№ 755/15145/24
№ 1-кс/755/1702/26
"14" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сімферополь, АР Крим, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000131 від 11.04.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Слідча 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Клопотання погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000131, відомості про яке 11.04.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У період 19-22 лютого 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, у порушення міжнародно-правових норм, у тому числі Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та РФ (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 року та Федеральним Законом РФ № 42-ФЗ від 02.03.1999 року), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також, підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також, організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який у подальшому, став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20.02.2014 року РФ, як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу РФ, а також, придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
Так, 24.02.2022 року, у зв'язку з відкритим повномасштабним військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення військового стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022 року та строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Враховуючи вказані вище протиправні дії РФ, кінцевою ціллю окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна - АР Крим до складу РФ.
З цією метою, зокрема, для легалізації діяльності, так званих «представницьких» та «виборчих» інституцій управління окупаційної влади на тимчасово окупованій території АР Крим створено органи, які діють на постійній основі та беруть участь в організації, так званих «виборів» до представницьких органів влади всіх рівнів в РФ (федеральному, рівні суб'єкта федерації, рівні муніципального утворення, окружному рівні).
Зокрема, у 2014 році на ТОТ АР Крим було створено, так звану «Виборчу комісію Республіки Крим» (мовою оригіналу - «Избирательная комиссия Республики Крым»).
Відповідно до ст. 69 Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Основний Закон визначає, що питання організації виборі та референдумів на території України регулюється Розділом ІІІ.
Організація та проведення будь-яких виборів на суверенній території України в інший спосіб, ніж передбачено Конституцією України та Законів України, не допускається.
Організація протиправних виборів на тимчасово окупованих територіях є нічим іншим, як здійсненням певних заходів громадського значення, спрямованих на створення умов для реалізацію дій щодо незаконного голосування за кандидатів до представницьких органів влади РФ і вчинення таких дій перебуває поза межами законодавства України.
Відповідно до ст. 20 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації» (мовою оригіналу - «Об основних гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации»), в РФ діють наступні виборчі комісії: центральна виборча комісія; виборчі комісії суб'єктів РФ; окремі виборчі комісії; територіальні (районні, міські та інші) комісії; дільничні комісії. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виборчі комісії забезпечують реалізацію та захист виборчих прав та прав на участь у референдумі громадян РФ, здійснюють підготовку і проведення виборів і референдумів у РФ.
Тобто, територіальні виборчі комісії є складовою виборчої системи РФ, на які покладено обов'язки по організації та проведенні виборів на певній території.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», територіальні виборчі комісії діють на постійній основі. Положеннями ч. 6 вказаної статті визначено, що формування територіальних комісій здійснюється виборчою комісією суб'єкта РФ на основі положень, вказаних у ч. 2 ст. 22 зазначеного закону, а також пропозицій представників органів муніципальних утворень, зборів виборців за місцем проживання, роботи, служби, навчання, територіальних комісій попереднього складу.
У ч. 9 ст. 26 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації» визначено, крім інших, наступні повноваження територіальної виборчої комісії як: забезпечення на відповідній території реалізації заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдумів, розвитком виборчої системи в РФ, впровадженням, експлуатацією і розвитком засобів автоматизації, правовим навчанням виборців, професійною підготовкою членів комісії та інших організаторів виборів, референдумів; розподіл виділених з федерального бюджету, бюджету суб'єкта РФ коштів на фінансове забезпечення підготовки і проведення виборів, референдуму, контроль цільового використання вказаних коштів; заслуховування повідомлень органів виконавчої влади суб'єкта РФ і органів місцевого самоврядування з питань, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів, референдумів;
Положення ч. 7 ст. 28 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації» передбачають, що голова територіальної виборчої комісії призначається на посаду із числа членів комісії з правом вирішального голосу і звільняється з посади рішенням виборчої комісії суб'єкта федерації.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що на голову територіальної виборчої комісії, в тому числі, на тимчасово окупованій території, покладаються всі повноваження, віднесені до компетенції діяльності вказаної комісії, щодо організації та проведення незаконних виборів.
Так, досудовим розслідуванням отримані фактичні дані про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, фактично проживаючи на території міста Сімферополь, Автономної Республіки Крим, достеменно знаючи та розуміючи факт захоплення Автономної Республіки Крим збройними силами Російської Федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, а саме у АДРЕСА_2, у невідомий органу досудового розслідування час, але не пізніше 08.12.2023 року, маючи стійкий, прямий, виниклий за невідомих обставин, протиправний умисел, всупереч вимогам законодавства України, взяв участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території АР Крим, за наступних обставин.
02 грудня 2019 року постановою, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» № 47/369-2 сформовано, так звану «територіальну виборчу комісію Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», строком повноважень на 5 років, до складу якої, окрім інших, ввійшов громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01 червня 2022 року постановою, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» № 141/917-2, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено, так званим «головою територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим».
Разом з цим, постановою Центральної виборчої комісії РФ № 140/1080-8 «Про проведення голосування на виборах Президента Російської Федерації, призначених на 17 березня 2024 року, протягом кількох днів поспіль» (мовою оригіналу - «О проведении голосования на выборах Президента Российской Федерации, назначенных на 17 марта 2024 года, в течении нескольких дней подряд») від 08.12.2023 року, згідно з якою, на території Автономної Республіки Крим призначено вибори президента Російської Федерації, які проходитимуть 15, 16 та 17 березня.
Починаючи з грудня 2023 року, ОСОБА_6 , як «голова територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», відповідно до повноважень, покладених на нього Федеральним законом «Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», на підставі якого, організовані незаконні вибори 17.03.2024 року на території АР Крим, керував діями, так званої «територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим» щодо організації та проведення вказаних незаконних виборів.
У січні-березні 2024 ОСОБА_6 , як так званий. «голова територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», організовував інформаційно-роз'яснювальну діяльність щодо проведення виборів, які призначені на 17.03.2024 року; надавав методичну допомогу дільничним виборчим комісіям, у тому числі призначав, так званих «глав» дільничних виборчих комісій, а також, формував дільничні виборчі комісії, які в подальшому, брали участь у проведенні незаконних виборів 17.03.2024 року.
Зокрема, ОСОБА_6 , як «головою територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», прийнято рішення № 89/812-2 від 26.01.2024 року, відповідно до якого, затверджено план роботи, так званої «територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим» на 2024 рік; рішення № 92/878-2 від 02.02.2024 року, відповідно до якого, призначено осіб, відповідальних за роботу з засобами відеоспостереження під час проведення виборів президента, які призначенні на 17.03.2024 року; рішення № 97/926-2 від 29.02.2024 року, відповідно до якого, визначаються виборчі дільниці та їх адреси для проведення голосування, рішення № 98/932-2 від 07.03.2024 року, відповідно до якого, визначено місце та час передачі виборчих бюлетенів дільничним виборчим комісіям для проведення незаконних виборів 17.03.2024 року.
Отже, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2023, перебуваючи за адресою: АР Крим, АДРЕСА_2, будучи так званим «головою територіальної виборчої Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», організовуючи та керуючи її протиправною діяльністю, взяв участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у колабораційній діяльності, а саме, в участі в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
На підставі цього, 29.03.2024 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Згідно із ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
03 квітня 2024 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та повістку про виклик останнього до СУ ГУ СБУ в АР Крим на 08.04.2024 року, 09.04.2024 року та 10.04.2024 року в період часу з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.
Однак, останній на виклик не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв'язку з викладеним, в органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто не вручено, проте, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно із ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення йому такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про його виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з викладеним, в органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що громадянин України ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду.
11 квітня 2024 року у зв'язку з тим, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та його місцезнаходження невідоме, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
11 квітня 2024 року з матеріалів кримінального провадження № 22024011000000001 від 01.01.2024 виділено матеріали стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в окреме провадження за № 22024011000000131.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_6 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі:повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення № 55/2-1468-нт-вих. від 27.02.2024 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 як голова, так званої «територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», розпочав підготовчі процеси з організації та реалізації проведення виборів на ТОТ АР Крим; протоколом огляду речей та документів від 27.03.2024 року, відповідно до якого, на офіційній веб-сторінці, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» було встановлено, що ОСОБА_6 . Так званим. «головою територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», а також, здійснює свою діяльність для організації проведення незаконних виборів; протоколом огляду речей та документів від 27.03.2024 року, відповідно до якого, на офіційній веб-сторінці, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим», було встановлено, що ОСОБА_6 призначено на посаду, так званого «голови територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», зокрема, в публікація від 02.06.2022 року, а також було встановлено останнього;протоколом огляду речей та документів від 27.03.2024 року, відповідно до якого, на офіційній веб-сторінці, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» було встановлено, що ОСОБА_6 здійснює діяльність на посаді, так званого «голови територіальної виборчої комісії Залізничного району міста Сімферополя Республіки Крим», зокрема, приймає рішення про створення виборчих дільниць; протоколом огляду речей та документів від 09.04.2024 року, відповідно до якого, на офіційній веб-сторінці, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» було встановлено виборче законодавство; висновком експерта про проведення судової портретної експертизи від 14.07.2025 року № 291/1; листом з Офісу Президента України № 43-01/490 від 27.03.2024 року про те, що ОСОБА_6 не звертався щодо припинення громадянства України; повідомленням про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, від 29.03.2024 року; направленням відповідних текстових повідомлень із прикріпленими фотозображеннями повідомлення про підозру та повісток про виклик на його електронну пошту та публікаціями в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 03.04.2024 року; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Згідно зі ст. 177 КК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, забезпечення можливості своєчасності та повноти проведення досудового слідства, виконання процесуальних дій, виявлення та фіксації слідів злочинної діяльності, а також попередження ухилення підозрюваного від слідства.
Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри, у ході досудового розслідування отримано фактичні дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із вказаними доказами, зокрема, отриманими відомостями від оперативного підрозділу, а також, іншими відповідями на запити, направленими в порядку ст. 93 КПК України, встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки останній, переховуючись від органів досудового розслідування та/або суду на території ТОТ АР Крим та перебуваючи на зазначеній території, в тому числі, під час та після деокупації ТОТ АР Крим, має можливість: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення.
На даний час, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу: відповіддю на доручення, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч .1 ст. 177 КПК України.
Разом із тим, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, буде перешкоджати встановленню істини та ухилятиметься від явки, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, здійснюватиме вплив на свідків.
За таких обставин, підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню, а також, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про існування ризиків передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування.
З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного не вбачається.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, слідчий відділ (з дислокацією у м. Київ) Головного управління СБ України в АР Крим розташований за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Юрія Поправки, буд. 14-А.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі, прохала задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки перебуває у розшуку, і наразі, місцеперебування його не встановлене, зокрема, може продовжити вчиняти вказане вище кримінальне правопорушення або вчинити нове, тому, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе належним чином забезпечити процесуальну поведінку останнього.
Захисник ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував, оскільки його підзахисний перебуває на тимчасово окупованій території і невідомо, чи має останній доступ до українських інтернет-ресурсів.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000131 від 11.04.2024 року.
29 березня 2024 року в межах кримінального провадження № 22024011000000001 від 01.01.2024 року, з якого, згідно з постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 11.04.2024 року, виділено матеріали кримінального провадження № 22024011000000131 від 11.04.2024 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, про що опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 68 (7728) від 03.04.2024 року та 03.04.2024 року - на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, на виконання вимог ст. 135 КПК України, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, повістки на 08.04.2024 року, 09.04.2024 року та 10.04.2024 року до слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим для участі в проведенні слідчих та процесуальних дій, а також, повідомлення про підозру також опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження випуск № 68 (7728) від 03.04.2024 року та 03.04.2024 року - на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Зокрема, у зв'язку з наведеними вище обставинами, ОСОБА_6 постановою старшого слідчого 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_7 від 11.04.2024 року оголошено в розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити це правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , який, зокрема, перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, за наявної інформації не виїхав з неї до теперішнього часу, не з'явився на виклики слідчого, суду, що є достатньою підставою вважати, що останній переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, а усвідомлення підозрюваним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування ризиків, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь, АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: