Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/5063/2026
м. Київ Справа № 373/2863/25
18 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Свояк Д. В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2021 року № 2716699 у розмірі 40 090,36 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивувало тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачкою 21 грудня 2021 року укладений кредитний договір № 2716699, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 19 200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
10 серпня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» передало право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором факторингу № ККЛУ-10082023.
Відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішенням Переяславського міськрайонний суд Київської області від 04 листопада 2025 року у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що обставини виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем на умовах, вказаних у позові, та порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду, не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 28 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти у розмірі та у строки, визначені умовами договору, що підтверджується листом-повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі - ТОВ «Універсальні платіжні рішення») про перерахування коштів позичальнику та розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2716699.
Вважає, що зазначене повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів позичальнику за кредитним договором № 2716699 містить необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідачки заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка за картковим рахунком справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Пояснює, що ні ТОВ «Лінеура Україна», ні ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, вони не формують виписки по особовим рахункам клієнтів. Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору № 2716699, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . ТОВ «Лінеура Україна не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а тому не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.
Позивач вважає, що надав належні та достатні докази перерахунку коштів на картковий рахунок відповідачки, що підтверджують виникнення заборгованості за укладеним кредитним договором та відображають нарахування впродовж строку кредитування. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є лише провайдером, який приймає на себе зобов'язання від імені та за рахунок ТОВ «Лінеура Україна»здійснювати платіжні операції, однією з яких є здійснення виплати коштів споживачам.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що довідка-розрахунок заборгованості, як і лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 березня 2024 року № 2188-0403, якими позивач, зокрема, обґрунтував позовні вимоги, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Також у вказаній довідці відсутня інформація про те, що переказ коштів здійснюється на виконання умов кредитного договору № 2716699, інших доказів, на підтвердження надання відповідачці кредитних коштів позивачем не надано.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частина 2 ст. 1054 ЦК України встановлює, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 21 грудня 2021 рокуТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від № 2716699, умови якого передбачали надання коштів у розмірі 19 200,00 грн, на строк 360 днів, зі сплатою 1,99 % річних. Укладення договору відбулося шляхом використання нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з кредитним договором № 2716699, а саме п. 2.1, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Виконання первісним кредитором своїх зобов'язань із надання коштів у повному обсязі підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 березня 2024 року № 2188-0403 кошти у сумі 19 200,00 грн успішно перераховані на платіжну картку клієнта: 21 грудня 2021 року 12:43:04 на, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 126460928, призначення платежу: зарахування 19 200,00 грн на карту НОМЕР_1 .
10 серпня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № ККЛУ-10082023, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату (платіжна інструкція №72296 від 10.08.2023) належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.
Незважаючи на направлення позивачем ОСОБА_1 досудової вимоги про погашення заборгованості, остання залишилась непогашеною, станом на дату подання позову її заборгованість перед позивачем складає 40 090,36 грн.
Позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, який у встановленому законом порядку відповідачкою не оспорювався та не визнавався недійсним.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 19 200,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений у договорі про надання споживчого кредиту № 2716699.
Суд апеляційної інстанції вважає, що лист-повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів позичальнику за кредитним договором № 2716699 містить необхідні реквізити, а тому може вважатися первинним документом, відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідачки заборгованості.
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Також ОСОБА_1 не спростовано, що на її картковий рахунок 21 грудня 2021 року, саме в день укладання договору про надання споживчого кредиту № 2716699, надійшли грошові кошти у розмірі 19 200,00грн.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).
Відповідачка не оскаржувала кредитний договір до суду, а тому він є дійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
При подачі позову позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, при подачі апеляційної скарги - 3 633,60 грн, оскільки позов задоволено, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальній сумі 6 056,00 грн.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за кредитним договором 21 грудня 2021 року № 2716699 у розмірі 40 090 (сорок тисяч дев'яносто) гривень 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) судовий збір у розмірі 6 056,00 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: