Справа № 287/2581/23
провадження 2/287/73/26
14 травня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Нижника Г.П.,
з участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Костюшок Павло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 603374545 від 16.04.2021 у розмірі 77397,70 грн та сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 603374545. 28.11.2018 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31.12.2020 Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників №138 від 15.06.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 603374545. 20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого, TOB «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (копія витягу з Договору факторингу додається). Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 77397,70 грн, з яких: - 22000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; - 55397,70 грн - сума заборгованості по відсоткам. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснено нарахування жодний штрафних санкцій. У зв'язку з чим позивач просить стягнути непогашену заборгованість.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 09.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явився, проте в тексті позовної заяви міститься клопотання представника про розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримання позовних вимог, та згода на ухвалення заочного рішення.
20.04.2026 ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї коштів на користь позивача відмовити за безпідставністю позовних вимог, посилаючись на те, що надані позивачем докази щодо заборгованості не є підтвердженням банківських операцій та не підтверджено дійсності суми боргу. Тому відсутня можливість перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом встановлено, що 16.04.2021 ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» договір №603374545, згідно з яким кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 5100,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.5-7 на лицьовій та зворотній стороні).
Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 28 днів (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п.1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 4.4 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електрону комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
В графіку розрахунків, який є додатком до договору № 603374545 від 16.04.2021 сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу: 14.05.2021, сума кредиту: 5100,00 грн., нарахований процент 614,04 грн., сума до сплати: 5714,04 грн.
17.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору №603374545 від 26.04.2021, у відповідності до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 2000,00 грн, починаючи з 17.04.2021 та погодили графік розрахунків непогашеної суми кредиту(а.с. 8 на лицьові та зворотній стороні).
17.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору №603374545 від 26.04.2021, у відповідності до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 10000,00 грн, починаючи з 17.04.2021 та погодили графік розрахунків непогашеної суми кредиту(а.с. 9 на лицьові та зворотній стороні).
17.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору №603374545 від 26.04.2021, у відповідності до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 2000,00 грн, починаючи з 17.04.2021 та погодили графік розрахунків непогашеної суми кредиту (а.с. 10 на лицьові та зворотній стороні).
17.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору №603374545 від 26.04.2021, у відповідності до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 2900,00 грн, починаючи з 17.04.2021 та погодили графік розрахунків непогашеної суми кредиту (а.с. 11 на лицьові та зворотній стороні).
З наданого розрахунку заборгованості за договором №603374545 від 16.04.2021 проведеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» станом на 31.08.2023 вбачається, що загальна заборгованість за кредитним договором становить 77397,70 грн, з яких 22000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 55397,70 грн заборгованість за відсотками (а.с. 18)
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05 липня 2017 року.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17.
На підтвердження права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 603374545 від 16.04.2021 позивачем надано копію додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2020 року, копію договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», копію реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023, на виконання договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, в якому зазначена ОСОБА_1 , а також розрахунок заборгованості за договором №603374545 від 16.04.2021 проведений ТОВ «ФК «ЄАПБ» станом на 31.08.2023 відповідно до якого загальна заборгованість за кредитним договором становить 77397,70 грн, з яких 22000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 55397,70 грн. заборгованість за відсотками.
Водночас суд звертає увагу, що додаткова угода № 26 укладена 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, тоді як кредитний договір № 603374545 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений лише 16.04.2021. Отже, на момент укладення договору факторингу та додаткової угоди до нього спірне право вимоги ще не існувало, оскільки саме кредитне зобов'язання між первісним кредитором та боржником на той час не виникло.
З огляду на наведене, право вимоги за кредитним договором № 603374545 не могло перейти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди № 26 від 31.12.2020, оскільки відступлення може здійснюватися лише щодо дійсної та існуючої на момент переходу вимоги.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували подальше набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги саме щодо заборгованості ОСОБА_1 , зокрема відповідного реєстру прав вимоги, підписання якого, згідно з умовами додаткової угоди № 26, є моментом переходу права вимоги.
Отже, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 як боржника у спірному зобов'язанні, таке право не могло бути передане ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів факту належного переходу права вимоги за кредитним договором № 603374545 від 16.04.2021, а відтак у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за спірним зобов'язанням.
Поряд із недоведеністю факту переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, суд також дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у нього грошового зобов'язання перед первісним кредитором.
Судом встановлено, що відповідно до п.1.1. Договору № 603374545 від 16.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується передати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути товариству таку ж суму грошових коштів та сплатити товариству проценти за користування кредитом.
Отже, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який позикодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.
Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, суд зауважує, що позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляло.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, у справі755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитним договором за період 06.03.2023 по 31.08.2023, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як підстава задоволення позовних вимог є необґрунтованою, оскільки цей розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи ТОВ «ФК «ЄАПБ» та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в позику.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Також суд звертає увагу, що розділ 5 (реквізити сторін) договору №603374545 від 16.04.2021 взагалі не містить відомостей щодо підписання ОСОБА_1 договору з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 603374545 від 16.04.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а також не доведено факту перерахування відповідачу кредитних коштів і фактичного користування ними, підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами відсутні.
На підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, понесені сторонами судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд,-
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Костюшок Павло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Представник позивача: Костюшок Павло Миколайович, адреса: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, Київської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 11.04.2017, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Г. П. Нижник