Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/6717/2026
м. Київ Справа № 761/20103/25
18 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» (далі - ТОВ «Грінвіль Сервіс») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 25 993,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . За період із червня 2022 року по 27 листопада 2024 року ТОВ «Грінвіль Сервіс» надано, а ОСОБА_1 спожито житлово-комунальних послуг з управління будинку на загальну суму 176 662,21 грн, з яких сплачено 150 668,22 грн, а тому заборгованість останнього перед позивачем становить 25 993,99 грн. Оскільки у відповідача виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, яку він у добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки вимоги ТОВ «Грінвіль Сервіс» ґрунтуються на умовах недійсного правочину, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 спірної заборгованості відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06 січня 2026 року ТОВ «Грінвіль Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Окрім того, просить стягнути з відповідача понесені в апеляційній інстанції судові витрати у загальному розмірі 8 633,60 грн, що складається із оплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права; невідповідністю висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Судом першої інстанції було неправильно застосовано норму матеріального права, а саме ч. 1 ст. 216 ЦК України, щодо наслідків визнання недійсним у судовому порядку договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки недійсність цього договору жодним чином не скасовує обов'язку відповідача сплатити заборгованість Управителю за вже фактично отримані житлово-комунальні послуги.
У свою чергу, правильне застосування ст. 216 ЦК України у цій справі передбачає стягнення з відповідача вартості фактично отриманих послуг з управління багатоквартирним будинком, а не відмову в позові.
Судом першої інстанції не враховано, що відповідач не був стороною визнаного недійсним договору № ГС-7, а договір на надання послуг з управління між позивачем та відповідачем відсутній, але зазначене жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача, як споживача житлово-комунальних послуг обов'язку по сплаті за надані позивачем послуги. Відтак обов'язок відповідача сплачувати за спожиті комунальні послуги є беззаперечним та закріплений нормами чинного законодавства.
Суд першої інстанції порушив норми процесуального права надавши преюдиційне значення постанові Верховного суду, ухваленій у іншій справі, в якій відповідач по цій справі не був стороною.
Судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено всупереч нормам ЦПК України та судової практики Верховного Суду, з невірним застосуванням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», без урахування Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках» та ігноруванням істотної підстави позову, в частині, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У лютому 2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Батрин М. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 .
Сертифікатом № 1У123210422541, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07 травня 2021 року та Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 вересня 2021 року № 523 про присвоєння поштової адреси, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об?єкту - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
06 грудня 2021 року було проведено Установчі збори об?єднання співвласників будинку, що підтверджується протоколом № 1 від 06 грудня 2021 року, та створено Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ».
Відповідно до Протоколу Загальних зборів об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» № 2, від 24 грудня 2021 року, прийнято рішення обрати управителем багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_3 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс», затверджено тариф на послуги з управління у розмірі 33,83 грн на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, затверджено умови Договору про надання послуги з управління багатоквартирним Будинком.
На підставі прийнятих на загальних зборах Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» рішень, між ТОВ «Грінвіль Сервіс» та Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ», як колективним споживачем, укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24 грудня 2021 року № ГС-7, пунктом 2.1. якого встановлено, що Управитель - ТОВ «Грінвіль Сервіс» зобов?язується надавати Співвласникам послугу з управління вищевказаним багатоквартирним будинком, а Співвласники, у свою чергу, зобов?язуються оплачувати Управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору.
Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2024 року у справі 910/17027/23 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 910/17027/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСББ «Грінвіль Парк Київ» про визнання недійсними пункту 4.1.6, абзаців 1, 2 пункту 5.1, пункту 7.3 Договору №ГС-7 від 24.12.2021, укладеного між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» і ТОВ «Грінвіль Сервіс».
Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСББ «Грінвіль Парк Київ» задоволено. Визнано недійсним Договір №ГС-7 від 24.12.2021 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» і ТОВ «Грінвіль Сервіс».
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
В постанові постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, зазначено що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2024 року у справі 910/17027/23 визнано недійсним Договір №ГС-7 від 24.12.2021 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» і ТОВ «Грінвіль Сервіс».
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, позивач посилався на Договір №ГС-7 від 24.12.2021 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» і ТОВ «Грінвіль Сервіс», який визнано недійсним у судовому порядку, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача фактично зникли правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки визнаний недійсним договір не породжує для сторін жодних договірних зобов'язань, у тому числі обов'язку щодо сплати заборгованості, нарахованої на його підставі.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх правильними.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому, у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-381 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді