбачено, що при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов'язання після завершення будівництва об'єкт будівництва, складовою частиною якого є об'єкт інвестування (вбудоване нежиле приміщення), щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього Договору та у випадках встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.3 вищезазначеного договору іпотеки сторін: Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушень основного зобов'язання та/або умов цього Договору, яка надсилається Іпотекодавцю відповідно до п.2.4.1 цього Договору.

23 квітня 2008 року між ОСОБА_3 (довіритель) та ВАТ «РОДОВІД БАНК» (управитель) укладено договір №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А (т.с.1 а.с.201-203).

Згідно з п.1.1 вищезазначеного договору сторін: за цим договором довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_3 (в подальшому іменуються Правила ФФБ), затверджених Рішенням Правління ВАТ «Родовід Банк» (Протокол № 25.01.07/01-П від 25 січня 2007 року) дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_3 (в подальшому іменується ФФБ), та бере на себе зобов'язання виконувати умови зазначених Правил і цього Договору.

За цим Договором довіритель передає Банку в довірчу власність грошові кошти (в подальшому іменуються кошти) в розмірі, в строки та на умовах, встановлених даним Договором та визнаними Довірителем Правилами, встановлює обмеження щодо окремих дій Банку з управління цими коштами, а Банк приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління та зобов'язується здійснити управління коштами в інтересах Довірителя (п 1.2. договору)

Пунктом 1.3 вищезазначеного договору сторін визначено, що метою довірчого управління коштами є фінансування будівництва нерухомості, а саме вбудованого нежилого приміщення (підвал 9-типоверхвовї секції), в подальшому іменується - Об'єкт інвестування, яка стане власністю довірителя в майбутньому.

ФФБ виду «А» є фондом фінансування будівництва згідно чинного законодавства України (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 вищезазначеного договору сторін: за цим Договором Довіритель є Установником управління майном (коштами), що передано ним на рахунок ФФБ, а Банк є Управителем ФФБ.

Відповідно до п. 1.7 вищезазначеного договору сторін: вигодонабувачем за даним договором є довіритель.

При укладанні цього Договору Банк на умовах Правил ФФБ закріплює за довірителем обраний ним Об'єкт інвестування (п. 1.8 договору)

Довіритель має право отримати у власність закріплений за ним Об'єкт інвестування на умовах, визначених Правилами ФФБ, після введення об'єкту будівництва в експлуатацію.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору сторін: об'єкт інвестування містить такі характеристики: Місцезнаходження забудови - м. Запоріжжя, Вулиця - Волгоградська, 26-А, Поверх - підвал 9 поверхової секції, Загальна площа - 130 кв. м, Кількість кімнат - за проектом довірителя.

Відповідно до п. 3.1.1.7 вищезазначеного договору № 1 про участь у фонді інвестування будівництва виду А зазначено, що якщо довіритель отримав кредит для участі в ФФБ та забезпечив іпотекою виконання своїх зобов'язань за угодою про іпотечний кредит, до моменту повного виконання своїх зобов'язань за угодою, довіритель не має права змінити, об'єкт інвестування, відступити права та обов'язки за даним договором третім особам, частково отримати кошти в ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ без згоди Банку.

Пунктом 3.1.2.7 вищезазначеного договору сторін передбачено, що після повної оплати закріпленого за довірителем об'єкту інвестування довіритель зобов'язаний отримати від Банку майнові права на нього за договором про уступку майнових прав, а також довідку за формою, встановленою правилами в обмін на свідоцтво про участь в ФФБ.

Довіритель відповідно до п. 3.1.2.8 вищезазначеного договору сторін зобов'язаний надати забудовнику отриману від Банку довідку для подальшого оформлення права власності на закріплений за ним об'єкт.

Протягом 1 місяця після введення об'єкта будівництва в експлуатацію прийняти від забудовника по акту прийому - передачі закріплений за ним об'єкт (п. 3.1.2.9 договору).

25.10.2010 року введено в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт: житловий комплекс по АДРЕСА_3 , в тому числі нежитлові приміщення. Зазначене підтверджується сертифікатом відповідності № ЗП 000645 від 25.10.2010, виданим на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 22.10.2010 (т.с.1 а.с.221)

Згідно із листом забудовника ТОВ «АДМІН» від 09.02.2011 приміщенню, яке передано в іпотеку ОСОБА_3 , після введення будинку в експлуатацію присвоєно номер 150 в будинку літ. А-14.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлове приміщення № 150 в будинку літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м. було зареєстроване за ТОВ «АДМІН» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 03.08.2011, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (т.с. 2 а.с. 16).

Відповідно до рішення Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 20 грудня 2011 року позов ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008, яка виникла станом на 26.10.2011 в розмірі 13607984,01 грн, з них: 1860185,27 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 124643,20 грн - прострочена заборгованість за процентами, 11623155,53 грн - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн.

На виконання вказано рішення судом було видано виконавчий лист № 0827/2-3807/11 від 08.06.2012 року (т.с.2 а.с.28-29).

ВПВР ДДВС МЮУ 15.08.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34268414 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 року, яка виникла станом на 26.10.2011 року в розмірі 13607984,01 грн, з них: 1860185,27 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 124643,20 грн - прострочена заборгованість за процентами, 11623155,53 грн - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн.

28.11.2017 постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Нещадима І.М. виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

АТ «РОДОВІД БАНК» звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2018 року у задоволенні скарги відмовлено.

12 червня 2018 року Апеляційним судом Запорізької області апеляційну скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2018 року у даній справі скасовано та прийнято нову постанову, скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. задоволено, визнано бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по виконавчому провадженню № 34268414 неправомірною, скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по виконавчому провадженню № 34268414 від 28.11.2017 року про повернення виконавчого листа № 0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 року стягувачу; зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. продовжити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 34268414 по виконанню виконавчого листа № 0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 року.

30.07.2019 року ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ з заявою про відновлення виконавчого провадження № 34268414 божник ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.05.2011 № 233/5 «Про оформлення права власності на квартири та нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , за фізичними та юридичними особами», вирішено оформити право власності за фізичними та юридичними особами на квартири та нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , згідно з додатками 1, 2 до Рішення. Орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтва про право власності за фізичними та юридичними особами на квартири та нежитлові приміщення. Фізичним та юридичним особам провести в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості (т.с.1 а.с.206)

Так, згідно додатку № 1 рішення виконкому за ТОВ «АДМІН» оформлюється право власності, зокрема, на нежитлове приміщення № 150 загальною площею 127,2 кв. м, розташоване в адміністративній будівлі (літ. А-14) по АДРЕСА_3 (т.с.1 а.с.207-211)

03.08.2011 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 26.05.2011 № 233/5, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно власнику НОМЕР_2 - ТОВ «АДМІН», на нежитлове приміщення в адміністративній будівлі (літ. А-14), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 127,2 кв. м (т.с.2 а.с.15).

Згідно з довідкою від 13.11.2012 року №24-11-бб/746, виданою АТ «РОДОВІД БАНК» підтверджено, що ОСОБА_3 виконала всі зобов'язання перед Банком згідно правил ФФБ і Договору про участь у ФФБ №1 від 23.04.2008 року. Дана довідка видавалась для пред'явлення забудовнику для оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування, закріплений за довірителем, а саме: Вид об'єкту - вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9 - ти поверхової секції), Місце розташування - м. Запоріжжя вул. Волгоградська, 26-А, Загальна площа - 130 кв. м, Сума коштів, внесених довірителем до ФФБ - 1313000,00 грн (т.с.2 а.с.13)

Зазначену довідку ОСОБА_3 отримала особисто 26.11.2012 в приміщенні АТ «РОДОВІД БАНК».

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Частина 1 статті 22 Закону передбачає, що ФФБ припиняє своє функціонування за рішенням управителя ФФБ у разі досягнення мети, з якою був створений фонд. Стаття 11 Закону передбачає, що ФФБ діє до виконання усіх зобов'язань перед довірителями. Частина 2 статті 22 Закону - після виконання управителем ФФБ зобов'язань перед усіма довірителями ФФБ вважається таким, що припинив своє функціонування. Обов'язки Банку як Управителя ФФБ визначені статті 13,18,19 Закону, пунктом 3.2.2 Договору. До обов'язків Банку не належить забезпечення оформлення права власності Управителем на проінвестований ним об'єкт.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Згідно з частиною 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

З умов договору про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 23.04.2008 вбачається, що об'єктом інвестицій є нежитлові приміщення (підвал 9-типоверхової секції ) за адресою: АДРЕСА_3 (т.с.1 а.с.201-203).

Укладаючи договір про участь у будівництві сторони визначили обов'язки кожної з них щодо результатів сумісної діяльності, у тому числі, обов'язок позивача профінансувати будівництво нежитлових приміщень, а обов'язок позичальника після введення об'єкта в експлуатацію зареєструвати його за собою та погасити суму заборгованості.

Таким чином, ТОВ «АДМІН» не виконав своїх обов'язків щодо передачі вбудованого нежитлового приміщення (підвал 9-типоверхової секції) ОСОБА_3 та як наслідок протиправно оформив за собою право власності на вказане нежитлове приміщення.

ТОВ «АДМІН» не виконав свої зобов'язання за договором щодо передачі профінансованих нежитлових приміщень, натомість оформив за собою право власності на нежитлове приміщення.

Крім того, відповідно до п. 6.8 договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А укладеного між Банком та ОСОБА_3 зазначено, що сторони домовились, що правочини, щодо відчуження або обтяження майнових прав вчиненні без одержання довірителем попередньої письмової згоди управителя вважатимуться недійсними з моменту їх вчинення.

Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції, що ТОВ «АДМІН» всупереч вимогам генерального договору на забудову № 131107 та договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А здійснило реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором - нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції ) площею 127,2 кв. м, укладеним між Банком та ОСОБА_3 без попередньої письмової згоди іпотекодержателя.

Під час судового слідства не спростовано, що ТОВ «АДМІН» на момент реєстрації права власності достеменно знало, що даний об'єкт знаходиться в іпотеці у ВАТ «РОДОВІД БАНК».

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2014 у справі № 908/4186/13 (ст. 82 ч. 3 в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень): на весь об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ) було накладено обтяження іпотекою на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК». Останнє додатково доводить те, що ТОВ «АДМІН» не могло не знати про наявність таких обтяжень щодо спірного майна.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що правонаступництво ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" доводиться тим, що 16.12.2021 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» укладено договір відступлення права вимоги № 1 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20210916-75919 від 27.09.2021 року (т.с.2 а.с.31-32).

Відповідно до укладеного договору до ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» перейшло в тому числі, але не виключно всі права ПАТ «РОДОВІД БАНК» до боржника ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 34/ІК-001.08.2 від 23.04.2008 року, договором іпотеки, посвідченим 23.04.2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М. зареєстрований в реєстрі за № 594.

Згідно із платіжним дорученням № 8 від 21 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» здійснено повний розрахунок з ПАТ «РОДОВІД БАНК» у сумі 23546200,00 грн. Всі розрахунки за зазначеним договором відступлення права вимоги проведені до укладання договору, право вимоги до нового кредитора переходить з моменту підписання. Згідно з п. 2 договору № 1 про відступлення права вимоги від 16 грудня 2021 року новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь якому випадку не раніше моментом отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених основним договором, право вимагати сплати сум передбачених статтею 625 ЦК України, (індекс інфляції, 3% річних,) право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, прано отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступленпя Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти в сумі 20283410,73 грн (двадцять мільйонів двісті вісімдесят три тисячі чотириста десять гривень) без ПДВ «Ціна договору». Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору на підставі протоколу сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор. Загальна ціна продажу активів (майна), яке входить до складу лота, на підставі протоколу № GFD001-UА-20210916-75919 від 27.09.2021 року, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець, складає 23546200,00 грн. (двадцять три мільйони п'ятсот сорок шість тисяч двісті гри. 00 коп.) без ПДВ.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 березня 2022 року (т.с.2 а.с.78-79) заяву ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено частково; замінено стягувача ПАТ «РОДОВІД БАНК» на ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 08.06.2012 року по справі № 0827/2-3807/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 року в розмірі 13607984,01 грн.

В певний період часу свого існування РОДОВІД БАНК мав різні організаційно - правові форми, зумовлені вимогами законодавства (від «ВАТ» з 2007 році - «Відкрите акціонерне товариство» до «ПАТ» у 2021 році - «Публічне акціонерне товариство» і «АТ» «Акціонерне товариство» на момент ліквідації у 2023 році (ст. 82 ч. 1 ЦПК України «Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню»; ч. 3 - «Обставини, визнані судом загальновідомими, не підлягають доказуванню»).

17.02.2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Величко Р.С. винесено постанову про повернення виконавчого листа № 0827/2-3807/2011 виданого 08.06.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 13607984,01 грн стягувачу (т.с.2 а.с.26-27).

06.10.2023 року ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 16.09.2020 року ТОВ «АДМІН» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 1349 нежитлового приміщення (цокольного поверху) літ А-14, площею 127,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Морозовою В.В.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

09.10.2023 року на адресу нового іпотекодавця ОСОБА_1 позивачем було направлено вимогу про усунення порушень відповідно до п 2.4.1 вищезазначеного договору іпотеки.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відомостей про те, що ОСОБА_1 виконав вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 , матеріали цієї справи не містять.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Варто звернути увагу, що засади доказування у цивільному судочинстві свідчать, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов'язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов'язковим за таких обставин та за таких умов. Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19) суд дійшов висновку про те, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому, та обставина, що правочин за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. В постанові від 31.05.2022 у справі 922/1374/20 Верховний Суд дійшов до наступних висновків, що незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, на яку, як зазначаюся у пункті 21 цієї постанови, посилається скаржник у своїй касаційній скарзі. При цьому новоствореним об'єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив'язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об'єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011, на які також скаржник посилається в касаційній скарзі.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, серед яких визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття та права власності на предмет іпотеки. Отже, Іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження. Набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов'язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов'язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб'єктів вказаних правовідносин. (див. Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку»).

Положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину (див. Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку»). Відповідно до вимог статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13) та Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 лютого 2015 року (провадження № 54/315), з якими мав бути обізнаний і суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, залучити до участі у справі власника майна переданого в іпотеку, і який отримав це майно у результаті розгляду господарського спору як суб'єкт підприємницької діяльності. У даному випадку всі обов'язки іпотекодавця перейшли до ОСОБА_1 у момент переходу до нього права власності на предмет іпотеки і при цьому не має значення чи був він обізнаний з тим, що вказане майно обтяжене (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20)).

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив, що положеннями Закону України «Про іпотеку» чітко визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, серед яких зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а також підстави для припинення права іпотеки, серед яких відсутня така підстава припинення, як набуття права на майно щодо якого відсутня інформація про обтяження його іпотекою.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

У разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань іпотекодержатель в силу частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.

Правові висновки про те, що у разі відчуження іпотечного майна вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки має бути заявлена до особи, яка є власником такого майна на момент подання позову, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 23.01.2020 у справі Мг 916/2558/18, від 18.04.2019 у справі № 15/5009/1800/11, від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, а також постанова від 24.06.2020 у справі № 904/9896/17).

Нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС», не дивлячись на подальші його об'єднання та поділ не є новоствореним нерухомим майном, а являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості із змінами зовнішніх та внутрішніх параметрів.

Водночас, у пунктах 9.8,9.10 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду сформувала наступним правовий висновок, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотеко держателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна) суд має врахувати і наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 22.02.2022 у справі 761/36873/18 зроблено наступний висновок щодо способу захисту прав та інтересів. Так, відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 кроку у справі № 522/1528/15-ц, провадження 14-67цс20).

Суд першої інстанції вірно зауважив, що визнання права іпотеки за ТОВ ФК «Ю-БЕЙС» стосовно іпотечного майна, а саме: нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на думку суду, призведе до поновлення забезпечення (іпотеки) за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до ТОВ ФК «Ю-БЕЙС».

Суд першої інстанції правильно вважав, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, є належним та ефективним, враховуючи те, що предмет іпотеки був незаконно без згоди іпотекодержателя об'єднаний, поділений та перепроданий іншим фізичним особам.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи була вірно врахована позиція Верховного Суду, викладена в постанові №161/236/17 від 17.08.2022, оскільки спірні правовідносини у порівнюваних ситуації у справі, яка розглядається та у справі №161/236/17 є подібними (ревалентними).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 є новим іпотекодавцем в розумінні статті 23 Закону України «Про іпотеку», а оскільки, іпотека не припинилась, а право власності перейшло до іншої особи, позивач вправі визнати право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представники вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Ці доводи є такими, що фактично дублюють доводи заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі у суді першої інстанції (т.с. 4 а.с. 93-102), яким останній вже надав належну оцінку (ухвала суду першої інстанції від 11 березня 2025 року - т.с. 4 а.с. 172-178), з якою погоджується апеляційний суд.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 є новим іпотекодавцем та, відповідно, належним відповідачем за вищезазначеним позовом позивача у цій справі.

При вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи, відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про право іпотеки не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно (правовий висновок ВС, викладений у постанові від 17.08.2022 року у справі ЄУН № 161/236/17, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та представники останнього не надали суду першої інстанції при розгляді вищезазначеної заяви відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача по суті та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України). В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи… Апеляційний суд не може переглядати в апеляційному порядку заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності у цій справі (заявлену вперше в заяві про перегляд заочного рішення у суді першої інстанції у цій справі - т.с. 4 а.с. 185), яку суд першої інстанції не розглядав (ст. 367 ч. 6 ЦПК України), оскільки на свій розсуд такої заяви суду першої інстанції при розгляді цієї справи не подавав, хоча був обізнаний про наявність цієї справ та судові засідання у цій справі, так як був повідомлений про дату, час та місце розгляду цієї справи судом першої інстанції через Офіційний веб-сайт Судової влади України (т.с. 4 а.с. 38-40, 46-47), та зокрема судове засідання 20.08.2026 року, в якому було ухвалено судом першої інстанції оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції (т.с. 4 а.с. 46-47), оскільки за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання: АДРЕСА_5 (яке суд першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 187 ч. 1 абз. 2 ЦПК України перевірив на виконання вимог ст. т.с. 1 а.с. 147-147 зворот, яке також додатково було перевірено апеляційним судом на час перегляду цієї справи, та яке відповідачем ОСОБА_1 не змінювалось до теперішнього часу - відповідь від 10.06.2025 року) відповідач ОСОБА_1 , як «адресат не знайдений» працівниками поштового відділення (відповідна відмітка про це - наявна на конверті із судовою повісткою суду першої інстанції на ім'я відповідача ОСОБА_1 - т.с. 4 а.с. 37).

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення, у тому числі п. 3: «…справи (питання), розглянуті судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційною скаргою такою підставою…». В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Проте, встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

При вирішенні питання про судові витрати суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного заочного рішення зазначив таке: «Питання щодо стягнення судових витрат позивачем у позові не порушено. При цьому, суд зазначає, що останні входять до предмету доказування. Заяв, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до суду не надходило». Таким чином, апеляційним судом встановлено, що оскаржуваним заочним рішенням суд першої інстанції фактично не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у належному розмірі 3220,80 грн. (розрахунок: судовий збір позивача за позовну заяву у суді першої інстанції 2684,00 грн. * 150%/100% = 3220,80 грн. - належний розмір судового збору відповідача за його вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі, однак стороною відповідача сплачено судового збору за апеляційну скаргу у цій справі 4026,00 грн. (квитанція - т.с. 4 а.с. 197). Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити право відповідачу ОСОБА_1 у подальшому на повернення з бюджету зайво сплаченого ним судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено судового збору апелянтом 4026,00 грн. - належний розмір судового збору 3220,80 грн.) за відповідною ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду відповідного клопотання ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Орджонікідзевського (нова назва - Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 19.05.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Поляков О.З. Трофимова Д.А.