Справа № 161/2548/26 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/743/26 Доповідач: Карпук А. К.
18 травня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Власюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення коштів в порядку спадкування за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2026 року в складі судді Кихтюка Р. М.,
В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що вона є дочкою та спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 р. у справі № 140/1136/21 було здійснено перерахунок пенсії її батька та нараховано доплату до пенсії в загальній сумі 206097,18 грн., які покійний за життя не отримав.
Зазначає, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається із недоотриманої пенсії, яка була нарахована для спадкодавця відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 140/1136/21.
Однак, їй було виплачено лише частину недоотриманої пенсії батька в сумі 562,05 грн., а в решті - відмовлено, а тому вважає таку відмову протиправною.
У зв'язку з наведеним позивач просила стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області на її користь в порядку спадкування нараховані, але не отримані за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсійні виплати в розмірі 205535,13 грн..
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено.
Ухвалено Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом нараховані, але не одержані грошові кошти у розмірі 205535 грн. 13 коп., що належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 01 квітня 2025 року до ГУ ПФУ у Волинській області надійшло 51896 судових рішень у справах про пенсійне забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Заборгованість з виплат за рішеннями судів існує з об'єктивних причин (відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України) та її погашення не залежить від управлінських рішень посадових осіб ГУ ПФУ у Волинській області. Ураховуючи зазначене, відсутні підстави для стягнення невиплачених коштів у порядку спадкування, а тому вважає, що суд прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке просить скасувати.
Позивач не скористалась своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
15.05.2026 на адресу Ваолинського апеляційного суду позивач надіслала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без її участі, рішення вважає законним та просить залишити його без змін.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 18.05.2026, тобто, дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 (справа № 140/116/21) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). На виконання рішення відповідачем нараховано доплату у розмірі 206097,18 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.04.2024.
Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.2025 вбачається що ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , яке складається із заборгованості по неотриманій пенсії, що перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду №140/1136/21 від 23.03.2021 в розмірі 206097,18 грн.
Позивач зверталася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії її померлого батька, призначеної на підставі судового рішення у справі №140/1136/21.
У відповідь на заяву ГУ ПФУ у Волинській області своїм листом від 18.01.2026 повідомило, що виплата заборгованості згідно з рішенням суду буде проведено відповідно до Порядку №821, також зазначено, що проведено виплату частини боргу в сумі 562,05грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_2 наявне спадкове майно, яке складається з недоотриманої доплати пенсії, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача грошової суми, як підвищення до пенсії в розмірі 205535,13грн, обґрунтованість якої є доведеною.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
Нормами ст. 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Положення частин 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності, входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення.
Відповідно до ст. 46 цього ж Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщина є сукупністю прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходить від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
Представником відповідача не заперечується, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлого батька ОСОБА_2 та на її ім'я було видано свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відтак, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, ОСОБА_1 , як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання неодержаної за життя її батька суми доплат до пенсії, які були йому нараховані.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові з посиланням на велику кількість судових рішень про стягнення коштів, які виконуються в порядку черговості, оскільки стосуються порядку виконання рішень, а не права особи на належні їй кошти.
Верховний Суд у постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 зробив висновки, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об'єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним, апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів
ухвалив:
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2026 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: