Справа № 301/1886/24
18.05.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 18.05.2024 о 18:55 год. в м. Іршава, по вул. Білецькій керував транспортним засобом марки DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився із застосуванням спец. приладу «Драгер» 6810, результат 1,48 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 А ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова суду порушує його права, свободи та законні інтереси, та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкладенні розгляду справи, зазначивши у постанові, що він ніби то визнав свою вину та просив суворо не карати, що не відповідає дійсності. Вважає, що справу розглянуто однобічно, обставини події не перевірено і належно не з'ясовано його винуватість у вчиненні правопорушення, не отримано пояснення свідків події, пояснень правопорушника, чим позбавив можливості спростувати викладене у протоколі. Стверджує, що доказів того, що він скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, немає, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.ст. 251, 256 КУпАП, а тому провадження у даній справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомив суд про поважність причин його неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.
Відповідно до положень п.п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ААД №658316 від 18.05.2024, слідує, що в цей же деньо 18:55 год. в м. Іршава, по вул. Білецькій водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAEWOO, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився із застосуванням спец. приладу «Драгер» 6810, результат 1,48 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що із змістом протоколу ознайомлений, та надав пояснення, що вину визнає.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: вище вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2180535 від 18.05.2024 року за ч. 5 ст. 121 КУпАП;результатом тестування на алкоголь «Драгер» №6810 від 18.05.2024, результат тесту 1,48 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів; рапортом інспектора СРПП ВП №1 Хустського РУП від 18.05.2024 в якому викладені обставини події які мали місце 18.05.2024; дослідженим відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейських з місця події, що містяться на DVD-диску; поясненнями правопорушника, наданими у судовому засіданні суду першої інстанції.
Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкладенні розгляду справи, зазначивши у постанові, що ОСОБА_1 ніби то визнав свою вину та просив суворо не карати - не відповідає дійсності, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а також не свідчать про порушення права останнього на захист. Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє клопотання про відкладення розгляду справи, а також згідно оскаржуваної постанови суду від 10.06.2024, таке не заявлялося правопорушником під час розгляду справи в суді.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що справу розглянуто однобічно, обставини події не перевірено і належно не з'ясовано його винуватість у вчиненні правопорушення, не отримано пояснення свідків події, пояснень правопорушника, чим позбавив можливості спростувати викладене у протоколі,апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки свідки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення вчинене останнім присутніми не були, та у протоколі не зазначені, отже не можуть підтвердити чи спростувати обставини вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, щоу матеріалах справи відсутні клопотання про виклик яких-небудь свідків до суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов'язком, у зв'язку з чим доводи апелянта про те, що місцевим судом не отримано пояснення свідків події, є неспроможними.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом апеляційного оскарження шляхом подачі апеляційної скарги, у зв'язку з чим мав можливість надати пояснення, та докази, які не зміг надати в суді першої інстанції та не позбавлений можливості захищатись та доводити свою невинуватість, однак в суд апеляційної інстанції не з'явився.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - не знайшли свого підтвердження. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в цій частині прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага