Справа № 277/380/26
іменем України
19 травня 2026 року селище Ємільчине
Суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області Т.Г. Корсун, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли із Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 191559 від 23.03.2026 року вбачається, що 08.03.2026 року близько 14 год 05 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вчинив сварку, погрожував вигнати з будинку, ображав лайливими словами, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Крім того, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся SMS повідомленням у додаток «Viber» за номером телефону НОМЕР_1 , який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення та в заяві ОСОБА_1 від 23.03.2026 на отримання електронних повісток.
Суддею було вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, доказів поважності причин його неявки в судове засідання надано не було.
Окрім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що гр. ОСОБА_1 повідомлено про розгляд адміністративної справи у Ємільчинському районному суді.
Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не вжив заходів для явки до суду, у судове засідання не з'явився, до участі у справі захисника не залучив, пояснень по суті вчиненого правопорушення до суду не скерував, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП його участь у справі не є обов'язковою, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності за наявними матеріалами справи.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обставини вчинення зазначеного правопорушення підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 191559 від 23.03.2026 року, який складений уповноваженою на те службовою особою у відповідності з вимогами ст.256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення;
- письмовим поясненням гр. ОСОБА_2 від 23.03.2026 в якому останній описав обставини вчинення його батьком гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП;
- письмовим поясненням гр. ОСОБА_3 від 08.03.2026 року у якому остання описала обставини вчинення її чоловіком гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 ;
- рапортом уповноваженої службової особи ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області Полюховича М.І. від 08.03.2026 року та відеозаписом події від 08.03.2026 року.
Згідно ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Положеннями ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до положень ст. 3 цього Закону предметом його регулювання є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на батька і дитину.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності повністю та об'єктивно знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки він своїми умисними діями вчинив домашнє насильство стосовно неповнолітньої особи, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суддею враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що за своїм видом та мірою відповідає завданню й меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.
Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 401, ч.2 ст.173-2, 283, 284, 294 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510 (п'ятсот десять) грн 00 коп.
Штраф перерахувати на рахунок отримувача: UA408999980313030106000006757, отримувач ГУК у Житобл./ТГ смт. Ємільчине 21081100, код отримувача: 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081100 призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, які перерахувати на рахунок №UA518999980313121206000006757, отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ смт Ємільчине/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету 22030101.
Згідно з ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяТ. Г. Корсун