19 травня 2026 року
м. Київ
справа №990/184/26
адміністративне провадження №П/990/184/26
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним, нечинним і скасування Указу Президента України в частині,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника - адвоката Кругляка Олександра Євгенійовича (далі - представник позивача) - надіслав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін), Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (далі - Міністерство), у якому просив визнати протиправним, нечинним та скасувати Указ Президента України від 13.11.2025 №843/2025 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.11.2025 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ) в частині введення в дію пункту 2 Додатку 2 до вказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Держава Ізраїль, паспорт громадянина Держави Ізраїль - НОМЕР_1 .
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що за змістом частини другої статті 1, частин другої-третьої статті 5 у взаємозв'язку зі статтею 3 Закону України «Про санкції» санкції можуть застосовуватися до іноземних держав, іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, що перебувають під контролем іноземних осіб, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність, тоді як щодо громадян України їх застосування допускається лише у виключних випадках, прямо передбачених законом. З огляду на зазначене застосування до позивача санкцій, на його думку, є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про санкції», оскільки позивач не входить до кола осіб, до яких можуть бути застосовані відповідні обмежувальні заходи, а також не підпадає під випадки, за яких допускається їх застосування до громадян України.
Також представник позивача наголосив, що ні в рішенні РНБО, ні в оскарженому Указі Президента України не наведено жодної з передбачених статтею 3 Закону України «Про санкції» підстав для застосування санкцій до позивача, який є громадянином України та не належить до кола суб'єктів, щодо яких відповідно до положень цього Закону можуть застосовуватися санкції. Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що до позивача застосовано 18 видів санкцій одночасно, що становить переважну більшість усього допустимого переліку, водночас жодного обґрунтування необхідності одночасного застосування такої кількості обмежувальних заходів у зазначених документах не міститься, що є порушенням принципу пропорційності та вимог законодавства щодо відомостей про очікувані наслідки застосування кожного виду санкцій. Характер та зміст застосованих до позивача санкцій свідчать про їх формальне застосування без належної індивідуалізації, оцінки необхідності кожного окремого обмежувального заходу та встановлення його зв'язку з конкретними діями позивача. При цьому значна частина застосованих санкцій за своєю правовою природою об'єктивно орієнтована на юридичних осіб, суб'єктів господарювання певної сфери діяльності, операторів ринку, а не на фізичну особу.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви Судом установлено, що вона не відповідає вимогам частини п'ятої статті 160 КАС України з огляду на таке.
Пунктом 9 частини п'ятої статті 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві, зокрема у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Зазначена норма процесуального закону спрямована на забезпечення можливості суду встановити наявність у позивача належного процесуального інтересу та перевірити існування публічно-правового спору, який підлягає судовому розгляду.
Водночас саме лише посилання на незгоду з рішенням суб'єкта владних повноважень або наведення положень законодавства без конкретизації того, які права чи інтереси позивача порушено, не може вважатися належним виконанням вимог пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України. Позивач повинен зазначити, яке саме право, свобода чи інтерес йому належить, у чому полягає його порушення, а також яким чином оскаржуване рішення вплинуло на його правове становище.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що застосовані до позивача санкції у вигляді блокування активів, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, обмеження торговельних операцій, заборони правочинів щодо цінних паперів, заборони збільшення статутного капіталу господарських товариств, заборони набуття у власність земельних ділянок обмежують позивача в реалізації права власності.
Однак зі змісту поданої позовної заяви не вбачається належного обґрунтування щодо інших застосованих до позивача санкцій, а саме не зазначено, які права, свободи чи інтереси позивача порушуються кожним із відповідних обмежувальних заходів, у чому конкретно полягає таке порушення та яким чином застосування цих санкцій впливає на його правове становище.
За таких обставин позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтею 160 КАС України, що відповідно до частини першої статті 169 цього Кодексу є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху та встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом подання позовної заяви в новій редакції із зазначенням обґрунтувань порушення оскаржуваним Указом прав, свобод, інтересів позивача.
Суд роз'яснює позивачу, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 160, 169, 171, 243, 256 КАС України, Суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним, нечинним і скасування Указу Президента України в частині залишити без руху.
2. Установити позивачу строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання позовної заяви в новій редакції із зазначенням обґрунтувань порушення оскаржуваним Указом прав, свобод, інтересів позивача.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов