Справа № 758/17470/25
19 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
представника позивача Іванчихіна С.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі- КП «Київтеплоенерго») з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з гарячої централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року - виконавцем послуг з теплової енергії та постачання води. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 під'єднаний до внутрішньо будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року споживачем послуг з теплової енергії та постачання гарячої води. Від таких послуг відповідач у встановленому порядку не відмовився, однак своєчасно не сплачував за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2025 складає 45 315,50 грн. Крім того, за вказаною адресою існує заборгованість за період з 01.11.2021 за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 596,91 грн та з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 785,32 грн.
Також, позивач на підставі договору № 602-18 від 11.10.2018 року про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 1 672,00 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1296,00 грн. Також, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені. В результаті загальна сума позовних вимог позивача складає 58 530,71 грн.
10.11.2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.02.2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що між ним та позивачем відсутні будь-які індивідуальні договірні відносини, які б могли стати підставою для виникнення грошових зобов'язань. Позивачем, попри загальні посилання на наявність публічного договору приєднання, не додано до позовної заяви жодного доказу оприлюднення тексту відповідного договору у друкованому засобі масової інформації чи на офіційному веб-сайті, що прямо передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами, що виникли з липня 2015 року до 12 березня 2017 року. Із тексту позовної заяви вбачається, що КП «Київтеплоенерго» заявило до стягнення суму заборгованості, яка частково стосується періоду до 1 травня 2018 року, коли надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання здійснювалося Публічним акціонерним товариством «Київенерго», а не самим Позивачем. На підтвердження права вимоги Позивач посилається на договір про відступлення права вимоги № 602-18 від 11.10.2018 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго». Однак, відповідач вважає, що вимоги КП «Київтеплоенерго» у частині стягнення заборгованості, що утворилася до 1 травня 2018 року, є безпідставними, оскільки не підтверджено існування первинного боргу між ПАТ «Київенерго» та відповідачем; не надано доказів індивідуалізації цього боргу у договорі цесії; відсутні докази повідомлення Відповідача про заміну кредитора. Надані позивачем розрахунки заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені не можуть вважатися належними доказами, оскільки не підтверджені первинними документами і базуються на невідомих розрахункових даних. Тому такі розрахунки слід визнати недоведеними і безпідставними. Крім того, відповідач посилається на те, що тільки в період з 30.01.2013року по 23,01,2026 року ним були сплачені послуги за надані послуги КП «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) на загальну суму 21 474, 65 грн, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк». Оплата виконувалась регулярно і своєчасно, але, поки що з незрозумілих причин, вищевказані кошти були зараховані як оплата послуг на іншого Споживача, на іншу адресу, до якої відповідач не маю ніякого відношення. Аналогічно кошти не доходили на рахунки позивача і в попередні періоди.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні повідомив, що ним здійснювалась оплата житлово-комунальних послуг, які надаються КП «Київтеплоенерго», однак внаслідок помилки такі кошти зараховувались не за особовим рахунком відповідача, а іншої особи. Відповідач визнав наявність заборгованості перед КП «Київтеплоенерго», однак просив застосувати трирічний строк позовної давності до позовних вимог та не стягувати інфляційну складову боргу, три відсотки річних та пеню.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок квартира АДРЕСА_3 у вказаному будинку під'єднана до внутрішньо будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже власники квартири та особи, які зареєстровані за вказаною адресою, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 року споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (далі- ТЕ/ПГВ).
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 138369763 від 09.10.2025 року за адресою: АДРЕСА_4 з 19.01.2010 року зареєстрований ОСОБА_1 .
Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовився.
Виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року за вказаною адресою є комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», а з 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).
Вказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулювались Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
За правилом п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085), який згідно з вимогами чинного законодавства вважається публічним договором.
Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ), Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Щодо договору про надання з 01.11.2021 року позивачем послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Факт повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, підтверджено отриманням відповідачем таких послуг.
Крім того, виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язується оплатити їх вартість.
Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. 68, 156, 162.
За приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2025 року складає 45 315,50 грн, зокрема: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 9004,49 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 508,04 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 12 898,60 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 345,46 грн.
Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
За вищевказаною адресою за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії - 1596,91 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 785,32 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року.
Відповідно до додатку №1 та додатку №2 до договору цесії КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги з оплати послуг централізованого опалення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1672,00 грн та централізованого постачання гарячої води у розмірі 1296,00 грн.
Згідно з п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договорами або законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач належно виконує свої зобов'язання, а відповідач, у свою чергу, порушує свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Також суд враховує те, що за правилом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Як вбачається із матеріалів справи, сплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а відтак, початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 21 число кожного наступного місяця.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
При цьому, суд враховує те, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року № 309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин належним нарахуванням інфляційних втрат, пені та 3 % річних є нарахування, проведені з січня 2024 року.
Як вбачається з розрахунків інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення, інфляційної складової, 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційної складової, 3 % річних та пені заборгованості за постачання теплової енергії, інфляційної складової, 3 % річних та пені заборгованості за послуги з постачання гарячої води, інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з постачання гарячої води, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» та право вимоги, на які було відступлено на користь КП «Київтеплоенерго», відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18, інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з постачання централізованого опалення, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» та право вимоги, на які було відступлено на користь КП «Київтеплоенерго», відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 розрахунковим періодом є 01.01.2024 року по 30.04.2025 року.
Отже, позивачем дотримано вимог чинного законодавства щодо нарахування неустойки (пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення відповідачем плати за надані КП «Київтеплоенерго» послуги.
Також суд бере до уваги те, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року.
Таким чином, строк позовної давності слід обраховувати з урахуванням періоду надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за три роки, які передували установленню на території України карантину.
Крім того, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року доповнено пунктом 19 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року.
Враховуючи викладене, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності має право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилась, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилась до вказаної дати стягненню не підлягає.
Разом з тим, суд враховує положення ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.
Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа №437/2726/13-ц), Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 (справа № 712/8916/17).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води розрахунковим періодом є 01.05.2018 року по 30.06.2025 року. Отже, розрахунок вимог в цій частині вчинено позивачем у межах строку позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води розрахунковим періодом є 01.11.2021 року по 30.09.2025 року. Отже, розрахунок вимог в цій частині вчинено позивачем у межах строку позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води розрахунковим періодом є 01.11.2021 року по 30.09.2025 року. Отже, розрахунок вимог в цій частині вчинено позивачем у межах строку позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та гарячої води розрахунковим періодом є 01.03.2020 року по 30.09.2025 року. Отже, розрахунок вимог в цій частині вчинено позивачем у межах строку позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води розрахунковим періодом є 01.07.2015 року по 30.09.2025 року. Водночас відповідач періодично вносив оплату за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, чим фактично визнавав як факт користування такими послугами, так і заборгованість за попередні періоди. Таким чином, строк позовної давності щодо таких позовних вимог не є пропущеним, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до вимог щодо сплати відповідачем спірної заборгованості.
Також суд враховує те, що згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідач ОСОБА_1 визнав позов у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з 03.11.2022 року і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12898 від 16.10.2025 року.
Із урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 672,00 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 287,58 грн, три відсотки річних у розмірі 83,55 грн;
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 296,00 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 222,91 грн, три відсотки річних у розмірі 64,76 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 9004,49 грн.
- інфляційну складову боргу у розмірі 1 539,77 грн, три відсотки річних у розмірі 404,83 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 508,04 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 1 807,38 грн, три відсотки річних у розмірі 525,11 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 12 898,60 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 1806, 53 грн, три відсотки річних у розмірі 536,63 грн, пеню у розмірі 652,90 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 345,46 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 1402,79 грн, три відсотки річних у розмірі 411,64 грн, пеню у розмірі 500,83 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1596,91 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 785,32 грн;
- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 176,68 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя Я.К. Левицька