(ЗАОЧНЕ)
14.05.2026 Справа №607/5364/26 Провадження №2/607/3855/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за Кредитним договором № 21.12.2023-100003409 у розмірі 7 920 гривень.
Позов мотивовано тим, що 21.12.2023 сторони уклали договір №21.12.2023-100003409, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн, строком на 42 днів.
Через неналежне виконання своїх зобов'язань за договором утворилась загальна заборгованість на суму: 7 920 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4 000 грн та за відсотками - 3 920 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, не повідомив суду про причини своєї неявки, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, зокрема, шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем проживання, розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади, та додатково - шляхом направлення повідомлення на номер телефону. Правом на подання відзиву відповідачка не скористалася та не подала заяву про розгляд справи без її участі, тому суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
21.12.2023 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису укладено кредитний договір № 21.12.2023-100003409, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн. Строк користування кредитом 42 дні, дата повернення - 31.01.2024; процентна ставка «Економ» - 2% за день, - застосовується протягом первинного періоду (перші 14 днів); процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за день, - застосовується протягом всього періоду, на який надається кредит, окрім первинного періоду.
ОСОБА_1 підписала договір одноразовим ідентифікатором Е321.
ТОВ «Споживчий Центр» надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн, що підтверджується квитанцією № 2406648247 АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay за кредитним договором № 21.12.2023-100003409, а саме: 21.12.2023 у сумі 4000 грн.
Із довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №21.12.2023-100003409 від 21.12.2023, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн, за процентами - 3 920 грн, разом - 7920 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 21.12.2023 по 31.01.2024.
Розглянувши справу, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» і ОСОБА_1 21.12.2023 в електронній формі уклали Кредитний договір №21.12.2023-100003409, загальна сума кредиту - 4 000 грн.
Факт перерахунку коштів підтверджується квитанцією № 2406648247 АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay, яка досліджена судом, та не спростовано відповідачем.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості 7 920 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4 000 грн та за відсотками - 3920 грн, які нараховані в межах строку кредитування, тому позов підлягає до задоволення.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено, в силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр» 7 920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень заборгованості за кредитним договором №21.12.2023-100003409 та 2662 гривень 40 копійок судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 14.05.2026.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Споживчий Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ - 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий суддя В. М. Позняк