СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/458/26
ун. № 759/21001/24
19 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Бабич Н.Д.,
секретаря судового засідання Олійникової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Черток Олександра Федоровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , -
11.05.2026 р. до суду надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 .
18.05.2026 р. вказане подання передано головуючому по справі.
Подання обгрунтовується тим, що на виконанні у виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 07.01.2025 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою, яким з боржника стягнуто борг у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів, витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4141,00 грн., а всього разом 24 141, 00 грн. Як зазначив виконавець з моменту винесення судом рішення боржник зловживає процесуальними правами та тривалий час ухиляється від виконання рішення суду. 29.04.2026 р. виходом виконавця за адресою: АДРЕСА_1 щодо перевірки виконання рішення суду боржник за вказаною адресою відсутній, двері відчинив родич та повідомив, що боржник обізнай про борг та на даний час перебуває за межами України, про що складено відповідний акт та залишено вимогу виконавця. Крім того, виконавець вказує, що за повідомленням Державної прикордонної служби України боржник з 30.01.2025 р. по 29.04.2025 неодноразово виїжджав за кордон. Виконавець вважає, що наявність зазначених обставин є підставою для задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у виїзді громадянина України за межі України.
Приватний виконавець у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Боржник та стягувач у судове засідання не викликалися.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З огляду на зазначене, враховуючи строки розгляду клопотання, суд вважає за необхідне розглянути вказане подання у відсутність сторін виконавчого провадження та державного виконавця.
Дослідивши подання та надані докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 07.01.2025 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою, яким з боржника стягнуто борг у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів, витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4141,00 грн., а всього разом 24 141, 00 грн.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, проведеного Верховним Судом України роз'яснено, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, який вказує приватний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Під час розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».
У порядку ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону, а саме за невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи та майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що виконавцем не було надано суду доказів про те, що боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду, також не надано доказів, що боржнику було повідомлено про неодноразові виклики до виконавця, надання згрупованих повідомлень Укрпошти не може свідчити про направлення саме викликів боржнику, а тому суд не вбачає підстав для задоволення подання виконавця про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, за відсутністю доказів, які б давали підстави вважати, що боржник самеумисно ухиляється від виконання рішення суду. Подані до суду, документи на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчим листом не може свідчити про те, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Крім того, слід зауважити, що звернення виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
Аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема у справі №6-55583ск13 (ухвала від 31.01.2014 року), у справі №6-51650ск13 (ухвала від 24.01.2014).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подання виконавця є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 260, 353, 354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні подання дподання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Черток Олександра Федоровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя Н.Д. Бабич