вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/10685/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8982/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Кокошко О.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І
18 травня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Кисель Анною Сергіївною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
У травні 2025 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з яким просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь:
1) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 19631,21 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2925,05 грн, три відсотки річних у розмірі 735,77 грн;
2) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2712,73 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 404,20 грн, три відсотки річних у розмірі 101,67 грн;
3) заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 42387,34 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6315,71 грн, три відсотки річних у розмірі 1578,20 грн;
4) заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22695,83 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3386,27 грн, три відсотки річних у розмірі 853,55 грн;
5) заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 57628,27 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 7172,55 грн, три відсотки річних у розмірі 1764,75 грн, пеню у розмірі 2147,11 грн;
6) заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 1273,25 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 338,25 грн, три відсотки річних у розмірі 96,51 грн, пеню у розмірі 117,43 грн;
7) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1336,59 грн.;
8) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг до 31.10.2021 - з центрального опалення та з центрального постачання гарячої води. З 01.11.2021 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
КП «Київтеплоенерго» на своєму веб-сайті оприлюднило типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло - та водопостачання, як наслідок квартира АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло - та водопостачання, а тому відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ, від яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).
Позивач надає відповідачам щомісячно послуги, проте відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачують за спожиті послуг внаслідок чого утворилась заборгованість.
Також, на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПрАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право грошової вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.12.2025 позовну заяву задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальній сумі 176959 (сто сімдесят шість дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп., а саме:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 19631 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн 21 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2925 (дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн 05 коп. та 3% річних у розмірі 735 (сімсот тридцять п'ять) грн 77 коп.;
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2712 (дві тисячі сімсот дванадцять) грн 73 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 404 (чотириста чотири) грн 20 коп. та 3% річних у розмірі 101 (сто одна) грн 67 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 42387 (сорок дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 34 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 6315 (шість тисячі триста п'ятнадцять) грн 71 коп. та 3% річних у розмірі 1578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн 20 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22695 (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн 83 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн 27 коп. та 3% річних у розмірі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн 55 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 57628 (п'ятдесят сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн 27 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 7172 (сім тисяч сто сімдесят дві) грн 55 коп. та 3% річних у розмірі 1764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн 75 коп., пеню у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 11 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн 25 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн 25 коп. та 3% річних у розмірі 96 (дев'яносто шість) грн 51 коп., пеню у розмірі 117 (сто сімнадцять) грн 43 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн 57 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 1336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн 59 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514,00 грн.
В апеляційній скарзі, відповідачі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що до матеріалів справи було долучено належні докази про наявність у квартирі відповідачів засобів обліку води та здійснення повірки лічильника гарячого водопостачання, що залишено судом першої інстанції поза увагою. При цьому указують, що в матеріалах справи відсутня інформація про здійснення контрольного зняття показань вузла розподільного обліку.
Посилається на те, що позивачем не було надано базових вихідних даних та показників вузла комерційного обліку, що на переконання відповідачів, унеможливлює розрахування суми заборгованості.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Зазначені ухвали 22.04.2026 було доставлено до електронного кабінету КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у системі «Електронний суд», що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
При цьому, 28.03.2018 в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Повідомленням визначено, що відповідно до норм ст. 634 ЦК України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Відповідно до п.п. 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (далі - кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор/позивач) було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
Згідно п. 3.4.2 Договору, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії кредитор відступає, новий кредитор/позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 та/або додатку №2 до договору цесії.
Відповідно до Додатку №1 та Додатку №2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та послуги гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та послуги гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
За даними витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 03.07.2008 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, відповідачі, будучи зареєстрованими за зазначеною адресою, є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає КП «Київтеплоенерго».
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було надано доказів ненадання житлово-комунальних послуг або надання вказаних послуг неналежної якості, доказів відмови від надання позивачем послуг, щоб надавало право звільнити їх від оплати послуг.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону).
Аналогічний обов'язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні до 01 травня 2022 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води до 2019 року було врегульовано Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила № 630), а на даний час регулюються Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - Правила № 1182), Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - Правила № 830), відповідно до вимог даних нормативно-правових актів, послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16.
Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до 31.10.2021 були споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , які надавало ПАТ «Київенерго», а після 01.05.2018 - КП «Київтеплоенерго», однак відповідачами належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому у них наявні невиконані боргові зобов'язання перед позивачем за надані комунальні послуги.
На підтвердження позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало: розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.03.2025, довідку про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, корінці нарядів про включення та відключення до мереж теплопостачання та гарячої води.
Водночас, судом також було встановлено, що відповідачами не було надано доказів ненадання житлово-комунальних послуг або надання вказаних послуг неналежної якості, доказів відмови від надання позивачем послуг, щоб надавало право звільнити їх від оплати послуг.
Заперечуючи проти позовних вимог та наявності заборгованості відповідачі посилаються на те, що у квартирі встановлено засіб обліку гарячої води, однак при нарахуванні плати за спожиті послуги позивачем було обрано невірну методику розрахунку, залишивши поза увагою факт наявності засобу обліку гарячої води, однак такі посилання відповідачів апеляційним судом відхиляються, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 ЖК України (на час виникнення спірних правовідносин), плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно із пунктом 12 частини другої статті 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 індивідуальний споживач зобов'язаний надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Положеннями статей 8-10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» установлено обов'язок споживача щомісяця надавати виконавцю послуг показання квартирних засобів обліку води, за якими повинні проводитися нарахування оплати за послуги з теплопостачання.
Отже, вимогами чинного законодавства передбачений обов'язок споживача щомісяця знімати та передавати виконавцю послуг показання квартирних засобів обліку гарячого водопостачання.
Відповідно до пункту 10 Правил № 630, оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Згідно із пунктом 11 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
При цьому в пункті 18 Правил № 630 передбачено, що після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Пунктом 20 Правил № 630 встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Згідно п. 45 Правил № 1182, індивідуальний споживач зобов'язаний: надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором. Надавати інформацію щодо площі квартири (приміщення) для розподілу обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Водночас, відповідачами не надано доказів того, що ними, як споживачами, здійснювалося регулярне передавання показників квартирного засобу обліку гарячої води виконавцю, відтак нарахування плати за централізоване постачання гарячої води у відповідний розрахунковий період за відсутності показань правомірно проводилося позивачем на підставі нормативів (норм).
Посилаючись на невірний розрахунок заборгованості, що зроблений позивачем, відповідачами на його спростування контр-розрахунку не надано, які і не надано доказів оплати спожитих послуг. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення до КП «Київтеплоенерго» з вимогами про перерахунок заборгованості, її коригування, запитами щодо обсягів споживання та методики нарахування.
Відповідачами також не спростовано належними та допустимими доказами у справі факт наявності та розміру заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення надані як до, так і після 01.05.2018, що є їх процесуальним обов'язком.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що долучені до позовної заяви докази на підтвердження обґрунтованості розміру позовних вимог не містять базових вихідних даних та показників вузла комерційного обліку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки протягом спірного періоду відповідачами не оскаржувалися дії позивача щодо нарахування плати за показниками саме цих засобів обліку та не заявлялося про їх відсутність або невідповідність технічним нормам, що свідчить про визнання ними правомірності використання таких засобів обліку в період виникнення заборгованості, а також показань таких засобів обліку при нарахуванні плати за надані послуги.
Водночас, надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог є належними та достатніми, надають змогу суду встановити порядок нарахування заборгованості, а також вказують на те, що відповідачами у спірний період не здійснювалися оплати спожитих послуг.
Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачами суду також не надано.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості є належними та допустимими засобами доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчать про порушення відповідачами умов публічного договору (оферти) та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитих комунальних послуг, які надавалися позивачем у спірний період.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачами судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Кисель Анною Сергіївною - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова