19 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/2229/25
адміністративне провадження №К/990/1069/26
Верховний Суд у складі судді - доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., провівши підготовчі дії до касаційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правового акта,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також відповідач, КМУ), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.01.2025, просив:
визнати нечинним та протиправним з моменту прийняття абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та нечинним абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
07.01.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 320/2229/25, у якій скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
19.01.2026 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
За змістом пунктів 2, 3, 5 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи, вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції, вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції.
Так, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Верховним Судом створено учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені ними в касаційній скарзі або у відзиву на касаційну скаргу, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Враховуючи вищевикладене, справа може бути розглянута в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 340, 345 КАС України, суд
Підготовчі дії по справі закінчити.
Призначити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 травня 2026 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С. М. Чиркін