Справа № 279/3219/26
Провадження № 2-з/279/7/26
"18" травня 2026 р.
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицька О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Одночасно подав заяву про забезпечення позову шляхом накладенняарешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про арешт коштів, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми 197 687,67 доларів США, що є еквівалентом суми грошових коштів у національній валюті у розмірі 8 669 157,85 грн. (курс валюти згідно даних НБУ на 07.05.2026 - 43,8528 грн. за 1 долар США), крім коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Просив накласти арешт на нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми у межах суми І97 687,67 доларів США, що є еквівалентом суми грошових коштів у національній валюті у розмірі 8 669 157.85 грн. (курс валюти згідно даних НБУ на 07.05.2026 - 43,8528 грн. за 1 долар США) шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії (державна реєстрація права власності, державна реєстрація припинення права власності, державна реєстрація поділу, виділу, та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) до набрання законної сили рішенням суду по вказаній справі стосовно, належних на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) об'єктів нерухомого майна, орієнтовна вартість якого має бути достатньою для задоволення позовних вимог.
До набрання законної сили рішенням суду у даній справі накласти арешти на корпоративні права, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: 80% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (ідентифікаційний код 31469405); 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Трейдінг Груп" (ідентифікаційний код 38190802); 25% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Поділля Плюс" (ідентифікаційний код 37411759) та заборонити суб'єктам державної реєстрації, у тому числі державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам; наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії відносно/щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в "Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників, зміну розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (ідентифікаційний код 31469405), що становить 80% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (ідентифікаційний код 31469405); Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Трейдінг Груп" (ідентифікаційний код 38190802), що становить 80% в статутному капіталі Тбварцйфва З обмеженою відповідальністю "Гранд Трейдінг Груп" (ідентифікаційний код 3819(4802): Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад Поділля Плюс" (ідентифікаційний? код 37411759), що становить 20% в статутному капіталі "Каскад Поділля Плюс" (ідентифікаційний код 37411759).
Заяву обґрунтовує тим, що під час здійснення провадження по даній справі відповідач в будь-який час може здійснити відчуження 'належного йому майна на користь третіх осіб, а саме грошових коштів, вільного від обтяжень нерухомого майна, корпоративних прав за рахунок продажу яких можливо було б задовольнити вимоги позивача щодо повернення йому грошових коштів, що значно утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В порядку ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема може бути, зокрема заборона вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до вимог цивільного процесуального закону забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може бути застосоване щодо майна, яке належать або підлягає передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у власності відповідача нерухомого майна.
Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.
Щодо накладення арешту в статутному капіталі, суд зазначає наступне.
Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону); (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов'язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту.
Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку у статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника товариства з обмеженою відповідальністю.
За своєю природою корпоративні права та обов'язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об'єктом правовідносин. Разом з іншими складовими (суб'єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв'язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв'язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не збігається з поняттям "корпоративні права" чи "майнові права"; 2) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об'єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку у статутному капіталі є майновим правом; 4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов'язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою частковою; 5) корпоративні права та обов'язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 911/1149/19).
Наведений юридичний зв'язок між правом на частку у статутному капіталі ТОВ і правами, що випливають з володіння такою часткою, дозволяє розглядати право на частку за критерієм підстав їх виникнення (стаття 11 ЦК України) як право на частку у майнових відносинах подружжя (а) та право на частку у корпоративних правовідносинах (б).
Таким чином, не можна ототожнювати право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки. Натомість позивач просить накласти арешт на певну частку відповідача у статутному капіталі, а не на кошти, що складають певну частку в статутному капіталі.
З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149, 150, 151, 152, 153, 353 ЦПК України,
В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк, який обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Невмержицька О.А.