Справа № 593/458/26
Провадження № 3/593/194/2026
"15" травня 2026 р. Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Данилів О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , - у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
Інспектром СПД ( м. Підгайці) Відділу поліції № 1( м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Воробець Мирославом Мироновичем 12 березня 2026 року було складено два протоколи про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 №613307 та ЕПР1 №613299, з яких видно, що неповнолітній ОСОБА_1 , будучи рішенням Бережанського районного суду від 23 червня 2025 року притягнутим до адмінвідповідальності, передбаченої ч. 2. ст. 126 КУпАП та не маючи права керування транспортним засобом, 12 березня 2026 року, о 17год. 30хв., в селі Літятин Тернопільського району Тернопільської області, вул. Центральна, керував автомобілем марки »ВАЗ 21051» із державним номерним знаком НОМЕР_1 , та при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, чим порушив п.9. 2''б'' та 2.1''а'' Правил дорожнього руху України.
Дії неповнолітнього ОСОБА_1 інспектором СПД ( м. Підгайці) Відділу поліції № 1( м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Воробець Мирославом Мироновичем кваліфіковано за ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання неповнолітній ОСОБА_1 не з'явився. Його захисник адвокат Горський Олег Іванович надіслав суду письмове клопотання, у якому просив проводити розгляд вищевказаних адміністративних справ у їх відсутності та враховуючи той факт, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, якими би було доведено склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, тому просив провадження по вказаних справах закрити.
У поданому клопотанні захисник зазначив, що із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№613307 від 12.03.2026 року вбачається, що 12.03.2026 року, о 17.30 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув світловий показник повороту при зміні напрямку руху чим порушив вимоги п. 9.2''б'' ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№613299 від 12.03.2026 року видно, що 12.03.2026 року, о 17.30 год., ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія на право керування транспортними засобам чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.
При складанні зазначених протоколів інспектором поліції було встановлено анкетні дані ОСОБА_1 , тобто на час їх складання та проведення його опитування щодо обставин, які мали місце 12.03.2026 року, о 17.30 год., було відомо, що він є неповнолітньою особою.
Статтею 270 КУпАП встановлено, що інтереси неповнолітньої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
А так як КУпАП не встановлено особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо неповнолітніх, тому з метою дотримання принципу законності при розгляді даних справ, відповідно до засад ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо порядку кримінального провадження відносно неповнолітніх.
Згідно ч. 2 ст. 484 КПК України, орган, який здійснює провадження щодо неповнолітнього, зобов'язаний здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
У відповідності до ч.2 ст.33 ЗУ «Про національну поліцію України» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Тобто з аналізу даної норми закону вбачається, що опитування не зводиться до отримання письмового пояснення, а застосовується в широкому його розумінні, а саме для отримання інформації, яка може бути корисною для виконання його службових обов'язків (усне чи письмове опитування). Як вбачається з матеріалів справи неповнолітнього ОСОБА_1 було опитано по суті правопорушень без присутності його батьків, іншого законного представника чи педагога, що свідчить відсутність відповідних даних відеозапису та записів у протоколах про адміністративне правопорушення. Тобто при отриманні інформації шляхом опитування, яка стала підставою для складання адміністративних матеріалів, було грубо порушено вимоги ст. 268, 270 КУпАП, зокрема права неповнолітнього ОСОБА_1 на захист, оскільки із наведених норм закону вбачається, що участь законного представника чи захисника в даному випадку є обов'язковою.
У поданому клопотанні захисник також зазначив , що крім вищевказаного із наявних в матеріалах справи відеозаписів із нагрудної камери вбачається, що після встановлення особи водія ОСОБА_2 йому не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Також не було вжито заходів щодо опитування пасажира автомобіля, який на місці зупинки пояснював, що цим автомобілем керує він, однак через незадовільний стан здоров'я він не зміг продовжувати рух, тому попросив ОСОБА_3 його підвезти додому. Тобто не з'ясовано того факту, чи діяв водій ОСОБА_4 в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність.
Захисник вважає, що протоколи про адміністративні правопорушення складені із грубим порушенням вимог ст. 256, 268, 270 КУпАП.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими.
У п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року визнано карний кримінально-правовий характер КУпАП та наголошено на тому, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення.
Враховуючи те, що протоколи про адміністративну відповідальність складені із порушенням наведених норм чинного законодавства, вони не можуть вважатися допустимими доказами по справі
А так як у матеріалах справі відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 122 та ч.5 ст. 126 КУпАП, а наявні у справі докази отримані із порушенням процедури їх отримання, та протоколи про адміністративні правопорушення складені із грубим порушенням вимог ст. 256, 268, 270 КУпАП, провадження у справі підлягає до закриття на підставі п.1 ч.І ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги зауваження захисника, зазаначені у поданому ним клопотанні, прийшов до висновку, що провадження по справі слід закрити, оскільки в матеріалах справи, всупереч вимог ст.ст.251, 256 КУпАП відсутні належні та допустимі докази, які би доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 278 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 279, 280 КУпАП судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та у відношенні особи, щодо якої цей протокол був складений.
Частиною п'ятою ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених ч.2-4 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або керування транспортним засобом особою, яка має відповідні обмеження, або керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом.
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено відповідальність у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 510 гривень ....за порушення користування зовнішніми світловими приладами.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який повинен відповідати певним вимогам, зокрема, містити відомості про суть адміністративного правопорушення (ч.1 ст. 256 КУпАП).
Обов'язок належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає (ч.1 ст.254 КУпАП та ч.2 ст.251 КУпАП) .
Розгляд справ про адміністративне правопорушення врегульовано главою 22 КУпАП, де в ст. 279 КУпАП встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Виходячи з системно-логічного тлумачення вказаних норм законодавства, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на підставі протоколу про адміністративне правопорушення в межах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, шляхом перевірки за допомогою доказів, доданих до справи про адміністративне правопорушення, наявності відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Приймаючи по справі рішення суд враховує, що відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно з приписами ст.13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.44, 51, 89, 121-127, 130, ст.139, ч.3 ст.154, ч.2 ст.156, ст.ст.173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст.185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу.
Ураховуючи приписи вказаних норм, адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку та вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст.121-127 КУпАП.
До вказаних осіб можуть бути застосовані заходи впливу, однак це не обов'язок суду, а право із урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме із долученого до матеріалів справи відеозапису видно, що уповноважена особа, яка складала протоколи про адміністративне правопорушення, як за ч.2 ст. 122 так і за ч. 5 ст. 126 КУпАП не ознайомили неповнолітнього ОСОБА_1 із його процесуальними правами, передбаченими ст. 286 КУпАП та зі спеціальним правом, визначеним у ст.270 КУпАП.
Не врахувала, що відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,… мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч.3 ст.270 КУпАП).
Не було врахувано також, що згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Із протоколів про адміністративні правопорушення випливає, що працівником поліції були відібрані пояснення у неповнолітньої особи без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Отже, судом установлено, що працівником поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист. Установивши, що поліцейський спілкуючись з неповнолітнім, був зобов'язаний забезпечити прибуття на місце події законного представника, однак у порушення вимог ст.270 КУпАП, ч.2 ст.33 Закону України "Про національну поліцію" цього не зробив.
Вказані порушення судом визнаються такими, що впливають на суть вчинених правопорушень та прийняття рішення по суті.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд оцінює сукупність доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та приходить до висновку, що відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.
Інспектор СПД ( м. Підгайці) Відділу поліції № 1( м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області старший лейтенант поліції Воробець Мирослав Миронович не переконався у тому, що неповнолітній правильно розуміє суть правопорушень, вчинення яких йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов'язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та його батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного, так і міжнародного, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Наведені обставини вказують на порушення прав ОСОБА_1 на захист та роблять недопустимими докази у справі.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протоколи про адміністративні правопорушення, які є основним процесуальним документом, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимими доказами, що тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст.7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП).
Отже, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.5 ст.126 КУпАП, за відсутності допустимих доказів обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Вищевказаний висновок узгоджується із висновком, зробленим 19 серпня 2024 року Хмельницьким апеляційним судом у справі № 686/7585/24 (провадження № 33/4820/564/24).
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 126, 247, 251, 252, 254, 256, 279, 280, 282, 289 КУпАП, суд,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст.126 КУпАП, закрити у зв'язку із недоведеністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.
Постанову суду може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.