Справа № 761/900/26
Провадження № 4-с/761/55/2026
18 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Дибань А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, КП «ЖЕК «Діброва» на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії,
12 січня 2026 року скаржниця ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва, з вказаною скаргою, в якій просила суд звільнити з-під арешту все майно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Мороз Л.Є. від 19 грудня 2011 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 внесеним до Єдиного реєсру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна 24.10.2012 за реєстраційним номером 13157682.
Свою скаргу скаржниця обґрунтовувала тим, що 20.11.2025 під час звернення до нотаріуса їй стало відомо, що на належне їй на праві приватної власності майно накладено обтяження. Зокрема, 24 жовтня 2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 13157682 внесено запис про арешт нерухомого майна та оголошено заборону на його відчуження. Скаржниця зазначає, що підставою для накладення зазначеного обтяження стала постанова від 19 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, винесена старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Мороз Л.Є. Згідно з текстом постанови, арешт накладався на майно боржника - ОСОБА_1 . Про існування вказаного обтяження скаржниця не була поінформована, оскільки будь-які відкриті виконавчі провадження щодо неї відсутні, а збереження цього арешту є безпідставним та недоцільним. З метою врегулювання ситуації вона звернулася до старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. Керуючись відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), посадова особа ознайомила скаржницю з витягом «ВП-спецпідрозділ». Відповідно до даних АСВП, у провадженні Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2, відкрите 22 березня 2011 року на підставі виконавчого листа №2-4171, виданого 29 вересня 2008 року Шевченківським районним судом м. Києва. На виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили 07 вересня 2008 року, передбачалося солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «ЖЕК «Діброва» заборгованості в розмірі 1864,21 грн. 30 серпня 2012 року у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. На сьогодні матеріали зазначеного виконавчого провадження знищено у зв'язку із закінченням трирічного строку їх зберігання, відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби. Під час звернення до виконавця, скаржниці під час прийому усно державний виконавець Мороз Л.Є. зазначила, що умовою для скасування обтяження є сплата грошових коштів у розмірі 2450,63 грн на рахунок Шевченківського ВДВС. Вказану суму та платіжні реквізити виконавець власноруч зафіксувала на паперовій копії документа «ВП-спецпідрозділ». 03 грудня 2025 року на виконання вказівок службової особи скаржниця здійснила оплату визначеної суми, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.431091105.1 від 03.12.2025. Проте, попри виконання цієї вимоги, арешт та заборону знято не було. 08 грудня 2025 року вона звернулася до Шевченківського ВДВС із офіційною письмовою заявою про скасування обтяжень. У відповідь на її звернення начальник відділу Дмитро Нідченко у листі №7642/2110/25 від 11.12.2025 повідомив про неможливість задоволення її вимог. Свою відмову керівництво установи обґрунтувало тим, що оскільки матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 знищені за вислугою років (п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах ДВС), у відділу відсутні правові підстави для зняття арешту з майна. За таких обставин скаржниця вважає, що відмова суб'єкта оскарження у зняття арешту з майна є порушенням її прав та порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що слугувало підставою для звернення до суду зі скаргою.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.026 прийнято до розгляду вказану скаргу.
Скаржниця в судовому засідання підтримала скаргу та просила суд про її задоволення.
Інші учасники процесу, в судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Їх неявка, в силу положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, не є перешкодою для подальшого розгляду скарги.
Вислухавжи доводи скаржниці, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження», регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей про державну реєстрацію обтяжень від 20.11.2025 на нерухоме майно ОСОБА_1 24.10.2012 накладений арешт, підставою обтяження є: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Об'єкт обтяження: невизначене майно все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 13157682, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, код 34967593, 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 110.
Згідно із положення частин 2, 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно із п 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012р., у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Як вбачається з матеріалів справи, представник скаржника звернулася із заявою по виконавчому провадженню до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) та отримала відповідь від 17.10.2025, що згідно даних АСВП (автоматизованої системи виконавчого провадження) встановлено, що у Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчого листа №2-4171 від 29.09.2008, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «ЖЕК «Діброва» заборгованості в розмірі 1864,21 грн. 30.08.201 державним виконавцем, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції яка діяла на той час) прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати додаткову інформацію в рамках виконавчого провадження не вбачається за можливе, оскільки виконавче провадження знищено на підставі п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮ України 25 грудня 2008 року №2274/5 за закінченням трирічного строку зберігання. У державного виконавця відсутні підстави для вилучення обтяження, оскільки виконавчий документ на виконанні у відділі не перебуває.
30.08.2012. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі (п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність у боржника майна).
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 під час звернення до виконавця, скаржниці під час прийому усно державний виконавець Мороз Л.Є. зазначила, що умовою для скасування обтяження є сплата грошових коштів у розмірі 2450,63 грн на рахунок Шевченківського ВДВС.
03 грудня 2025 року на виконання вказівок службової особи скаржниця здійснила оплату визначеної суми, що підтверджується платіжною інструкцією №1.431091105.1 від 03.12.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, на сьогодні все майно ОСОБА_1 перебуває під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника від 30.08.2012, виданої старшим державним виконавцем Мороз Л.Є. у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа який повернуто стягувачу постановою від 30.08.2012 що порушує право особи на розпорядження своїм власним майно у визначений законом спосіб.
Аналіз ст. ст. 25, 50, 59 Закону України «Про виконавче провадження», дає підстави
дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Стаття 41 Конституції України, регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Суду не надано будь-яких підтверджень, звернень стягувача до Шевченківського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) із заявами про відновлення знищеного виконавчого провадження НОМЕР_2.
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020р. у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Суд бере до уваги, що особа є стороною виконавчого провадження, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження. Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно особи як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів стягувачу без виконання. Факт обтяження власності особи є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і може бути здійснено лише на підставі Закону.
Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання, відсутність майнових претензій з боку стягувача до боржника, про що вказує лист начальника відділу Д. Нідченко свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому на думку суду, є підставою для задоволення скарги.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідками (Постанова ВП ВС від 06 квітня 2021р., справа № 910/10011/19).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін («Горнсбі проти Греції» (Hornsby V. Greece), від 19 березня 1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною, як в теорії, так і на практиці («Чіжов проти України» п. 40).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність у суб'єкта оскарження в провадженні виконавчого провадження, а також враховуючи відсутність у скаржниці (боржниці) перед стягувачем зобов'язань, з метою захисту порушеного права
скаржниці, суд вважає, що належним способом захисту прав скаржниці буде звільнення з-під арешту майна скаржниці, який було накладено, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2-4171 від 29.09.2008 у межах виконавчого провадження НОМЕР_2, за яким виконавчий лист було повернуто стягувачу постановою від 30.08.2012, оскільки у подальшому застосуванні арешту в межах вказаного виконавчого провадження, матеріали якого знищені відсутня необхідність.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, КП «ЖЕК «Діброва» на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Звільнити з-під арешту все майно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Мороз Л.Є. від 19 грудня 2011 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 внесеним до Єдиного реєсру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна 24.10.2012 за реєстраційним номером 13157682.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: