вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 759/24394/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9869/2026Головуючий у суді першої інстанції - Петренко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
19 травня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , згідно з яким просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь:
1) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 13828,45 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 2337,01 грн., 3 % річних у розмірі 656,95 грн.;
2) заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 14810,60 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 2502,99 грн., 3 % річних у розмірі 703,60 грн.;
3) заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 22276,80 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 3071,26 грн., 3 % річних у розмірі 877,59 грн., пеню у розмірі 1067,73 грн.;
4) заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 в розмірі 18082,04 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2365,36 грн., 3 % річних у розмірі 669,83 грн., пеню у розмірі 814,96 грн.;
5) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 7008,48 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1184,43 грн., 3 % річних у розмірі 332,95 грн.;
6) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7267,97 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1228,29 грн., 3 % річних у розмірі 345,28 грн.;
7) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн.;
8) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн.;
9) заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 217,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг до 31.10.2021 - з центрального опалення та з центрального постачання гарячої води. З 01.11.2021 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
КП «Київтеплоенерго» на своєму веб-сайті оприлюднило типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло - та водопостачання, як наслідок квартира АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло - та водопостачання, а тому відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ, від яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).
Позивач надає відповідачам щомісячно послуги, проте відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачують за спожиті послуг внаслідок чого утворилась заборгованість.
Також, на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПрАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право грошової вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04.03.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка складається з:
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 4 436,03 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );
- інфляційної складової боргу у розмірі 831,46 грн., трьох відсотків річних у розмірі 221,68 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 217,85 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );
- інфляційної складової боргу у розмірі 228,26 грн., трьох відсотків річних у розмірі 60,86 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 13828,45 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );
- інфляційної складової боргу у розмірі 2337,01 грн., трьох відсотків річних у розмірі 656,95 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 14810,60 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );
- інфляційної складової боргу у розмірі 2502,99 грн., трьох відсотків річних у розмірі 703,60 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22276,80 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );
- інфляційної складової боргу у розмірі 3071,26 грн., трьох відсотків річних у розмірі 877,59 грн., пені у розмірі 1067,73 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 18082,04 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );
- інфляційної складової боргу у розмірі 2365,36 грн., трьох відсотків річних у розмірі 669,83 грн., пені у розмірі 814,96 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн; (рахунок № НОМЕР_4 );
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн; (рахунок № НОМЕР_5 );
- заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 217,98 грн, (рахунок № НОМЕР_6 );
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514,00 грн.
В апеляційній скарзі, відповідачка, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка сформувалася до травня 2018 року в розмірі 5653,88 грн., інфляційних втрат і 3 % річних в розмірі 14526,85 грн., судового збору в розмірі 1514,40 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимог в цій частині відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення підлягає скасуванню в частині стягнення судового збору, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та належить до пільгової категорії, визначеної Законом України «Про судовий збір», а тому звільняється від сплати судового збору.
Вказує, що КП «Київтеплоенерго» не надало належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичні обсяги наданих послуг до 01.05.2018, окрім власного розрахунку, що не може вважатися належним доказом.
Посилається на те, що відсутні правові та фактичні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки прострочення виконання зобов'язань було зумовлене об'єктивними, надзвичайними та невідворотними обставинами, зокрема введенням воєнного стану в Україні.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Зазначені ухвали 17.04.2026 було вручено уповноваженому представнику КП «Київтеплоенерго».
ОСОБА_2. ухвали Київського апеляційного суду від 06.04.2026 не отримав, у зв'язку із чим поштове повідомлення повернулося до апеляційного суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише ОСОБА_1 і лише в частині вимог про стягнення заборгованості до 01.05.2018, а також в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, то відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України його законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 №630 (далі - Закон, Правила).
Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано на офіційному сайті типовий договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
На підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПрАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», останнє прийняло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.
Судом встановлено, що будинок, в якому розташована квартира відповідачів за адресою: АДРЕСА_3 підключений до мереж тепло- та водопостачання. Відповідачі, проживаючи та будучи зареєстрованими за цією адресою, є споживачами цих комунальних послуг і, відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», несуть солідарну відповідальність за їх оплату.
На підтвердження надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в будинок за адресою: АДРЕСА_3 позивачем надано корінці нарядів про включення та відключення будинку, відомості спожитої теплової енергії.
Відповідачі, у свою чергу, не надали жодних доказів, які б спростовували або частково заперечували розмір цієї заборгованості.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем, у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку слід стягнути з відповідачів.
Разом з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з 01.07.2015 по 02.04.2017 не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені поза межами строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 2 статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
У цій справі судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.12.2019 № 2244 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго», визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Водночас, 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
Відповідно до Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно п. 3.4.2 Договору, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії кредитор відступає, новий кредитор/позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 та/або додатку №2 до договору цесії.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача щодо заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
З наданих до суду розрахунків заборгованості, здійснених до 01.05.2018, а також додатків № 1 та № 2 до Договору цесії убачається, що заборгованість, яка виникла до 01.05.2018 та зазначена у додатках № 1 та № 2 до Договору цесії і право вимоги за якою перейшло до КП «Київтеплоенерго» кореспондується із розрахунками заборгованості, які містять інформацію перебіг виникнення заборгованості.
Розмір заборгованості, яка виникла до травня 2018 року відповідачкою спростований не був, доказів відсутності заборгованості на момент відступлення права вимоги до КП «Київтеплоенерго», як і доказів оплати спожитих послуг, відповідачкою надано не було.
Посилання апелянта на те, що прострочення виконання зобов'язань було зумовлене об'єктивними, надзвичайними та невідворотними обставинами, зокрема введенням воєнного стану в Україні, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та який триває донині.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання цивільного зобов'язання.
Сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.
Разом з тим, відповідачка належними та допустимими доказами не довела наявності зв'язку між неможливістю виконання нею своїх зобов'язань щодо оплати спожитих нею послуг та введенням воєнного стану на території України внаслідок широкомасштабного російського вторгнення.
Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача та відповідачів належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, та правильне по суті рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін в оскаржуваній частині.
Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення судового збору з відповідачки на користь позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., який за результатами розгляду справи був покладений судом першої інстанції на відповідачів у рівних частках.
Однак, ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву, долучала докази на підтвердження наявності у неї другої групи інвалідності (а.с. 53).
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд першої інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат, не врахував, що відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_7 , то зважаючи на зміст п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», остання звільнена від сплати судового збору, відтак відсутні підстави для стягнення з неї судового збору на користь позивача.
Таким чином, виходячи із аналізу ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір, який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягав би стягненню з відповідачки на користь позивача, слід компенсувати позивачеві за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок - скасувати.
Витрати Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1514,00 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова