19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 990/127/26
адміністративне провадження № П/990/127/26
1. 15 квітня 2026 року до Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивачка) до Вищої кваліфікаційної комісії України (далі - також ВККС України, Комісія, відповідач), в якій позивачка просила, зокрема:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 лютого 2026 року № 58/ас-26 в частині:
визначення, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 654,73 бала;
не підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), за критеріями особистої компетенції, соціальної компетенції, доброчесності та професійної етики за показниками : «Сумлінність», «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (далі - також спірне, оскаржене рішення);
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання відповідності здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);
2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив у вказаній справі ухвалу від 17 квітня 2026 року, якою позовну заяву залишив без руху та установив позивачці десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку та наданням доказів на їх підтвердження.
3. У встановлений в зазначеній ухвалі строк позивачка подала до Верховного Суду заяву, в якій навела поважні, на її думку, причини пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
4. Покликаючись на пункт 107 параграфу 8 розділу І Регламенту Комісії, відповідно до якого копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи, ОСОБА_1 зазначила, що доступ до повного тексту спірного рішення вона отримала лише 13 березня 2026 року на підставі відповідного звернення її представника до ВККС України й надала на підтвердження таких доводів роздруковану картку руху документа від 14 квітня 2026 року. У зв'язку з цим позивачка просила поновити їй пропущений строк звернення до адміністративного суду з указаним позовом як такий, що пропущений з поважних причин.
5. За результатами розгляду поданої позивачкою заяви Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 14 травня 2026 року, у мотивувальній частині якої виснував, що вказані заявницею підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом є поважними, у зв'язку з чим такий строк належить поновити. Суд констатував відсутність у цьому випадку підстав для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Відповідно до абзаців першого, другого резолютивної частини цієї ж ухвали Суд ухвалив: поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду; прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі.
6. З такою ухвалою Верховного Суду та викладеними у ній висновками щодо поважності наведених заявницею причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідності його поновлення та відкриття провадження у справі я не погоджуюсь, у зв'язку з чим та в порядку частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаю окрему думку.
7. Так, частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює імперативне правило, за яким позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
8. Частина восьма названої статті передбачає, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
9. Встановлений у частині восьмій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таке правило закріплене у нормах абзацу першого частини другої цієї статті.
10. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої суд повертає позовну заяву, якщо особа - заявник не подала заяву про поновлення строку або якщо вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
11. За усталеною практикою Верховного Суду поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
12. У справі, в якій викладається окрема думка, позивачка оскаржила до Суду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 лютого 2026 року, прийняте за результатом проведеного щодо неї кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами).
13. За приписами частини восьмої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
14. Схожі за змістом положення містяться й у пункті 195 параграфу 15 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС України 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у чинній редакції; зі змінами), згідно з яким рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
15. Отже, законом визначено конкретний спосіб, у який Комісія доводить до відома громадськість та усіх зацікавлених осіб про прийняті нею рішення та їх зміст, а саме - шляхом їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії в мережі «Інтернет». Відповідне рішення Комісії з моменту його оприлюднення стає загальнодоступним.
16. Верховний Суд вже вирішував питання стосовно дня, з якого належить обчислювати строк, встановлений законом для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень ВККС України, подібних до тих, які охоплюються предметом спору й у справі, що розглядається.
17. Зокрема, в ухвалі від 04 грудня 2025 року у справі № 990/559/25 Верховний Суд вказував, що саме з дня розміщення відповідного рішення в мережі «Інтернет» на офіційному вебсайті ВККС України особа мала змогу оцінити вплив наслідків такого рішення на її суб'єктивні права та інтереси, а також ухвалити рішення про його оскарження в судовому порядку, якщо вважала, що її права та інтереси є порушеними внаслідок прийняття такого адміністративного акта.
18. Аналогічний підхід до обчислення строку звернення до суду в подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду застосувала й у постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 990/516/25, в якій також виснувала, що про порушення своїх прав позивачка повинна була дізнатися у день прийняття Комісією оспореного рішення та його оприлюднення в мережі «Інтернет» на офіційному вебсайті ВККС України.
19. Такі правові позиції Верховного Суду підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. Визнаючи поважними причини пропуску строку звернення до суду у справі, яка розглядається, та поновлюючи зазначений строк, Суд взяв до уваги доводи позивачки про те, що доступ до повного тексту рішення ОСОБА_1 отримала 13 березня 2026 року в порядку пункту 107 параграфа 8 розділу І Регламенту ВККС України, який передбачає, що копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
21. Проте, Суд не врахував, що строк звернення до суду у цій справі повинен обчислюватись саме з дня оприлюднення спірного рішення ВККС України на її офіційному вебсайті в мережі Інтернет, а не з моменту фактичної реалізації позивачкою наявного у неї права отримати повний текст прийнятого щодо неї рішення Комісії за її зверненням до цього органу.
22. Подаючи заяву про поновлення пропущеного у цій справі строку звернення до адміністративного суду, позивачка не вказувала на те, що оспорене нею рішення ВККС України не було оприлюднене у визначеному законом порядку, й, поряд із цим, не навела жодних аргументів з покликанням на відповідні об'єктивні, непереборні обставини, які унеможливили доступ до такого рішення шляхом ознайомлення з ним на офіційному вебсайті Комісії в мережі Інтернет.
23. Ті обставини, які позивачка зазначила у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не доводять наявності поважних причин пропуску такого строку, оскільки зі змісту наведених заявницею доводів та вказаних нею обставин неможливо достеменно констатувати, що у цьому конкретному випадку ОСОБА_1 не мала реальної можливості ознайомитись з повним рішенням ВККС України раніше, аніж вона отримала до нього доступ у відповідь на своє звернення в порядку пункту 107 параграфа 8 розділу І Регламенту Комісії.
24. З огляду на зазначене вважаю, що в цьому випадку вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом належало визнати неповажними та застосувати передбачені частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України наслідки пропуску такого строку у вигляді повернення позовної заяви.
Суддя Наталія КОВАЛЕНКО