Справа № 301/1869/24
Закарпатський апеляційний суд
18.05.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/549/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 03.06.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього з урахуванням ст. 36 цього Кодексу накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658249 від 21.05.2024 та постанови судді від 03.06.2024 вбачається, що 20.05.2024 о 23 год 30 хв по вул. Центральній в м. Іршава, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на транспортний засіб - трактор марки «Янмар-200», який рухався по правій стороні, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658620 від 21.05.2024 та постанови судді від 03.06.2024 вбачається, що 20.05.2024 о 23 год 30 хв по вул. Центральній в м. Іршава, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , та вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на транспортний засіб - трактор марки «Янмар-200», який рухався по правій стороні, залишив місце події, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 657269 від 21.05.2024 та постанови судді від 03.06.2024 вбачається, що 21.05.2024 о 00 год 15 хв по вул. Шевченка у м. Іршава, водій ОСОБА_1 керував транспотрним засобом марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координацію руху та порушення мови. Від проходження медичного огляду відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
-2-
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 03.06.2024 щодо нього в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ст. 122-4 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу цих адміністративних правопорушень, а в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за своїм змістом є суперечливим, оскільки викладені в ньому обставини не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, а відразу запропонували проїхати в лікарню для проведення такого огляду, чим порушили порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння. Стверджує, що не керував транспортним засобом у момент коли до нього підійшли працівники поліції з вимогою пройти огляд на стан сп'яніння. Твердження працівників поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння спростовується актом медичного огляду № 36 від 21.05.2024, відповідно до якого він 21.05.2024 о 03 год був тверезим. Працівниками поліції не надано йому можливості скористатися послугами адвоката та звернутись за правовою допомогою. Тому вважає, що підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні. Крім того, недоведеною є і його вина за ст. 122-4 КУпАП, оскільки суд обмежився переліком тих матеріалів, які додані до протоколу, і автоматично визнав їх доказами його вини, без посилання на те, які з них підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями ОСОБА_1 , а саме: 05.09.2024, 28.11.2024, 20.03.2025, 08.07.2025, 29.10.2025 та 10.02.2026.
Апеляційний суд зауважує, що всі клопотання ОСОБА_1 обґрунтовані його хворобою, при цьому не кожного разу ним були надані належні докази, які б підтверджували вказані обставини.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в черговий раз було відкладено на 18.05.2026, про що ОСОБА_1 повідомлявся належним чином.
Крім того, 18.05.2026 до початку апеляційного розгляду ОСОБА_1 до апеляційного суду було подано чергове клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я без надання будь-яких доказів на підтвердження зазначених доводів.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
-3-
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 враховуються і вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Як вбачачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_3 не оспорюється доведеність вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, і він просить постанову суду першої інстанції в цій частині залишити без зміни.
Тому, з огляду на приписи ст. 294 КУпАП, висновки суду першої інстанції у цій частині не перевіряються, визнаються належним чином вмотивованими та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на вимогах закону та наявних у матеріалах справи доказах.
У зв'язку з чим, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, а саме щодо незаконності постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ст. 122-4 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (п. 2.10 «а» ПДР України).
-4-
Суб'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення визначається ставленням особи до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджуються протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 657269 від 21.05.2024 та серії ААД № 658620 від 21.05.2024, зміст яких відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вказаними протоколами про адміністративні правопорушення встановлено, що 20.05.2024 о 23 год 30 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , та скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на транспортний засіб - трактор марки «Янмар-200», який рухався по правій стороні, залишив місце події, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ст. 122-4 КУпАП.
При цьому, 21.05.2024 о 00 год 15 хв по вул. Шевченка у м. Іршава, водій ОСОБА_1 керував транспотрним засобом марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координацію руху та порушення мови. Від проходження огляду відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, окрім вищезгаданих протоколів, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 6582494 від 21.05.2024 за ст. 124 КУпАП та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 21.05.2024, рапортом інспектора поліції Олашина М. М. від 21.05.2024, фото-та відеоматеріалами.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
-5-
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколах зазначено: дату і місце їх складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративних правопорушень; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дані правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП., чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись від надання пояснень з приводу обставин події та підпису протоколів.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором поліції Олашином М. М. вимог законодавства при складанні щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 657269 від 21.05.2024 та серії ААД № 658620 від 21.00.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівниками поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вказаного працівника поліції у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівник поліції при виконанні своїх посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейських були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, і такі докази останнім не додано до матеріалів справи та апеляційної скарги.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, що ставляться йому за провину.
Як вбачається з відеозапису з місця події, ОСОБА_1 , не заперечуючи факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду на трактор, а також не пояснюючи за яких обставин після вчинення дорожньо-транспортної пригоди він та його автомобіль опинилися на заправці, на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я категорично відмовився, що також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
При цьому, з відеозапису чітко вбачається, що працівники поліції роз'яснювали ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, а тому доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, відхиляються як надумані і такі, що не знаходять свого підтвердження.
-6-
Із урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у момент коли до нього підійшли працівники поліції з вимогою пройти огляд на стан сп'яніння, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують як факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди та залишення такого місця.
При цьому апеляційний суд зауважує, що причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння після вчинення такої.
Наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі й відеозаписом, чітко підтверджено, що ОСОБА_1 скоївши дорожньо-транспортну пригоду, залишив її місце, тобто керував транспортним засобом до моменту його виявлення працівниками поліції на автозаправці. При цьому, ОСОБА_1 не вказував, що дорожньо-транспортну пригоду вчинив не він, а інша особа, яка у подальшому приїхала на автозаправку. Також, ОСОБА_1 не вказував на те, що не вживав алкогольних напоїв.
З відеозапису, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу та у закладі охорони здоров'я.
При цьому спілкування з поліцейськими та поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчать про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що твердження працівників поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння спростовується актом медичного огляду № 36 від 21.05.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 21.05.2024 о 03 год був тверезим, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на таке.
Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цій справі складає саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, і для підтвердження наявності цієї об'єктивної сторони уповноваженій особі на складання протоколу достатньо встановити саме факт відмови особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння і надати докази на підтвердження цього факту.
Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 був зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я у супроводі поліцейських, чого зроблено ним не було. При цьому, як вбачається з відеозапису при відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 жодним чином не аргументував у чому саме полягає причина неможливості проходження ним такого огляду на вимогу працівника поліції.
Факт проходження такого огляду ОСОБА_1 вже після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на
-7-
стан алкогольного сп'яніння, не впливає на факт порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не надано ОСОБА_1 можливості скористатися послугами адвоката та звернутись за правовою допомогою, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на те, що такі жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 як вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і вимог 2.10 «а» цих Правил та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не виявляв бажання скористатися послугами захисника та не заявляв клопотань про забезпечення працівниками поліції йому захисника під час складення протоколів.
Безпідставними та необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність його вини за ст. 122-4 КУпАП, оскільки суд обмежився переліком тих матеріалів, які додані до протоколу, і автоматично визнав їх доказами його вини, без посилання на те, які з них підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи докази, у тому числі відеозапис та пояснення свідка ОСОБА_7 , свідчать про те, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої був. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що у свідка ОСОБА_7 були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і на такі ОСОБА_1 не вказує.
Судом першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, які ставляться йому у провину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
На будь-які інші доводи, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не вказується і таких під час апеляційного розгляду не встановлено.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчинених правопорушень, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення на підставі ст. 36 цього Кодексу у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, покинув місце події, при цьому відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, і такі порушення правил дорожнього руху є грубими та потенційно небезпечними як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-8-
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчинених правопорушень, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до ст. 36 цього Кодексу, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про особу правопорушника, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що стороною захисту жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції не надано.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 03.06.2024, щодо нього,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя