печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1510/25-к
21 квітня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000769 від 06.06.2024, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000769 від 06.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить змінити застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави, визначивши його в межах розміру встановлено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання про зміну запобіжного заходу зазначено, що ризики відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в даному кримінальному провадженні на даний час відсутні, а отже захисник вважає, що застосування запобіжного заходу застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж застава забезпечить належну поведінку обвинуваченого. Також посилався на те, що розмір застави застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 є непомірним для нього, оскільки заставодавцем є інша особа, а не безпосередньо обвинувачений, тому у разі відмови у зміні запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який просив зменшити розмір застави, визначивши його в межах розміру встановлено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що на думку сторони захисту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання про зміну запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України).
Суд зобов'язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання щодо обрання чи зміни запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК України.
Так, обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Продовження, пом'якшення, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Також, згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані зі застосуванням запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Судовим розглядом встановлено, що у кримінальному провадженні № 42024000000000769 від 06.06.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2024 у справі №761/25229/24 застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп., та у разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2024 у справі №761/25229/24 заставодавцем ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) внесено суму застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у місті Києві.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , передбачене ч. 3 ст. 368 КК України та належить до тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
На даному етапі кримінального провадження суд не вправі давати оцінку обґрунтованості підозри та пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки вказані обставини повинні досліджуватися судом в ході судового розгляду та за результатами чого буде прийнято остаточне рішення у справі.
Разом з тим, оцінці судом під час розгляду клопотання підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд зазначає, що припинення дії обов'язків, покладених ухвалами слідчих суддів на підозрюваного чи обвинуваченого, жодним чином не впливає на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до якого після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Також, відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов'язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Згідно із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків та підозрюваних отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні захисника, та доводи обвинуваченого й прокурора в судовому засіданні, суд вважає наявними ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду та незаконного впливу на ще недопитаних судом свідків. При цьому само по собі сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків жодним чином не свідчить про відсутність ризиків, які існували на момент застосування запобіжного заходу, а свідчить про те, що обраний запобіжний захід достатньо забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Тому суд вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж застава не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виконання покладених на нього обов'язків, також враховуючи, що стороною захисту не надано будь-яких конкретних доказів наявності обставин, які згідно із статтею 178 КПК повинні враховуватись при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, й відтак з таких підстав подане клопотання не підлягає задоволенню.
Разом з тим суд враховує тривалість застосування застави як запобіжного заходу, що наразі становить майже два роки, відсутність фактів порушень обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також те, що заставодавцем є інша особа, а не безпосередньо обвинувачений, а отже суд вважає за можливе зменшити для обвинуваченого ОСОБА_6 розмір застави як запобіжного заходу до 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 328 грн), тобто грошовий еквівалент розміру застави складе 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) грн 00 коп., який пропорційний меті запобіжного заходу та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відтак заставодавцю ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить повернути суму різниці між раніше застосованою та новою сумою застави, що становить 818 400 (вісімсот вісімнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., як частку внесеної застави на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2024 у справі №761/25229/24 за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у місті Києві.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193-194, 201, 315, 372, 376, 392-395 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити частково.
Зменшити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застосованого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2024 у справі №761/25229/24 запобіжного заходу у вигляді застави із 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп., до розміру 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.
Повернути заставодавцю ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 818 400 (вісімсот вісімнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., як частку внесеної застави на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2024 у справі №761/25229/24 за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у місті Києві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1