19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/42054/23
адміністративне провадження № К/990/17839/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №320/42054/23, за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Державної аудиторської служби України про скасування частини вимоги,
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:
- визнати протиправними та скасувати частину вимог, наведених Державною аудиторською службою України від 02 червня 2023 року № 002000-14/6314-2023 «Про усунення виявлених порушень», виявлених під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за період з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2022 року, а саме 2, 3, 4, 6:
« 2. Забезпечити стягнення коштів із суб'єктів господарювання, які здійснювали фактичну експлуатацію паркувальних майданчиків не відповідно до кількості машино-місць, фактично переданих в експлуатацію, згідно з умовами укладених договорів з Підприємством (установлено 6918 незаконних парко-місць) на суму 50 854254,79 грн та перерахувати належну частку коштів за паркування транспортних засобів (60%) до бюджету м. Києва в сумі 30 512 552,87 грн;
3. Забезпечити стягнення штрафних санкцій у 10-кратному розмірі із суб'єктів господарювання за перевищення кількості фактичного використання машино-місць на суму 214 889,20 грн;
4. Забезпечити стягнення коштів на суму 229 125,67 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшлях сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» Київські соціально-інвестиціні технології», фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест менеджмент», Приватного підприємства «Креміньнафтацентр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс парк сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпарктранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг Київ» за незаконну передачу парко-місць третім особам за вищими цінами та перерахувати належну частку коштів за паркування транспортних засобів (60%) до бюджету м. Києва на суму 137 475,40 грн;
6. Укласти договори на відшкодування земельного податку з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТОЗЕМ», Приватним акціонерним товариством «Будинок побуту «Оболонь», фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАП-ТРАНС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «СОКІЛ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркінг-Київ»».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
20 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №320/42054/23.
Суддя Радишевська О.Р. 11 травня 2026 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 29 квітня 2026 року №1357/0/6-26.
Суддя Радишевська О.Р. з 12 травня до 18 травня 2026 року перебувала у відрядженні, відповідно до наказу від 28 квітня 2026 року №1320/0/6-26.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою вирішується після повернення судді Радишевської О.Р. з відрядження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішеннь не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 січня 2026 року у справі №260/1293/24, від 28 травня 2025 року у справі №910/7607/24, від 07 жовтня 2025 року у справі №910/1248/23, від 07 жовтня 2025 року у справі №910/14587/22, від 06 серпня 2020 року у справі №826/6254/17, від 20 листопада 2018 року у справі №815/4223/16, від 11 жовтня 2018 року у справі №813/1401/17, від 11 вересня 2018 року у справі №825/1481/16, 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17, без зазначення норм права, щодо яких такий висновок сформовано.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не систематизовано, який висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також не обґрунтовано, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті
Суд також звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №320/42054/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська