Справа № 583/188/26
2/583/492/26
19 травня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.,
з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої Алли Іванівни від справи № 583/188/26,
У провадженні судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої А.І. перебуває цивільна справа № 583/188/26 (провадження № 2/583/492/26) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
18.05.2026 до суду надійшла заява позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Савєльєвої А.І. від справи № 583/188/26.
Вимоги за заявою вмотивовані тим, що в даній справі склалася сукупність обставин, які об'єктивно створюють сумніви щодо дотримання принципів безсторонності суду, рівності сторін та розгляду справи в розумний строк. Зокрема, ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої А.І. від 28 квітня 2028 року у справі № 583/188/26 (2-з/583/5/26) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що відмовляючи в накладенні арешту на майно відповідача ОСОБА_3 , суд застосував завищений стандарт доказування та фактично поклав на позивачів обов'язок доводити обставини, які за своєю правовою природою мають превентивний характер та які процесуальний закон не вимагає доводити в категоричній формі. Крім того, вважають, що суд затягує підготовче провадження шляхом задоволення клопотань представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Собини П.М. про відкладення розгляду справи. Вважає, що процесуальний рух справи фактично неодноразово поставлено в залежність від позиції відповідача та можливості участі Собини П.М. у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. У зв'язку з цим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши заяву про відвід та додані до неї матеріали, дійшов висновку про відсудність підстав для задоволення заяви про відвід.
Положеннями ст. 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Зі змісту ч.ч. 3,4 ст. 39 ЦПК України вбачається, що відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Зазначена мета корелюється з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, у якій визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
В рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 990/53/23 зазначено, що за усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для встановлення підстав для відводу слід констатувати наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних складових неупередженості. Зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006, №2006/23 об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Таким чином, презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше. Суд не вправі, за відсутності підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, задовольняти необґрунтовану, безпідставну заяву про відвід, оскільки наведене суперечитиме основним засадам цивільно-процесуального законодавства, вимогам, встановленим у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу суддівської етики, Бангалорських принципах поведінки судді.
Зі змісту заяви про відвід вбачається, що, на думку заявників, суддя Савєльєва А.І. ставить процесуальний рух справи у залежність від можливості представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Собини П.М. брати участь у судових засіданнях по справі.
Уважно дослідивши викладені у заяві про відвід судді доводи заявників та надані ними докази на їх підтвердження, суд не встановив обставин, що свідчать про лояльність судді до сторони відповідача чи інших обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості або об'єктивності судді Савєльєвої А.І. при розгляді справи.
Викладена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заяві про відвід інтерпретація фактичних обставин, згідно з якою суддя Савєльєва А.І., відкладаючи підготовче засідання керувалася можливістю чи неможливістю адвоката Собини П.М. брати участь у розгляді справи, базується на домислах та припущеннях позивачів з позиції їх процесуального інтересу по справі. Судом дійсно було задоволено клопотання сторони відповідача про відкладення розгляду справи. Разом з тим, задоволення такого клопотання є процесуальним рішенням суду, що полягає у сприянні сторонам у справі в реалізації їхніх процесуальних прав на законних підставах.
Крім того, в обгрунтування заяви про відвід ОСОБА_1. та ОСОБА_2. зазначають, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої А.І. від 28 квітня 2028 року у справі № 583/188/26 (2-з/583/5/26) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що відмовляючи в накладенні арешту на майно відповідача ОСОБА_3 , суд застосував завищений стандарт доказування та фактично поклав на позивачів обов'язок доводити обставини, які за своєю правовою природою мають превентивний характер та які процесуальний закон не вимагає доводити в категоричній формі.
Аналізуючи зміст викладеного та співставивши його зі встановленими обставинами, посиланнями та твердженнями позивачів, викладеними в заяві про відвід, суд не вбачає підстав для задоволення відводу, оскільки у даному випадку заява про відвід мотивована незгодою сторони позивача із процесуальними рішеннями судді щодо відмови у забезпеченні позову та відкладенні розгляду справи.
Разом з тим, відповідно до роз'яснь Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в передбачені законом порядку та строки.
Суд бере до уваги сумніви щодо неупередженості та безсторонності судді Савєльєвої А.І., які виникли в позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2., однак, уважно вивчивши обставини справи, обставин, вважає, що зазначені сумніви не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви в неупередженості судді, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об'єктивну неможливість її участі у цивільній справі. Будь-який учасник справи може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями судді і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.
Верховний суд у своїй ухвалі від 30 липня 2021 року у справі № 667/2815/13, провадження № 61-10066ск21, наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Враховуючи викладене, беручи до уваги практику Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, з огляду на те, що заявлені підстави відводу судді Савєльєвої А.І. не є такими, що викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості чи зацікавленості у результатах розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Судом не встановлено підстав, які відповідно до приписів статті 36 ЦПК України виключають участь судді у розгляді справи.
Керуючись ст.ст. 36- 40 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої Алли Іванівни від справи № 583/188/26 за необґрунтованістю.
Передати заяву про відвід судді разом із цивільної справою № 583/188/26 до канцелярії суду для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя А.І.Савєльєва