Справа № 761/10655/26
Провадження № 1-кп/761/3452/2026
18 травня 2026 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022100130000752, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав, українця, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
У провадженні судді Шевченківського районного суду міста Києва на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та зазначив, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути обрані, оскільки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції) та обвинувачений ОСОБА_3 щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, вважали за можливе обрати більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
У межах цього кримінального провадження під час досудового розслідування до обвинуваченого ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, під час чого, досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченому з огляду на приписи КПК України.
Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів та під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотанні прокурора.
Крім того, судом враховуються наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, суддя, приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.
Крім того, прокурор посилається на ризик незаконного впливу на свідків та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, враховуючи те, що обвинувачений ознайомився з усіма матеріалами кримінального провадження та знає анкетні дані свідків, прокурор вказує на існування можливості того, що обвинувачений може здійснити вплив на свідків.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Крім того, слідчий суддя також приходить до переконання про існування на цей час ризику того, що ОСОБА_3 може продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому обвинувачується, у зв'язку з тим, що останній є військовослужбовцем ЗСУ та на цей час вважається таким, що незаконно залишив межі військової частини, в якій він проходить військову службу.
Крім того, суд враховує, що ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, судом враховано положення ч. 8 ст. 176 КПК України, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , його вік, стан здоров'я, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, а також відведену йому роль у вчиненні інкримінованих правопорушеннях, з урахуванням чого суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Слід зазначити, що судом не встановлено обставин, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.
Отже, суд вважає доведеним наявність, заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню, оскільки, в цьому випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Як вбачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість суду не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках є правом суду, а не його обов'язком.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, суд виходить з того, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який суд вважає достатнім та таким, що забезпечить виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
У той же час, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) не залишати місто Переяслав-Хмельницький та Київську область без дозволу суду; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України.
Керуючись статтями 2, 22, 26, 176-178, 331, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 липня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: (код ЄДРПОУ - 26268059, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, призначення платежу - застава за обвинуваченого).
Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) не залишати місто Переяслав-Хмельницький та Київську область без дозволу суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Київського СІЗО або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою. Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена посадова особа Київського СІЗО або іншої установи, де обвинувачений утримується під вартою, негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно і письмово прокурора та суддю Шевченківського районного суду міста Києва.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою судді обов'язків терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.
У разі внесення застави, і з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із продовженням строку запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_6