Справа № 573/966/26
Номер провадження 2/573/631/26
про залишення позовної заяви без руху
18 травня 2026 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Марина ЧЕРКАШИНА, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білопільської міської ради Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами в порядку набувальної давності,
Адвокат Пєхтерєв Д.В. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом.
Згідно з абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до п. 4, 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Відповідно до долученої до позовної заяви виписки з погосподарського обліку спірний житловий будинок побудований в 1986 році та його власником є позивач.
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарств за адресою знаходження будинку також належить на праві власності позивачу.
Особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, визначені в статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», відповідно до частини першої якої для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
У той же час, з огляду на матеріали позовної заяви, долучені до неї докази, позивач всупереч п. 4, 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України належним чином не обґрунтував позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між позивачем та відповідачами та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на визначення наявності чи відсутність спору між сторонами.
З огляду на викладене, позивачу потрібно надати строк для усунення вказаного недоліку, роз'яснивши, що йому протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали необхідно усунути недоліки позовної заяви, а також попередити, що в іншому разі позовна заява буде вважатись неподаною і йому повернута.
Керуючись ст. 175, 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -