Іменем України
Справа № 285/7164/25
провадження у справі № 2/0285/132/26
18 травня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Наприкінці грудня 2025 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №667982244 від 01.12.2021 в розмірі 48153,25 грн.
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 01.12.2021 було укладено зазначений вище договір в електронній формі з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом - ТОВ «Манівео»), відповідно до умов якого фінансова установа надала позичальнику грошові кошти, які у строк повернуто не було.
В подальшому первісний кредитор відступив право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу та позивач набув статусу нового кредитора, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов'язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому. Неявка такої особи до суду без поважних причин за відсутності будь-яких активних дій з її боку свідчить про самоусунення від участі в процесі, а тому розгляд справи за її відсутності не порушуватиме гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на викладене, суд згідно із положеннями ч.1 ст.223 ЦПК України вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 01.12.2021 укладено договір кредитної лінії №667982244, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику споживчий кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом від 2000 до 50000 грн, в межах якого кошти надаються повністю або частинами (траншами) шляхом здійснення авторизованих операцій із використанням платіжної картки. Договір укладений строком на 5 років з автоматичною пролонгацією за відсутності заяв сторін про його припинення, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Позичальник зобов'язався щомісячно, протягом 5 днів після закінчення календарного місяця, сплачувати нараховані проценти, а основну суму кредиту - протягом 5 днів після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення.
Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно з дня надання коштів до їх повного повернення та становлять 2% на день (базова ставка) або 0,99 % на день (знижена ставка за умови своєчасної сплати процентів), при цьому у перший місяць користування застосовується знижена ставка 0,49 % на день.
Невід'ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів та паспорт споживчого кредиту, з якими позичальник ознайомлений і погодився.
Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на сайті ТОВ «Манівео», є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між відповідачем та ТОВ «Манівео» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі за текстом ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео» зобов'язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.п. 2.1).
02.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити (передати) факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядки та строки встановлені договором (п.п.2.1).
Відповідно до наданих позивачем витягів з Реєстру боржників до зазначених вище договорів факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача: за договором кредитної лінії №667982244 в розмірі 48153,25 грн, з яких 9837,61 грн сума заборгованості по тілу кредиту та 38315,64 грн сума заборгованості за відсотками.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу. Останнім є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
За змістом ст.ст.1077, 1078 ЦК України фактор вправі передати в розпорядження клієнта лише право дійсної грошової вимоги. При цьому відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.
Договорами факторингу №№28/1118-01, 02/0524-01/01.02-11/24 передбачені умови, що клієнт гарантує і відповідає перед фактором за дійсність грошових вимог, які є дійсними, і зобов'язується передати фактору Кредитні договори з усіма додатками, додатковими угодами та копії договорів, за якими відповідні Права вимоги біли відступлені Клієнту від Кредитора.
Отже, за змістом наведених нормативних актів і договорів позивач як фактор мав право отримати від клієнтів, ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс», докази існування заборгованості за укладеним договором кредиту із відповідачем.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє сторону спору, у першу чергу позивача, від обов'язку доведення перед судом тих обставин, на які вона посилається у підтвердження своїх вимог або заперечень (ст.81 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У підтвердження заявлених вимог позивач не подав суду будь-яких документів про перерахування коштів на користь відповідача за укладеним договором кредиту №667982244 у грудні 2021 року, як і не надав доказів про рух коштів на рахунку відповідача, що унеможливлює перевірити наявність чи відсутність загальної заборгованості по основному боргу.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч.2 ст.13 ЦПК України це не є обов'язком суду. Окрім того, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом покладається на позивача. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини.
Виписка по рахункам, касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів (постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18).
Також позивач не використав своє процесуальне право про отримання вказаної інформації, що складає банківську таємницю, у порядку витребування доказів у справі.
Надані позивачем документи, які містять інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_1 , не є належними доказами фактичного отримання грошей відповідачем або здійснення розрахункових операції в його інтересах.
Наявний у справі паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця, - і ознайомлення з ним, його підписання споживачем не означає укладення договору кредиту та дотримання його форми, оскільки в такому документі не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
Висновки за результатами розгляду позовної заяви.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому кожна з них несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи.
Згідно ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми, тобто такими, які дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до правил доказування у цивільному процесі лише посилання на факти, без їх доведення належними та допустимими доказами, не може бути підставою для задоволення заяви.
За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовна заява залишена без задоволення, відсутні підстави для відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №667982244 від 01.12.2021 в розмірі 48153,25 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення.
Головуюча суддя О. О. Літвин