печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46677/25-ц
Пр. № 2-5464/26
31 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 72 670 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) доларів США, 00 центів.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 22.10.2024 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладений договір позики, за умовами якого позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 21 326 310,50 грн., що еквівалентно 513 887 (п'ятсот тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) доларів США, 00 центів.
Пунктом 2 договору встановлено, що позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку: - 22.11.2024 року - грошову суму, що становить еквівалент 7 267 - 22.12.2024 - 22.01.2025 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 7267 доларів США 00 центів; 22.02.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент центів; - 22.03.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; 22.04.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; 22.05.2025 року 22.06.2025 22.07.2025 - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7 267 доларів США 00 центів; 22.08.2025 року 22.09.2025 - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; 22.10.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент 433 950 доларів США 00 центів.
Згідно п. 8 договору позики, факт отримання відповідачем грошових коштів від Позикодавця підтверджується його підписом на цьому договорі та написаною власноруч заявою від 22 жовтня 2024 року щодо відсутності будь-яких претензій до кількості та якості грошових коштів отриманих від ОСОБА_1 .
Згідно п. 10 договору передбачено, що відповідно ст. 1046 ЦК України цей договір вважається укладеним з моменту передачі грошей.
Відповідно до п. 4 договору у разі несвоєчасного повернення грошей за цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожний день прострочення неустойку у розмірі 24 % річних від позиченої суми за кожний день прострочення її повернення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення повернення позики, від усієї суми позики за кожний день прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання.
У п. 5 договору, зазначено, що у разі прострочення Позичальником більше ніж на один місяць будь-якої із суми повернення за графіком, позикодавець має право пред'явити цей договір до стягнення.
Тобто строк зобов'язання щодо повернення грошових коштів за графіком з 22.11.2024 року по 22.08.2025 року настав 22 вересня 2025 року та починаючи з наступного дня зазначеної дати відповідач порушує прийняті на себе зобов'язання.
Станом на 22 вересня 2025 року відповідач заборгував суму у гривнях еквівалентну 72 670,00 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) доларів США.
Тому ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено вказану справу до судового розгляду по суті.
31 березня 2026 року сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, сторона позивача звернулась із заявою про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, доказів поважності причин неявки суду не надав, а відтак справу розглянуто за його відсутності.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.10.2024 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладений договір позики, за умовами якого позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 21 326 310,50 грн., що еквівалентно 513 887 (п'ятсот тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) доларів США, 00 центів.
Пунктом 2 договору встановлено, що позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку: - 22.11.2024 року - грошову суму, що становить еквівалент 7 267 - 22.12.2024 - 22.01.2025 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 7267 доларів США 00 центів; 22.02.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент центів; - 22.03.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; 22.04.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; 22.05.2025 року 22.06.2025 22.07.2025 - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7 267 доларів США 00 центів; 22.08.2025 року 22.09.2025 - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; року - грошову суму, що становить еквівалент 7267 доларів США 00 центів; 22.10.2025 року - грошову суму, що становить еквівалент 433 950 доларів США 00 центів.
Згідно п. 8 договору позики, факт отримання відповідачем грошових коштів від Позикодавця підтверджується його підписом на цьому договорі та написаною власноруч заявою від 22 жовтня 2024 року щодо відсутності будь-яких претензій до кількості та якості грошових коштів отриманих від ОСОБА_1 .
Згідно п. 10 договору передбачено, що відповідно ст. 1046 ЦК України цей договір вважається укладеним з моменту передачі грошей.
Так відповідно до умов договору від 22.10.2024 року, позивач свої зобов'язання виконав, та надав позику відповідачу.
Сторони відповідно до умов договору встановили строк дії даного договору, та строк виконання зобов'язань, а саме п. 2 передбачено строки та порядок повернення коштів.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1194 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству України.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики, внаслідок порушення позичальником умов такого договору у нього утворилась заборгованість, яка є предметом судового розгляду.
За правилами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 15 140, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНҐОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти у розмірі 72 670,00 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНҐОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 15 140, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Вовк