вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 370/1173/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10381/2026Головуючий у суді першої інстанції - Косенко А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 травня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Якушовою Наталією Едуардівною, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У квітні 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просило: стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договорами № 2106950622493 від 10.03.2021, № 2106950537548 від 10.03.2021 у розмірі 121 054 грн. 00 коп., понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі - ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ») та ОСОБА_2 було укладено два договори № 2106950622493 та № 2106950537548.
За умовами договору № 2106950622493 від 10.03.2021, товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4100,00 грн.
За умовами договору № 2106950537548 від 10.03.2021, товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900,00 грн.
Підписанням договорів відповідачка підтвердила, що ознайомлена зі всіма істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, але відповідачка не виконує свого обов'язку по поверненню коштів, процентів за користування кредитними коштами не сплачує.
Разом з цим, позивач набув право вимоги за укладеними з відповідачем договорами, оскільки 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір № 1-12 про відступлення права вимоги, а 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги за вказаними договорами.
Також, 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило па користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2106950537548.
За договором № 2106950622493 заборгованість становить: 4100,00 грн. - тіло кредиту; 45532,14 грн. - проценти на дату відступлення права вимоги, а за договором № 2106950537548 заборгованість становить: 5900,00 грн. - тіло кредиту; 65521,86 грн. - проценти на дату відступлення права вимоги.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14.01.2026 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договорами № 2106950622493 від 10.03.2021, № 2106950537548 від 10.03.2021 у розмірі 121 054 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження ознайомлення відповідача із умовами кредитування, зокрема в частині розміру кредиту. Долучені «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту» не містять підпису відповідача.
Посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідачка не має спеціалізованої освіти та не могла оцінити розмір відсоткової ставки, який є явно завищеним, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності. Кредитором нараховано непропорційно велику суму процентів, що порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків за шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків.
Зазначає, що знаходиться в безвихідному становищі, в фактичній фінансовій кабалі, а тому просить суд, виходячи з принципів розумності, добросовісності та справедливості, врахувати наявний обсяг її відповідальності, який є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а також її становище: вимушене переселення до іншого приміщення внаслідок пошкодження її будинку та зменшити загальний розмір процентів.
23.04.2026 копії зазначених ухвал було доставлено до електронного кабінету ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у системі «Електронний суд», що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менш тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно відповіді Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 02.05.2025 року на запит суду, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила 22.12.2022 прізвище на « ОСОБА_3 ».
10.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою був укладений договір про надання фінансових послуг № 2106950622493 «Стандартний».
Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900.00 гри. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2.65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки - фіксована.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900.00 грн.
10.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою був укладений договір про надання фінансових послуг №2106950537548 «Стандартний».
За умовами вказаного договору:
Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4100.00 гри. на умовах строковості, зворотності. платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту:
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а):
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредит)' процентна ставка збільшується на 1.38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6):
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2.65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).
д) тип процентної ставки - фіксована.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4100.00 грн.
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106950622493.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106950622493.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідачки за договором №2106950622493.
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106950537548.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило па користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106950537548.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідачки за договором №2106950537548.
За таких умов, загальний розмір заборгованості за договором № 2106950622493 від 10.03.2021, відповідно до розрахунку заборгованості, становив 61267.53 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4100.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 57167,53 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 49632.14 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 4100.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45532.14 грн.
Загальний розмір заборгованості за договором №2106950537548 від 10.03.2021, відповідно до розрахунку заборгованості, становив 88165.47 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням, тілом кредиту - 5900.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами палату відступлення права вимоги - 82265.47 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 71421,86 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 5900.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами палату відступлення права вимоги - 65521.86 грн.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 121 054,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами палату відступлення права вимоги - 111054,00 грн.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не спростувала факт укладення договору та отримання кредитних коштів. Договори факторингу та відступлення прав вимоги відповідач також не оспорює. Наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та процентів, підтверджено правомірність нарахування заборгованості за договором, доведено, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним договором, заборгованість за договором не погасила (тіло кредиту, проценти), що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача як правонаступника первісного кредитора.
За таких умов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у частині вимог про стягнення тіла кредиту та процентів у розмірі 121054,00 грн. є обґрунтованими, доведеними, тому позовна заява підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка посилається на те, що позивачем не надано належних доказів укладання договору та ознайомлення відповідачки з умовами кредитування.
Однак, такі посилання відповідачки є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи містяться паспорти споживчого кредиту, у міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Як убачається, паспорти споживчого кредиту до договорів про надання фінансових послуг № 2106950622493 від 10.03.2021, № 2106950537548 від 10.03.2021 було підписано ОСОБА_2 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також, матеріали справи містять інформацію щодо порядку (процедури), хронологію дій щодо укладання електронного договору, вчинених товариством та заявником в Інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею із зазначенням часу та дати таких дій, в якій зафіксовано поетапні дії ОСОБА_2 при укладенні договорів із первісним кредитором. Разом з цим, у цьому поетапному порядку міститься інформація щодо надання ОСОБА_2 Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту» для ознайомлення та проставлення відповідачкою про ознайомлення із наданими первісним кредитором правилами.
Таким чином, посилання ОСОБА_2 на те, що при укладенні кредитних договорів їй не було доведено до відома умови кредитування, не заслуговують на увагу апеляційного суду, а тому відхиляються як необґрунтовані, оскільки спростовуються вказаним вище.
Щодо нарахування відсотків за укладеними договорами, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже вказувалося, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним договором, заборгованість за договором не погасила (тіло кредиту, проценти), що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача як правонаступника первісного кредитора.
Однак, задовольняючи вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції проігнорував положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено, що умови договору про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації є несправедливими та нікчемними, оскільки створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача,
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
Так, як убачається з п. 1.4. Договору № 2106950537548, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2.65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 1.4. Договору № 2106950622493, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту: б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а): в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредит)' процентна ставка збільшується на 1.38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6): г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2.65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована.
За договором № 2106950622493 від 10.03.2021 тіло кредиту складає 4100 грн та відсотки у розмірі 45532,14 грн.
За договором № 2106950537548 від 10.03.2021 тіло кредиту складає 5900 грн. та відсотки у розмірі 65521,86 грн.
Разом з цим, вимоги про сплату вищезазначених відсотків, з огляду на розмір тіла кредиту (4100 грн. та 5900 грн.), є явно завищеними та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає заборгованість: за договором № 2106950622493 від 10.03.2021 в розмірі 8200 грн., яка складається з: 4100 грн. - тіло кредиту та 4100 грн. - відсотки за користування кредитом, та за договором № 2106950537548 від 10.03.2021 в розмірі 11800 грн., яка складається з: 5900 грн. - тіло кредиту та 5900 грн. - відсотки за користування кредитом, а всього 20 000 грн., що відповідатиме балансу інтересів як кредитора, так і боржника.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Отже, за наслідками апеляційного перегляду, ухвалене Макарівським районним судом Київської області рішення від 14.01.2026 підлягає зміні, шляхом зменшення заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договорами № 2106950622493 від 10.03.2021, № 2106950537548 від 10.03.2021 з 121054 грн. 00 коп. до 20 000 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Убачається, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Відповідачка, при поданні апеляційної скарги, сплатила судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп.
Так, при подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., який судом першої інстанції стягнуто з відповідачки у повному обсязі, однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення, шляхом зменшення присудженої до стягнення суми, тому сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає зменшенню, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (16,52%) у розмірі 400 грн. 18 коп. (3028*35,34%/100%).
При цьому, з огляду на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3033,33 грн. (3633,60*83,48%/100%).
Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, апеляційній суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача на 16,52% (25000*16,52%/100%) з 6000 грн. до 4130 грн. 00 коп.
В той же час, згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За вказаних обставин, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково та рішення суду першої інстанції змінено, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат,зобов'язавши відповідачку, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити позивачу різницю в розмірі 1496 грн. 85 коп. (4530,18-3033,33) у відшкодування судових витрат.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Якушовою Наталією Едуардівною - задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - змінити, зменшивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з 121054 (сто двадцять одна тисяча п'ятдесят чотири ) грн. 00 (нуль) коп. до 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судових витрат - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок у відшкодування судових витрат.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код в ЄДРПОУ: 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, офіс 306;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова