Справа № 681/683/26
Провадження 2-о/681/28/2026
про залишення позовної заяви без руху
"20" травня 2026 р. м.Полонне
Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горгулько Н.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересована особа: Полонський сектор УДМС у Хмельницькій області -
В травні 2026 року заявник ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою передбачений статтею 43 ЦК України: фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (ч.1 ст.306 ЦПК України).
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України; вживання заявником заходів до розшуку особи, наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 міститься висновок, що норма статті 43 ЦК України передбачає перш за все з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом тривалого часу в місці її постійного проживання не може бути підставою для визнання особи безвісно відсутньою.
Необхідними доказами у справах про оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою є письмові докази (довідка про місце проживання особи; довідка з місця роботи особи; відповіді органів внутрішніх справ, житлово-експлуатаційних організацій; довідки з адресних столів про відомості, які вони мають про відсутню особу); інформація з державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України; довідка про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України, як одержувача пенсійних виплат; відомості з державної податкової служби про наявність доходів щодо відсутньої особи; показання свідків (родичів, друзів, співробітників, сусідів відсутньої особи).
Суд, зазначає, що визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, тому мають бути вжитті всі заходи для з'ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 307 ЦПК у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Натомість у заяві ОСОБА_1 не зазначено, для якої мети необхідно заявнику визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім, не вказані обставини, що підтверджують безвісну відсутність вказаної фізичної особи.
У заяві не конкретизовано, для якої саме мети необхідно заявнику визнати особу безвісно відсутньою, а зазначено лише про те, що вони з чоловіком потребують стороннього догляду та отримання додаткової соціальної пільги.
При цьому така мета, як потреба стороннього догляду та отримання додаткової соціальної пільги, не може слугувати підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Якщо заявнику визнання фізичної особи безвісти відсутньою необхідно для врегулювання ще якихось правових питань, окрім зазначених вище, про це також необхідно зазначити в заяві.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Також слід зазначити, що у заяві не зазначено останнє місце роботи відсутньої особи (за його наявності), не вказані особи родичів чи співробітників, які можуть дати свідчення про обставини, що підтверджують визнання цієї особи безвісно відсутньою.
Предметом доказування в даній справі є: - безвісна відсутність громадянина; - наявність правової зацікавленості особи, що подає заяву про визнання громадянина безвісно відсутнім; - вживання заявником заходів до розшуку особи; - неможливість встановлення місця знаходження даної особи; - існування обставин, що дають підставу вважати, що особа може умисно ховатися: знаходитися в розшуку, не бажає виплачувати аліменти або виконувати інші рішення суду тощо; - відсутність спору про право.
Слід зазначити, що у заяві не наведені факти, що посвідчують неможливість встановлення місцеперебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а покликання заявника на її звернення до правоохоронних органів не може братися судом до уваги, адже до заяви не додано доказів, які б підтверджували, що таке звернення мало місце, так і отримання відповіді на це звернення.
Заявником на підтвердження таких обставин не надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та відомостей щодо результатів досудового розслідування станом на 2026 рік заявник не надала, або заходів, які вживалися нею для встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 .
Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Проте, в заяві не зазначено наявність у ОСОБА_2 інших родичів, про його останнє відоме місце роботи, отримання соціальних, пенсійних виплат, тощо.
Частиною 4 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
При зверненні до суду з вказаною заявою заявником визначено як заінтересовану особу Полонський сектор УДМС у Хмельницькій області.
При цьому, суддя звертає увагу, що у справах про визнання особи безвісно відсутньою коло заінтересованих осіб охоплює всіх її родичів (за наявності таких), відповідну територіальну громаду, а також орган державної реєстрації актів цивільного стану, який відповідно до законодавства здійснює державну реєстрацію судового рішення про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, та інші суб'єкти, на права чи інтереси яких може вплинути ухвалене рішення по даній справі.
Натомість, заявником не обґрунтовано залучення у справі у якості заінтересованої особи Полонського сектору УДМС у Хмельницькій області, а також в порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України замість повної назви заінтересованої особи вказано абревіатуру.
Крім того, в порушення вимог ч.2 ст.43 ЦК України, не зазначено дати з якої слід вважати безвісно відсутнім ОСОБА_2 .
Також ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В заяві заявник посилається на те, що вона звільнена від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», однак належних доказів на підтвердження такого, окрім копії довідки МСЕК, не надала.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір'за подання до суду заяви у справах окремого провадження судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 665,60 грн).
Відтак, на підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату або звільнення від його сплати.
Слід також зауважити, що заявницею не дотримано загальних вимог до подання заяви, які передбачено у ст.175 ЦПК України, а саме, не зазначено повного найменування заінтересованої особи, поштового індексу місця проживання заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких підстав, заява не відповідає вимогам ЦПК України, а тому має бути залишена без руху.
Керуючись ст.ст.185, 260, 261, 318 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Полонський сектор УДМС у Хмельницькій області про визнання особи безвісно відсутньою - залишити без руху.
Надати заявнику для усунення зазначених недоліків п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у випадку неусунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною і буде їй повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.А.Горгулько