Справа №:755/6894/26
Провадження №: 1-кс/755/2065/26
"12" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючої слідчої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Сирійської Арабської Республіки, уродженцю м. Тартус Сирійської Арабської Республіки, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , та на судні «ІНФОРМАЦІЯ_3»(IMO: НОМЕР_1 ), паспорт громадянина Сирійської Арабської Республіки серія № НОМЕР_2 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026011000000059 від 03 квітня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Слідчий в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026011000000059 від 03 квітня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України.
Слідчим відділом (з дислокацією у м. Київ) Головного управління
СБ України в Автономній Республіці Крим (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 14-А), за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001194, відомості про яке 24.10.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза підозрою громадянина Арабської Сирійської Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 1 ст. 111, ст. 291, ч. 1 ст. 332-1, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 332-1, ч. 2 ст. 332-1, ч. 3 ст. 332-1 КК України.
31.03.2026 громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у рамках вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України.
03.04.2026 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва (справа
№ 755/23727/25, провадження № 1-кс/755/1414/26), до підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Сирійської Арабської Республіки, уродженця м. Тартус Сирійської Арабської Республіки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Сирійської Арабської Республіки серія № НОМЕР_2 , раніше не судимого, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, тобто до 29.05.2026 та покладено наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою у даному кримінальному провадженні;
2) не відлучатись з території України без дозволу слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії у даному кримінальному провадженні.
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
03.04.2026 прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя винесено постанову про виділення з матеріалів досудового розслідування №42014000000001194 від 24.10.2014 матеріалів досудового розслідування відносно підозрюваного громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 332-1 КК України та зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22026011000000059 від 03.04.2026.
12.05.2026 відповідно до ч. 2 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна
є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Створення та діяльність органів іноземної держави на тимчасово окупованій території України - Автономна Республіка Крим (далі - ТОТУ АР Крим) призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України та порушення її суверенітету.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян
та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014№1207-VII, визначено, що тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії РФ є: сухопутна територія та повітряний простір Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії РФ з 20.02.2014.
У зв'язку з цим, зазначений закон встановлює особливий правовий режим
на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, країною членом якої зокрема є РФ та Україна, переважною більшістю голосів проголосувала за прийняття Резолюції від 27.03.2014 № A/RES/68/262, якою визначила, що референдум, проведений на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 16.03.2014, не був санкціонований Україною, підтвердила свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності і територіальній цілісності України в її міжнародно-визнаних кордонах; закликали всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності України, в тому числі будь-яких спроб змінити кордони України за допомогою загрози силою або її застосування, або інших незаконних засобів підкреслила, що референдум, проведений в АР Крим та м. Севастополі, 16.03.2014, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до п.п. 3-5 ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, кожна держава стосовно суден, що ходять під її прапором, вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки в морі.
У зв'язку з неможливістю здійснення у морських портах, розташованих на ТОТ АР Крим та м. Севастополя, обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних, експедиційних робіт та інших, пов'язаних з цим, видів господарської діяльності, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 578-р, Міністерству інфраструктури України та Державній інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті доручено здійснити заходи щодо тимчасового припинення своїх повноважень на території АР Крим і м. Севастополя, та закриття морських портів Керч, Севастополь, Євпаторія, Феодосія та Ялта.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 № 255 «Про закриття морських портів», що набув чинності 15.07.2014, до відновлення конституційного ладу України на ТОТ АР Крим та м. Севастополя закрито морські порти Керч, Севастополь, Євпаторія, Феодосія та Ялта.
Одночасно Міністерство закордонних справ України своєю нотою від 04.08.2014 № 630/23-300-3716 звернулося до Дипломатичних Місій іноземних держав, в якій зауважило, що заходження суден під іноземним прапором до закритих морських портів на території АР Крим та м. Севастополя розглядатимуться українською стороною як порушення норм міжнародного права, як дії, що підривають суверенітет України, а також як порушення законодавства України, що тягне за собою відповідальність судновласників, операторів і капітанів суден, у тому числі кримінальну.
Таким чином, уповноважені державні органи України своїми діями вчинили вичерпні заходи, відповідно до міжнародної морської практики, спрямовані на попередження міжнародної спільноти про закриття морських портів на тимчасово окупованій території України - в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, небезпеку заходження до них та відповідальність судновласників, операторів та капітанів суден за порушення законодавства України та міжнародно-правових норм.
В свою чергу, Постановою Міністерства транспорту Сирійської Арабської Республіки № 358 щодо застосування міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (STCW) 1978 року зі змінами, визначено обов'язки капітана судна як старшої посадової особи екіпажу, що несе персональну відповідальність за усі питання, пов?язані з адміністративною, технічною та соціальною експлуатацією судна.
Так, громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи капітаном судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3, країна реєстрації Танзанія, власником якого на той момент була компанія «Vilnius Management Co.» ІМО: 0063330, будучи службовою особою, яка відповідно до ст. 58. Кодексу торговельного мореплавства України має на судні службове становище, достеменно знаючи про офіційне закриття морських портів на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, вирішив проігнорувати Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 № A/RES/68/262, та порушити законодавство держави Україна, зокрема: ст.ст. 1, 2, 5, 17 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 2, 5, 6, 18 Закону України «Про прикордонний контроль», ст.ст. 5, 10, 11, 17 Закону України «Про морські порти України», наказ Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 № 255, норми міжнародного морського права: ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, ст.ст. 5, 6, 10 Конвенції ООН про відкрите море 1958 року, ст.ст. 1, 2, 17 Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону 1958 року, за наступних обставин.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), будучи капітаном судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3, з використанням свого службового становища, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.10.2024, здійснив незаконний захід до закритого Україною Керченського морського рибного порту, що знаходиться на тимчасово окупованій РФ території України (м. Керч), в порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України з метою заподіяння шкоди інтересам держав для подальшого завантаження сумішшю зріджених нафтових газів, не оформлюючи при цьому жодних дозвільних документів в компетентних органах України.
Одночасно, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), усвідомлюючи злочинний характер своїх дій при здійсненні входу до закритого морського порту України на тимчасово окупованій РФ територій України (м. Керч) з використанням судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3, використовуючи своє службове становище з метою приховання протиправної діяльності, періодично здійснював вимкнення системи «AIS» (Automatic Identification System, Автоматична ідентифікаційна система) вказаного судна та вносив до неї фіктивні відомості щодо курсу слідування судна, з метою подальшого уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення.
Таким чином ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, а саме у порушенні порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчиненого службовою особою з використанням службового становища.
Крім того, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи капітаном судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3, країна реєстрації Танзанія, власником якого на той момент була компанія «Vilnius Management Co.» ІМО: 0063330, тобто особою, яка, відповідно до пункту (с) правила I/1 глави 1 Додатку до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, учасниками якої є Україна та Сирійська Арабська Республіка, командує судном та відповідно до ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України маючи на судні службове становище, вирішив повторно проігнорувати Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 № A/RES/68/262 та повторно порушити законодавство держави Україна, зокрема: ст.ст. 1, 2, 5, 17 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 2, 5, 6, 18 Закону України «Про прикордонний контроль», ст.ст. 5, 10, 11, 17 Закону України «Про морські порти України», наказ Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 № 255, норми міжнародного морського права: ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, ст.ст. 5, 6, 10 Конвенції ООН про відкрите море 1958 року, ст.ст. 1, 2, 17 Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону 1958 року.
Так, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), будучи капітаном судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3, тобто будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, умисно у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.11.2024, діючи повторно, з метою заподіяння шкоди інтересам держави, забезпечив завантаження судна сумішшю зріджених нафтових газів загальним об'ємом 1926.131 МТ/VAC. При цьому, не оформлюючи жодних дозвільних документів в компетентних органах України, що дозволяють завантаження та вивезення вказаного вантажу за межі митної території України. Таким чином, здійснюючи незаконний вихід із закритого Україною Керченського морського рибного порту, що знаходиться на тимчасово окупованій РФ території України (м. Керч).
Одночасно, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій при здійсненні виходу із закритого морського порту України на тимчасово окупованій РФ територій України (м. Керч) з використанням судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3 , з метою приховання своєї протиправної діяльності, періодично здійснював вимкнення системи «AIS» (Automatic Identification System, Автоматичної ідентифікаційної системи) вказаного судна та вносив до неї фіктивні відомості щодо курсу слідування судна, з метою подальшого уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, а саме у порушенні порядку виїзду з тимчасово окупованої території України з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчиненого повторно, службовою особою з використанням службового становища.
Підозра ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними доказами, а саме:
1.Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
2.Рапортом про виявлене кримінальне правопорушення;
3.Протоколом обшуку від 06.12.2025;
4.Протоколом огляду від 18.02.2026;
5.Протоколом огляду від 19.02.2026;
6.Відповіддю Державного космічного агентства України;
7.Відповіддю громадської організації «Project Expedite Justice»
8.Іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності обґрунтовують підозру зазначеній вище особі.
Таким чином, орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником повідомив ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою для зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) стало невиконання ним, покладених обов'язків та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховується від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у наступному:
1. Підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, ігноруючи покладені на нього обов'язки з метою ухилення від кримінальної відповідальності 11.05.2026 прибув до пункту пропуску державного кордону Паланка (Маяки -Удобне), без відповідного дозволу слідчого, прокурора, вчинив дії спрямовані на подальший перетин державного кордону. Крім того, підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), 09.04.2026 із використанням засобів зв'язку, а саме месенджеру «WatsApp» було надіслано виклик для проведення допиту в якості підозрюваного на 10 год., 14.04.2026, однак останній у зазначений час не з'явився, про поважні причин неявки не повідомив чим перешкоджає встановленню істини по справі та грубо ігнорує покладені на нього обов'язки.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду.
2. Підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), використовуючи своє становище капітана судна «ІНФОРМАЦІЯ_3» IMO: 8919879, на якому вилучено речові докази, що мають значення в даному кримінальному провадженні може знищити або вжити заходів до знищення чи переховування інших речових доказів. Крім того, враховуючи що судно «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3 , на даний час використовується іншим капітаном та іншими членами команди, з використанням свого службового становища підозрюваний може вчинити дії щодо сприяння у знищенні чи спотворенні речових доказів, які знаходяться на судні «ІНФОРМАЦІЯ_4» та ще органом досудового розслідування не вилучено.
3. Підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) може тиснути та впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Підґрунтям такого ризику є те, що здебільшого свідками у кримінальному проваджені є команда судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», IMO: НОМЕР_3 , які працювали у 2024 році під керівництвом підозрюваного враховуючи статус «капітана» ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) і можуть залежати від його волі. Крім того підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) через капітана судна «ІНФОРМАЦІЯ_3» на якому працює член колишньої команди, може вплинути на показання свідків.
Враховуючи викладене, існує ризик здійснення реального тиску на свідків з боку ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) чи за його дорученням.
Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, - незаконний вплив на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного стороною обвинувачення встановлено достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.
4. Підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховати чи спотворити об'єктивні данні злочину в котрому він обґрунтовано підозрюється, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, шляхом управління судном та можливістю повторного порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), будучи капітаном судна, має достатній рівень знань для того щоб керувати судном, та використовуючи своїх підлеглих може незаконно покинути український порт з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З огляду на викладене, та враховуючи те що, до підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, які останній грубо ігнорує та те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності здійснив спробу державного кодону, орган досудового розслідування приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв'язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти зазначеним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, наполягала на зміні підозрюваному запобіжного заходу з особистого зобов'язання на тримання під вартою без визначення суми застави, повідомивши, що: підозрюваний не з'являвся за викликами до слідчого, не повідомляв про причини неявки; до цього часу не надавав покази у цьому кримінальному провадженні; адвокату тричі було відмовлено у погодженні угоди про визнання винуватості, оскільки за умови сторони захисту, спочатку необхідно домовитися про усі умови та наслідки угоди, тільки після цього підозрюваний бажає надати покази, у той же час їх позиція не узгоджується з пред'явленою підозрою; у судовому засіданні після оголошення ухвали про обрання запобіжного заходу підозрюваному було перекладачем зроблено усний переклад тексту, запитань щодо незрозумілості змісту ухвали від підозрюваного не було, крім того, у нього є адвокат для роз'яснення процесуальних процедур та надання юридичної допомоги; письмовий переклад ухвали не здійснювався, оскільки сторона захисту не подавала, відповідно до ч.4 ст. 29 КПК України, клопотання про здійснення перекладу тексту ухвали; підозрюваний був затриманий на контрольно-пропускному пункті за порушення, пов'язані з обліком документами, при складанні матеріалів було перевірено особу та виявлено, що у нього заборона ухвалою суду на виїзд з України, лише після цього були повідомлені органи СБУ.
У судовому засіданні підозрюваний пояснив, що слідчим суддею у судовому засіданні йому було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, суд роз'яснив йому зміст ухвали, а перекладач зробив її переклад на його рідну мову, однак, письмового тексту перекладу він не отримував. Він проживав у місті Одеса в орендованій квартирі чи на кораблі, понад півроку він не бачив рідних, його матір дуже хвора, тому він вирішив поїхати до неї попрощатися. Він зателефонував адвокату та запитав чи може виїхати з України, категоричної заборони він не почув. Тому він вирішив поїхати додому. Він не знав, що повинен про своє рішення повідомити слідчого, про свої наміри він повідомив лише адвоката. Він приїхав на пропускний пункт, пройшов перший пост, а на другому його затримали за адміністративне правопорушення з документами. Потім викликали працівників СБУ. Щодо неявки до слідчого 14 квітня 2026 року, то він дійсно отримував повідомлення з мобільного телефону працівника СБУ на ім'я ОСОБА_11 , про цей факт він повідомив адвокату. Саме адвокат повідомив, що немає потреби йти до слідчого, а він сам повідомить слідчого, що вони не з'являться, оскільки він зайнятий в іншому провадженні. Він наполягає, що не мав умислу порушувати Закони України, не ухилявся від слідства та просить не змінювати йому запобіжний захід. Він визнає свою вину: на час вчинення він не знав, що вчиняє злочин, але під час досудового розслідування він дізнався, що його дії підпадають під дію кримінального кодексу, тому тепер він щиро розкаюється у своїх діях.
У судовому засіданні адвокат наполягав на відсутності підстав для задоволення клопотання, наполягав, що: підозрюваному не було надано тексту ухвали на рідній мові, тому він не розумів змісту ухвали та обмежень, покладених на нього; він має постійне місце проживання в місті Одеса, що підтверджується відповідним договором; працівники СБУ не викликали підозрюваного на проведення слідчих дій у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, тому не можуть стверджувати, що той ухилявся від явок до слідчого; відсутні докази його затримання на контрольно -пропускному пункті; він (адвокат) неодноразово звертався до прокурора з пропозицією, що підозрюваний внесе грошову суму, як донат на ЗСУ, однак, запропоновані суми не влаштовували прокурора; він (адвокат) тричі звертався до прокурора з клопотаннями про укладення угоди про визнання винуватості, однак тричі отримував відмову; для гарантій свого підзахисного, він просив прокурорів обговорити умови угоди та суми доната, і тільки у разі погоджень, його підзахисний надасть покази про визнання винуватості, з урахуванням позиції останнього проте те, що він від слідчих СБУ дізнався, що вчиненні ним дії є злочином і він у цьому визнає свою вину. Він наполягає на відсутності підстав для задоволення клопотання, однак, у разі рішення про наявність підстав для задоволення, просить залишити наявний запобіжний захід, збільшивши обсяг обмежень, а саме вилучити документи для виїзду за кордон, або обрати домашній арешт за адресою його проживання, згідно договору оренди квартири.
Вислухавши клопотання, дослідивши долучені до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши долучені документи сторони захисту, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання вимог ст. 2 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановила. Крім того, у судовому засіданні, на думку слідчої судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України.
Ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, та відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатися із території України без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Крім того, були роз'яснені наслідки невиконання, покладених обов'язків.
Однак, як встановлено у судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), порушив покладені на нього обов'язки, не з'явився на виклики до слідчого та був зупинений при намаганні залишити територію України. Такі порушення, покладених на підозрюваного обов'язків, привели до звернення до суду слідчого за погодженням з прокурором з клопотанням про змін раніше обраного запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання/зміні запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, майновий стан підозрюваного, його вік, міцність його соціальних зав'язків.
Вказані вище обставини, а також суспільна небезпечність кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), на думку слідчої судді, дають підстави вважати, що з боку підозрюваного існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі та будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, а також з урахуванням неодноразової відмови прокурора в укладенні угоди про визнання винуватості та погодження покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, з урахуванням порушення, покладених на нього обов'язків, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; з урахуванням позиції захисту про відсутність у підозрюваного інформації про те, що на час вчинення інкримінуємих дій він вчиняв злочини, то підозрюваний може схилити свідків, до дачі не правдивих показів у судовому засіданні, оскільки суд приймає до уваги покази які надаються безпосередньо у судовому засіданні; підозрюваний може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому слідча суддя приходить до висновку про необхідність зміни підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), обраного раніше запобіжного заходу.
Щодо позиції сторони захисту про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то наданий договір оренди житла не містить відповідних реквізитів, при цьому слідчому судді не надано документів на підтвердження особи, який є власником квартири, не надано відповідних документів про існування такої квартири та кому вона належить і на якому праві, відсутні дані чи доведено власнику, що орендар бажає відбувати запобіжний захід у виді домашнього арешту у його квартирі, чи роз'яснено власнику, що працівники поліції будуть без попередження приходити до його квартири та перевіряти виконання підозрюваним запобіжного заходу, також відсутня згода власника на відбування орендарем у його власності запобіжного заходу.
Крім того, підстав для обрання відносно підозрюваного інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, слідчим суддею не встановлено та сторонами не доведено.
На підставі наведеного слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та зміни підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання на тримання під вартою.
Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про зміну запобіжного, слідча суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням обов'язків передбачених п. 1, 2, 3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчої судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі наведеного та, керуючись, ст.176 - 178, 182 - 184, 200, 368-372, 309 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026011000000059 від 03 квітня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України - задовольнити.
Змінити ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 20 (двадцять) днів, тобто до 31 травня 2026 року (включно), в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) обчислювати з моменту його фактичного затримання - з 00 години 13 хвилин 12 травня 2026 року.
Визначити ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження, за першою вимогою у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із території України без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення, в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 травня 2026 року.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1